Проблеми і перспективи формування резервів для відшкодування можливих витрат від активних операцій банку

Постановою «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до НБУ» № 124 зазначено, що звітність про класифікацію кредитних операцій, створення резервів та їх використання складається за формами № 302 «Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності», № 604 «Звіт про розрахунок резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» та подається банками – юридичними особами (зведені дані - з урахуванням філій, що розташовані в Україні та за її межами) територіальним управлінням НБУ [14].

Якщо банк визначає, що не має об’єктивних  умов знецінення крупного фінансового активу, то він може включити даний актив до групи однорідних активів з аналогічними характеристиками кредитного ризику і здійснити оцінку знецінення даної групи  на портфельній основі.

По активам, які відносяться до великих кредитів і для яких має місце ознаки знецінення, розраховується резерв на індивідуальній основі.

Якщо в наступний період сума збитку від знецінення знижується, і зниження може бути об'єктивно віднесене до події, що сталася після врахування зменшення корисності (наприклад, підвищення кредитного рейтингу боржника), то раніше визнаний збиток від знецінення повинен стернуватися, або безпосередньо, або шляхом коригування резерву під знецінення.

Процес оцінки резерву під знецінення враховує всі відкриті кредитні позиції, а не тільки позиції, що мають низьку якість. Якщо банк використовує внутрішню систему класифікації позик, вона розглядає всі класи позик, а не тільки ті, якість яких суттєво погіршився. Процес оцінки суми збитку від знецінення може призвести або до певної суми, або до найкращої оцінці в межах діапазону, беручи до уваги всю важливу інформацію, доступну до випуску фінансової звітності про умови, що існують на дату її складання.

Для оцінки зменшення корисності на портфельній основі фінансові активи групуються в сукупність однорідних активів на основі аналогічних кредитних ризиків, які відображають здатність дебітора сплатити всі належні суми відповідно до умов договору (наприклад, на основі оцінки кредитного ризику або процесу класифікації, який розглядає тип активу, галузь виробництва, географічне положення, тип забезпечення, величину простроченої заборгованості та інші важливі фактори) розмір резерву під знецінення за окремими знеціненими активами в портфелі, то ці активи не включаються в портфель однорідних активів і по ним резерв оцінюється окремо.

Минулий досвід виникнення збитків коригується на основі поточної доступної інформації для відображення впливу поточних умов. Оцінка змін у майбутніх потоках грошових коштів відображає і направлено коригується з урахуванням пов'язаної доступної інформації, одержуваної від періоду до періоду (наприклад, зміни рівня безробіття, цін на майно, товарних цін, статусу виплат та інших факторів, які вказують на понесені збитки в групі і їх значущість).

Методика і припущення, що використовуються для оцінки майбутніх потоків грошових коштів, слід регулярно переглядати, щоб мінімізувати різницю між оцінкою ймовірних втрат і реальними збитками.

Таким чином, можна говорить про досить цікавий підхід до визначення резервів. Варто відмітити, що всі події щодо цього питання зосередженні на принципі історичного аспекту, за використанням якого банк повинен бути впевнений, що всі умови залишаться незмінно рівними, що не є характерним для України.

РОЗДІЛ 2

 АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВІВ  ДЛЯ ВІДШКОДУВАННЯ МОЖЛИВИХ ВИТРАТ ВІД АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ  В ПАТ «УКРСОЦБАНК» ЗА 2008-2010 РОКИ.

2.1. Аналіз проблемних кредитів  ПАТ «УРСОЦБАНК» за 2008-2010 роки.

Протягом 2000 – 2008 років банківська система України мала стійку тенденцію до зростання основних фінансово-економічних показників – капіталу, зобов’язань, активів. Але водночас спостерігався високий ступінь ризику банківської системи, скорочення кількості банків і низький рівень їх капіталізації, велика частка проблемних позичок у кредитних портфелях, недостатній розвиток асортименту банківських послуг, що призвело до погіршення фінансового стану банків, їх неплатоспроможності та ліквідації. Під час фінансової кризи банки взагалі призупинили свою діяльність, зменшилась кількість депозитів, почали збільшуватися ставки за кредитами, що негативно вплинуло на діяльність банківського сектору.

В активних операціях банків біля 80% складають надані кредити, тому управління кредитним портфелем має дуже важливе значення для ефективної діяльності фінансово-кредитної установи. Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов’язаних з різними чинниками кредитного ризику або зі способами захисту від нього. На основі аналізу кредитного портфеля за цими напрямками робиться висновок щодо ступеня його диверсифікації в цілому та за кожним напрямком зокрема. 

Аналіз структури кредитів за видами економічної діяльності дає змогу визначити диверсифікацію кредитів за видами економічної діяльності порівняно з попередньою звітною датою. Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику [17, c.285]. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями та може стати причиною банкрутства банку, тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів у певний сегмент, тобто застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет та керівники вищого рівня. Аналіз структури кредитного портфеля ПАТ «Укрсоцбанк» за видами економічної діяльності представлений у табл. 1.

Таблиця 1

Аналіз структури і динаміки кредитного портфеля ПАТ «Укрсоцбанк» за видами економічної діяльності

Більш наочно структуру кредитного портфеля за видами економічної діяльності представлено на рис.1.

Як видно з даних табл. 1, банк визначається нераціональною структурою кредитних вкладень, основна їх частка була спрямована на споживчі позики – 55,4% та 53,9% відповідно у 2008р. та у 2009р. Але порівняно з базисним періодом диверсифікація кредитних вкладень дещо поліпшилась.  Значною є частка кредитів в торгівлю – 16,6% у 2009 році, але вони мають тенденцію до зниження. Збільшується частка кредитів у виробництво та в нерухомість.

Аналізуючи кредитний портфель з цього погляду, особливу увагу варто приділити питомій вазі міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання даного коефіцієнта вважається позитивним явищем, оскільки означає зменшення ризику, але, як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими.

Таблиця 2

Аналіз структури і динаміки кредитного портфеля ПАТ «Укрсоцбанк»  за видами позичальників

Як свідчать дані табл. 2, кредити органам державної влади і місцевого самоврядування не надавалися. Найбільшою є частка кредитів, виданих фізичним особам – 65,2% (у попередньому періоді – 52,4%). Частка міжбанківських кредитів за операціями РЕПО у структурі кредитного портфеля банку є незначною, але порівняно з 2008 р., цей вид кредитування значно зріс – на 98611 тис. грн., що свідчить про зниження кредитного ризику.

Основна частина банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування. Формами забезпечення зобов’язань щодо повернення кредиту можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або поручительство; договір страхування кредитів; товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; передання на користь банку контрактів; вимог та рахунків позичальників третій особі; дорогоцінні метали тощо.

Аналізуючи структуру кредитного портфеля в цьому напрямі, особливу увагу треба звернути на питому вагу незабезпечених позик у загальних позиках.

Таблиця 3