Аналіз і оцінка ефективності системи прийняття рішень та основні напрямки її оптимізації

Кваліфіковане прийняття рішень вимагає вироблення ряду альтернатив, порівнюючи їх і вибору найкращої. Іноді всі варіанти рішення виглядають гарними і жодне не здається переважним. Тому, щоб зробити вибір, менеджер потребує певних засобах для порівняння альтернатив.

Всі запропоновані альтернативи на наступному етапі повинні бути порівняні один з одним або оцінені для подальшого вибору кращої з них. Оцінка передбачає визначення негативних і позитивних сторін розглянутих альтернатив і встановлення між ними якогось рівня компромісу. Для цього використовуються як кількісні, так і якісні, або невловимі, вимірники.

Визначаючи вибір альтернативних варіантів вирішення проблеми, керівник, прагнучи збільшити ймовірність одержання більш високоївіддачі, може побажати стільки альтернативних рішень, скільки можливо.  
Кращий результат при прийнятті рішення досягається при більшому числі вмілорозроблених сміливих творчих варіантів. Однак, при цьому вибір з ниходного стає тим важче, чим їх більше, практично здійснюється тільки одну дію з можливих, тому рекомендується заздалегідь визначити економічну доцільність, трудомісткість і вигідність вишукувати всі можливі альтернативи рішення. Вибір певної альтернативи включає оцінку ефективності рішень, визначення очікуваної віддачі виходу за мінусом входу з використанням формально-логічних і евристичних методів, що базуються на творчих здібностях і досвіді керівника. Необхідно встановити критерії оцінки ефективності рішення, а виходячи з критерію результативності, враховувати крайності. [8, c.159]

Вибір альтернативи є свого роду вершиною в процесі ухвалення рішення. Багато хто не любить цей етап, намагаються уникнути його або перекластина іншого, тому що в ході даного етапу приймає рішення змушений брати на себе певні зобов'язання щодо майбутнього курсу дій.  
Хороший аналіз альтернатив дозволяє різко звузити рамки вибору. Привиборі альтернативи можуть використовуватися три підходи: облік минулого досвіду; проведення експерименту; дослідженням аналіз.

Залучення минулого досвіду є, мабуть, найбільш використовуваним підходом у виборі альтернативи. Досвідчені менеджери не просто використовують даний підхід, а відчувають сильну віру в нього. Це лежить в основі твердження про те, що, чим вищий рівень керівництва, тим більше потрібно досвіду. Певною мірою досвід виробляє у керівника вміння танавички прийняття правильних рішень, розвиває інтуїцію. Великий інтерес для менеджера представляє вивчення досвіду успішних компаній, потерпілих невдачу.

Експеримент як метод вибору альтернативи заснований на тому, що береться одна або декілька альтернатив і вони апробуються на практиці зметою визначення того, що ж може статися. Експеримент широко використовується в науці. Існує досить вагоме думку про необхідність широкого використання даного методу в управлінні, і, зокрема, приприйнятті рішень. Вважається, що це чи не єдиний шлях для менеджера домогтися впевненості, що прийняте рішення правильне.

Разом з тим існують рішення, які просто не можуть бути прийняті без проведення по них підтверджують правильність вибору експериментів. Так, рішення про серійний випуск літака не може бути прийнято без виробництва й випробування однієї або кількох його моделей.  
Експеримент також широко використовуються в маркетингових рішеннях.  
Організаційні рішення часто перевіряються в підрозділах, перш ніж їх поширюють на всю компанію. Кадрове рішення може бути перевірено вході ротації або стажування на новій посаді.

Вважається, що найбільш загальним і, можливо, найбільш ефективним методом відбору альтернатив є проведення досліджень іаналізу. Цей метод передбачає вирішення проблеми на основі пошуку взаємозв'язків між найбільш важливими її змінними, обмеженнями і основами, які розглядаються по відношенню до поставлених цілей. Узагалом це «кабінетний» підхід до прийняття рішення. [8, c.162]

Стадія 3.

Виконання рішення.

Це завершальна стадія, що складається з організації виконання рішення, аналізу та контролю виконання. Найбільш поширеною помилкою менеджерівє припущення, що якщо вибір щодо рішення зроблено, то воно обов'язково буде виконано.

Наступний етап - це вбудовування в рішення механізму одержання інформації про хід виконання рішення. Основою такого механізму повинна стати система виявлення помилок і досягнень у діях по виконанню рішення.  
Коли система такого відстеження відхилень працює ефективно, тоді проблеми у виконанні рішень можуть запобігти до того як вони з'являться.

Затвердження рішення. Процедура затвердження рішення є часом чистою формальністю зі збору відповідних підписів та санкцій, оскількина попередніх етапах механізму формування рішення відшукувався, засуті, найкращий варіант і спосіб його здійснення. Однак необхідність виконання цієї роботи обумовлена також і вимогами законності, що вказують, що рішення досягло такого пункту, коли всі члени колективу, що залучається до вирішення проблеми, взяли на себе певну відповідальність. [8, c.167]

При певному варіанті рішення керівнику часом необхідно порадитися з профспілковими організаціями або з колективом працівників.  
Однак, в кінцевому рахунку стверджує рішення сам керівник, оскільки віннесе персональну відповідальність за ефективність діяльності ввіреногойому колективу, виконуючи покладені на нього функції відповідно допринципом єдиноначальності

Виконання рішення - це усунення породила його проблеми, повідношенню до якої було прийнято рішення.

Організація виконання рішення передбачає координацію багатьохлюдей. Менеджер повинен прагнути уникати потенційних конфліктів,зацікавити та мотивувати людей на реалізацію рішення, розставити їхтаким чином, щоб максимально використовувалися їхні здібності.

Для цього, по-перше, слід скласти план заходів,перетворюють рішення в реальність.

При вирішенні важливих проблем доцільно критично осмислювати будь-який узагальнення в методології прийняття рішення, враховувати, що під час необхідно допускати виключення із загальних правил, але при цьому треба завжди дотримуватися головних принципів при остаточному вирішенні проблеми, щераз осмислити прийняте рішення і визначити:

А) на що може вплинути прийняте рішення, які цілі і чому взагалінеобхідно змінити існуюче реальне положення;

Б) який ступінь свободи дій, тобто що ми з самого початку пов'язані  
(постанови, умови прийняття рішень, внутрішні та зовнішні взаємозв'язкив управлінні);

В) терміновість і важливість рішення, умови власної роботи іспівпраці з іншими працівниками;

Г) ризик при ухваленні рішення (можливість вигоди та втрат, небажаногорезультату). [8, c.174]

Остаточне рішення приймається саме керівником незалежно відпроцедури обговорення та узгодження.

Отримана в ході відстеження інформація необхідна для проведення коректування дій. Відстеження і зворотний зв'язок займають у роботі менеджера багато часу. При цьому інформація з першоджерела завждикраще, ніж підготовлений кимось звіт або дані з «других» рук. У першувипадку помічається більше деталей і нюансів, робиться більш правильна оцінка і досягається більш правильне сприйняття потенційних проблем та їх рішень. Це також дозволяє показати підлеглим інтерес менеджера дощо виконується рішення. [8, c. 175]

Велику роль у прийнятті рішення відіграє інтуїція. Вона включає в себе передчуття, уява, проникливість. Розвинена інтуїція - це вміння тримати все, що пов'язано з проблемою, в голові протягом усього процесу.  
Загальний і одночасне охоплення проблеми і її рішення дозволяє менеджеру зрозвинутою інтуїцією швидко переходити від етапу до етапу. Часто досвідчені керівники, прийнявши вірне рішення, важко пояснити, як вони цезробили. [1, c.34]

 

4.   Оптимізація управлінських рішень

 

Оптимізація рішення - це процес перебору безлічі факторів,що впливають на результат. Оптимальне рішення - це вбрання з якого-небудькритерію оптимізації найбільш ефективне з всіх альтернативних варіантіврішення.

Оскільки процес оптимізації дорогий, то їїдоцільно застосовувати при вирішенні стратегічних і тактичних завдань.  
Оперативні завдання повинні вирішуватися із застосуванням, як правило, простих,евристичних методів.

Методи оптимізації:

- аналіз;

- прогнозування;

- моделювання.

Модель це подання об'єкта системи або ідеї в деякій формівідмінною від самої цілісності. Вона є спрощеним зображеннямконкретної життєвої (управлінської) ситуації. Іншими словами, в моделяхпевним чином відображаються реальні події, обставини і т.д. [8, c.241]

Існує ряд причин обумовлюють використання моделі замістьспроб прямого впливу з реальним світом:

V складність реального  світу (реальний світ організації виключно складний і фактичне число зміни, що відносяться до конкретної проблеми, значно перевершує можливості будь-якої людини і постачає його можна спростивши реальний світ за допомогою моделювання) ;

V експериментування (зустрічається  безліч управлінських ситуацій, в яких бажано випробувати і експериментально перевірити альтернативні варіанти вирішення проблеми.

Певні експерименти в умовах реального світу можуть і повинні бути виконані. Коли фірма « Боїнг »проектує новий літак,« Ніссан »новий автомобіль,« Ай Бі Ем »- нову модель комп'ютера, вони завжди виготовляють зразок, перевіряють його в реальних умовах і тільки потім починають повномасштабне виробництво. Але пряме експериментування такого типу дорого коштує і вимагає часу. Існують численні критичні ситуації, коли потрібно прийняти рішення, але не можна експериментувати в реальному житті .);

V орієнтація управління  на майбутнє (неможливо спостерігати  явище, яке ще не існує і  може бути ніколи не відбудеться, як і проводити прямі експерименти. Однак багато керівників прагнуть розглядати тільки реальні і відчутні, і це, в кінцевому рахунку повинно виразитися в їх повороті до чогось мабуть. Моделювання - єдиний до теперішнього часу систематизований спосіб побачити варіанти майбутнього і визначити потенційні наслідки альтернативних рішень, що дозволяє їх об'єктивно порівнювати ). [8, c. 243]

Перш ніж розглянути широко використовувані сучаснимиорганізаціями моделі необхідно описати три базових типи моделей:

> фізична модель (представляє  те, що досліджується, за допомогою збільшеного чи зменшеного опису об'єкту або системи.

Відмінна характеристика фізичної моделі полягає в тому , що в деякому розумінні вона виглядає як модельованих цілісність. Приклад: креслення заводу, його зменшена фактична модель, така фізична модель спрощує візуальне сприйняття і допомагає встановити, чи зможе конкретне устаткування фізично розміститися в межах відведеного для нього місця, а також дозволити пов'язані проблеми. Автомобільні та авіаційні підприємства завжди виготовляють фізичні зменшені копії нових засобів пересування, щоб перевірити певні характеристики.

Будучи точною копією, модель повинна вести себе аналогічно розробляється новому автомобілю чи літаку, але при цьому коштує вона значно менше справжньою);

> аналогова модель (представляє  досліджуваний об'єкт аналогом, який веде себе як реальний об'єкт, але не виглядає як такий. Приклад аналогової моделі - організаційна схема.

Вибудовуючи її, керівництво в змозі представити собі ланцюги проходження команд і формальну залежність між індивідами та діяльністю. Така аналогова модель явно більш простий і ефективний спосіб сприйняття і прояву складних взаємозв'язків структури великої організації, ніж, скажімо, складання переліку взаємозв'язку всіх працівників);

> математична модель (у  цій моделі, яку називають також  символічною, використовуються символи  для опису властивостей або  характеристик об'єкта чи події).

Побудова моделі є процесом. Основні етапи цього процесу  
- Постановка задачі, побудова, перевірка на достовірність, застосування іоновлення моделі. [8, c.223]

Постановка завдання. Перший і найбільш важливий етап побудови моделі,здатний забезпечити правильне рішення управлінської проблеми, полягає впостановці задачі. Правильне використання математики або комп'ютера непринесе ніякої користі, якщо сама проблема не буде точнодіагностована. Правильна постановка завдання важливіше навіть, ніж їїрішення. Для знаходження прийнятного або оптимального рішення завдання потрібнознати, з чого вона складається. Як не просто і прозоро дане твердження,занадто багато фахівців ігнорують очевидне. Мільйони доларіввитрачаються щорічно на пошуки елегантних і глибокодумних відповідей наневірно поставлені питання. Далі, з того тільки, що керівникобізнаний про наявність проблеми, зовсім не випливає факт ідентифікаціїсправжньої проблеми. Керівник повинен вміти відрізняти симптоми відпричин. [1, c.239]

Побудова моделі. Після правильної постановки завдання наступниметапом процесу передбачено побудову моделі. Розробник повиненвизначити головну мету моделі, які вихідні нормативи або інформаціюпередбачається отримати, використовуючи модель, щоб допомогти керівництвувирішити поставлене перед ним проблему. Також необхідно визначити, якаінформація потрібна для побудови моделі, що задовольняє цим цілям івидає на виході потрібні відомості.

Перевірка моделі на достовірність. Після побудови моделі їїслід перевірити на достовірність. Один з аспектів перевірки полягаєу визначенні ступеня відповідності моделі реальному світові. Спеціаліст знауці управління має встановити - чи всі істотні компонентиреальної ситуації вбудовані в модель. Перевірка багатьох моделей управлінняпоказала, що вони не досконалі, оскільки не охоплюють всіх релевантнихзмінних. Природно, чим краще модель відображає реальний світ, тим вищеїї потенціал як засіб надання допомоги керівнику в прийнятті хорошогорішення, якщо припустити, що модель не дуже складна у використанні.  
Другий аспект перевірки моделі пов'язаний з установленням ступеня, в якійінформація, що отримується з її допомогою дійсно, допомагає керівництвувпоратися з проблемою.