Звіт з практики в банке

Для управління капіталом  банк розробляє стратегічні та оперативні плани капіталізації та здійснює постійний моніторинг фактичного рівня капіталізації банку.

Відповідно до вимог Національного  банку України, норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу має бути не менший 10% від суми активів, зважених з урахуванням ризику. Станом на кінець дня 31 грудня 2012 року норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу мав значення 18,39%, станом на кінець дня 31 грудня 2011 року відповідне значення було 18,36%. Протягом 2012 та 2011 років банк повністю виконував регулятивні вимоги щодо значення нормативу адекватності регулятивного капіталу [дод.8].

 

3.Фінансові взаємовідносини  банку  з іншими юридичними  та фізичними особами.

Банк самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій Національного банку  України, укладає угоди (контракти) про придбання, постачання товарів (обладнання), виконання нерезидентами робіт для власних потреб банку.

Банк відповідно до чинного  законодавства, ліцензій і дозволів Національного банку України  має отримувати кредити і депозити від своїх зарубіжних партнерів  проводити операції на міжнародних  фінансових ринках та здійснювати інші види зовнішньоекономічної діяльності передбаченої чинним законодавством. Стосовно отриманих банком кредитів держава та Національний банк України відповідальності не несуть.

Основною метою діяльності банку є одержання прибутку шляхом надання банківських та інших фінансових послуг в національній та іноземній валютах та здійснення іншої діяльності, яка може бути дозволеною для банків згідно з чинним законодавством України. Якщо для проведення видів діяльності, передбачених статутом, вимагається отримання ліцензій або згод (погоджень) від Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або будь-яких інших органів, банк здійснює таку діяльність тільки після отримання таких ліцензій або згод (погоджень).

Стратегія розвитку банку на 2012-2015 роки була затверджена рішенням Правління, протокол № 17 від 29.02.2012p. та рішенням Спостережної Ради Банку, протокол від 28.03.2012p.

У відповідності з cтратегією, бачення банку - надійний фінансовий партнер, який викликає довіру і йде назустріч клієнтам, місія Банку - формування сильної позиції на ринку банківських послуг Західної України, забезпечення стабільної прибуткової діяльності.

Банк виділяє наступні групи стратегічних завдань:

· управлінські - висока керованість  бізнесу та контроль за ризиками;

· бізнес-технологічні - ефективне  функціонування і розвиток бізнесу;

· методологічні - ефективна  методологічна підтримка управлінських і бізнес-процесів Банку;

· у сфері ІТ - задоволення  управлінських, бізнес-технологічних, методологічних та інформаційних потреб Банку.

За станом на кінець 31.12.2012р. істотною участю в Банку володіє Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Прогрес Холдінг»

Акціонери, що мають істотну  участь у ПАТ АКБ «Львів»

 

Найменування	ТзОВ «Нью Прогрес Холдінг»
Адреса	Україна, м. Київ, вул. Гоголівська, 17
Платіжні реквізити	п/р 260078222 у ПАТ АКБ «Львів» МФО 325268
Кількість акцій (часток) у статутному капіталі	23759911,46
Вартість акцій (заявлено)	237599114,6
Вартість акцій (сплачено)	237599114,6
Відсоток у  статутному капіталі (пряма участь)	99,8713
Відсоток у  статутному капіталі (опосередкована участь)	0,0000
Загальний відсоток у статутному капіталі	99,8713

За станом на кінець дня 31.12.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Прогрес Холдінг» володіло 99,8595% статутного капіталу ПАТ АКБ «Львів»[дод.1].

4.Фінансовий менеджмент( управління фінансами).

Планування банківської  діяльності, яке  орієнтоване на майбутнє, є ключовою функцією управління банком. Проблема управління фінансами  є однією із головних в банківському менеджменті, оскільки для забезпечення керованості нових, складніших систем необхідні нові методи управління, які б відповідали складності зовнішнього і внутрішнього середовища банків. Як свідчить практика сучасних фінансових відносин, ефективність системи управління фінансами є недостатньою. Однією з причин є неефективне планування фінансової діяльності банків. А отже, на сьогоднішній день виникає об’єктивна проблема підвищення ефективності діяльності банків через удосконалення системи фінансового планування.

Головний сенс планування банківської діяльності полягає в підвищенні її ефективності та конкурентоспроможності банку. Планування в банках є багаторівневою системою. На вищому рівні системи банківського планування знаходиться стратегічне планування, яке включає висування ідей, постановку ключових цілей, завдань і визначення основних підходів до їх вирішення. Другий рівень складає тактичне планування, яке стосується визначення заходів і завдань щодо втілення стратегії в життя. На третьому рівні – фінансове планування, що являє собою в конкретних вартісних показниках стратегію, завдання і заходи, вироблені на попередніх етапах планування [8].

Процес планування – це систематична постановка цілей і визначення складу структури і черговості заходів, спрямованих на їх досягнення.

Планування дозволяє визначати  завдання, які забезпечують ефективне функціонування банку в довгостроковій перспективі та швидку адаптацію до мінливих умов зовнішнього середовища. У процесі фінансового планування повинні визначатись основні тенденції формування та використання фінансових ресурсів банку, встановлюються принципові положення формування фінансових відносин із контрагентами. Основними об’єктами фінансового планування в банках є активи і пасиви, портфель банківських послуг і пов’язані з ними доходи і витрати.

Бюджетними одиницями при фінансовому плануванні в банку можуть бути такі: банк в цілому; його установи (філії, додаткові офіси); внутрішні структурні підрозділи банку; його продукти (операції, послуги) і клієнти.

Таким чином, планування є  безперервним і всеосяжним процесом [9].

Разом з тим практика фінансового планування в банках, що існує до сьогодні, надмірно спрощена, носить суб’єктивний характер і заснована, головним чином, на принципі планування «від досягнутого». У цих умовах планування в банках не виконує своєї ролі, а саме: не мотивує менеджерів на досягнення цілей банку, не координує події, що відбуваються в банку, і не знижує рівень банківських ризиків. Нами доведено, що при застосуванні цього принципу банки не здатні отримати задовільні результати діяльності.

При плануванні необхідно розглядати не тільки показники динаміки, але і базисні величини. Поведінка окремих об’єктів планування обумовлює обмежений набір чинників. З’ясування джерел і ступеня їх впливу на плановані об’єкти дозволяє об’єктивно планувати фінансові результати діяльності банку. Таким чином, коректно спланувати і оцінити результати діяльності банку, а також розкрити резерви підвищення прибутку банку в цілому не є можливим. З метою підвищення ефективності організації фінансового планування у вітчизняних банках необхідним є впровадження в практику системи фінансового планування, заснованої на принципі розукрупнення його об’єктів (бюджетів центрів фінансової відповідальності) до рівня бюджетів внутрішнього структурного підрозділу банку, конкретного банківського продукту і окремого клієнта. Розукрупнення бюджетів центрів фінансової відповідальності є необхідним для ухвалення об’єктивних і детермінованих планових рішень. Таким чином, доходів і витрат, не  врахованих у плані, не повинно бути. Клієнт є елементарною бюджетною одиницею в системі об’єктів фінансового планування в банку.

Організацію фінансового  планування, таким чином, слід починати саме з аналізу можливих альтернатив поведінки кожного клієнта і їх груп у майбутньому, з урахуванням особливостей взаємин банку з окремими клієнтами і можливих меж цінової дискримінації. Саме грошові надходження від клієнтів банку формують доходи від реалізації ним банківських продуктів. У той же час кожен клієнт є об’єктом здійснення банком конкретних прямих витрат, рівень і структура яких визначаються обсягом і структурою операцій клієнта. Так, уявлення про потреби клієнтів у кредитних і депозитних послугах у планованому періоді повинно бути основою формування плану портфеля активів і пасивів банку з урахуванням терміновості їх структури. Окремий банківський продукт реалізується значною кількістю клієнтів і даними про можливі обсяги їх реалізації, отримані на попередньому етапі фінансового планування, є основою розрахунку точки беззбитковості для цього продукту, планування обсягу доходів від реалізації і визначення можливих напрямів зміни тарифів.

Витратну частину бюджету  банківського продукту складає сукупність прямих витрат, здійснюваних банком для забезпечення реалізації даного продукту окремим клієнтам. Особливості функціонування банків, на відміну від промислових підприємств, є такими, що не всі банківські продукти і послуги є прибутковими, але їх надання необхідне для забезпечення комплексного  обслуговування клієнтів. У зв’язку з цим важливо, щоб керівництво банку постійно контролювало набір нерентабельних послуг і фінансовий результат по них. На нашу думку, збиткових банківських продуктів бути не повинно, однак, можна допустити наявність тільки планово-збиткових продуктів.

Розрахунок собівартості банківських продуктів з визначенням норми їх рентабельності є базою для формування економічно обґрунтованих тарифів, що сьогодні є одним із першорядних завдань для вітчизняних банків.

Формування бюджетів банківських продуктів і облік витрат у місцях їх виникнення дозволить банкам вирішити і таке актуальне питання визначення вартості обслуговування непрацюючого рахунку клієнта. Витрати на формування звітності, листування з державними органами і самими клієнтами, ведення картотек значні. Закриття тривало непрацюючих безперспективних рахунків, негайне формування і проведення тарифної політики, що створює перешкоду припливу в банк невигідних клієнтів надалі, є ефективним заходом підвищення прибутковості роботи банків.

Нематеріальні активи визнаються і оцінюються за первісною вартістю, яка визначається як фактична собівартість у сумі грошових коштів справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених на придбання (створення) нематеріальних активів.

Амортизація нематеріальних активів у фінансовому обліку нараховується із застосуванням прямолінійного методу

Амортизація розраховується з використанням лінійного методу списання вартості нематеріальних активів до їх залишкової вартості протягом очікуваного терміну корисного використання:

• програмне забезпечення - 3 – 10 років;
• ліцензії - 3 – 10 років;
• інші нематеріальні активи - 2 – 5 років.

Строк корисного використання підлягає щорічному аналізу та визначається банком самостійно, виходячи з досвіду роботи з подібними активами, сучасних тенденцій в галузі техніки та програмних продуктів, сучасного стану основних засобів та нематеріальних активів та питань догляду за ними, експлуатаційних характеристик.

У 2012 році переоцінка вартості нематеріальних активів не проводилась.

Залучення незалежного оцінювача  у 2012 році не здійснювалась.

Строки корисного використання нематеріальних активів у 2012р. не змінювались.

Кредитний ризик банку  передбачає ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями своєчасно та у повному обсязі.

Управління кредитним  ризиком передбачає досягнення наступних  цілей:

· забезпечення стабільної та рентабельної діяльності банку з  одночасним врахуванням кредитного ризику, на який наражається банк;

· формування безпечного кредитного портфеля, здійснюючи при цьому активну  кредитну діяльність, яка має на меті отримання доходу;

· обмеження розміру втрат  в результаті реалізації кредитного ризику на прийнятному для банку  рівні.

Процес управління ризиками передбачає:

· ідентифікацію ризику, яка полягає у визначенні актуальних та потенційних джерел ризику;

· кількісну оцінку (вимірювання) ризиків;

· управління ризиками, яке, зокрема, полягає у встановленні допустимого (прийнятного) рівня ризику, плануванні діяльності, наданні рекомендацій, розпоряджень, створенні процедур та інших внутрішніх нормативно-правових документів;

· моніторинг ризиків, що полягає  у постійному нагляді за рівнем ризиків  у відповідності до прийнятих  банком методів вимірювання ризиків;

· звітування, яке передбачає періодичне інформування керівництва  банку про розмір ризиків, на які  наражається банк, та вжиті банком заходи щодо утримання ризиків під  контролем.

Впродовж 2012 року Банк дотримувався нормативів кредитного ризику, встановлених Інструкцією про порядок регулювання  діяльності банків в Україні, яка  затверджена постановою Правління  Національного банку України від 28.08.2001 р. №368, зі змінами. Значення нормативів кредитного ризику ПАТ АКБ «Львів» на звітну дату наведено у таблиці:

 

Таблиця 2.

Нормативи кредитного ризику ПАТ АКБ «Львів» станом на 31.12.2012р.

Назва нормативу	Нормативне значення	Фактичне значення нормативу, %
Норматив максимального  розміру кредитного ризику на одного контрагента, Н7	не більше 25%	21,69
Норматив великих кредитних  ризиків, Н8	не більше 800%	100,98
Норматив максимального  розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, Н9	не більше 5%	0,03
Норматив максимального  сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, Н10	не більше 30%	0,04