Структура капіталу підприємства

ВСТУП

 

Фінанси суб’єктів господарювання є основою фінансової системи країни. Тому фінансовий стан підприємств впливає на економічну ситуацію держави в цілому. В свою чергу, діяльність підприємства безпосередньо залежить від фінансового капіталу та його структури. Значною мірою на досягнення стратегічних цілей підприємства впливає ефективне управління капіталом підприємства. В зв’язку з цим планування структури капіталу має дві складові: перша – вибір конкретних фінансових інструментів для залучення капіталу. Оптимізація структури капіталу – це безперервний процес  адаптації до змін економічної ситуації, податкового законодавства, змін конкурентних переваг.

Дослідження даної теми набуває актуальності у зв’язку з ринковою необхідністю ефективного управління, контролю та своєчасного коригування структури капіталу підприємства, так як саме оптимальна структура капіталу дозволяє отримати максимальний прибуток, досягаючи найбільш ефективного співвідношення між рівнем рентабельності та фінансової стійкості підприємства.

Метою даного дослідження  є комплексний аналіз організації  та ефективності управління структурою капіталу на прикладі ЗАТ «Крафт Фудз Україна», вивчення складу та структури капіталу даного підприємства, виявлення основних проблем фінансового менеджменту й обґрунтування шляхів оптимізації структури капіталу даного підприємства.

Відповідно до поставленої  мети було визначено наступні завдання:

• дослідити поняття структури капіталу та цільової структури капіталу підприємства;
• виявити переваги та недоліки різних джерел фінансування;
• розглянути різноманітні підходи зарубіжних та вітчизняних вчених до визначення поняття оптимальної структури капіталу підприємства;
• дослідити фактори формування оптимальної структури капіталу для конкретного підприємства;
• здійснити аналіз фінансово-господарського стану обраного підприємства;
• провести якісний та кількісний аналіз складу та структури капіталу акціонерного товариства; за допомогою показників фінансової стійкості та рентабельності зробити висновки про оптимальність структури капіталу на даному підприємстві;
• здійснити аналіз факторів, що визначають структуру капіталу для обраного підприємства;
• здійснити оптимізацію структури капіталу обраного підприємства за критерієм максимізації фінансової рентабельності, мінімізації середньозваженої вартості капіталу та мінімізації фінансових ризиків;
• сформувати цільову структуру капіталу підприємства.

Об’єктом дослідження виступає оптимізація структури капіталу підприємства.

Предметом дослідження  є капітал підприємства, його склад  та структура.

Теоретичну і методологічну  основу курсової роботи становлять наукові  викладки та положення вітчизняних  та зарубіжних економістів, які вивчали  структуру капіталу підприємства та її оптимізацію. У процесі написання  курсової роботи були використанні наступні сучасні методи дослідження: системно-структурний аналіз, методи економічного аналізу, статистичні методи дослідження.

Інформаційною базою  для написання даної курсової роботи виступають підручники, посібники, монографії, публікації періодичних  та інтернетвидань, аналітичні матеріали з питань оптимізації структури та її проблемних аспектів, а також з фінансового менеджменту, оцінки фінансового стану та фінансова звітність підприємства.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СУТНОСТІ ТА СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1. Економічна сутність капіталу підприємства

 

 Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал  підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.
2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.
3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в "кишеню" власника, а  частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.
4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед  власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.
5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.

По приналежності підприємству виділяють власний і позиковий  капітал. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності  і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна бути визначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи.

Додатковий капітал  включає вартість майна, внесеного  засновниками (акціонерами) понад зареєстровану  величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал підприємства.

Резервний капітал - це частина  власного капіталу, що виділяється  з прибутку організації для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення визначаються законодавством України і статутом організації.

Нерозподілений прибуток - основне джерело нагромадження  майна  підприємства чи організації. Це частина валового прибутку, що залишилася після сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів за рахунок прибутку на інші цілі.

Фонди спеціального призначення  характеризують чистий прибуток, спрямований  на виробничий розвиток і розширення підприємства, а також на заходи соціального характеру.

До інших резервів відносяться резерви, що створюються на підприємстві в зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обігу. Субсидії і надходження утворяться в результаті спеціальних асигнувань з бюджету, позабюджетних фондів, інших організацій і фізичних осіб.

Усі власні засоби в тім  чи іншому ступені служать джерелами  формування засобів, використовуваних організацією  для досягнення поставлених  цілей.

Інвестований капітал  включає номінальну вартість простих  і привілейованих акцій, а також  додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять і безоплатно отримані цінності. Перша складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя - додатковим капіталом (у частині безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.

Накопичений капітал  знаходить своє відображення у виді статей, що виникають у результаті розподілу чистого прибутку. Незважаючи на те, що джерело утворення окремих складових накопиченого капіталу одне - нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються.

По формах інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний для формування статутного капіталу підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних фондів.

По об'єкту інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види його необоротних активів. Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

По формах власності  виділяють приватний і державний  капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного капіталу.

По організаційно - правових формах діяльності виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств - товариств з обмеженою відповідальністю, командитних і т.д.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств - сімейних і т.д.).

По характеру використання власником виділяють споживчий  і  накопичувальний (реінвестуємий) види капіталу. Споживчий капітал  після його розподілу на цілі споживання утрачає функції капіталу. Він  являє собою відтік засобів підприємства, здійснюваний з метою споживання (виплати дивідендів, відсотків, соціальні потреби підприємства і його працівників).  Капітал, що накопичується, характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат і т.д.

 

1.2. Показники ефективності використання капіталу підприємства

 

Фінансова стійкість  є необхідною умовою стабільної, надійної діяльності підприємства в ринковому  економічному середовищі. Вона передбачає спроможність своєчасного і повного  виконання зобов'язань підприємства за розрахунками з бюджетом, споживачами, постачальниками, підрядниками, кредиторами, тобто можливість підприємства здійснювати всі потрібні грошові виплати і розрахунки. У світовій і вітчизняній практиці для фінансового аналізу стійкості становища підприємства або фірми використовують кілька груп показників, вибір яких залежить від цілей, що їх ставить перед собою фінансовий менеджер.

Розрізняють такі показники:

• управління фінансовим капіталом;

• інтенсивності використання капіталу;

• ефективності використання капіталу;

• ринкової ціни.

Показники управління фінансовим капіталом характеризують фінансову  стабільність підприємства і дають  можливість визначити ймовірність  виживання його на ринку. Розглянемо основні з них.

Коефіцієнт автономії  К^. Визначається питомою вагою власного (акціонерного) капіталу підприємства (ΣΚΒΠ) в загальній сумі коштів (активів), авансованих йому для здійснення статутної діяльності (ΣΑ33Γ):

Коефіцієнт автономії  показує, наскільки підприємство незалежне  від позикового капіталу. Вважається, що чим більшою є сума власних коштів підприємства, тим більша можливість упоратися з непередбачуваними ситуаціями, що виникають у ринковій економіці, і менше ризикують кредитори підприємства. Стабільно високе значення Ка підприємства свідчить про можливість одержання кредитів.

Коефіцієнт маневреності Км. Визначається сумою власного оборотного капіталу підприємства (ΣΚΜ об) в  загальній сумі власного капіталу (ХКзаг):

У практиці вивчення економічного стану підприємства аналіз його фінансової стабільності, як правило, поєднується з аналізом структури власного та позикового капіталу і його зміни у звітному періоді, а також з аналізом раціональності вкладення капіталу в активи підприємства. В останньому випадку особливу увагу приділяють з'ясуванню суми відносного власного оборотного капіталу підприємства і його частки в загальній сумі власного капіталу. Цей показник називається коефіцієнтом маневреності й характеризує, наскільки інтенсивно підприємство залучає в обіг власні кошти.

У власному оборотному капіталі підприємства виокремлюють вкладення в мобільні кошти, які легко за короткий час можуть бути продані. Власні обігові кошти підприємства обчислюються як різниця

між усім наявним оборотним  капіталом і короткостроковими  позиковими коштами (за балансом). У натурально-речовому аспекті оборотний капітал може бути представлений коштами (як готівковими, так і тими, що перебувають у банках на рахунках підприємства), ліквідними цінними паперами, запасами товарно-матеріальних цінностей, а також розрахунками з дебіторами.

За допомогою коефіцієнта  маневреності можна визначити, яка  частина власного капіталу підприємства не закріплена в цінностях іммобільного характеру, тобто таких, які неможливо  за короткий час перевести на кошти. До іммобільних коштів зараховують будинки, споруди, устаткування, передавальні пристрої, довгострокові інвестиції, нематеріальні активи (права на землю, воду, природні ресурси). Отже, коефіцієнт маневреності є індикатором раціональності розміщення власного капіталу. Вважається, що значення коефіцієнта має бути досить великим, тобто власники, розпорядники підприємства мають дотримуватися паритетного принципу вкладення коштів у мобільні та іммобільні цінності.