Виробництво та його роль в житті суспільства

ЗМІСТ

ВСТУП 3

Розділ І. Суть суспільного виробництва

та його роль в економічній системі 5

1.1. Виробництво, як відкрита система 5

1.2. Структура суспільного  виробництва 10

1.3. Форми суспільного виробництва та їх характеристика 14

Розділ ІІ. МЕХАНІЗМ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО

ВИРОБНИЦТВА. 18

2.1. Фактори виробництва  та їх взаємодія 18

2.2. Продукт виробництва  та його форми 23

2.3. Виробничі можливості 27

Розділ ІІІ. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

та методи її оптимізації 29

ВИСНОВКИ 34

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 36

 

ВСТУП

Основою життя людського суспільства є виробництво матеріальних і духовних благ: щоб жити, трудитися, створювати блага, люди повинні їсти, пити, мати одяг, житло, тобто постійно споживати матеріальні і духовні блага. А споживати можна лише те, що створено людською працею. Тому суспільство завжди має виробляти засоби для життя. Процес виробництва матеріальних і духовних благ являє собою трудову діяльність людей.

Актуальність теми полягає в досягненні мети виробництва з виготовлення продукції для задоволення потреб споживачів можливе тільки за умови тісної взаємодії виробничої функції насамперед з функціями маркетингу та фінансів, а також іншими допоміжними функціями.

Фінансова функція передбачає дії з забезпечення виробничої функції ресурсами за вигідною ціною і з розподілом цих ресурсів, у тому числі і за іншими функціями. Персонал, який виконує операції по кожній із функцій, працює спільно, обмінюючись інформацією та досвідом тощо: підготовки кошторисів, бюджетів для визначення фінансових потреб або наступного їх коригування у випадку змін умов функціонування. Оцінюється також робота підрозділів підприємства відносно прийнятого бюджету; економічного аналізу та оцінювання запропонованих інвестицій в устаткування, технологією виробництва; забезпечення необхідними фондами для своєчасного фінансування виробничого процесу.

Виробники мають потребу в інформації про поточний попит, щоб спланувати виробництво (купувати необхідні матеріали, складати робочі графіки). Дизайнерам і проектувальникам необхідна маркетингова інформація для поліпшення і модернізації існуючих товарів і розроблення нових. Тому, маркетинг, проектування та виробництво мають працювати разом у тісному контакті. При цьому маркетингова інформація характеризує запити споживачів і вимоги до конструкційних та функціональних особистостей нових видів товарів, що важливо для проектувальників. Виробничники також зацікавлені в отриманні своєчасної інформації про потреби в нових виборах, щоб розробити технологічні процеси і придбати необхідне устаткування.

Фінансисти активно включаються в процес обміну інформацією і повідомляють про наявність фондів ( при короткостроковому плануванні), а також, які фонди потрібні для виготовлення нових виробів (за умови довгострокового планування).

У процесі активної взаємодії функцій маркетингу, виробництва та фінансів розробляються вироби, прогнозуються і створюються реальні виробничі графіки, приймаються кількісні та якісні рішення, здійснюється обмін інформацією про стан діяльності. Залежно від виду діяльності підприємства на додаток до розглянутих функцій формуються інші функції, які забезпечують їх ефективне здійснення (наприклад, матеріально-технічного забезпечення, бухгалтерського обліку, технічного обслуговування, управління персоналом, технології підготовки виробництва, збуту, тощо).

Об’єктом курсової роботи є поняття виробництва та його організаційні основи.

Предметом є дослідження розробки виробничої стратегії.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні теоретичних основ суспільного виробництва та закономірностей його розвитку.

Досягнення мети зумовило необхідність вирішення таких основних завдань:

• визначити суть суспільного виробництва та його роль у економічній системі;
• визначити структуру та форми суспільного виробництва;
• вивчити фактори виробництва та їх взаємодію;
• розглянути продукт виробництва та його форми;
• визначити шляхи розвитку та методи оптимізації суспільного виробництва тощо.

Джерела для написання курсової роботи: підручники, статті, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, посібники.

 

Розділ І

Суть суспільного виробництва та його роль в

економічній системі

1.1. Виробництво, як відкрита система

Виробництво – найважливіша сфера людської діяльності з перетворення предметів праці з метою задоволення потреб всіх суб’єктів суспільства. Таким чином, виробнича функція охоплює всі дії, що безпосередньо пов’язані з виготовленням товарів чи надання послуг. Вона відіграє головну роль у створенні товарів або послуг і є ядром будь-якого промислового підприємства. Ресурсні вкладення здійснюються для отримання готових виробів за допомогою одного або кількох процесів перетворення (збереження, транспортування, оброблення). Щоб ґрунтувати бажаний (замовлений) продукт, на різних етапах процесу перетворення здійснюються заміри (зворотний зв'язок), а потім порівнюють результати з установленими стандартами і в разі необхідності коригують дії (контроль). Рис. 1.1. схематично показана виробнича функція як процес перетворення вкладених ресурсів у кінцеву продукцію [1; с. 29].

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Схема виробничої функції як процес перетворення вкладених

ресурсів у кінцевий продукт

 

Економічна сутність виробничої системи полягає у створенні (у процесі перетворення) доданої вартості як різниці між вартістю вкладень та вартістю або ціною кінцевого продукту. Аналіз складових процесу перетворень дає змогу усунути чи перепроектувати збиткові операції, збільшуючи тим самим додану вартість [1; с. 31].

Досягнення мети виробництва з виготовлення продукції для задоволення потреб споживачів можливе тільки за умови тісної взаємодії виробничої функції насамперед з функціями маркетингу та фінансів, а також іншими допоміжними функціями. Такий взаємозв’язок трьох основних функцій відображений на рис. 1.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Перетин і взаємозв’язок трьох основних функцій

Маркетингова функція полягає: у продажу і просуванні на ринок товарів та послуг; у здійсненні заходів у сфері реклами та ціноутворення; в оцінці побажань і потреб споживачів; у доведенні до виробничників результатів короткострокових маркетингових досліджень і до дизайнерів та проектувальників – довгострокових.

Виробничники мають потребу в інформації про поточний попит, щоб спланувати виробництво (купувати необхідні матеріали і складати робочі графіки). Дизайнерам і проектувальникам необхідна маркетингова інформація для поліпшення та модернізації існуючих товарів і розроблення нових. Тому маркетинг, проектування та виробництво мають працювати разом у тісному контакті. При цьому маркетингова інформація характеризує запити споживачів і вимоги до конструкційних та функціональних особливостей нових видів товарів, що важливо для проектувальників.

Виробничі системи (ВС) – це особливий клас систем, що об’єднують працюючих знаряддя і предмети праці та інші елементи, які необхідні для функціонування системи, у процесі якого створюється продукція або послуги.

Елементами виробничої системи є люди і матеріальні об’єкти – праця, знаряддя, предмети, продукти праці, а також технологія, організація виробництва.

Виробнича система на першому рівні може розглядатися як група механізмів (устаткування, апарати тощо), що обслуговуються робітником (оператор, машиніст). Кожний механізм і робітник, що обслуговує його, являє собою два взаємодіючих та взаємозалежних елементи, які складають систему «людина - машина». Під елементом виробничої системи розуміється складова частина системи, яка не розчленовується на дрібніші складові. Елементи виробничої системи нижчого рівня (дільниці, цеху, відділу) є робочі місця (частина виробничої площі з розташованими на ній верстатами або агрегатами та робітниками, які їх обслуговують), які оснащені приладдям та інструментом, партією деталей (або інший вимір предметів праці) та ін.[2; с. 190].

Інтеграція первинних систем «людина – машина» створює виробничу дільницю – складну систему, яка охоплює основних і допоміжних робітників, основне і допоміжне устаткування, функціональні підсистеми зі складним комплексом взаємозв’язків, взаємовідносин та інтересів, що зумовлює її складну структуру та організацію.

До систем вищого рівня належать цехи, підприємства, галузі і т.п. При цьому кожна ланка системи, підсистеми будь – якого рівня відбиває найістотніші риси системи вищого рівня, частинного якого вони є.

У виробничій системі здійснюються виробничі процеси. Їх основою і визначальною частиною є технологічні процес, під час яких робітник за допомогою знарядь праці впливає на предмети праці і перетворює їх у продукт праці – готову продукцію.

Усі матеріальні елементи і підсистеми виробничої системи характеризуються особливим складом, взаємним розташуванням і взаємозв’язками, які створюють технологічну, або вибору структуру. Формальна, що передбачена проектом, структура вищої системи формується за технологічним або функціональним принципом. Вона складається з основних та допоміжних елементів. До основних елементів належать технологічне устаткування та оснащення, яка призначене для безпосередньої обробки чи складання предметів праці (верстати, комплекси машин,конвеєри,пристрої,приладдя тощо) [13; с.132].

Нормальне функціонування основних елементів залежить від забезпечення їх енергією, інструментом, ремонтом, а також транспортуванням, складуванням предметів, контрольними і випробувальними стендами та приладами. Ці функції виконують допоміжні елементи виробничої системи, у яких на вході є як зовнішні, так і внутрішні зв’язки, а на виході тільки внутрішні. Тому необхідними для основних елементів виробничої системи можуть бути лише ті допоміжні елементи, продукція і послуги, які не є результатом діяльності інших самостійних систем ( виробництв, підприємств).

Виробнича система поряд з технологічними (матеріальними) містить соціальні елементи – робітників, які використовують засоби праці і керують ними при виготовленні продукції. Сукупність груп людей певного професійного складу, що узгоджено взаємодіють у процесі виконання заздалегідь передбачених функцій та технологічному устаткуванні для досягнення поставленої мети, становить соціальну структуру виробничої системи. Таким чином, соціальні та матеріальні елементи формально діють як цілісна складова виробничої системи. Існування матеріальної та соціальної структур зумовлене поділом праці всередині виробничої системи [5; с.300].

Виробнича система визначається поведінкою, еволюцією і набором структур. Структура виробничої системи – це сукупність елементів і стійких зв’язків між ними, що забезпечують цілісність системи під час різноманітних зовнішніх і внутрішніх змін.

Структура виробничої системи визначається складом і взаємозв’язками її елементів і підсистем, а також зв’язками з зовнішнім середовищем. Розрізняють Просторову (розташування елементів системи в просторі) і часову (послідовність змін у часі стану елементів і системи в цілому) структури виробничих систем. Вони тісно взаємопов’язані і взаємозалежні.

Структура виробничої системи – інваріантна в часі фіксація елементів і зв’язків між ними. Функціонування ВС означає її дію в часі. Залежно від мети й аналізу ВС може бути подана різноманітними структурами, наприклад, структурою основних фондів, структурою кадрів, виробничою структурою і т.п.

Цілісність виробничої структури є однією з основних властивостей. Усі елементи ВС функціонують з єдиною загальною метою – розроблення, проектування, виготовлення необхідної продукції. Будь-яка ВС має вхід, процес, вихід і зворотний зв'язок.

Через пристрій входу в систему надходять вихідні ресурси (сировина, матеріали, паливо, пальне, енергія, праця та інше), що забезпечують функціонування системи. Цей процес є центральним основним компонентом системи, завдяки якому ресурси входу перетворюються і набувають зовсім інших нових властивостей, які вони отримують на виході. Вихід системи є результатом функціонування системи, може бути окремо виробом, послугою, інформацією чи всім одночасно залежна від спеціалізації виробничої системи [5; с. 303].

Елементи, які входять до складу виробничої системи, відрізняються за своїми властивостями. Кожен з них, як структурно відокремлена частина системи, виконує тільки йому властиві функції. Водночас функції кожного елемента системи підпорядковані завданням і цілям системи (наприклад, на робочому місці виконуються операції відповідно до завдань, що випливають із закономірностей технологічного процесу, і тим самим підпорядковані основній меті забезпечення ефективного функціонування виробничих систем дільниці, цеху, підприємства в цілому). 
1.2. Структура суспільного виробництва

Економічна система суспільства формується на основі суспільного виробництва і спрямована на його розвиток, якісне удосконалення, що є фундаментом для реалізації різноманітних потреб та інтересів суб’єктів виробничої діяльності всіх членів суспільства.

Структура суспільно виробництва включає матеріальне і нематеріальне виробництво.

Матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага й надають матеріальні послуги ( промисловість, сільське та лісове господарство, будівництво, особисте, ремісниче господарство, комунальне господарство і побутове обслуговування, які надають матеріальні послуги, транспорт тощо).