Методи удосконалення стратегій розвитку підприємства

 Стратегії скорочення підприємства  відбуваються під впливом різних  обставин, серед яких можна назвати: 

• непривабливість перспектив розвитку у даній галузі;
• неприбутковість та дорожнеча подальшого розвитку;
• даний вид бізнесу не збагачує господарський портфель;
• утримання даного сегменту ринку вимагає значних витрат;
• є можливість спрямувати кошти у більш привабливий бізнес;
• зниження конкурентних зусиль підприємством не веде до відчутного зменшення обсягу продажу.

Підприємство може одночасно реалізовувати  декілька стратегій: корпоративну, яка  охоплює всі напрямки діяльності підприємства, ділову, для забезпечення успішної діяльності в одній специфічній  сфері бізнесу. Сутність ділової  стратегії полягає в тому, щоб  показати, як завоювати сильні довгострокові  конкурентні позиції.

Об’єктивні та суб’єктивні причини  спонукають підприємства збільшувати  або зменшувати темпи зростання  продажу, а отже, обсягів прибутків  і можливостей реінвестування їх у виробництво для подальшого розвитку. В таких випадках йдеться  про різні загальні стратегії. Так, при розробці загальної стратегії  підприємства необхідно враховувати  такі фактори: умови експансії (захоплення ринку, розвиток виробничого потенціалу); глобалізацію діяльності; диверсифікацію; скорочення частки ринку; санацію; банкрутство  та інші.

Отже, при певній розробленій корпоративній (діловій) стратегії, загальною може бути стратегія зростання (за певних умов). При цьому, якщо вона характеризується диверсифікацією (постійним розширенням діяльності), наступальністю (бажанням випередити конкурентів у випуску та продажу нової продукції), то за характером поведінки на ринку можна її характеризувати як активну (наступальну, експансивну), а за способом досягнення конкурентних переваг вона може бути стратегією диференціації, лідерства за витратами або будь якою іншою з наведених на рисунку 1.

Необхідною умовою здійснення ефективного  планування на підприємстві є проведення попереднього прогнозування, зокрема  довгострокового прогнозування  основних тенденцій в економіці  та основних напрямів розвитку галузі, прогнозування основних результатів  фундаментальних науково-дослідних  робіт, прогнозування потреби у  продукції підприємства, прогнозування  доступності ресурсів, прогнозування  розвитку діяльності підприємства. Таким  чином, ефективне прогнозування  зміни зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства сприяє підвищенню ефективності стратегічного планування розвитку його діяльності.

Прогнозування розвитку (стану) підприємства або організації – це наукове  обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня  розвитку в цілому, окремих напрямків  діяльності) в майбутньому, а також  альтернативних способів і строків  досягнення очікуваного стану .

У великих за обсягами діяльності організаціях, що займаються складними  формами стратегічного планування, формою подання стратегії є сукупність взаємопов'язаних планових документів, в яких відображено прийняті стратегічні  рішення. Головним результатом планової роботи є не сама система планів, а визначення цілей, стратегій, програм, проектів, розподіл ресурсів, що допомагають  організації уточнити найбільш прийнятні  шляхи дій і бути готовою до майбутніх змін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1 Стратегії підприємства 

МЕТОДИ  УДОСКОНАЛЕННЯ  РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Формування стратегії розвитку підприємства дає змогу визначити  напрямок поведінки підприємства на ринку з врахуванням умов зовнішнього  середовища та вірогідного характеру  їх зміни; оцінити конкурентоспроможність та стратегічні конкурентні переваги підприємства; сформулювати глобальну  мету його діяльності та цілі нею визначені; визначити ресурси, які необхідно  залучити для досягнення поставлених  цілей та забезпечити їх найбільш ефективне використання.

Тому, надзвичайно важливим є питання яким чином можливо  удосконалити стратегії розвитку підприємства в сучасних економічних умовах.

Таким чином, на наш погляд, з метою вдосконалення та підвищення ефективності стратегічного управління, формування стратегії розвитком підприємства (у динаміці з урахуванням впливу чинників внутрішнього та зовнішнього середовища) має охоплювати такі основні складові:

1. Усвідомлення місії підприємства, яка є глобальною метою діяльності підприємства та визначає основний напрям стратегічного розвитку підприємства. Оцінка загального періоду формування стратегії, головною умовою якого є передбачуваність розвитку економіки в цілому та кон'юнктури споживчого ринку в тому числі.
2. Визначення стану зовнішнього середовища та ступеня його впливу на діяльність підприємства. Формування ефективних форм взаємодії із зовнішнім середовищем та взаємозв'язків у внутрішньому середовищі підприємства. Оцінка сильних і слабких аспектів діяльності підприємства, що визначає можливості реалізації внутрішнього потенціалу підприємства і спрямована, насамперед, на виявлення рівня його конкурентоспроможності.

в) Вибір визначаючої стратегічної моделі розвитку підприємства з урахуванням  стадії його життєвого циклу. Формування системи стратегічних цілей підприємства з врахуванням визначаючої стратегічної моделі розвитку підприємства.

г) Конкретизація цільових показників стратегічного управління розвитком  підприємства по періодах реалізації та формулювання політики стратегічного  управління за окремими найбільш важливими  напрямками діяльності підприємства. Прогнозування сценаріїв розвитку ринків функціонування підприємства з  урахуванням чинників зовнішнього  середовища, розроблення альтернативних стратегій розвитку підприємства та сценаріїв їх реалізації.

д) Розроблення найбільш ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей і політики стратегічного управління розвитком підприємства, впровадження заходів, що спрямовані на реалізацію обраного варіанта стратегічної альтернативи:

• розроблення заходів забезпечувальних (функціональних) стратегій, які визначають стратегічні цілі та основи управління окремими видами та напрямками діяльності підприємств у рамках всього періоду розроблення загальної стратегії його розвитку;
• формування політики підприємства за окремими напрямками діяльності, які відображають загальну стратегію розвитку підприємства в розрізі окремих цілей та аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства;
• розроблення системи тактичних планів ведення господарсько-фінансової діяльності;
• розроблення системи заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування, які передбачають впровадження нових форм, методів, технологій в управлінській і трансформаційній підсистемах, що, своєю чергою, потребує здійснення постійних перетворень у підприємстві, тобто її адаптації до змін у зовнішньому середовищі;
• розроблення системи заходів, спрямованих на зростання масштабів і прибутковості діяльності за рахунок переходу до нових форм бізнесу, тобто диверсифікацію або спеціалізацію на окремих бізнес-процесах, що може бути пов'язано як з екстенсивним, так і інтенсивним розвитком.

е) Оцінка розробленої стратегії  розвитку підприємства, моніторинг ходу реалізації стратегії та коригування  стратегії розвитку в умовах мінливого  середовища.

На наш погляд, доцільно використовувати у здійсненні стратегічних змін заходів такі методики, як Система збалансованих показників, СЗБ (Balanced scorecard, BSC), та реінжиніринг бізнес-процесів (Business Process Reengineering, BPR), що широко застосовуються в розвинутих країнах з ринковою економікою, але є новими для України.

Перший напрямок – використання СЗБ (BSC). Як зазначає А. Загорулько, СЗБ є сучасним інструментом менеджменту, який суттєво знижує ризик прийняття неефективних управлінських рішень за рахунок того, що дозволяє перешкодити багатьом помилкам, оскільки первинно сприяє тому, щоб компанія розробляла вірний курс розвитку у вигляді стратегії, яка в подальшому розподіляється на цілі ключових аспектів діяльності, що вимірюються за допомогою набору показників. СЗБ (BSC) – це управлінська і стратегічно-вимірювальна система, що переводить місію і стратегію організації в збалансований комплекс інтегрованих робочих показників. Методологія СЗБ – це механізм послідовного доведення до персоналу стратегічних цілей компанії і контролю за їх досягненням через так звані ключові показники результативності (КПР), що є, по суті, вимірниками досяжності цілей, а також характеризують ефективність бізнесів-процесів і роботу кожного окремого співробітника. У цьому контексті СЗБ є інструментом не тільки стратегічного, але й оперативного управління, хоча відрізняється від традиційних економіко-математичних моделей управління. Використовуючи СЗБ, менеджери керують такими процесами, як переклад бачення стратегії, доведення її до всіх рівнів системи керування, бізнес-планування і розподіл ресурсів, зворотний зв'язок, навчання і поточний моніторинг реалізації стратегії. СЗБ полягає в тому, що підприємство, яке впровадило цю технологію, одержує в результаті "систему координат" дій у відповідності зі стратегією на будь-яких рівнях керування. Усі ресурси, а також співробітники через систему мотивації, тісно зав'язану на КПР, зорієнтовані стратегією компанії і спрямовані на її досягнення через систему чітко поставлених цілей і задач у рамках чотирьох основних проекцій: фінансів, маркетингу, внутрішніх бізнес-процесів, навчання і зростання.

Другий напрямок, що є методом  революційного перетворення діяльності підприємства, докорінної перебудови його бізнесу, одержав назву реінжиніринг бізнесів-процесів, РБП – (Business Process Reengineering, BPR), з'явився на Заході у 90-і роки минулого сторіччя. РБП – це створення кардинально нових і більш ефективних бізнесів-процесів без урахування того, що було раніше. РБП використовує велику кількість інструментів і методів усередині звичайної структури, але його фокус насамперед спрямований на об'єднання функцій на макроорганізаційному рівні. РБП використовує переваги не тільки комп'ютерних технологій, але також технологій управління змінами та працівниками, щоб дати можливість набагато швидше й ефективніше керувати підприємствами, ніж раніше. РБП – це інструмент, спеціально розроблений, щоб допомогти в обставинах, що вимагають масштабних змін, забезпечити які традиційні схеми поліпшення процесів не в змозі. РБП – це такий засіб, який може бути використаний менеджерами для швидкого докорінного зростання ефективності роботи своїх підприємств. Здійснення реінжинірингу є процесно орієнтовним, глибинним, тому під час його реалізації можуть бути варіанти часткових та поступових змін бізнес-процесів, тобто еволюційне впровадження, що, на думку А. Клішейка, для українських підприємств є найбільш ймовірним.

 

 

 

ПРОБЛЕМИ ПОБУДОВИ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

До основних проблем побудови ефективної системи стратегічного планування на підприємстві належать:

• орієнтація на короткострокові результати діяльності, нерозвиненість стратегічного управління, відсутність системного контролю за відповідністю результатів поточної діяльності підприємства його стратегічним цілям;
• фрагментарність і відсутність комплексності поточних планів, зниження рівня координації у системі;
• практично повна відсутність роботи на ринку, не розробленість методично аналітичної баз<span class="List_0020Para