Прибуток підприємства та резерви його росту (на матеріалах ВАТ «Запоріжсталь»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал.1.1. Прибуток підприємства.[13]

Прибуток - це важливий узагальнюючий показник оцінки ефективності функціонування кожного суб'єкта господарювання, оскільки в прибутку акумулюються резерви всіх складових елементів діяльності підприємства:

-   виробництво і  реалізація;

-   якість і асортимент;

-   ефективність  використання виробничих ресурсів;

-   собівартість продукції.

Прибуток характеризує ефективність господарювання підприємства за всіма напрямками діяльності: виробничим, збутовим, постачальницьким, інвестиційним, фінансовим. Прибуток є основою економічного розвитку підприємства і зміцнює його фінансовий стан та фінансові відносини з партнерами.

Крім цього, прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, а також найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави: до доходів бюджету здійснюються відрахування від одержаного доходу підприємства, значною частиною якого є прибуток. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольняти не тільки його власні фінансові потреби, а й потреби держави у фінансуванні суспільних фондів споживання, розвитку науки, освіти, охорони здоров'я. Таким чином, у збільшенні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава.

Прибуток, як економічний  показник, представляє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, робіт, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції.[14]

Прибуток  характеризує  кінцевий  результат  діяльності підприємства. Його одержання є обов’язковою умовою  розширеного  відтворення на  підприємстві,   забезпечення   його   самофінансування    і    змінення конкурентоздатності на ринку.

Абсолютна  величина  прибутку   виступає   узагальнюючим підсумковим показником, який  характеризує  обсяг  фінансових  коштів  підприємства  для розрахунків  з  бюджетом  та  позабюджетними  фондами,   формування   фондів підприємства, призначених для стимулювання і розширеного відтворення.

Основними функціями  прибутку в ринковому середовищі є:

• оціночна, тобто, прибуток є критерієм і показником ефективності діяльності підприємства. Сам факт наявності прибутку вже свідчить про ефективну діяльність, проте, крім цього, його розмір має бути достатнім для задоволення потреб всіх зацікавлених осіб: власників підприємства, його працівників, кредиторів. Виконання цієї функції можливо в повній мірі тільки в умовах ринкових відносин, які передбачають свободу встановлення цін, вибору постачальників, замовників;
• розподільча, її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу доходу суспільства. Він є одним з джерел формування доходів бюджетів різних рівнів. Прибуток надходить до бюджетів у вигляді податку на прибуток і економічних санкцій та використовується у відповідності із статтями їх витратної частини;
• стимулююча. Виконання цієї функції визначається тим, що виступаючи кінцевим фінансово-економічним результатом діяльності підприємства, він відіграє ключову роль в ринковому господарстві. За ним закріплюється статус мети, що обумовлює економічну поведінку господарюючих суб'єктів, стабільний фінансовий стан яких залежить як від розміру прибутку, так і від прийнятого в національній економіці механізму його розподілу. Прибуток — це основне джерело приросту власного капіталу, джерело відтворення виробничих фондів, збільшення обсягів виробленої продукції і, безумовно, джерело соціального розвитку.[1]

В   процесі   управління    прибутком  підприємства використовують різні його класифікації   (мал.1.2.):

1.По видам діяльності розрізняють: прибуток від основної (операційної)

діяльності, яка включає  прибуток від реалізації продукції і інші операційні доходи і витрати; прибуток від інвестиційної діяльності; прибуток від фінансової діяльності.

2.По порядку формування розрізняють: валовий (маржинальний) прибуток; прибуток від реалізації; загальний фінансовий результат звітного періоду до виплати відсотків і податків (брутто-прибуток); прибуток до оподаткування; чистий прибуток.

Маржинальний прибуток - це різниця між виручкою (нетто) і прямими виробничими витратами на реалізацію продукції.

Прибуток від реалізації продукції - це різниця між маржинальним прибутком і постійними витратами підприємства.

Брутто-прибуток включає  фінансові результати (до виплати  відсотків і податків) від операційної, фінансової і інвестиційної діяльності, надзвичайні доходи і витрати.

Прибуток до оподаткування - це результат після виплати відсотків кредиторам.

Чистий прибуток - це та сума прибутку, який залишається у  розпорядженні підприємства після  сплати всіх податків, економічних  санкцій і інших обов'язкових  відрахувань.

3.В залежності від  характеру отримання виділяють прибуток від звичайної (традиційної) діяльності і прибуток від надзвичайних ситуацій, незвичайних для даного підприємства, який необхідно виділяти із загального прибутку для правильної оцінки роботи підприємства.

4.По характеру оподаткування розрізняють оподатковуваний прибуток і не оподатковуваний (пільговий) прибуток відповідно до податкового законодавства, яке періодично переглядається.

5.За рівнем врахування  інфляційного фактора розрізняють номінальний прибуток і реальний прибуток, скоректований на темп інфляції в звітному періоді.

-   номінальний прибуток - це фактично отримана величина  прибутку;

-   реальний прибуток - це номінальний прибуток, перерахований  з огляду на інфляцію.

6.По економічному змісту прибуток ділиться на бухгалтерський і економічний.

Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між доходами і поточними явними витратами, відображеними  в системі бухгалтерських рахунків. Економічний прибуток відрізняється  від бухгалтерської тим, що при розрахунку її величини враховують не тільки явні витрати, але і неявні, не відбивані в бухгалтерському обліку (наприклад, витрати на утримання основних коштів, що належать власнику фірми).

7.По характеру використовування чистий прибуток підрозділяється на капіталізований (нерозподілений) і споживаний.

 Капіталізований прибуток - це частина чистого прибутку, який прямує на фінансування  приросту активів підприємства.

Споживаний прибуток - та його частина, яка витрачається на виплату дивідендів акціонерам підприємства.[15]

В економічній літературі, крім вище зазначених класифікацій прибутку, зустрічається класифікація в залежності від розміру підприємства:

-   мінімальний прибуток - це прибуток, розмір якого після сплати податків задовольняє власників підприємства відповідно до встановленого мінімального рівня рентабельності на вкладений капітал, тобто кількісно мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої потенційної ставки банків по депозитах;

-  цільовий прибуток - це прибуток, який визначає цільову функцію діяльності підприємства і залежить від обраної стратегії. Він може бути нормальним;

-   максимальний прибуток - це прибуток, який підприємство отримує при такому обсязі діяльності, коли граничні доходи дорівнюють граничним витратам, тобто граничні доходи і витрати ростуть відповідно до зростання обсягів виробництва.[14]

Мал.1.2. Класифікація прибутку.[15]

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. Все це визнає значну роль та значимість прибутку як для підприємства, так і для економіки в цілому.[16] Тому уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку, який є підсумковим показником, результатом фінансово-господарської діяльності підприємства.[17]

Роль прибутку підприємства в умовах ринкової економіки визначається наступними його характеристиками:

1. Прибуток підприємства виступає головною метою підприємницької діяльності. Основним спонукальним мотивом здійснення будь-якого виду бізнесу, його головною кінцевою метою є зростання добробуту власників підприємства. Характеристикою цього зростання є розмір поточного і відкладеного їх доходу на вкладений капітал, джерелом якого є отриманий прибуток. Якщо для власників підприємства отримання високого рівня прибутку є цілком очевидним мотивом підприємницької діяльності, то може виникнути питання - чи є отримання високого прибутку таким же спонукальним мотивом діяльності найманих менеджерів підприємства і решти його персоналу.

Для менеджерів, які не є власниками підприємства, керованого ними, прибуток є основним мірилом успіху їх діяльності. Зростання рівня прибутку підприємства підвищує "ринкову ціну" цих менеджерів, що позначається на рівні їх особистої заробітної плати. І навпаки - систематичне зниження рівня прибутку керованого ними підприємства призводить до зворотних результатів в їх кар'єрі, рівні одержуваних доходів, можливостях подальшого трудовлаштування.

Для решти персоналу  рівень прибутку підприємства також  є достатньо високим спонукальним мотивом їх діяльності, особливо за наявності на підприємстві програми участі найманих працівників в прибутку. Прибутковість підприємства є не тільки гарантом їх зайнятості (за інших рівних умов), але до певної міри забезпечує додаткову матеріальну винагороду їх праці і задоволення ряду їх соціальних потреб.

2. Прибуток підприємства створює базу економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дозволяє "наповнювати" прибуткову частину державних бюджетів всіх рівнів (загальнодержавного і місцевих), що дає можливість державі успішно виконувати покладені на нього функції і здійснювати намічені програми розвитку економіки. Крім того, реалізація відомого принципу - "багатство держави характеризується рівнем багатства його громадян" - також пов'язана із зростанням прибутку підприємства, яке забезпечує зростання доходів його власників, менеджерів і персоналу.

3. Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої (операційною) діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства порівняно з галузевим характеризує рівень уміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки. Середньогалузевий рівень прибутку підприємств характеризує ринкові та інші зовнішні фактори, що визначають ефективність виробничої діяльності і є основним регулятором "переливу капіталу" в галузі з більш ефективним його використанням. При цьому капітал переміщається, як правило, в ті сегменти ринку, які характеризуються значним об'ємом незадоволеного попиту, що сприяє більш повному задоволенню суспільних і особистих потреб.

4.  Прибуток  є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. В системі внутрішніх джерел формування цих ресурсів прибутку належить головна роль. Чим вище рівень генерації прибутку підприємства в процесі його господарської діяльності, тим менше його потреба в залученні фінансових коштів із зовнішніх джерел і за інших рівних умов - тим вище рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. При цьому, на відміну від деяких інших внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів підприємства, прибуток є постійно відтворюваним джерелом і її відтворювання в умовах успішного господарювання здійснюється на розширеній основі.

5. Прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства. Здатність самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини отриманої підприємством прибутку, тобто її напрямку на приріст його активів. Чим вище сума і рівень капіталізації отриманої підприємством прибутку, тим більшою мірою зростає вартість його чистих активів (активів, сформованих за рахунок власного капіталу), а відповідно і ринкова вартість підприємства в цілому, визначувана при його продажу, злитті, поглинанні і в інших випадках.

6. Прибуток підприємства  є найважливішим джерелом задоволення  соціальних потреб суспільства.

Соціальна роль прибутку виявляється перш за все  в тому, що засоби, перераховані до бюджетів різних рівнів в процесі її оподаткування, служать джерелом реалізації різноманітних загальнодержавних і місцевих соціальних програм, що забезпечують "виживання" окремих соціально не захищених (або недостатньо захищених) членів суспільства. Крім того, ця роль виявляється в задоволенні за рахунок отриманого прибутку підприємства частини соціальних потреб його персоналу (соціальні програми є невід'ємною складовою частиною колективних або індивідуальних трудових угод). Нарешті, певна соціальна роль прибутку виявляється в тому, що вона служить джерелом зовнішньої добродійної діяльності підприємства, направленої на фінансування окремих неприбуткових організацій, установ соціальної сфери, надання матеріальної допомоги окремим категоріям громадян.