Загальні методи пізнання: диференціація підходів

Історичний  метод має за мету відтворення історії об'єкту, що вивчається, у всій своїй багатогранності, з урахуванням всіх деталей і випадковостей. В його основі лежить вивчення реальної історії в її конкретному різноманітті, виявлення історичних фактів, і на цій основі при розумовому відтворенні історичного процесу розкривається закономірність його розвитку.

Логічний метод - це, по суті, логічне відтворення історії об'єкту, що вивчається. При цьому ця історія звільняється від всього випадкового, неістотного, тобто це ніби той самий історичний метод, але звільнений від його історичної форми, що виявляє цю закономірність іншим способом: він не вимагає безпосереднього розгляду ходу реальної історії, а розкриває її об'єктивну логіку шляхом вивчення історичного процесу на вищій стадії його розвитку. [2]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Диференціація підходів до визначення методів пізнання

Надзвичайна інтенсивність  процесів диференціації відзначається  багатьма вченими.

Сфера людської діяльності стрімко розширюється. Окремі напрямки розбиваються на ряд більш вузьких, з'являються принципово нові області  знань. За допомогою диференціального підходу вдалося отримати величезну кількість відомостей і зрозуміти сутність багатьох явищ. Але крім відомих позитивних моментів з'являється негативна тенденція - втрата в свідомості більшості людей цілісної картини світу. З цим пов'язують виникнення багатьох соціальних проблем, таких як зростання стресів, поява психологічних комплексів, втрата здатності до творчої діяльності. Також недоліком стала надзвичайна диференціація наукових інтересів. Учені, що працюють над однією і тією ж проблемою в сусідніх лабораторіях, не завжди можуть прийти до згоди навіть з питання термінології.

Оскільки існуюча криза  характеризується безпрецедентним  зростанням обсягу інформації та комунікативних зв'язків, як наслідок цього, вона породжує фрагментарність сприйняття світу, напруженість в міжнаціональних і міжконфесійних відносинах, відносинах людини і природи, культури природничо-наукової та культури гуманітарної і т.д. Ситуація нагадує біблійний сюжет про змішування мов починаючи вже з рівня наукового дисциплінарного знання.

Сучасна криза нехарактерна для історії науки своєю гостротою  і широкомасштабністю. Більшість  як природних, так і гуманітарних напрямків відчувають в даний  час значні ускладнення в своєму подальшому розвитку. Вчені стурбовані явищем диференціації. В умовах лавиноподібного зростання наукової інформації як спеціальне прагматичне завдання виникає проблема визначення масштабу диференціації наук для того, щоб фахівці були компетентні в реальному обсязі наукової інформації і їх подальшої інтеграції, щоб наукове знання було не однобоким, а повним. [3 – c.9-11]

Охопивши увесь світ криза поставила під удар не лише репутацію окремих теоретиків і  практиків, а й спроможність економіки  як науки. Як раз коли економісти потрібні найбільше, виявляється, що всі вони дають різні поради, що ці поради, як здається, часто залежать від політичних поглядів, але головне, що немає ніякого об'єктивного критерію вибору між найчастіше прямо протилежними рекомендаціями. Народжується маса не надто приємних запитань. Чи додає знання економічної теорії хоч що-небудь до нашого розуміння світу навколо? Чи може бути так, що кілька століть досліджень за участю далеко не останніх умів не привели ні до якого прогресу, і якщо так, то чи варто сподіватися на нього в майбутньому? В останні роки кожен економіст вважає себе вченим, але чи можна вважати те, чим вони займаються, наукою в істинному розумінні цього слова?

Мабуть, передусім варто  розібратися з місцем економіки  в системі різноманітних наук. Набрала обертів у другій половині минулого сторіччя математизація економіки, що призвела до того, що з пристойної відстані не всякий розрізнить сторінки економічного і фізичного наукових журналів. Але це не повинно нікого вводити в оману: економіка - суспільна наука, скільки інтегралів ні намалюй в науковій статті. У той же час нерозумно заперечувати той факт, що сьогодні економічні методи мають куди більше спільного з методами наук природничих. Емпіричні дослідження, постійно ускладнюються статистичні інструменти, багатостраждальна математика - все це свідчить про бажання професії якщо не вийти на один рівень з фізикою, то хоча б спробувати це зробити.

Цей критерій може допомогти  зробити правильний вибір між  наявними теоріями, але ні слова  не говорить про те, чи є хоча б  одна з них - і вся економіка в цілому - наукової. При вирішенні задачі відділення наукового знання від ненаукової спекуляції досі великою популярністю користується підхід, запропонований австрійським філософом Карлом Поппером ще в середині двадцятого століття. У відповідності з цим поглядом теорія може вважатися науковою, тільки якщо вона принципово опровержима - якщо можна вказати набір емпіричних фактів, зустріч з якими призведе до відмови від неї. Світ Поппера може здатися дещо похмурим: в ньому корпус наших наукових знань в будь-який момент часу складається з ще не спростованих теорій, причому жодна з них від цього не застрахована. Як в даному світлі виглядає економіка?

Інша група вчених намагається творчо запозичувати методи з інших наук, зокрема біології: у модній сьогодні нейроекономіці вивчення процесу прийняття рішень набуло нових, колись небачених форм: магнітно-резонансна томографія використовується для пильного вивчення активності різних ділянок нашого мозку в момент вибору. У разі успіху дослідження в цій області економістам стане доступне те, про що вони вже давно мріють: можливість контрольованого лабораторного експерименту, і закиди в ненауковості економічних досліджень суттєво втратять у вазі. Економіка запозичила з математики наступне:

- Принципи  економіко-математичних методів: теорія економіко-математичного моделювання; теорія статистичного моделювання; теорія оптимізації економічних процесів; 
- Математична статистика: вибірковий метод; кореляційний аналіз; регресійний аналіз; дисперсійний аналіз; багатовимірний статистичний аналіз; факторний аналіз; теорія індексів;

- Економетрика (математична економіка): теорія  економічного зростання; теорія  виробничих функцій; міжгалузеві  баланси; національні рахунки;  аналіз попиту і споживання; регіональний  і просторовий аналіз; глобальне моделювання; 
- Методи прийняття оптимальних рішень: математичне програмування; методи гілок та меж; мережеві методи управління; теорія і методи управління запасами; теорія масового обслуговування; теорія ігор; теорія рішень; теорія розкладів; 
- Моделі конкурентної економіки: моделі вільної конкуренції; моделі циклу обороту капіталу; моделі монополії, дуополії, олігополії; моделі індикативного планування; моделі міжнародних відносин; моделі теорії фірм;

- Економічна  кібернетика: системний аналіз економіки; теорія економічної інформації; теорія управляючих систем; теорія інформаційних економічних систем; інформаційні технології в управлінні економікою; теорія імітаційного моделювання економіки; ділові ігри; експертні системи. [6 – Т. «Экономико-математическое моделирование» ]

Каркасом головної моделі в політекономії Адама Сміта  була ньютонівська картина світостворення. Адам Сміт просто переклав ньютонівську модель світу як машини в сферу  виробничої діяльності. Це було органічно  сприйнято культурою Заходу, підставою якої був механіцізм. Як машину розглядали тоді все, аж до людини. Ньютонівська механіка була перенесена з усіма її постулатами і допущеннями, тільки замість руху мас був рух товарів, грошей, робочої сили. Абстракція людини в економіці була цілком аналогічна абстракції матеріальної точки в механіці.

На сьогодні ще відносно молода економічна наука викликає нарікання  і піддається невтішним порівнянням  з науками природними. Корисно  пам'ятати і те, що такі порівняння найчастіше позбавлені сенсу, адже економіка у зв’язку зі своїм молодим віком не мала ще достатньо часу, аби досягти вершини пізнання світу і періоду шалених наукових відкриттів. Схоже, економістам варто позбутися як від комплексу неповноцінності перед фізикою, так і від комплексу вищості над іншими суспільними науками, коротше кажучи - зосередитися на собі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Огляд підручників та навчальних посібників з політичної економії

     Отже, в політекономії широко використовується значний спектр методів дослідження економічних процесів і явищ, що дає змогу їй розвиватися та відігравати відповідну роль у пізнанні навколишньої об'єктивної економічної реальності, але є і негативні моменти: у багатьох навчальних виданнях виокремлено такі нечисленні елементи методу пізнання в економіці, за допомогою яких предмет науки дослідити неможливо. [5 – с.13-14].

Так, у підручнику "Економіка" елементами методу економічної теорії названі методи порівняльного аналізу, метод наукової абстракції, метод  графічних відображень і метод  економіко-математичного моделювання, а також принципи взаємодії теорії та практики, єдності мікро-і макроаналізу та реального історизму;

У навчальному посібнику "Курс економічної теорії" — метод наукової абстракції, функціонального аналізу, економіко-математичне моделювання та економічні експерименти;

У підручнику "Економічна теорія" за основу взято цивілізаційний підхід до дослідження виробництва.

Застосування  таких елементів методу призводить до еклектизму економічної теорії, поверховості висновків і узагальнень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Загальнонаукові методи знаходять застосування у всіх або  майже у всіх науках. Їх своєрідність і відмінність від інших методів в тому, що вони знаходять застосування не на всіх, а лише на певних етапах процесу пізнання. Наприклад, індукція грає ведучу роль на емпіричному, а дедукція - на теоретичному рівні пізнання, аналіз переважає на початковій стадії дослідження, а синтез - на заключній і т.д. При цьому в самих загальнонаукових методах знаходять, як правило, свій прояв вимоги загальних методів. Нарешті, особливу групу методів утворюють методики, прийоми і способи, що виробляються для вирішення якоїсь особливої, часткової проблеми. Вибір вірної методики – важлива умова успіху дослідження.

Політична економія, як і  будь-яка інша наука, має властиві їй методи дослідження процесів та явищ господарської діяльності. З цією метою використовується значний арсенал прийомів і способів дослідження предмета політекономії, котрі визначають зміст її методу.

При розгляді методології політичної економії постає і таке питання: що є критерієм правильності результатів пізнання, узагальнень і висновків, до яких приходить політекономія? Вищим критерієм істинності знання виступають факти реального економічного життя, тобто суспільна практика.

Економічне життя — поведінка, зв’язки, відносини індивідів та інститутів у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг — з часом змінюється. Тому необхідно постійно звіряти існуючі теоретичні висновки і концепції з економічною дійсністю, яка, як живий організм, піддається і кількісним, і якісним змінам.

Отже, в політекономії  широко використовується значний спектр методів дослідження економічних  процесів і явищ, що дає змогу  їй розвиватися та відігравати відповідну роль у пізнанні навколишньої об'єктивної економічної реальності.

 

 

 

 

 

Список використанних  джерел

 

1.Крушельницька О.В. Методологія і організація наукових досліджень: наук. посіб. / Крушельницька О.В. - К.: Кондор, 2003 - 192с.

2.Методи наукового пізнання світу. [Електронний ресурс]/ - Львів, 2003. Режим дос-тупу: lp.edu.ua›fileadmin/IGSN…Phil_Metody…piznannia.doc

3. Миркин Б.М. Современные проблемы естествознания на стыках наук /Б.М.Миркин. – Уфа, 1998. – Т.1.   

4.Політична економія: навч. посіб. /[За ред. К.Т.Кривенка]. – К.: КНЕУ, 2001. – Тема 2.

5.Федоренко В.Г. Політична економія: підручник / [Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф.]. – К.: Алерта, 2008. – 487 с.

6. Шеремет А.Д. Теория экономического анализа / А.Д. Шеремет. М.: ИНФРА–М, 2011. – 352 с.