Роль финансового менеджмента в развитии страхового бизнеса

Найважливішою економічною  ознакою для класифікації страхування  є наявність або відсутність  у договорі страхування інвестиційної  складової. З огляду на це у світовій практиці всю сукупність страхових  послуг поділяють на дві великі групи.

Перша група об’єднує ті договори страхування, які не лише задовольняють  потреби страхувальників у страховому захисті, а й здатні забезпечити  їхні інвестиційні інтереси, тобто  уможливлюють нагромадження й капіталізацію  страхових внесків. Такі договори охоплюються поняттям «Life assurance» - «страхування життя».

Друга група договорів - це ті договори, які обслуговують потреби виключно у страховому захисті, не торкаючись інвестиційних інтересів страхувальників. Прикладом подібних договорів є договори страхування нерухомого майна, засобів транспорту, фінансово-кредитних ризиків тощо. Вони охоплюються поняттям «Non life» або «Загальне страхування».

Мета страхування - захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах. Виокремлюються джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат [17].

Мета страхової галузі безпосередньо залежить від відповідності  елементів фінансового менеджменту. Тобто основні завдання фінансового менеджменту у страхуванні можна сформулювати наступним чином:

фінансове планування на основі прийнятої стратегії;

установлення адекватної вартості страхових послуг;

формування та розміщення страхових резервів у відповідності  до діючого страхового законодавства;

контроль за витратами  компанії;

контроль за дійсним станом платоспроможності компанії згідно з дійсним законодавством;

контроль за досягненням  ключових показників у цілому;

своєчасна та повна виплата  податків;

формування обов’язкової та додаткової управлінської звітності  та донесення її до зацікавлених осіб [1].

Страхування ґрунтується  на певних специфічних принципах. До них, насамперед, належать:

конкурентність;

страховий ризик;

страховий інтерес;

максимальна сумлінність;

відшкодування в межах  реально завданих збитків;

франшиза;

суброгація;

контрибуція;

співстрахування і перестрахування;

диверсифікація [17].

Система страхових послуг базується  на сукупності об'єктів з виокремленням  галузей, підгалузей і видів страхування (рис.1.2, рис. 1.3) Вона є найбільш звичною для національних страховиків і дуже важливою з теоретичного погляду.

Рис.1.2. Система страхових послуг

Рис.1.3. Система страхових послуг

 

Закон України «Про страхування» визначає, що об'єктами страхування можуть виступати три групи майнових інтересів:

 пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

 пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі(страхування відповідальності).

На відміну від об'єктів майнового страхування об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки. Тому вважається, що в особистому страхуванні не відбувається компенсації матеріальної шкоди, а виплати страховика на користь страхувальника (застрахованого) або його родини мають тут характер фінансової допомоги.

Особисте страхування проводиться на випадок смерті страхувальника (застрахованого), тимчасової або постійної втрати ним працездатності (втрати здоров'я), дожиття страхувальника (застрахованого) до кінця строку дії договору страхування або до визначеної в договорі події. Особливістю цієї галузі є поєднання в її рамках усіх видів страхування, що пов'язані зі страховим захистом життя й здоров'я особи, а також додатковим пенсійним її забезпеченням. При цьому окремі види належать до довгострокового («накопичувального»), а окремі — до загального страхування. Саме ця особливість зумовлює потребу виокремлення підгалузей особистого страхування.

Особисте страхування включає три підгалузі. Їх існування пов'язане з різною тривалістю договорів страхування і різними обсягами страхової відповідальності (переліком подій, на випадок яких проводиться страхування). Підгалузями особистого страхування є страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування життя. У рамках цих підгалузей виокремлюються види страхування.

Можна проаналізувати динаміку розвитку страхування на прикладі нашої держави. Воно є порівняно новим елементом нашого економічного та соціального сектору, який досить недавно набув досить широкого поширення.

Рівень розвитку страхування в  Україні характеризується співвідношенням між обсягом страхових премій та валовим внутрішнім продуктом. В Україні цей показник складає 0,76%. І хоча він значно менший, ніж в країнах з розвинутою економікою (8-10%), постсоціалістичних країнах (3-5,5%) та  Росії (1,5%), темпи розвитку страхового ринку України залишаються високими. Станом на 30.06.2012 року обсяг загальних активів страховиків складав 49 234 млн. грн., що на 14,9% більше в порівнянні з відповідним показником станом на 30.06.2011 року. Величина активів збільшилася на 9,0% (до 28 469 млн. грн.) відповідно. Основною проблемою для страховиків залишається недостатність ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів. 

Станом на 30.06.2012 року обсяг активів, дозволених для представлення коштів страхових резервів, складав 28 496 млн. грн. (на 2 353 млн. грн. більше, ніж на відповідну дату 2011 року), які в розмірі 10 907 млн. грн. використано з метою представлення коштів страхових резервів. Страхування є однією з небагатьох галузей економіки України, де в останні роки спостерігається постійне зростання обсягів наданих послуг.

Водночас фактором, що стримує розвиток страхового ринку в Україні, залишається  неналежний рівень нормативно-правового  забезпечення страхової діяльності. Потребують першочергового вирішення  такі питання, як узгодження законодавчих актів зі страхування, упорядкування  механізму державного регулювання  страхового ринку, підвищення платоспроможності  страховиків, розробка системи поступової адаптації національного законодавства  до вимог міжнародного права в  галузі страхування.

Вдосконалення страхового законодавства і забезпечення суворого його дотримання – одні з головних завдань Програми розвитку вітчизняного страхового ринку, затвердженої Постановою Кабінету міністрів України від 14 вересня 1998 року №1428. Пріоритетним її напрямком є удосконалення нормативної  бази з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності в страхуванні.

З переходом страхування  на комерційні засади бухгалтери страхових  компаній, за відсутності законодавчого  забезпечення бухгалтерського обліку страхових операцій, здійснювали  облік за методикою колишнього Держстраху  або виходячи з власного практичного  досвіду. Але в будь-якому випадку застосовувався єдиний підхід -  пристосування діючої методології та плану рахунків, прийнятого за часів Радянського Союзу,  до потреб страхової діяльності [15].

В такому ж напрямку органом  державного нагляду за страховою  діяльністю періодично розроблялись рекомендації та інструкції з бухгалтерського  обліку операцій страхування. Це в певній мірі сприяло врегулюванню порядку  ведення бухгалтерського обліку в страховій діяльності. Однак  єдина методологія обліку страхових  операцій була відсутня. Не враховувалися  особливості страхової діяльності, пов’язані з операціями з перестрахування, формуванням технічних резервів [5].

Можна проаналізувати динаміку розвитку страхового ринку, враховуючи особливості їхньої діяльності на протязі кількох останніх років.  Адже ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків.

Наприклад, станом на 31.12.2008 р.  кількість страхових компаній (СК) становила 469 , що на  23 компанії, або на 5,16% більше, ніж на кінець 2007 року. У тому числі на  7 збільшилася кількість СК «life»  (до 72 компаній) та на  16 - СК «non-life» (до 397 компаній).

Кількість страхових компаній  станом на 30.09.2009 р.  становила 475,  з них у порівнянні з 30.09.2008 р. на 1 компанію  (до 72) зменшилась кількість СК зі страхування життя та на 1  компанію  (до 403)  збільшилась кількість СК,  що здійснювали види страхування, інші, ніж страхування життя (СК «non-Life»).

Загальна кількість страхових  компаній  станом на 31.12.2010 р. становила 456, у тому числі СК «life» - 67 компаній, СК  «non-life» - 389 компаній, (станом на 31.12.2009 р. - 450 компаній, у тому числі СК «life» - 72 компанії, СК «non-life» - 378 компаній).У 2010 р. на ринку страхування відбулося незначне «пожвавлення», при цьому показники ще не досягли докризових значень. Спостерігалося макроекономічне відновлення ринку страхування.

Кількість страхових компаній станом на 31.12.2011р. становила 442, з яких 64 СК зі страхування життя (СК «Life») та 378 СК, що здійснювали види  страхування, інші, ніж страхування життя (СК «non-Life»). За 2011 рік кількість страхових компаній зменшилася на 14 СК.

Співставлення показників розвитку українських страхових  компаній свідчить,  що загальні тенденції  вітчизняного страхового ринку досить близькі до динаміки світу в цілому.  Так загальні обсяги зібраних страхових  премій, а також їх розподіл окремо за сектором загальноризикового страхування і страхування життя знаходяться у тісному взаємозв’язку:  відповідні коефіцієнти кореляції дорівнюють 0,9  для валового обсягу страхових премій, 0,9 і 0,93 для загально ризикових видів і страхування життя відповідно.

На 2012 р. страховий ринок України складався з 460 страхових компаній, 115 з яких є компаніями з іноземними інвестиціями,  у тому числі СК «life»– 64 компанії, СК «non-life» – 396 компаній.

Незважаючи на великі очікування міжнародних гравців, протягом останніх п'яти років не були проведені необхідні реформи, як законодавства, так і ринку в цілому. Це призвело до того, що страховий ринок переживав період стагнації і не показав істотного зростання. Більшою мірою це пов'язано з політикою страхування кредитів, оскільки ринок страхування безпосередньо пов'язаний з ринком кредитування. Практично 40% ринку страхування становило страхування кредитів. В останні два роки відбулася невелика динаміка в зростанні ринку. У порівнянні з 2010 роком на 850,2 млн. грн. (7%) збільшився обсяг надходжень страхових премій. Основним чинником зростання валових страхових премій стало збільшення їх обсягу, зокрема, за такими видами страхування як: обов'язкове страхування (збільшення валових страхових платежів на 392066,3 млн. грн. - 15,37%); страхування відповідальності (збільшення страхових премій на 15, 8 млн. грн. - 2,5%); особисте страхування (збільшення страхових премій на 549645,6 млн. грн. - 44,9%).

Згідно із загальним рейтингом деяких страхових компаній можна прослідкувати їхнє положення на ринку України (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Рейтинг страхових компаній України

Рейтинговий номер	Назва страхової компанії
1	«Альфа  страхування»
2	«АХА Україна»
3	«Глобус»
4	«АХА Страхування»
5	«Азов»
6	«Провідна»
7	«Кредо»
8	«Українська страхова група»
9	«Українська пожежно-страхова компанія»
10	«Наста»
11	«Інтер»
12	«Енергополіс»
13	«Інго Україна»
14	«Нова»
15	«Княжа»

 

Загалом, можна зробити  такі висновки:

 розвиток страхового ринку України є нагальною потребою, зумовленою зростанням рівня невизначеності та ризиковості економічних, політичних, соціальних та екологічних процесів;

можливості стрімкого розвитку ринку страхових послуг в Україні обмежені такими чинниками:

низький рівень доходів у суспільстві;

недовіра до страховика, яка  посилюється низьким рівнем платоспроможності  страхових компаній;

недосконалість не тільки власне страхового, а й у цілому законодавства;

 неузгодженість страхового  законодавства з Цивільним кодексом  України тощо;

 відсутність державних  преференцій на страховому ринку;

недостатній розвиток інструментів фондового ринку для ефективного  розміщення страхових резервів;

відсутність надійних механізмів розвитку страхування життя, медичного  та пенсійного страхування тощо;

відсутність незалежної системи  підготовки висококваліфікованих фахівців зі страхування тощо [1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Фінансове управління є одним із найголовніших елементів  менеджменту взагалі. До збільшення ролі та значення фінансового менеджменту призвів різкий зріст значення фінансів у житті сучасного високотехнологічного суспільства.