Економічна безпека підприємства

— наявність чітких фіксованих меж;

— зіставність різночасових оцінок рівня економічної безпеки одного підприємства, а також підприємств  різних галузей;

— простота і доступність методики розрахунку, яка ґрунтується на наявних  облікових даних, її універсальність.

Вплив усіх факторів, як внутрішніх, так  і зовнішніх, на економічну безпеку  підприємства дістає свій прояв у  зміні показників його діяльності.

Стратегія економічної безпеки  повинна включати: характеристику зовнішніх  і внутрішніх загроз економічній  безпеці підприємства; визначення і  моніторинг чинників, які зміцнюють  або негативно впливають на стійкість  його соціально-економічного стану  на короткострокову і середньострокову (три-п'ять років) перспективу; визначення критеріїв і параметрів (допустимих значень) показників, що характеризують інтереси підприємства і відповідають вимогам його економічної безпеки; розробку економічної політики, що включає механізми обліку, які  впливають на стан економічної безпеки  чинників; напрями діяльності підприємства відносно реалізації стратегії.

Стратегічне планування є ефективним засобом формального прогнозування  майбутніх проблем і можливостей, забезпечуючи вищому керівництву можливість планування виробництва на тривалий період. Воно є основою для прийняття  рішень щодо попередження і зниження ризиків.

Тактичне планування економічної  безпеки має на меті розробку та здійснення тактичної політики підприємства в певній галузі, що забезпечує цілеспрямовану реалізацію конкретних тактичних завдань.

Інформаційні системи управління підприємством, серед яких ключове  місце належить системі бухгалтерського  обліку, повинні організовуватися таким  чином, щоб забезпечувати стратегічне  і тактичне планування діяльності та унеможливлювати вихід інформації не призначенням, що й слугує основою  економічної безпеки підприємства.

Для інтегрального оцінювання рівня  економічної безпеки можна рекомендувати  методику, що ґрунтується на використанні традиційних показників, темпів їхньої зміни та ймовірності реалізації специфічних ризиків. Процедура  проведення розрахунків складається  з таких етапів:

1. Визначення нормативного рівня  показників кожної складової  економічної безпеки (наприклад,  фінансову складову можна охарактеризувати  системою показників фінансової  стійкості; інформаційну — показниками  ефективності інвестицій в інформаційні  технології, ефективності володіння  інформацією, показниками новизни  інформації тощо).

2. Визначення системи цільових  показників, сформованої на попередньому  етапі, на поточний період, а  також визначення темпів їхньої  зміни (вибір того чи іншого  показника здійснюється керівництвом  підприємства на базі корпоративної  стратегії розвитку).

3. Визначення системи ризиків,  якими переобтяжено діяльність  підприємства, їх перегрупування  за складовими та оцінка ймовірності  їх реалізації (формування спектра  можливих загроз за кожною  складовою).

4. Визначення порівняльних індексів  за кожним показником у розрізі  складових економічної безпеки  підприємства (під порівняльним  індексом слід розуміти співвідношення  фактичного значення кожного  показника з його нормативним  (середньогалузевим)значенням).

5. Визначення рівня економічної  безпеки для кожної складової,  як добуток темпів зміни показника  (не менше ніж за три роки), коефіцієнта вагомості кожного  показника в системі оцінки  кожної складової, що визначається  керівництвом (аналітиком) на основі  стратегічних цільових орієнтирів  та загальної ймовірності реалізації  ризиків даної складової.

6. Визначення загального показника  економічної безпеки даного підприємства, як суми оцінки фінансової  складової, техніко-технологічної  складової, інтелектуальної та  кадрової складової, інформаційної  складової, екологічної складової,  політико-правової складової, силової  складової економічної безпеки.

На підставі цих розрахунків  аналізують чутливість загального показника  реалізації найімовірніших загроз та визначають коефіцієнти еластичності за кожною складовою. Потім формують систему організації економічної  безпеки підприємства з урахуванням  складових, що мають найбільший вплив.

Загальна методологія оцінки рівня  економічної безпеки. Економічна наука  розробила, а господарська практика випробувала загальну методологію  оцінювання рівня економічної безпеки  підприємства (організації). Його пропонується оцінювати на підставі визначення сукупного  критерію через зважування й підсумовування окремих функціональних критеріїв, які обчислюються порівнянням можливої величини шкоди підприємству та ефективності заходів щодо запобігання цій  шкоді.

Оцінка ефективності діяльності відповідних  структурних підрозділів підприємства (організації) з використанням даних  про витрати на запобігання можливим негативним впливам на економічну безпеку  та про розміри відверненої і  заподіяної шкоди дає об'єктивну (підкріплену економічними розрахунками) панораму результативності діяльності всіх структурних підрозділів (відділів, цехів) з цього питання. Конкретна  оцінка ефективності роботи структурних підрозділів того чи того суб'єкта господарювання щодо економічної безпеки здійснюється з використанням таких показників:

— витрати на здійснення заходу;

— розмір відверненої шкоди;

— розмір заподіяної шкоди;

— ефективність здійсненого заходу (як різниця відверненої та заподіяної шкоди, поділеної на витрати на здійснення заходу).

Для більшої наочності та зручності  користування зазначені показники  доцільно подавати у формі нескладної таблиці.

Напрями організації економічної  безпеки на підприємстві

Середовище, в якому працює підприємство, потребує постійної роботи управлінського персоналу над удосконаленням рішень щодо забезпечення його економічної  безпеки. Одним із напрямів цього  процесу є організація системи  безпеки на підприємстві. У зв'язку з цим усі підприємства створюють  власні або використовують міжвідомчі служби безпеки.

Міжоб'єктні служби безпеки, як правило, спеціалізуються або на чисто  режимно-охоронних послугах (охорона  будівель, споруд, транспорту, окремих  працівників підприємств, установ, членів їх сімей тощо), або на суто економічних, правових чи консультаційних. Клієнтами таких служб є сукупність малих та середніх підприємств, організацій  та установ, для яких важко утримувати власні служби безпеки. Більш великі підприємства, банківські чи інші установи кредитно-фінансової системи також  звертаються з окремих питань у ці служби безпеки.

Такі суб'єкти економіки не зможуть  забезпечити ефективного функціонування своєї організації без комплексного підходу до питань безпеки. Тому, як правило, вони створюють власні служби безпеки. Структура цих підрозділів  залежить від рівня становлення  підприємства, масиву питань, вирішення  яких покладає на ці служби керівництво  організації на тому чи іншому етапі  її розвитку. Але в структурі типових  служб безпеки повинні обов'язково бути підрозділи, до функцій яких входять  такі елементи системи безпеки, як:

— розвідка, контррозвідка з економічних  та інших питань;

— внутрішня безпека, режим діловодства, моніторинг факторів ризику;

— режим проходу на об'єкт та охорону його будівель, територій  і споруд;

— фізична безпека персоналу;

— протипожежна безпека;

— технічна безпека, до якої входять:

— робота охоронно-технічного обладнання;

— захист засобів зв'язку, комп'ютерних  систем та інших комунікаційних мереж;

— радіаційно-хімічна безпека, цивільна оборона;

— безпека перевезень;

— інформаційно-аналітична робота;

— психолого-соціологічна робота;

— рекламно-пропагандистське забезпечення діяльності суб'єкта підприємництва;

— експертна перевірка механізму  системи безпеки.

Для ефективного виконання перерахованих  функцій важливо врахувати такі допоміжні елементи системи безпеки, як:

а) система повідомлення про екстрений збір;

б) типове планування дій особового складу служби безпеки (далі — СБ), персоналу організації в критичних ситуаціях;

в) нормативне регулювання питань безпеки;

г) режим ділових зустрічей та переговорів;

г) взаємодія з правоохоронними органами;

д) навчальна підготовка особового складу СБ;

с) навчальна підготовка персоналу об'єкта з питань безпеки.

Такі служби охорони, як правило, створюються  при місцевих органах внутрішніх справ або при державній службі безпеки. СБ будь-якої фірми постійно виконує певний комплекс завдань. Головними  з них для будь-якої фірми є  такі:

а) охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що вважаються комерційною таємницею даного підприємства;

б) організація роботи з правового та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць фірми;

в) запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей та робіт, які становлять комерційну таємницю;

г) організація спеціального діловодства, яке унеможливлює несанкціоноване одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці відповідного підприємства;

ґ) виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та за екстремальних ситуацій;

д) організація режиму безпеки за здійснення всіх видів діяльності, включаючи зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва підприємства з іншими партнерами;

е) забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності;

є) організація особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів підприємства;

ж) оцінювання маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників.

Сукупність конкретних завдань, що стоять перед службою безпеки  підприємства, зумовлює певний набір  виконуваних нею функцій. Загальні функції, що покладаються на службу безпеки  підприємства полягають в такому:

— захист законних прав та інтересів  суб'єктів підприємницької діяльності та їх співробітників;

— збірання даних, їх аналіз, оцінювання і прогнозування оперативної  обстановки та різноманітних ризиків  на підприємстві, в організації, установі;

— вивчення та перевірка партнерів, клієнтів і конкурентів;

— своєчасне виявлення можливих посягань на об'єкт чи його співробітників з боку джерел зовнішніх загроз безпеці;

недопущення проникнення на об'єкт структур промислового шпіонажу, злочинних формувань чи осіб із протиправними намірами;

— протидія технічному проникненню  на об'єкта чи його комунікаційні системи;

— захист співробітників об'єкта від  насильницьких посягань;

— виявлення, запобігання можливій протиправній чи іншій негативній діяльності співробітників суб'єкта підприємництва на шкоду його безпеці;

— збереження матеріальних цінностей, відомостей з обмеженим доступом;

— пошук та здобування необхідної інформації для прийняття оптимальних  управлінських рішень з питань стратегії  і тактики подальшої підприємницької  діяльності;

— фізичну і технічну охорону  будов, споруд, територій, транспортних засобів;

— формування в засобах масової  інформації у партнерів та клієнтури  позитивного іміджу про суб'єкт  підприємницької діяльності, що повинно  сприяти реалізації бізнес-проектів;

— відшкодування матеріальних та моральних збитків, спричинених  неправомірними діями юридичних  чи фізичних осіб;

— організація і забезпечення пропускного  та внутрішньо-об'єктного режиму в  приміщеннях; порядок несення служби; контроль дотримання вимог режиму персоналом підприємства і партнерами (відвідувачами);

— участь у розробці основоположних документів (статуту, правил внутрішнього розпорядку, договорів тощо) з метою  відображення в них вимог організації  безпеки й захисту (комерційної  таємниці):

— розробка та здійснення заходів  із забезпечення роботи з документами, що містять відомості, які є комерційною  таємницею, контроль виконання вимог  матеріалів інструктивного характеру;

— виявлення і перекриття можливих каналів витоку конфіденційної інформації, облік та аналіз порушень режиму безпеки  працівниками підприємства, клієнтами  та конкурентами;

— організація та проведення службових  розслідувань за фактами розголошення або втрати документів, інших порушень безпеки підприємства;