Свого остаточного
оформлення у вигляді цілісної наукової
теорії ідея легітимності набула в дослідженнях
М. Вебера. Розроблена М. Вебером модель
визначення типів легітимного панування
дозволила чітко окреслити теоретичний
зміст цього поняття і розробити загальну
концептуальну схему кореляції між конкретними
типами легітимності та типами політичних
режимів, а також рівнем стабільності
політичної системи. Розробки М. Вебера
активно застосовувались в процесі роботи
над загальною теорією політичних систем
(Д. Істон, Г. Алмонд, С. М. Ліпсет, П. Шаран,
А. Лейпхарт, Е. Шілз, Л. Даймонд, К. Еванс,
Д. Ептер, Д. Кошт, У. Мітчел та ін.). В XX столітті
класичну теорію легітимності було суттєво
збагачено за рахунок виділення в ній
різних рівнів та типів легітимності.
Таким чином, легітимність
та легальність — у більшому чи меншому
ступені — невід'ємні сторони будь-якої
державної влади. Влада легітимна, якщо
вона узгоджується з уявленням людей про
право і справедливість і тими цінностями
та нормами, які лежать в їх основі. Будь-яка
влада потребує легітимності, щоб бути
дієвою силою впродовж тривалого часу.
Легітимність означає визнання влади
суспільством, виправданість та необхідність
існування даної влади і її носіїв.
У свою чергу, легальність
є тим фундаментальним принципом, на який
спирається в своїй діяльності легітимна
державна влада. Це та нормативна сила,
яка надає принципу справедливості реального
змісту. Лише справедливі за змістом і
законні за формою дії державної влади
можуть вважатися легітимними і такими,
що відповідають вимогам правової держави.
Легітимність влади
являє собою специфічний, динамічно змінюваний
та соціально значущий внормований порядок
взаємовідносин між владою і суспільством
(громадянами), який ґрунтується на визнанні
громадянами чинного порядку конституювання
та функціонування влади справедливим,
належним, доцільним, що зумовлюється
як раціональними, так і афективно-емоційними
причинами і має своїм результатом готовність
громадян діяти відповідно до існуючої
моделі панування. Натомість легальність
є одним з важливих елементів легітимності,
який за умови демократичних політичних
режимів, входить у зміст поняття легітимності
влади. Легітимність влади зазнає негативного
впливу, якщо держава або її окремі органи
порушують принцип законності.
Список використаної літератури
1.
Мірошниченко М. Ідентичність-легітимність-правопорядок:
до проблеми реформування правової системи
України //Право України. - 2003. - № 5. - С.31-35.
2.
Рахманов О. Стан та динаміка соціальної
легітимації підприємництва //Віче. - 2006.
- № 21-22. - C. 44-47
3.
Сердюк В. Легітимність влади як один з
її основних атрибутів //Юридична Україна.
- 2006. - № 11. - C. 10-15
4.
Сидорчук А. Легитимность власти в Украине:
две тенденции современности //Зеркало
недели. - 2008. - № 41. - C. 20
5.
Чиркин В. Легализация и легитимизация
государственной власти / В. Чиркин // Государство
и право. — 1995. — № 8. — С. 65
6.
Шевчук С. Легітимність конституційного
судді в умовах конституційної демократії
//Українське право. - 2003. - № 1. - C. 141-147
7.Основи
політології Харьків – 2005
8.
Політологія О,Г.