Контрольна робота з «Аналіз господарської діяльності»

Порівнюючи засоби власної фірми із засобами конкурентів за вказаними чинниками (рис. 10.5), можна оцінити позицію власної фірми на ринку на фоні конкурентів, використовуючи, так званий, профіль конкуренційності.

Рис. 10.5- Профіль конкуренційності фірми (на підставі [11, с. 154])

Суть методу комбінування матриць полягає у застосуванні математичних матриць, де є постійні та змінні величини. Усі перелічені методи дають можливість консалтинг-фірмі та службі маркетингу об'єктивно оцінити і визначити місце фірми-виробника на ринку товарів і послуг.

У практиці маркетингу достатнього поширення набув ще один спосіб оцінки позицій фірми на ринку, що дозволяє прийняти рішення про вибір однієї з можливих стратегій її діяльності:

1. стратегії атаки при сприятливій позиції (С,);
2. стратегії оборони при середній, невизначеній позиції (С2);
3. стратегії відступу при несприятливій позиції (С}). Такий спосіб одержав назву стратегічної матриці.

Стратегічна матриця - це просторова модель, яка відображає позицію фірми на ринку залежно від комбінації двох чинників. В даному випадку вони характеризують ринкову ситуацію і власні можливості фірми. Для кожного чинника визначається багатомірна середня, яка дає інтегровану характеристику чиннику.

Ситуацію на ринку можна охарактеризувати темпами зростання загального обсягу продажу товарів на ринку, товарних запасів, коливаннями цін, показниками інтенсивності конкуренції, а також ємністю ринку, середньою нормою прибутку і т. д. Власні можливості фірми, чи її конкурентоздатність можна відобразити часткою, яку займає фірма на ринку, рівнем конкурентоздатності товару, кредитно-фінансовим потенціалом фірми, ефективністю товаропросування, кваліфікацією маркетингової служби, іміджем фірми тощо. Відмічений набір чинників не є статичним і може змінюватися залежно від типу ринку, виду товару, наявності інформації та інших чинників. Замість розрахунку багатомірної середньої може застосовуватися стратегічні індекси, які визначають за формулою:

де В - середній бал (стратегічний індекс) і-ї сукупності чинників; ВІ - бал, присвоєний експертним шляхом кожному чиннику залежно від його величини або сили дії; IVІ- ранг або вага кожного чинника залежно від його значимості і ролі в комплексі чинників (визначається експертами).

На рисунку 10.6 наведено алгоритм стратегічної маркетингової матриці. В представленій системі координат на осі ординат розміщують стратегічний індекс ринкової ситуації (А) на осі абсцис стратегічний індекс власних можливостей (конкурентоздатність) фірми (В). При цьому кількісні оцінки можна замінити якісними, зокрема рангами. Наприклад, добрий, високий (рант 1), поганий, низький (ранг 2). За комбінацією чинників визначають квадрант, в який попадає дана фірма, що є підставою для прийняття рішення про поведінку на ринку (С). Відповідно до цього може бути застосована одна з наступних стратегій:

1. стратегія атаки (С,), у випадках, коли фірма займає сильну позицію;
2. стратегія оборони (С2), коли позиція фірми оцінюється як середня;
3. стратегія відступу (С3), коли позиція фірми явно не вигідна і слабка. Визначені стратегічні індекси ринкової ситуації і власних можливостей (конкурентоздатності) фірми служать основою для визначення рейтингу позиції фірми. Його визначають за середньою геометричною:

Рис. 10.6 - Алгоритм стратегічної маркетингової матриці

де, 0-А ситуація на ринку;

0-В власні можливості (конкурентоздатність) фірми.

Зведена оцінка позиції фірми на ринку наведена в таблиці 10.4.

Зауважимо, що на практиці досить часто замість інтегрованих стратегічних індексів застосовують лише два чинники, які найповніше характеризують ситуацію на ринку та можливості фірми. Такими чинниками відповідно є темп зростання продажу і доля на ринку даної фірми. Проте, і такий підхід вимагає певних розрахунків та інформації. Особливо відмітимо, що практично дуже складно одержати дані про обсяги продажу на ринку та частку фірми. У таких випадках застосовують певні відносні показники, а інформацію одержують на підставі експертних оцінок.

Таблиця 10.4 - Оцінка позиції фірми на ринку

 

Визначення і детальний аналіз усіх перелічених параметрів із застосуванням комплексу методів дозволить фірмі об'єктивно оцінити власні можливості (переваги та недоліки) у складному, інколи жорстокому і жорсткому середовищі конкуренції на ринку товарів і послуг.

Жодна фірма не зуміє ефективно працювати, якщо вона реально не оцінить ситуацію на ринку. Будь-яке довготривале чи короткотривале маркетингове рішення, яке приймається фірмою, може базуватися лише на базі кон'юнктурних оцінок.

Лише після цього спеціалісти фірми розпочинають проектувати ринкову стратегію та товарно-збутову тактику оновлення або захоплення ринку. 

59.Ретроспективна  оцінка розвитку підприємства, виявлення проблемних ситуацій

 

За ознакою часу АГД підрозділяється на попередній (перспективний) і подальший (ретроспективний, історичний).

Попередній (прогнозний) аналіз проводиться до здійснення господарських операцій. Він необхідний для обґрунтування управлінських рішень і планових завдань, а також для прогнозування майбутнього і оцінки очікуваного виконання плану, попередження небажаних результатів.

Подальший (ретроспективний) аналіз проводиться після здійснення господарських актів. Він використовується для контролю за виконанням плану, виявлення невикористаних резервів, об'єктивної оцінки результатів діяльності підприємств.

Перспективний і ретроспективний аналізи тісно зв'язані між собою. Без ретроспективного аналізу неможливо зробити перспективний. Аналіз результатів праці за минулі роки дозволяє вивчити тенденції, закономірності, виявити невикористані можливості, передовий досвід, що має важливе значення при обґрунтуванні рівня економічних показників на перспективу. Уміння бачити перспективу дає саме ретроспективний аналіз. Він є основою перспективного аналізу.

У свою чергу, від глибини і якості попереднього аналізу на перспективу залежать результати ретроспективного аналізу. Якщо планові показники недостатньо обґрунтовані і реальні, то подальший аналіз виконання плану взагалі втрачає сенс і вимагає попередньої оцінки обґрунтованості планових показників.

Ретроспективний аналіз у свою чергу ділиться на оперативний і підсумковий (результативний). Оперативний (ситуаційний) аналіз проводиться відразу після здійснення господарських операцій або зміни ситуації за короткі відрізки часу (зміну, добу, декаду і тощо). Мета його - оперативно виявляти недоліки і впливати на господарські процеси. Ринкова економіка характеризується динамічністю ситуації як виробничої, комерційної, фінансової діяльності підприємства, так і його зовнішнього середовища. В цих умовах оперативний (ситуаційний) аналіз набуває особливого значення.

Підсумковий (заключний) аналіз проводиться за звітний період часу (місяць, квартал, рік). Його цінність в тому, що діяльність підприємства вивчається комплексно та всесторонньо по звітним даним за відповідний період. Цим забезпечується більш повна оцінка діяльності підприємства по використанню наявних можливостей.

Підсумковий і оперативний аналізи взаємозв'язані і доповнюють один одного. Вони дають можливість керівництву підприємства не тільки оперативно ліквідувати недоліки в процесі виробництва, але і комплексно узагальнювати досягнення, результати діяльності за відповідні періоди часу, розробляти заходи, спрямовані на зростання ефективності виробництва.

Методики такого аналізу є достатньо глибоко розробленими.

Ретроспективний економічний аналіз має й певні недоліки:

1) зниження дієвості через відірваність у часі від господарських процесів і вжитих заходів;

2) орієнтація на систематизовану  інформацію, яка зазнає певної  статистичної обробки, що зменшує  достовірність висновків і пропозицій.

Ретроспективний аналіз полягає у системному, комплексному дослідженні результатів господарської діяльності підприємства, стану та розвитку економічних об'єктів за певний аналітичний період (рік, квартал, місяць тощо). Такий аналіз надає можливість здійснити оцінку, діагностику і пошук за всіма об'єктами, за широким колом показників і напрямів. 

39.Аналіз наявності, складу і структури сновних  засобів

 

При аналізі основних фондів насамперед треба визначити їхню середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому слід зіставляти темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному вираженні. Останній показник повинен мати більш високі темпи зростання порівняно з основними фондами.

Однак економічні труднощі, які мають місце в нашій країні, можуть показати і зворотні тенденції. 

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі й невиробничі основні засоби.

Перші включають основні засоби основного виду діяльності (промисловості) та інших галузей народного господарства. Основні засоби основної діяльності складаються з будівель і споруд, устаткування, інструменту та інших основних фондів. 

Аналізуючи склад основних виробничих фондів, їх слід поділити на активні й пасивні, визначивши частку кожної групи. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин – нагальна мета кожного підприємства. 

У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка частка основних фондів здана або взята в оренду, яку земельну площу займає підприємство і наскільки доцільно її використовує. 

Інвестиційну діяльність підприємства можна оцінити, вивчивши суми залишків незавершених капітальних вкладень і устаткування, які числяться на бухгалтерському балансі (форма № 1), можна також поцікавитись, за рахунок яких коштів вони здійснюються (форма № 3, розділ 4 річного звіту), нарешті, чи є у підприємства довгобуд, якої він давності тощо. 

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних розділу І активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як допоміжні можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення основних засобів, показники вікового складу устаткування. Повсюдне погіршення цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на підприємствах країни, відсутністю коштів для фінансування цих потреб. До того ж спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що спричиняє неконкурентоздатність продукції більшості підприємств.

 Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі насамперед їх фізичний знос. Проте не слід забувати ще й про моральне старіння фондів, яке набагато погіршує становище.  

Задача

Проаналізувати оборотність товарно-матеріальних запасів, виходячи з таких даних:

Показники	Базисний рік	Звітний рік
		план	факт
1.Собівартість реалізованої  продукції, тис.грн	4888	4615	5241
2.Середня величина запасів  і витрат, тис.грн З них: виробничі запаси	3980 1450	3700 1280	4003,7 1310

 

Рішення

Коефіцієнт оборотності запасів = Собівартість реалізованої продукції/

(Запаси на початок + Запаси на кінець):2

Коефіцієнт оборотності запасів в базисному році = 4888 / 2715 = 1,80

Коефіцієнт оборотності запасів у звітному році плановий = 4615/2490=1,85

Коефіцієнт оборотності запасів у звітному році фактичний = 5241/2656,85=1,97

Відхилення базисного року від звітного: 1,80-1,97= -0,17

Відхилення планове від фактичного: 1,97-1,85=0,12

У звітному році фактичні показники вказують на прискоренняоборотності товарно-матеріальних запасів в порівнянні з плановими показниками.

За відповідними розрахунками можна зробити висновок, що оборотність запасів на підприємстві знаходиться на низькому рівні, а саме у базисному році коефіцієнт склав 1,80, а у звітному 1,97 показник зменшився у порівнянні зі звітним роком на 0,17, що свідчить про уповільнення оборотності. Тривалість обороту складає:

Тобо(баз)= 365/1,80=203 дні;

Тобо(звіт)= 365/1,97=185 днів

Відхилення: 203 - 185 =18 днів.

На 1 оборот запасів підприємство витрачає 203 дні у базисному році і 185 днів у звітному. Підприємству для збереження поточного рівня продажу поповнення запасів здійснювати через 18 днів.

Остаточну оцінку цього коефіцієнта можна дати за наслідками порівняння його величини з середньогалузевими нормами або з аналогічними показниками базисний та звітний періоди.

 

 

Використана література

 

1. Фінансові аспекти маркетингу. Шмідт і Райт./Переклад з англ. М.: 2001м.

2. Економічний аналіз./Под ред. Л.Т. Гіляровський - 2-е изд., Доп. Ізрад. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002 р. - 615 с.