Корпоративна соціальна відповідальність

Зміст

 

 

Вступ

1. Корпоративна соціальна відповідальність

2. Сучасні моделі соціальної  відповідальності підприємств

3. Ринковий підхід до корпоративної соціальної відповідальності

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Соціальна відповідальність — це концепція, що заохочує компанії враховувати інтереси суспільства, беручи на себе відповідальність за вплив діяльності компанії на споживачів, працівників, громади та навколишнє середовище в усіх аспектах своєї діяльності. КСВ поширена серед країн Європи. В одних країнах вона інтегрована в громадську політику (Данія, Франція, Фінляндія, Швеція), в інших – соціально відповідальні практики є виключно прерогативами компаній (Греція, Ірландія, Нідерланди, Словенія). В Європейському Союзі основна роль КСВ полягає у підтримці сталого розвитку компаній, що призводить до покращення ситуації на ринку праці, а також якості продуктів і послуг, що надаються компаніями. Соціальна відповідальність виявляється і у виконанні зобов'язань, прийнятих на рівні функціональних одиниць організації, особливо вищим керівництвом. Розробка процедур соціальної політики, соціальних програм, критеріїв результативності повинна відповідати нормам і принципам державних законів. Одним із способів формування об'єктивної інформації про соціальну результативності компанії є оцінка ефективності управління нефінансовими ризиками, в тому числі - соціальними. Актуальною є розробка загальних підходів до оцінки ефективності управління при здійсненні соціально-відповідальної політики.

У практиці управління персоналом в останні роки чітко просліджується переплітання різних його моделей: американської, японської і західноєвропейської. В цьому проявляється процес інтернаціоналізації сучасного менеджменту. Важливим етапом цього процесу стали асиміляція ідей системного підходу, розробка різних моделей організації, як системи - не тільки функціонуючої, але й такої, що розвивається, на основі яких сформувався новий підхід у кадровому менеджменті - управлінні людськими ресурсами. В сучасній теорії і практиці управління персоналом на фірмах індустріальне розвинутих країн домінують два діаметрально протилежних підходи - американський і японський.

За результатами звіту Всесвітнього економічного форуму (World Economic Forum) за 2014 рік у рейтингу глобальної конкурентоспроможності Україна посіла 84 місце, поряд з Тринідадом, Намібією та Гватемалою [1]. Порівняно з минулим роком втрачено 11 позицій. Крім того за параметром «конкурентоспроможність бізнесу» Україна має дуже низький бал (3,7) і займає аж 91-ше місце. Таке сильне відставання загрожує повній втраті авторитету національного виробника на міжнародній бізнес-арені. Разом з тим, у визначенні конкурентоспроможності вітчизняних компаній зростає роль соціально-відповідальної функції ведення бізнесу. Трансформація суспільних цінностей та пріоритетів вимагає сьогодні дуже серйозної зміни корпоративного управління вітчизняних компаній, у т.ч. шляхом впровадження принципів соціальної відповідальності бізнесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Корпоративна соціальна відповідальність

Корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) – це філософське поняття, що визначає позицію компанії щодо своєї країни, суспільства, співробітників та навколишнього середовища. Сучасна компанія розуміє свою відповідальність і прагне стати компанією з «людяним обличчям».

Термін КСВ став вживатися у 1970-х роках, у міжнародній практиці він використовується для визначення добровільних зобов’язань, взятих на себе компанією щодо підвищення якості життя та роботи не тільки своїх співробітників, а також суспільства і навколишнього середовища.

Цей термін не замінює поняття «доброчинності» та «громадської діяльності», які допомагають компаніям заслужити довіру співробітників та клієнтів – КСВ є набагато ємнішим поняттям. Сьогодні деякі західні бізнесмени для визначення добровільних зобов’язань використовують вираз – «сталий розвиток». Лише приділяючи увагу своїй корпоративній відповідальності, можна забезпечити надійні та стабільні умови розвитку бізнесу.

Один з найбагатших людей світу і в той же час один з найбільш активних діячів у сфері КСВ Білл Ґейтс вважає: «Величезне багатство йде поряд з великою відповідальністю, зобов’язаннями поділитися з суспільством і забезпечити найкращий розподіл цього багатства тим, хто його потребує».

Компанія, як і індивідуальні члени суспільства, має діяти соціально відповідальним чином і сприяти зміцненню моральних засад суспільства.

У 60 роках ХХ століття у суспільстві виник новий погляд на проблему відносин бізнесу до суспільства, у звітах та рекламних кампаніях щораз частіше стало з’являтися слово «екологія». Окрім того діяльність компаній почала оцінюватися також з точки зору етичності їх поведінки щодо співробітників, клієнтів, інвесторів і постачальників. Політика компаній була радикально змінена: залученість бізнесу до рішення соціальних та екологічних проблем стала ефективнішою.

 

Думки фахівців щодо самого терміну різняться, однак ще Адам Сміт стверджував, що «ця сфера діяльності, безумовно, морально навантажена» і спрямована на те, щоб створювати добробут, а не зводити добробут виключно до наповненості видаткової частини того чи іншого бюджету.

На Заході КСВ не сприймається лише як благодійна діяльність. Світова практика показує, що КСВ допомагає компаніям підвищити ділову репутацію, встановити збалансовані і довірчі відносини як з державою, так і з суспільством.

У відповідності до одного з наймасштабніших досліджень споживчих переваг, проведеного Сone/Roper , 78 % респондентів заявили, що з більшою ймовірністю куплять товар, який асоціюється з небайдужою для них соціальної ініціативою, а 66% задля підтримки такої ініціативи готові змінити думку щодо «свого» бренда.

З 1998 року Nestle знизила споживання води на виробництві на 28%.

Клуб «Володарки харчування Nestle» популяризує принципи здорового харчування і передає досвід домоводства жінкам у Нігерії та Гані.

Nestle проводить програму  «Здоровий спосіб життя на  робочому місці» по всьому  світу.

Компанія McDonald’s проводить фінансування так званих Будинків Рональда МакДональда – безкоштовне житло для членів сімей хворих дітей, що приїздять на лікування в спеціалізовані клініки. На початок 2000 року таких закладів було вже 168 у 12 країнах.

Комп’ютерний гігант «IBM» зекономив 17,8 млн. доларів завдяки програмі із заощадження електроенергії.

За даними дослідження «Монітор корпоративної соціальної відповідальності» КСВ фактори визначають імідж компанії на 49%, її бренд — на 35%, а фінансовий стан — на 10%.

 

У бізнес-співтоваристві тема КСВ викликає суперечки та розбіжності – багато хто вважає, що це лише маска для компаній, які таким чином хочуть здаватися хорошими.

Абсолютно всі організації зобов’язані думати про благо суспільства і направляти свої зусилля на вирішення екологічних проблем.

Вільний та добровільний вибір. Компанія повинна проводити політику постійної та продуманої соціальної активності. КСВ «під тиском» спричинить лише негативні результати, які також можуть

сильно зашкодити репутації компанії.

Єдина стратегія. Стратегія КСВ повинна бути узгодженою, всі проекти підпорядковані загальній меті та пов’язані з основною бізнес-ідеєю.

Компанія несе відповідальність за кожен свій крок і кожну свою дію не тільки перед суспільством, але також і перед навколишнім середовищем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Сучасні моделі  соціальної відповідальності підприємств

В сучасній науковій літературі існує ряд моделей соціальної відповідальності бізнесу, що відображають основні тенденції формування системи корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) у компаніях різних країн. Як правило, виділяються американська, британська, європейська (континентальна), японська та російська моделі корпоративної соціальної відповідальності.

1. Американська модель  КСВ за більш ніж вікову  історію свого розвитку сформувала  набір традиційних механізмів  і форм реалізації корпоративних  соціальних програм. Для американських корпорацій характерні добровільні ініціативи в галузі КСВ, фінансування різних проектів і програм, благодійність, меценатство, спонсорство. Подібні види діяльності виходять за рамки вимог закону, більше того, заохочуються суспільством і державою, зокрема, компанії, що активно реалізують програми КСВ звільняються від низки податків, що закріплено на законодавчому рівні.

2. Європейська модель. На  відміну від американської моделі  КСВ, характерною рисою європейської моделі є її державне регулювання, в наслідок чого її визнають як приховану форму КСВ.

3. Британська модель корпоративної  соціальної відповідальності є за своєю суттю симбіозом європейської та американської моделей. Як і в європейській моделі, держава активно підтримує бізнес, з американською моделлю схожість полягає у великій активності корпорацій в реалізації власних соціальних проектів.

4. Японська модель КСВ. Як відзначають дослідники, японська модель КСВ проявляється в системі «довічного найму» та відповідних умовах управління персоналом. Таким чином, можна сказати, що японська модель корпоративної соціальної відповідальності орієнтована на внутрішнє середовище підприємства.

5. Пострадянська модель. Пострадянська модель КСВ сформувалась  на основі спадщини соціалістичних підприємств, що мають у своїй структурі такі традиційно соціально-спрямовані підрозділи, як дитячі садки, літні табори і пансіонати, власні лікарні, будинки культури, клуби і т.д. В умовах економічної системи Радянського союзу, соціальна відповідальність підприємств не розглядалася як особливий вид діяльності, КСВ була державно закріпленою формою активності виробничого сектора.

За кілька найбільш кризових для країни років багато підприємств були змушені відмовитися від «соціалки» як непрофільних активів, які не приносять підприємству прибутку, більше того, вимагають абсолютно невиправданих з економічної точки зору серйозних фінансових витрат на її підтримку. Однак, в сучасних умовах господарювання український бізнес, особливо великий, вже на добровільних засадах повертається до відродження традицій соціальної відповідальності: розвивається соціальна інфраструктура підприємств, з'являються спеціальні програми, бізнес активно починає брати участь у благодійних заходах та акціях.

Пострадянська модель КСВ ще не сформувалася остаточно, а швидше знаходиться в стадії свого розвитку, демонструючи при цьому стійкі позитивні результати.

Серед інституційних основ формування сучасних моделей КСВ можна виділити наступні:

1. Інститути влади національного, регіонального та місцевого рівня (законодавче забезпечення КСВ).

2. Податкова система (стимулювання  соціальної відповідальності бізнесу за допомогою податкових пільг і привілеїв).

3. Цивільне право, яке  передбачає відповідне покарання  за невиконання відповідних соціально-спрямованих заходів (нанесення екологічної шкоди та ін.)

4. Етичні та професійні  кодекси, в яких прописані норми  етичного, соціального поведінки представників бізнесу тій, чи іншій галузі. Регулювання професійної діяльності здійснюється за допомогою не тільки загальних трудових, адміністративних та інших норм, але і специфічними для певного виду діяльності, характерними для відповідного професійного співтовариства, в силу чого не можуть розглядатися як правові. Такі норми знаходять відображення у відповідних Хартія, Деклараціях, Кодексах, що приймаються професійними асоціаціями, або окремими корпораціями. «Кодекс етики та стандарти професійної практики висловлює добровільне прийняття членами асоціації зобов'язання дотримуватися суворої дисципліни в більшій, ніж це передбачено законом, мірі» - говорить Кодекс американської Асоціації фірм з управлінського консультування, створеної в 1929 р.

Сьогодні КСВ реалізується компаніями через відповідні соціальні проекти і програми, які за своїм змістом можна розділити на дві великі групи:

1. Програми, спрямовані в  зовнішнє середовище підприємства, в яких безпосереднім адресатом не є персонал компанії.

2. Програми, спрямовані на  розвиток внутрішнього середовища  підприємства, соціальну підтримку власного персоналу, працівників.

Реалізуючи КСВ у зовнішньому середовищі, компанії, як правило, орієнтуються на наступні напрями:

• Екологічні програми.

• Освітні програми та підтримка наукових досліджень.

• Програми по взаємодії з органами місцевого самоврядування.

• Програми щодо підтримки культури і мистецтва.

• Філантропічні програми.

Крім програм, що надаються компаніями у зовнішньому середовищі для багатьох підприємств елементом КСВ є підтримка власного внутрішнього середовища - співробітників підприємства.

Серед найбільш поширених напрямів внутрішньої КСВ-активності можна виділити наступні:

1. Програми розвитку персоналу: навчальні курси і програми; комплексні  соціальні пакети.