3. За періодом інвестування:
- короткотермінові фінансові інструменти – вкладення коштів на термін, який не перевищує рік (наприклад, короткотермінові ощадні сертифікати, короткотермінові векселі, короткотермінові державні цінні папери тощо). Їх позначають поняттям активи грошового ринку. Зазвичай вони мають за мету використання тимчасово вільних грошових коштів для відносно швидкого отримання доходу;
- довготермінові – вкладення коштів у статутні капітали інших організацій, зокрема придбання акцій, відсоткових облігацій, надання фінансових кредитів і позик на термін понад рік (деталізуються у практиці великих
інвестиційних компаній): а) до 2-х років;
б) від 2-х до 3-х років; в) від 3-х до 5-ти років;
г) понад 5 років.
4. За регіональною ознакою:
- фінансові інвестиції у межах держави
(внутрішні інвестиції) – вкладення в об’єкти інвестування, розміщені на
території держави;
- закордонні фінансові інвестиції – вкладення в об’єкти інвестування, розміщені за межами держави (до цих інвестицій належить також придбання різних фінансових інструментів інших країн – акцій зарубіжних компаній, облігацій інших держав тощо).
5. За джерелами фінансування:
- внутрішні (власні) джерела фінансування
(самофінансування) інвестицій формуються
за рахунок фінансових ресурсів і внутрішньогосподарських
резервів підприємця-інвестора, головну
роль серед яких, як правило, відіграє прибуток,
що залишається у розпорядженні компанії
(фірми) після сплати податків та інших
обов’язкових платежів. Відрахування
з прибутку, спрямовані на виробничий
розвиток, можуть бути використані на
будь-які інвестиційні цілі.
Перспективними видами власних джерел
фінансування є кошти, залучені підприємством
для фінансування (самофінансування) інвестицій
за рахунок проектного фінансування, факторингу,
розвитку торговельно-збутової мережі
тощо [5, c. 93];
- позичкові джерела фінансування інвестицій формують переважно
за рахунок позичкових коштів, головна
роль серед яких належить довготерміновим
кредитам банків.
До інших позикових джерел фінансування
належать: емісія облігацій компанії,
кредити з бюджету держави та позабюджетних
фондів інвестиційної підтримки (вітчизняних
інвестиційних, венчурних, пенсійних,
страхових фондів і компаній, агенцій
розвитку й експортного кредитування
тощо), а також кредити постачальників,
покупців і підрядників.
6. За способами фінансування (джерелом
інвестицій є заощадження. Процес переміщення
коштів від суб’єктів, які здійснюють
заощадження, безпосередньо до позичальників,
можна назвати фінансуванням) [1, c. 156]:
- пряме фінансування (прямий трансфер)
– це сукупність каналів переміщення
грошових коштів безпосередньо від їхнього
власника до позичальника (інвестора).
Пряме фінансування поділяють на:
- капітальне фінансування – отримання
коштів в обмін на право пайової участі
у власності. Основна форма такого фінансування
– випуск акцій;
- боргове фінансування – отримання коштів
в обмін на зобов’язання повернення їх
з відсотками (випуск облігацій, залучення
кредитів тощо);
- непряме (опосередковане) фінансування
– фінансування інвестиційного процесу
за участі фінансових посередників. У
цьому разі гроші залучають через посередників
(комерційні банки, страхові компанії,
пенсійні фонди, інститути спільного інвестування),
які вкладають кошти у конкретні об’єкти.
Фінансові інвестиції групують за такими
стратегічними напрямами:
- інвестиційні операції із традиційними інструментами;
- придбання похідних цінних паперів (деривативів);
- депозитні операції підприємств;
- пайова участь у спільних підприємствах.
Залежно від придбаних паперів фінансові
інвестиції поділяють на пайові та боргові.
Пайові фінансові інвестиції [1, c. 162]:
- засвідчують право власності підприємства
на частку в статутному капіталі емітента
корпоративних прав;
- виступають у вигляді пайових цінних
паперів (акцій) або внесків до статутного
капіталу інших підприємств;
- мають необмежений термін обігу;
- слугують отриманню підприємством доходів за рахунок
дивідендів або перепродажу чи отриманню
доходів за рахунок зростання ринкової
вартості інвестицій.
На відміну від пайових, боргові фінансові
інвестиції не надають права власності.
До них належать інвестиції, які:
- виступають як боргові цінні папери (наприклад,
облігації);
- мають боргове походження;
- мають визначений термін обігу;
- утримуються підприємством до погашення
їх з метою отримання доходів у вигляді
відсотків або перепродажу й отримання
доходів за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.
3. Задача
Є інвестиційний проект, який
дасть змогу отримати через рік 225 тис. грн. (ставка дохідності – 32 % річних), 250 тис. грн. (ставка
дохідності – 40 % річних) і 300 тис. грн. (ставка
дохідності – 55 % річних). Яку суму можна інвестувати
сьогодні в цей інвестиційний проект?
Розв’язок
Список літератури
- Борщ Л.М., Герасимова С.В. Інвестування: теорія і практика: навч.
посіб. / Київський ун-т ринкових відносин;
Феодосійська фінансово-економічна академія. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2009. – 685c.
- Великий Ю.М., Коюда В. О. Інвестиційний менеджмент: навч.-практ. посіб. / Великий Ю.М., Коюда В.О.; Харк. нац. екон. ун-т – Х.: Вид. ХНЕУ, 2009. – 256 с.
- Вовчак О.Д., Рущишин Н.М., Самура Ю.О., Шморгай М.Б. Інвестиційний менеджмент: навч. посіб. / Укоопспілка;
Львівська комерційна академія / Ольга
Дмитрівна Вовчак (заг.ред.). – Л.: Видавництво Львівської комерційної академії, 2008. – 368 с.
- Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А.А. Пересада, О.О. Смірнова, С.В. Онікієнко, О.О. Ляхова. – К.: КНЕУ, 2001. – 289 с.
- Пересада А. А. Основы инвестиционной
деятельности. – К.: Либра, 2006. – 345 с.
- Сазонець І.Л., Джусов О.А., Сазонець О.М. Інвестиційна діяльність. – К.: Либра, 2009. – 539 с.
- Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний
посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. –
360 с.