Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства та шляхи їх підвищення

Зміст

Вступ           3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Ринкова економіка вимагає  від підприємств та інших господарюючих  суб'єктів підвищення ефективності фінансової конкурентоспроможності і  платоспроможності на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм та методів господарювання і управління.

У таких умовах важлива  роль в реалізації цієї задачі відводиться  фінансовому аналізу діяльності підприємства, за допомогою якого  дається об'єктивна оцінка його фінансового  стану і фінансових результатів, змін в активах, власному капіталі і зобов'язаннях, обґрунтовується стратегія і тактика розвитку, уточнюються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються фінансові резерви та вивчаються шляхи їх мобілізації.

Основними особливостями сучасного фінансового аналізу є всебічне комплексне вивчення фінансових ресурсів та їх потоків на основі використання системного підходу, теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів і прийомів дослідження, виявлення фінансових резервів і можливостей підвищення ефективності функціонування господарюючого суб'єкта шляхом запровадження раціональної фінансової політики та прийняття оптимальних управлінських рішень щодо його подальшого розвитку.

Різні аспекти управління ліквідністю підприємств досліджували такі зарубіжні вчені-економісти: Ван Хорн Дж. К., Брігхем Е., Бернстайн Л., Найт Р., Каплан Р., Нортон Д., Альтман Е. та ін. Проблеми оцінки фінансового стану підприємств розглядалися в працях Ковальова В.В., Бочарова В.В., Крейніної М.М., Шеремета А.Д., Абрютіної М.С., Глущенка В.В. Савицької Г.В., Болюх М.А., Іващенко В.І., Єфимової О. В., Волкової О. Н., Костенко Т.Д., Лахтіонової Л.А., Любушкіна Н. П., Лещева В. Б., Дьякова В. Ч., Тарасенко Н.В., Уткіна З.І., Фролової Т.О., Шеремета А.Д., Сайфуліна Р.С., та ін.

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємств  унаслідок їх банкрутства, одним  з найважливіших показників фінансового  стану є ліквідність.

Фінансовий стан підприємств  можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін "ліквідний" передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші.

Щоб вирішити на певному  рівні поставлені ринковою економікою завдання кваліфікований економіст, фінансист, бухгалтер, фінансовий менеджер та аудитор  повинні добре володіти сучасними  методиками фінансового аналізу.

Метою написання даної курсової роботи є надання рекомендацій щодо підвищення платоспроможності та ліквідності ВАТ "ПВП "Кривбасвибухпром" за 2008-2009 роки.

Виходячи з зазначеної вище мети задачами роботи є:

1) розглянути теоретичні та методологічні засади фінансовго аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства;

2) засвоїти та опрацювати методику аналізу ліквідності підприємства;

3) проаналізувати ліквідність ВАТ " ПВП "Кривбасвибухпром" та

надати рекомендації щодо підвищення їх платоспроможності та ліквідності.

Предметом даної курсової роботи є процес управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства. Об’єктом, в свою чергу, є фінансовий стан ВАТ " ПВП "Кривбасвибухпром".

При написанні  роботи був використаний статистичний, аналітичний матеріал, а також періодична література, книги, так і законодавчі, нормативні і інструктивні матеріали, що стосуються даної теми.

Дана робота складається  з чотирьох розділів : в першому  висвітлюються сутність, зміст і  завдання аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства, в другому -  методика аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства, а в третьому та четвертому розділах – аналіз ліквідності певного підприємства та шляхи підвищення платоспроможності та ліквідності. Кожен розділ висвітлює певну послідовну інформацію, це дає змогу найкраще розкрити всі сторони даної теми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Економічна  сутність, зміст і завдання аналізу  ліквідності та платоспроможності  підприємства

 

Фінансовий аналіз як наука - це система спеціальних знань, що шляхом розчленування цілого на складові і виділення окремих сторін, властивостей, зв'язків спрямована на дослідження економічних явищ та процесів у їх взаємозв'язку і взаємозумовленості, яка формується під впливом об'єктивних економічних законів з науковим обґрунтуванням завдань та договірних зобов'язань, оцінкою їх виконання, визначенням величини дії позитивних і негативних чинників, невикористаних резервів і розробкою пропозицій щодо вироблення оптимальних управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності виробництва. [ 3, 67]

Сьогодні, нажаль, більшість  підприємств не можна характеризувати  як стабільними та такими, що мають  стійкий фінансовий стан. Саме в  такий час особливо гостро постає питання аналізу та дослідження фінансового стану підприємства, пошуку нових підходів до цієї проблеми. Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Отже, фінансовий стан можна характеризувати з позиції його ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, прибутковості, ділової активності та оборотності.

Одним з найбільш важливих етапів аналізу фінансового стану  підприємства є аналіз платоспроможності  і ліквідності.

Необхідність аналізу  стану ліквідності підприємств  у ринкових умовах зумовлюється насамперед тим, що жодне з них у цих умовах не гарантоване від банкрутства, тобто становища, коли воно не може розрахуватися за своїми боргами і зазнає фінансового краху.

Ліквідність і платоспроможність  не тотожні один одному, хоча між  ними є зв'язок і взаємообумовленість. Ліквідність — поняття більш широке, ніж платоспроможність.

Поняття "ліквідність" трактується як легкість реалізації, продаж, перетворення матеріальних цінностей  в гроші. Ліквідність можна розглядати як час, необхідний для продажу активів, і як суму, виручену від продажу активу. Обидві ці сторони тісно пов'язані: часто можна продати активи за короткий час, але зі значною знижкою в ціні. 

Ліквідність активів (перетворення активів у грошові кошти) є  основою фінансової характеристики платоспроможності господарюючого суб'єкта.

Платоспроможність - це наявність у підприємства засобів, розміщених в активі балансу для сплати всіх зовнішніх боргів як по короткотермінових , так і по довготермінових зобов'язаннях при одночасному забезпеченні безперебійного здійснення процесу виробництва та реалізації. Оцінка платоспроможності здійснюється за даними бухгалтерського балансу на основі характеристики ліквідності оборотних коштів, тобто часу, що необхідний для перетворення їх у грошові кошти.

Платоспроможність підприємства оцінюється на певну дату по даних балансу і бухгалтерського обліку. Ця оцінка суб'єктивна і може бути виконана з різноманітним ступенем точності. Роль бухгалтерських статей при цьому різноманітна. Зокрема, в експрес-аналізі платоспроможності підприємства звертають увагу на статті, що характеризують наявність грошових коштів в касі і на розрахунковому рахунку, бо це ресурси найбільш ліквідні, і можуть бути включені в фінансово-господарську діяльність в будь-який час. [ 4, 156]

Але наявність незначних залишків грошових коштів зовсім не означає, що підприємство неплатоспроможне: кошти можуть надійти на розрахунковий рахунок у найближчий час. Про неплатоспроможність свідчить наявність "хворих" статей у звітності, таких як "збитки", "кредити і позики непогашені в строк".

Неплатоспроможність може бути тимчасовою, тривалою та хронічною. ЇЇ причини: недостатня забезпеченість фінансовими ресурсами, невиконання  плану виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, та послуг, нераціональна  структура оборотних коштів, несвоєчасне надходження платежів від контрагентів та. ін. Недостатня спроможність підприємства покрити свої поточні зобов'язання може привести до неплатоспроможності і банкрутству.

Під платоспроможністю  підприємства розуміють його здатність своєчасно виконувати свої зобов’язання.

Аналіз ліквідності  балансу стає необхідним в умовах ринкових відносин через посилення конкурентної боротьби та необхідність визначення платоспроможності підприємства.

Ліквідність балансу  — це ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші повинен відповідати терміну погашення зобов’язань.

Від ліквідності балансу  треба відрізняти ліквідність активів. Рівень ліквідності активів пов’язаний із часом, необхідним для перетворення їх у грошові засоби. Чим менше часу необхідно для перетворення даного виду активів у гроші, тим вища його ліквідність. Ліквідність балансу залежить від співвідношення різних за ліквідністю активів. Суттєвим при цьому є й терміни відповідних зобов’язань.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові засоби, активи підприємства поділяють на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) — до них належать усі статті грошових засобів підприємства і короткострокові фінансові вкладення (надійні цінні папери);

2. Швидко реалізовувані активи (А2) — дебіторська заборгованість та інші оборотні активи (у випадку, коли виявлено іммобілізацію за статтями інших дебіторів та інших оборотних активів, підсумки швидко реалізовуваних активів зменшуються на цю величину);

3. Повільно реалізовувані активи (АЗ) — статті розділу ІІ активу «Запаси», а також статті «Довгострокові фінансові вкладення» та «Розрахунки із засновниками» з розділу І активу балансу:

4. Важко реалізовувані активи (А4) — статті розділу І активу «Основні засоби і вкладення» за винятком статей, включених до попередньої групи.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

1. Найбільш термінові зобов’язання (П1) — до них належать короткострокова кредиторська заборгованість за розділом ІV пасиву, а також поточні зобов’язання за розрахунками;

2. Короткострокові пасиви (П2) — короткострокові кредити та поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, — розділ IV пасиву, крім статей, включених до попередньої групи.

3. Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити і зобов’язання й суми в розділі II пасиву «Забезпечення наступних витрат і платежів».

4. Постійні пасиви (П4) — статті розділу І пасиву «Власний капітал», розділ V пасиву «Доходи майбутніх періодів». Для загального балансу активу і пасиву підсумки цієї групи зменшуються на суму іммобілізації оборотних засобів за статтями розділу ІІ активу.

Для визначення ліквідності  балансу треба зіставити підсумки наведених даних за активом і  пасивом. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли має місце така ситуація:

А1 П1;

А2 П2;

А3 П3;

А4 < П4.

Якщо виконуються перші  три нерівності, тобто поточні  активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, та обов'язково виконується остання нерівність, що має глибоке економічне значення (наявність у підприємства власних оборотних коштів) і додержується мінімальна умова фінансової сталості. У випадку, коли одна або декілька нерівностей мають знак, протилежний, який зафіксовано в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної. Співставлення найбільш ліквідних активів (А1) і активів, які швидко реалізуються (А2) з найбільш терміновими зобов'язаннями (П1) та короткостроковими пасивами (П2) дозволяє оцінити поточну ліквідність, а порівняння активів, які повільно реалізуються (А3) з довгостроковими пасивами (П3) відображає перспективну ліквідність. [15, 95]

Поточна ліквідність  балансу свідчить про платоспроможність або неплатоспроможність господарюючого суб'єкта на найближчий до даного моменту проміжок часу. Перспективна ліквідність являє собою прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

У деяких підручниках, монографіях  автори стверджують, що баланс є абсолютно ліквідним у тому разі, коли в усіх чотирьох групах активи перевищують пасиви. Але це не обов’язково. Четверта група є «балансуючою». У випадку, коли одна або кілька нерівностей системи мають протилежний знак, баланс більшою мірою відрізняється від абсолютного.

Зіставлення найбільш ліквідних  засобів і швидко реалізовуваних активів з найбільш терміновими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дають змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння повільно реалізовуваних активів з довгостроковими пасивами відображають перспективну ліквідність.