Риноу нерухомості

Вакантні значні площі  і в інших офісних центрах  столиці. А незабаром звільниться  ще більше офісів. Найбільш значні проблеми з «заповненням офісів» орендарями випробовують бізнес центри, які були добудовані в останні півроку або вводяться в експлуатацію найближчим часом, – в багатьох з них ще не підписані договори і на половину площ. Основні тенденції ринку професійної офісної нерухомості початку 2009 року:

• зростання кількості квадратних метрів вакантних площ в бізнес-центрах;
• зниження орендних ставок як в доларовому, так і в гривневому еквіваленті. У доларах же по деяких бізнес-центрах щомісячна орендна плата впала в 2 рази;
• міграція орендарів в менші і дешевші офіси;
• відмова орендарів від знімання частини офісних площ або спроби здати їх в суборенду (в деяких випадках аж до 80% власного офісу);
• закінчення діяльності іноземних представництв, закриття офісів;
• значні поступки власників бізнес центрів по відношенню до наймачів – орендні канікули до півроку, 50% знижки на перші місяці знімання площ, бонусні безкоштовні паркувальні місця тощо.

В цілому можна сказати, що ринок бізнес-центрів поступово  стає «ринком орендаря», тоді як останні 3 року його можна було з упевненістю  назвати «ринком орендодавця». Негативний вплив світової кризи продовжуватиметься ще мінімум рік і можна чекати подальшого падіння орендних ставок. Втім, український ринок комерційної нерухомості володіє великим потенціалом зростання і після стабілізації ситуації в світовій економіці продовжить свій розвиток.

ринок житловий нерухомість  земельний

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 Оцінка аналізу ринку  житлової нерухомості в Україні

 

Характеристику сучасної ситуації на українському ринку житлової нерухомості  не можна розглядати окремо від тенденцій, що склалися в економіці загалом. В основному український ринок житла розвивався за законами звичайного товарного ринку. На першому етапі в країні з'явився новий товар – житло, і цей товар почав зростати в ціні, оскільки попит на нього, природно, зростав. Зростання попиту відбувалося також завдяки інфляційним процесам, появі в Україні нових великих капіталів, виникненню тіньової економіки. Потім, коли відбулося певне насичення ринку цим товаром, тобто коли більшість тих, хто хотів та мав змогу його придбати, вже придбали, настала цінова стабілізація і обсяги ринку почали знижуватися. Зниження попиту спричинило новий етап – етап зниження цін, який закономірно завершився відповідним зростанням попиту, оскільки зниження цін зробило житло (особливо найдешевші його категорії) доступним для нових за рівнем доходів верств населення. Зростання попиту практично спочатку відновило рівень цін, пізніше сприяло їх стрімкому зростанню, особливо в період 2003-2004 pp.

Таким чином, можна спостерігати еластичність попиту на українському ринку житла, тобто взаємозв'язок попиту та цін. Єдиним «винятком» був 2000 p., коли за його підсумками ціни знизилися, а попит зріс. Але цей «парадокс» пояснюється тим, що ринок житла – досить інертний, і зростання попиту не одразу спричинило цінову стабілізацію. Скорочення обсягів вторинного ринку житла завжди пов'язувалося не тільки із зниженням попиту й цін, а й з розвитком первинного ринку житла, особливо в столиці України. Зв'язок між обсягами первинного й вторинного ринків простежити практично неможливо. Це можна пояснити тим, що ці ринки орієнтовані переважно на різні групи покупців як за платоспроможністю, так і за цілями купівлі житла.

Різке скорочення обсягів іпотечного кредитування у 2008 р. спричинило більш ніж десятикратне падіння обсягів ринку нерухомості. Покупці, які мають готівку на придбання нерухомості, чекають, коли ціни досягнуть дна (знизяться на 50–60%). Спроби агенцій переорієнтуватися із продажу на оренду здебільшого не мали успіху. За даними Спілки фахівців з нерухомості України, наприкінці 2008 року в країні закрилися близько 250 агенцій нерухомості. Тією чи іншою мірою труднощів зазнають усі 5 тис. українських агенцій. Більша частина яких, швидше за все, не переживуть кризу. Темпи зростання житлового будівництва за період з 2000 до 2008 року вражають (рис. 3.1).

Так, якщо в 2000 році було збудовано 5558 тис. кв.м. житла, то в 2008 році його обсяги зросли в 1,88 разів і склали 10496 тис.кв.м. Звичайно, що фінансово-економічна криза не могла не відобразитися  на тенденції будівництва. За оптимістичних прогнозів в 2009 році планувалося збудувати 7343,2 тис.кв.м. житла, а за песимістичних 5248 тис.кв.м.

 

Зрозуміло, що більшість будівництва  проводиться в містах. Зокрема  в 2008 році будівництво міське переважало сільське будівництво в 4,2 рази.

Всього в 2008 році введено в експлуатацію 10496 тис.кв.м. житла, що на 2680 тис.кв.м. більше показника 2005 року та на 252тис.кв.м. більше показника 2007 року.

 

 

Таким чином, якщо проаналізувати стан ринку житла впродовж 2002-2008 pp., то співвідношення первинного та вторинного ринків практично не змінилося, хоча обсяги пропозиції зросли майже вдвічі. Виняток становить хіба що початок 2005 p., коли в перший місяць діяльність нотаріату з фіксування угод купівлі-продажу було практично зупинено.

Можна зробити висновок, що український ринок житла розвивався за законами звичайного товарного ринку. Різке скорочення обсягів іпотечного кредитування у 2008 р. спричинило більш ніж десятикратне падіння обсягів ринку нерухомості.

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Таким чином, ринок нерухомості необхідно розглядати: з позицій його специфічних особливостей та особливостей його суб'єктів, а також закономірностей функціонування як на ринку загалом, так і в його окремих секторах; у взаємозв'язку з інвестиційним і товарним ринками, ринком послуг з урахуванням перенесення їх особливостей на функціонування ринку нерухомості; з урахуванням існуючої інфраструктури, що розвивається.

Ринок нерухомості доцільно розглядати як систему відносин (прямих чи опосередкованих) між продавцями і покупцями (користувачами), яка діє на основі цінового механізму з урахуванням соціального значення, особливостей правового режиму привласнення, природних властивостей та родових ознак нерухомості й підпорядковується закономірностям функціонування як товарного, так і фінансового ринків. Чинниками формування попиту і пропонування на об’єкти нерухомості виступають корисність, очікування, заміщення, залишкова продуктивність, внесок, збалансованість, оптимальність розміру, віддача, майнові права, а зовнішнє оточення об’єктів нерухомості доцільно розглядати за видовими ознаками (фізичними, соціальними, економічними, політичними) та рівнями (національним, регіональним, локальним).

Розвиток ринку нерухомості  нині неможливий поза впливом таких  механізмів його стимулювання, як організаційно-економічний, фінансово-економічний, інвестиційний, податковий, нормативно-правовий. Важливу роль у створенні належних умов функціонування ринку нерухомості відіграє й формування системи управління нерухомістю, яка дозволяє задіяти зазначені механізми, розв'язуючи нагальні державні соціально-економічні проблеми. При організації й за участі в усіх процесах на ринку нерухомості його суб'єкти використовують значну кількість законодавчих і нормативних документів. Це пояснюється тим, що правове поле, яке розробляється для таких сегментів ринку нерухомості, як земля й земельні відносини, житло, приватизація тощо, повинне бути привабливим для всіх учасників ринку та мати як можна менше ознак недосконалості з метою розвитку ринку нерухомості в сучасних економічних умови країни. Саме тому законодавче доле в цей час так насичене і має важливе значення для всіх суб'єктів ринку нерухомості.

Таким чином, ринок нерухомості  є складовою національної економіки, без якого неможливе функціонування ринку взагалі. Формування ринку нерухомості в Україні характеризується нерівномірним розвитком його сегментів, недосконалістю законодавчої бази, низькою платоспроможністю громадян. Аналіз ринку нерухомості дозволяє зробити висновок, що закономірними складовими процесу поліпшення функціонування ринку нерухомості в Україні на державному рівні на сучасному етапі розвитку ринкових відносин є впровадження стандартів об'єктів нерухомості, створення єдиного інформаційного простору та забезпечення законодавчого врегулювання його діяльності. Усе це дає підстави вести мову про необхідність подальшого дослідження умов розвитку процесів на ринку нерухомості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

     1. Основи економічної теорії: Підручник / О. О. Мамалуй, О. А. Гриценко, Л.

В. Гриценко, Г. Ю. Дарнопий та ін.; За заг. ред. О. О. Мамалуя. — К.:

Юрінком Інтер 2005. - 480 с.

     2. Завора Т.М. Становлення ринку житла в Україні // Регіональна

економіка. – 2007. - № 1. – С. 87-95.

     3. Зацерковний С.А. Вартість нерухомості: чинники формування та форми прояву // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2003. - № 11. – С. 30-34.

4. Операции с недвижимостю в Украине – Харьков 2001
5. Волощук Ю. «Современное состояние и перспективы развития рынка недвижимости» - Украинский инвестиционный журнал – №2 – 2001
6. Шевченко О.– Некоторые особенности отношений с недвижимостью: понятие недвижимости и проблемы регистрации в Украине – Цивильне право №2-2002
7. Дронь А. Ринок житла в Україні: перспективи і проблеми // “Економіка україни” №7, 1997
8. Гриценко О. Особливості формування ринку нерухомості України // Економіка України №4 – 2000
9. Власенко Інвестиційна привабливість ринку нерухомості України// Економіка, Фінанси, право № 11 – 2002
10. . Геллер І.М. Ринок житлової нерухомості України //«Властність в Україні» № 1 (2) 2001

      11. Інтернет ріелтор //

http://internet-realtor.com/ua/rinok-neruhomost-kitayu.html

      12. Житлова нерухомість у Німеччині//

http://stroyfaq.com.ua/zhilaya-nedvizhimost-v-germanii-mini-bum-na-fone-krizisa/

 

 

 

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Введення в експлуатацію житла, тис. кв. м загальної площі  в Україні за 2000-2009 роки

 

Рис. 3.2. Ринок житлового будівництва  в Україні за 2005-2008 роки