Контрольна робота з «Аналіз господарської діяльності»

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Одеський державний аграрний університет

Економічний факультет

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни:

«Аналіз господарської діяльності»

 

 

Варіант 09

 

 

 

 

Виконав:

слухач 1 курсу ВПО

спеціальності «Облік і аудит»   ____Швець Ірина Василівна_____

 

 

 

 

Одеса 2014

 

Зміст

 

Теоретична частина:

10. Суть і класифікація факторів економічного аналізу

19.Оцінка ринкових можливостей підприємства і конкурентоспроможності його продукції

59.Ретроспективна оцінка розвитку підприємства, виявлення проблемних ситуацій

39.Аналіз наявності, складу і структури сновних засобів

Практична частина:

Задача

110 

10. Суть і класифікація факторів економічного аналізу

 

Класифікація факторів являє собою розподіл їх по групах залежно від загальних ознак. Вона дозволяє глибше розібратися в причинах зміни досліджуваних явищ, точніше оцінити місце і роль кожного фактора у формуванні величини результативних показників.

Досліджувані в аналізі фактори можуть бути класифіковані за різними ознаками (рис. 5.1).

За своєю природою фактори поділяються на природно-кліматичні, соціально-економічні та виробничо-економічні. Природно-кліматичні чинники мають вплив на результати діяльності в сільському господарстві, в добувній промисловості, лісовому господарстві та інших галузях. Облік їх впливу дозволяє точніше оцінити результати роботи суб'єктів господарювання.

До соціально-економічних факторів належать житлові умови працівників, організація культурно-масової, спортивної та оздоровчої роботи на підприємстві, загальний рівень культури та освіти кадрів та ін Вони сприяють більш повному використанню виробничих ресурсів підприємства і підвищенню ефективності його роботи.

Виробничо-економічні фактори визначають повноту і ефективність використання виробничих ресурсів підприємства і кінцеві результати його діяльності.

За ступенем впливу на результати господарської діяльності фактори діляться на основні і другорядні. До основних відносяться фактори, які мають вирішальний вплив на результативний показник. Другорядними вважаються ті, які не роблять вирішального впливу на результати господарської діяльності в умовах, що склалися. Тут необхідно зауважити, що один і той же фактор в залежності від обставин може бути і основним, і другорядним. Уміння виділити з різноманітності факторів головні, що визначають забезпечує правильність висновків за результатами аналізу.

 

Класифікація факторів

Велике значення при дослідженні економічних явищ і процесів та оцінці результатів діяльності підприємств має класифікація факторів на внутрішні і зовнішні, тобто на фактори, які залежать і не залежать від діяльності даного підприємства.

Основна увага при аналізі повинна приділятися дослідженню внутрішніх факторів, на які підприємство може впливати.

Разом з тим у багатьох випадках при розвинених виробничих зв'язках і відносинах на результати роботи кожного підприємства значною мірою впливає діяльність інших підприємств, наприклад, рівномірність і своєчасність поставок сировини, матеріалів, їх якість, вартість, кон'юнктура ринку, інфляційні процеси та ін. Нерідко на результатах роботи підприємств відображаються зміни в галузі спеціалізації та виробничої кооперації. Ці фактори є зовнішніми. Вони не характеризують зусилля даного колективу, але їх дослідження дозволяє точніше визначити ступінь впливу внутрішніх причин і тим самим більш повно виявити внутрішні резерви виробництва.

Для правильної оцінки діяльності підприємств фактори необхідно поділяти на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивні, наприклад стихійне лихо, не залежать від волі і бажань людей. На відміну від об'єктивних суб'єктивні причини залежать від діяльності юридичних і фізичних осіб.

За ступенем поширеності фактори поділяються на загальні та специфічні. До загальних відносяться фактори, які діють у всіх галузях економіки. Специфічними є ті, які діють в умовах окремої галузі економіки або підприємства. Такий поділ факторів дозволяє повніше врахувати особливості окремих підприємств, галузей виробництва і зробити більш точну оцінку їх діяльності.

По терміну дії на результати господарської діяльності розрізняють фактори постійні та змінні. Постійні фактори впливають на досліджуване явище безперервно, протягом усього часу. Вплив же змінних факторів проявляється періодично, наприклад, освоєння нової техніки, нових видів продукції, нової технології виробництва і т.д.

Велике значення для оцінки діяльності підприємств має розподіл факторів за характером їх дії на інтенсивні та екстенсивні. До екстенсивних відносяться чинники, які пов'язані з кількісним, а не з якісним приростом результативного показника, наприклад, збільшення обсягу виробництва продукції шляхом розширення посівної площі, збільшення поголів'я худоби, кількості робітників і т.д. Інтенсивні фактори характеризують ступінь зусилля, напруженості праці в процесі виробництва, наприклад, підвищення врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин, рівня продуктивності праці.

 

Якщо при аналізі ставиться мета виміряти вплив кожного фактора на результати господарської діяльності, то їх поділяють на кількісні та якісні, складні і прості, прямі і непрямі, вимірні і незмірні.

Кількісними вважаються фактори, які висловлюють кількісну визначеність явищ (кількість робітників, обладнання, сировини тощо). Якісні фактори визначають внутрішні якості, ознаки та особливості досліджуваних об'єктів (продуктивність праці, якість продукції, родючість грунту і т.д.).

Більшість досліджуваних факторів за своїм складом є складними, складаються з декількох елементів. Однак є й такі, які не розкладаються на складові частини. У зв'язку з цим чинники діляться на складні (комплексні) і прості (елементні). Прикладом складного чинника є продуктивність праці, а простого - кількість робочих днів у звітному періоді.

Як вказувалося, одні фактори безпосередньо впливають на результативний показник, інші - непряме. За рівнем співпідпорядкованості (ієрархії) розрізняють чинники першого, другого, третього і наступних рівнів підпорядкування. До факторів першого рівня відносяться ті, які безпосередньо впливають на результативний показник. Фактори, які визначають результативний показник побічно, за допомогою факторів першого рівня, називаються факторами другого рівня і т.д. На рис. 5.2 показано, що факторами першого рівня є середньорічна чисельність робітників і середньорічна вироблення продукції одним робочим. Кількість відпрацьованих днів одним робітникам і середньоденна вироблення - фактори другого рівня щодо валової продукції. До факторів же третього рівня відносяться тривалість робочого дня і середньогодинна вироблення.

Вплив окремих факторів на результативний показник може бути визначено кількісно. Разом з тим є цілий ряд факторів, вплив яких на результати діяльності підприємств не піддається безпосередньому виміру, наприклад, забезпеченість персоналу житлом, дитячими установами, рівень підготовки кадрів та ін.

19. Оцінка ринкових  можливостей підприємства і конкурентоспроможності його продукції

Аналіз ринкових можливостей фірми є однією з початкових і, відповідно до цього, особливо важливою стадією встановлення ринкових можливостей фірми. Кожна фірма повинна реально оцінити свої наявні можливості та нові, які відкриваються на ринку. Це особливо значимо, оскільки жодна із діючих на ринку структур не може постійно покладатися на досягнуте місце на ринку, адже, цілком зрозуміло, що тривалість життя послуги чи товару незначна. Кожна компанія чи фірма повинна реально оцінити свої потенційні можливості, зокрема, сильні і слабкі сторони своєї діяльності.

Аналіз ринкових можливостей фірни передбачає врахування наступних складових:

1. систему маркетингових досліджень і маркетингової інформації;
2. оцінку маркетингового середовища;
3. аналіз ринків індивідуальних споживачів;
4. аналіз ринку підприємства.

Оцінку ринкових можливостей фірми здійснюють за системою показників, яка поділяється на дві групи. Це дає змогу об'єктивно оцінити процес ринкової стратегії фірми у конкурентній боротьбі.

До показників першої групи відносять:

1. частку фірми з продажу товарів і послуг на ринку;
2. динаміку (темпи зростання, приросту) обсягів виторгу за роками чи іншими періодами часу;
3. ступінь задоволення споживачів (структура позитивних, негативних і невизначених відгуків щодо використання).

До показників другої групи відносять:

1. обсяги прибутку та його динаміка;
2. норму прибутку;
3. рівень продуктивності праці.

Таблиця 10.3 Ринкові можливості підприємства

Виробництво	Збут	Менеджмент	Маркетинг	Фінанси
Обсяги виробництва, структура, темпи зростання	Транспортування продукції	Організація та система управління	Дослідження ринку, каналів збуту	Фінансова стабільність
Технологічний рівень	Зберігання товарних запасів	Персонал (кількість, професіоналізм, плинність кадрів)	Нововведення	Платоспроможність
Гнучкість виробничих ліній	Оборот товарних запасів	Продуктивність менеджменту	Ціноутворення	Прибутковість
Асортимент (ступінь оновлення, ширина, глибина)	Наявність та місткість складів	Фірмова культура	Стимулювання збуту і реклами	Позики, власні кошти
Забезпеченість устаткування	Можливість розфасування та упаковки товарів		Комунікаційні зв'язки	Аналіз можливостей підприємства (за продуктом, за ринками, за споживачами)
Резерви потужності	Продаж товарів (за окремими товарами, сегментами, споживачами тощо)		Маркетинговий бюджет
Місцезнаходження			Плани маркетингу та їх виконання	-
Інфраструктура	-	-	-	-

 

У сукупності усі ці показники визначають конкурентні переваги цієї структури. Основним показником, що характеризує ринкову позицію підприємства, є його частка на ринку. Цей показник визначається відношенням обсягу реалізації товарів до загального обсягу продажу товарів на визначеному сегменті ринку. Після визначення перелічених показників доцільно з'ясувати, якими можливостями належить скористатись для отримання позитивних результатів, що сприяють завоюванню міцних позицій на ринку.

Визначення конкурентоздатності фірми здійснюють за комплексом методів, до яких відносять:

1. метод порівняльних переваг;
2. метод теорії рівноваги;
3. метод теорії ефективної конкуренції;
4. метод теорії якості товарів і послуг;
5. метод комбінування матриць.

Суть методу порівняльних переваг полягає в тому, що фірми застосовують його з приводу виробництва тих товарів на експорт, які є найдешевшими.

При застосуванні методу теорії рівноваги фірми отримують переваги, беручи до уваги порівняння груп показників, що характеризують показники відносної вартості основних факторів виробництва (ставки банківських кредитів, відносна вартість закупленого обладнання), і які є в кінцевому результаті нижчими.

В основу методу теорії ефективної конкуренції покладено розробку системи таких показників, значення яких дозволяє фірмі перебувати на високому рівні в умовах конкуренції на ринку (рівень рентабельності, окупність капіталовкладень тощо).

Суть методу теорії якості товарів полягає у застосуванні параметрів, які характеризують систему споживчих якостей товарів і послуг (економічні, організаційні, технологічні).

Для узагальнюючої оцінки позиції підприємства на фоні конкурентів чи лідерів ринку, що служитиме основою опрацювання відповідних стратегій і програм, може бути використано метод ключових (критичних) чинників успіху, тобто суттєві ресурси і вміння, які створюють конкуренційну перевагу підприємств на ринку і можуть бути вирішальними в досягненні ними успіху в майбутньому. Для цього може бути застосована методика, сформована в рамках програми PIMS (Profil Impact of Market Strategies), якою виділяється 37 чинників, які впливають на рентабельність підприємства.

За Котлером [18, с. 43] для оцінки конкуренційної переваги доцільно використовувати таких 12 ключових чинників:

1. частка в ринку;
2. темп зростання обсягу продажу;
3. якість продукції;
4. репутація марки;
5. сітка дистрибуції;
6. ефективність комунікацій;
7. використання виробничих потужностей;
8. ефективність виробництва;
9. собівартість одиниці продукції;
10. джерела постачання сировини;
11. видатки на дослідження і розвиток;
12. управлінський персонал.