Методи управління в туризмі

Вступ

Метод управління – це сукупність прийомів і способів впливу на керований об’єкт для досягнення мети [1, 155]. Загальним методом менеджменту як науки є діалектичний підхід, що дає змогу правильно вирішувати питання удосконалення форм та методів управління виробництвом в умовах мінливих економічних ситуацій, передбачає вивчення окремих аспектів, елементів та зв’язків систем управління.

Метод ― це спосіб впливу на трудові  колективи або його членів. Система  методів покликана забезпечити  процес менеджменту на підприємстві та реалізації функцій менеджменту. 

По змісту методи поділяються на три групи:

1)Економічні.

2)Адміністративні.

3)Соціально-психологічні.

В досліджуваній фірмі частково використовуються всі три групи методів менеджменту.

Економічні методи покликані формувати економічні інтереси людей до ефективної праці.

Адміністративні методи покликані  забезпечити функціонування підрозділів, налагодження потоків інформації, організація процесу управління по вертикалі та горизонталі.

Соціально-психологічні методи забезпечують здоровий психологічний мікроклімат в колективі, відносини між формальними і неформальними групами та формування особистості і рис громадянина України.

Соціально-психологічні методи управління

Значне місце в  діяльності менеджерів належить методам  переконання, тому вони є важливими для вивчення й застосування. Вміння враховувати методи переконання (психологічні фактори) й за їх допомогою цілеспрямовано впливати на працівників допомагає керівникові сформувати колектив із спільними метою й завданнями [2,53].

Установлено, що результати праці  багато в чому залежать від цілого ряду психологічних факторів. Уміння враховувати ці фактори і з  їх допомогою цілеспрямовано впливати на окремих працівників допоможе керівникові сформувати колектив з  єдиними цілями і задачами. Соціологічні дослідження свідчать про те, що якщо успіх діяльності господарського керівника на 15% залежить від його професійних знань, то на 85% - від уміння працювати з людьми.

Знаючи особливості поводження, характер кожної окремої людини, можна  прогнозувати її поводження в потрібному для колективу напрямку. Це зв'язано  з тим, що кожній групі властивий  свій психологічний клімат. Тому істотна умова утворення і розвитку трудових колективів - дотримання принципу психофізіологічної сумісності [1, 167].

Таким чином, для того щоб вплив  на колектив було найбільш результативним, необхідно не тільки знати моральні і психологічні особливості окремих  виконавців, соціально-психологічні характеристики окремих груп і колективів, але і здійснювати керуючий вплив. Для цих цілей застосовуються соціально-психологічні методи, що являють собою сукупність специфічних способів впливу на особистісні відносини і зв'язки, що виникають у трудових колективах, а також на соціальні процеси, що протікають у них. Вони засновані на використанні моральних стимулів до праці, впливають на особистість за допомогою психологічних прийомів з метою перетворення адміністративного завдання в усвідомлений борг , внутрішню потребу людини . Це досягається за допомогою прийомів, що носять особистісний характер (особистий приклад, авторитет і т.д.).

Головна мета застосування цих методів - формування в колективі позитивного  соціально-психологічного клімату, завдяки чому значною мірою будуть вирішуватися виховні, організаційні й економічні задачі.

Необхідність використання в практиці управління організацією соціально-психологічних методів керівництва очевидна, тому що вони дозволяють вчасно враховувати мотиви діяльності і потреби працівників, бачити перспективи зміни конкретної ситуації, приймати оптимальні управлінські рішення.

Соціально-психологічні методи діють  як регулятори соціальних, психологічних, ідеологічних та етичних відносин у  колективі. Велика кількість психологічних  факторів відображається на результатах праці. Вміння їх враховувати допомагає керівнику цілеспрямовано впливати на окремих працівників і формувати колектив з єдиними цілями. Крім того, для результативного управління колективом необхідно знати моральні і психологічні особливості окремих працівників, соціально-психологічні характеристики окремих груп.

Фактично соціально-психологічні методи — це сукупність специфічних прийомів впливу на особистісні відносини, які виникають у трудових колективах, а також на соціальні процеси, які в них відбуваються. їх можна поділити на дві групи: соціальні і психологічні.

Соціальні методи дають змогу встановити призначення і місце працівників у колективі, виявити лідерів і забезпечити їх підтримку, пов'язати мотивацію працівників із кінцевими результатами функціонування підприємства, забезпечити ефективні комунікації і вирішення конфліктів у колективі.

До соціальних методів належать:

— вивчення і спрямоване формування мотивів трудової діяльності та їх урахування в управлінні;

— підвищення соціально-виробничої активності (встановлення лідерів, наслідування лідерів, установлення стандартів зразкової поведінки); підтримка соціального наслідування (огляди-конкурси, присвоєння звання "Кращий у професії", святкування ювілеїв і знаменних дат тощо);

— моральне стимулювання;

— соціальне планування;

— зміна структури персоналу;

— підвищення кваліфікації;

— поліпшення умов праці, побуту, охорони  здоров'я;

— підвищення життєвого рівня;

— задоволення потреб розвитку (в  т. ч. фізичного) персоналу.

Психологічні методи використовуються з метою встановлення найбільш сприятливого психологічного клімату. Вони спрямовані на конкретну особистість і, як правило, персоніфіковані та індивідуальні. Головною їх особливістю є звернення до внутрішнього світу людини, особистості, інтелекту, почуттів, образів і поведінки для того, щоб спрямувати внутрішній потенціал на вирішення конкретних завдань організації.

Різновиди соціальних методів

1. Нормування та орієнтація визначає  та закріплює відносини в трудових  колективах, між ними і окремими робітниками, забезпечуючи їх сприятливими умовами для досягнення поставлених цілей.

Соціальні норми відображають, з одного боку, вимоги, які колектив (суспільство) пред'являє своїм членам (суспільні, колективні, індивідуальні); при цьому має забезпечуватись їх максимальна узгодженість щодо вимог та інтересів.

Можна виділити три підгрупи норм:

а)     правові (Закон про підприємство, правила внутрішнього розпорядку та ін.);

б)     моральні - вони підтримуються авторитетом суспільної, громадської думки і обов'язку, власних переконань, відношенням до праці;

в)     суспільні (неюридичні) норми - вони формуються суспільством (громадськими організаціями). Це статут громадських організацій, положення про орендний колектив, положення про бригаду.

Соціальне нормування впливає на поведінку людей і колективи (групи) трьома основними способами: дозволом, приписом і забороною.

2.Виховання як спосіб соціального впливу є основним у діяльності суспільних організацій. Цей вплив проявляється у формуванні активної особистості.

3.Соціальне регулювання використовується для упорядкування соціальних відносин, взаємодії їх з іншими видами відносин шляхом виявлення, обліку і регулювання інтересів і цілей різних колективів, груп і особистостей.

До цих методів відносять розробку і реалізацію статутів суспільних організацій, договорів про творче співробітництво, встановлення порядку розподілу благ, черговості їх отримання.

4.Активізація і новаторство.  Вони орієнтовані на виявлення,  розвиток і підтримання в колективі прогресивних соціальних норм, інтересів, потреб. Серед них найбільше розповсюдження отримали обмін досвідом, гласність, соціальна справедливість та ін.

Соціальна активність здійснює втілив не тільки на господарську (комерційну) діяльність, а й на суспільно-політичну, організаційно-управлінську, освітню, культурно-естетичну, етичну, релігійну, політичну, сімейну, спортивну діяльність.

5.Моральне стимулювання використовується  для заохочення трудової і  соціальної активності колективів, груп, окремих працівників. У господарській (комерційній) діяльності стимулювання - це не тільки метод впливу, а й найважливіший елемент механізму управління.

6.Соціальна спадковість спрямована на розвиток у колективах найбільш прогресивних норм і традицій. До них відносяться: вшанування ветеранів праці, огляди, конкурси на кращого з професії тощо.

7.Соціальна справедливість забезпечує повагу до особистості, створення умов для її всебічного розвитку. Вона не сумісна з утриманським настроєм, зрівнялівкою, отриманням нетрудових доходів. Соціальна справедливість - це такий стан:

а)     коли в суспільстві, зокрема на підприємствах, не обмежують без підстав прав працівників;

б)     коли всі дотримуються установлених у суспільстві і на підприємствах діючих законів, не дивлячись на посади;

в)     коли всі мають рівні можливості для отримання освіти, професії та зайняття підприємництвом тощо.

 Характеристика психологічних методів і способів їх впливу

Праця формує особистість і в  праці вона найбільше проявляється. Проявлення психіки людей у праці повинно підпорядковуватись потребам і цілям підприємства.

У трудовій діяльності працівник повинен  робити не завжди те, що хоче, але завжди те, що потрібно для підприємства. Тому психологічні методи менеджменту покликані забезпечувати формування первинних трудових колективів відповідно індивідуальним здібностям їх членів, відповідно схильностям, інтересам і дотриманню психологічної сумісності працівників шляхом регулювання відносин між людьми, впливати на індивідуальну психологію окремих працівників.

Стосовно психологічних методів  управління можливі різні способи впливу. Розрізняють прямі і непрямі методи впливу.

При непрямих методах впливу менеджер створює певну заплановану ситуацію, яка дозволяє одному працівникові або групі виконувати завдання в режимі повсякденної організації праці.

Непрямі методи мотивації розрізняють  за:

1) умовами праці ~ це зовнішня  привабливість, змінність, наявність елементів творчості, ритмічність у роботі;

2) елементами системи управління. Вона включає форми стимулювання, контролю, організаційні структури, положення, посадові інструкції та ін.

3) особистішими, соціальними і соціально-психологічними факторами (психологічний клімат, корпоративний дух, характер традицій).

При прямих видах мотивації використовують такі методи як:

а)     переконання - аргументований активний вплив за допомогою логічних засобів із зняттям упереджень та інших психологічних бар'єрів;

б)     навіювання - цілеспрямований вплив керівника на підлеглого 
шляхом зосередження впливу на його психіку за допомогою звернення до формальних актів, інструкцій тощо;

в)     наслідування - вплив на працівника або групу особистим прикладом;

г)     залучення. - психологічний прийом, за допомогою якого всі 
працівники стають безпосередніми учасниками управлінського 
рішення та заходів щодо його реалізації;

д)     спонукання - висловлення, яке підкреслює позитивні якості працівників, їх кваліфікацію і досвід, що виражають впевненість у 
надійному вирішенні поставлених завдань;

е)      примушування - вплив, який зобов'язує виконувати надані доручення, які зумовлені виробничою необхідністю проти волі або бажання працівника. Важливим способом впливу при застосуванні психологічних методів управління є гуманізація праці, тобто зменшення негативного впливу виробничих факторів на людину. Це знижує втому, поліпшує настрій, що в кінцевому рахунку сприяє 
підвищенню продуктивності праці.

Способи соціально-психологічних досліджень

Соціальні служби підприємств (відділи персоналу) використовують такі способи соціально-психологічних досліджень [3,25]:

1.Спостереження. Воно являє собою  цілеспрямоване, систематизоване, безпосереднє сприймання і фіксування суспільного процесу, соціально-психологічних проявів окремої особистості, груп людей (колективів). Розрізняють суцільне, вибіркове, включене і невключене спостереження. Об'єктами спостереження можуть бути: виробнича, торговельна, соціальна, політична, духовна діяльність особистості, групи, колективу в цілому.

2.Аналіз документів. У документах  містяться відомості про різні процеси, явища, результати діяльності. Документи бувають офіційні і неофіційні, письмові і статистичної звітності. Головні вимоги щодо роботи з документами - їх надійність, достовірність, точність, правдивість.

3. Експеримент - це активне втручання  в процес, який вивчається, перетворення умов його протікання. У результаті експерименту визначаються причини різних явищ. Потім одні умови можна ізолювати, інші виключити, треті посилити або послабити.

4. Анкетування являє собою розробку, заповнення і оброблення опитувальних листів. Анкети бувають закриті (коли слід на питання відповісти «так» чи «ні») і відкриті - (коли в анкеті допускаються відповіді у довільній формі).

5. Отримання інтерв'ю - це отримання  інформації в процесі бесіди. Розрізняють формалізоване, фокусоване  і вільне інтерв'ю. Формальне інтерв'ю базується на чіткій регламентації питань (опитувальних листів). Фокусоване передбачає збирання думок, оцінок з приводу конкретної ситуації, явища, його наслідків та причин. Вільне інтерв'ю проводиться без завчасно підготовлених опитувальних листів і планів бесід.