Напрямки підвищення конкурентоспроможності банківської установи

 Аналіз можливості появи подібної практики в Україні показав, що виникнення російських фінансових супермаркетів можливе на базі не тільки аффілірованних, але і ринкових відносин, коли, наприклад, страхова компанія працює з декількома банками або банк з декількома страховими компаніями, але надаючи саме комплексні рішення, а не послуги, які знаходяться на стику банківського і страхового ринку. Інакше кажучи, фінансовий супермаркет - це не обов'язково взаємодія тільки двох учасників, одного банку і однієї страхової компанії. Тут можуть бути ринкові зв'язки, і саме у такої моделі є майбутнє.

 На кожному з вищеперелічених етапів інтеграції перед банком і страховою компанією відкриваються нові можливості.

 4. Банківські інноваційні технології як особливі інструменти підвищення конкурентоспроможності банківської встанови.

 Слід зазначити, що деякі банки більш обізнані про можливості і перспективах, які надають інновації, чим інші фінансові інститути. Це, у свою чергу, може забезпечити їм конкурентну перевагу.

 Так, в іспанському банку BBVA існує відділ досліджень і розробок, що виник на базі підрозділу Dinero Express, що спеціалізується на обслуговуванні більше 4 млн. іммігрантів Іспанії. Dinero Express пропонує їм різноманітний сервіс - від грошових переказів і переговорних пунктів до послуг дешевих адвокатів, які обходяться іммігрантам на 40% дешевше в порівнянні із звичними гонорарами за юридичні послуги. Також в офісах цієї мережі, розфарбованих в яскраві кольори і не схожих на інші банківські відділяння, можна відіслати листи, бандеролі і посилки через партнерів банку, таких як DHL, наприклад. Розрахунок банку був правильним. Адже іноземець піде, швидше, в той банк, де йому всі пояснять на рідній мові. А, у міру того як іммігрант просуватиметься по соціальним сходам, він вже прийде в добре знайомий йому BBVA не тільки для того, щоб переслати гроші додому, але і одержати невеликий кредит або скористатися іпотечним продуктом.

 Голова правління і виконавчий директор BBVA Франсисько Гонсалес відзначив, що це лише перший маленький крок банку на шляху до крупного успіху. У Гонсалеса є багато новаторських проектів, але самою інноваційною і революційною ідеєю він вважає усунення всіх перешкод між різними секторами економіки не тільки з боку роздрібних торговців, які зважилися на ведення банківського бізнесу, але і з боку банків, які б приходили в інші сегменти. Таким чином, банки істотно диверсифікували б свій прибуток, а доходи їм приносили б не тільки фінансові послуги.

 Менеджмент банку повинен зрозуміти і проаналізувати, що необхідно людині з того самого часу, як він прокинувся, і до тих пір, поки він не ліг спати.; придумати, яким чином банк може більше контактувати з людьми, що може бути прибутковим для обох сторін, наприклад, у сфері освіти і охорони здоров'я (або, наприклад, пре доставляти клієнтам інформацію про те, яка марка телевізора сьогодні на ринку найякісніша). Банкам можна стати менеджерами у сфері надання інформації.

 У банків є незаперечна перевага, що полягає у тому, що при відносно невеликих витратах вони можуть проводити достатню кількість тестів, щоб побачити і зрозуміти, чого ж насправді хочуть їх споживачі. Він також твердо переконаний у тому, що банкам необхідно створювати багатопрофільні відділи, в які б входили різні не банківські фахівці, часто з власним оригінальним баченням ситуації. Це допоможе в створенні унікальних фінансових продуктів.

 На сьогоднішній день результати більшості банків у сфері розробки і впровадження інновацій зовсім не вражають. Це підтверджує і те, що жоден банк не був включений в список 25 найбільш інноваційних компаній згідно щорічному рейтингу видання Business Week. І, якщо реалістично дивитися на стан речей, то в найближчі декілька років шан си на зміну такої ситуації дуже малі. Тому варто надати особливої уваги таким методам успішності впровадження інновацій:

 1. Формалізуйте процедуру азработки інновацій. У 2005 році Deutsche Bank упровадив спеціальний канал інформації, через який свої ідеї могли висловити всі співробітники банку, включивши і наймолодших фахівців, що тільки що закінчили університет. Група експертів ретельно вивчає і аналізує подані заявки і зрештою передає кращі ідєїруководству банку. У цьому каналі інформації знаходиться близько 3500 ідей, очікується, що одна ідея з кожної тисячі повинна спрацювати. За допомогою систематизації процесу Deutsche Bank сподівається уникнути дублювання одних і тих же ідей, а також Ѐвинаходи колесаЀ, що характерне для децентралізованої бізнес-моделі банку.

 Вимірюйте час від початкового задуму нового продукту до його впровадження на ринку і оцінюйте прибуток на інвестований капітал. Підраховуйте, скільки ідей відхилювало. Вам потрібно забракувати ог ромноє кількість інновацій, щоб тільки якісні ідеї були втілені в життя.

 Клієнти - ключ до всього. З'ясування потреб клієнтів - це вирішальний чинник. Так, наприклад, компанія Victoria's Secret, американський виробник жіночої нижньої білизни, постійно проводить різні дослідження і опити, щоб взнати, що дозволяє жінкам відчувати себе зручно і комфортно, а що - чарівними і спокусливими. Саме таку орієнтовану на клієнта модель і повинні побудувати банки.

 4. Звертайте увагу на споживачів-новаторів. По суті, бажання і пропозиції, висловлювані просунутими користувачами, можуть допомогти в ухваленні революційних рішень. Ерік фон Гиппель провів дослідження у області банківського обслуговування вдома за допомогою електронних систем, завдяки чому з'ясував, що бажання і вимоги так званих Ѐспоживачів-новаторів (люди, придбаваючі різноманітні новинки раніше інших і більш просунуті, чим середній користувач) Ѐ значно випереджали продукти, які їм пропонували банки. Вивчення таких користувачів дуже важливе при створенні інновацій. Слід зазначити, що одна з самих новаторських компаній в світі ЗМ часто використовує даний метод.

 5. Створюйте департаменти дослідження і розробки з фахівців, що мають науковий ступінь. Інвестиційні банки вже приймають на роботу таких співробітників, проте їм слід надати свободу дій створенню окремого підрозділу. І це саме те, що сьогодні роблять найбільш інноваційні компанії миру. Кілька років тому Nokia витрачала щорічно близько $3 млрд. на іссле дованія і розробки; більшість бізнес-підрозділів цієї компанії мають, щонайменше, три відділи досліджень і розробки, розташованих в 15 країнах, головним чином, біля кращих університетів і що інших мають відношення до індустрії інститутів.

 Диверсифікація і різноманітність - ще один ключ до успішної інновації. Банкам потрібні висококласні фахівці-лідери з різних індустрії, з різним рівнем професійного досвіду, різним менту літетом, етнічною приналежністю, що проживали в різних країнах. Злиття відмінних один від одного професійних думок, умінь і знань дасть якнайкращий результат.

 7. Створюйте таку робочу атмосферу, в якій зміни заохочуються, а невдачі не караються. Компанія Procter & Gamble, найбільший в світі виробник товарів домашнього ужитку, видає подарункові сертифікати і власні акції своїм співробітникам, які привносять інноваційні проекти в компанію і тим самим ведуть її до нових вершин.

5. Вплив корпоративного менеджменту на конкурентоспроможність транснаціональних компаній.

Глобалізація економіки має переваги для ТНК, основним з яких є розширення ринку для діяльності компаній. Розвиток інформаційних і телекомунікаційних технологій дозволяє ТНК ефективно керувати фірмою, філії якої розташовані в різних частинах світу.

Виходячи із сьогоднішнього стану української економіки  в цілому, та підприємств, зокрема, а також світової тенденції глобалізації економіки, головним завданням менеджменту в найближчий час буде підвищення конкурентоспроможності банків. При цьому без створення великих банків, які змогли б конкурувати з міжнародними корпораціями, успіх у бізнесі навряд чи можливий.

На сучасному етапі  розвитку міжнародної економіки  традиційно вважаться, що найбільш конкурентноздатною країною у сфері виробництва  промислової продукції (комп'ютери, промислове обладнання) є Японія, у  сфері високих технологій - США, хімічній та автомобільній промисловості - Німеччина, у сфері дизайну (легка промисловість, меблі) - Італія, в інженерних розробках - Великобританія. I саме в цих країнах спостерігається найбільша чисельність великих транснаціональних корпорацій. Дерегулювання національних ринків більшості країн світу та процес глобалізації економіки дали змогу більшості транснаціональних корпорацій отримати конкурентні переваги. Сучасний світовий ринок характеризується розмиванням межі між галузями, скороченням життєвого циклу товару, тенденцією до уніфікації споживчого попиту та іншими рисами. На сьогоднішній день тільки великі компанії можуть дозволити собі диверсифікацію бізнесу за рахунок великих інвестицій на різних ринках. Крім того, вони знижують собівартість за рахунок випуску стандартизованої продукції та економії на масштабах виробництва. Все це приводить до підвищення конкурентноздатності таких компаній. Не всі фактори в сучасний час з однаковою силою впливають на підвищення конкурентоспроможності компанії. Наприклад, наявність природних ресурсів перестала мати вирішальне значення. Основним фактором, що впливає на конкурентноздатність компанії або країни у теперішній час стає рівень освіти та кваліфікація трудових ресурсів. Разом з тим на конкурентноздатність компанії значний вплив має корпоративне управління. Поки компанії не спроможуться створити управлінські механізми, здатні залучати капітал і технологи, доти вони ризикують перетворитися на простих торговців і постачальників транснаціональних корпорацій.

На початку 90-х рр. приплив  міжнародного капіталу до нових індустріальних країн сягав високого рівня. Оскільки прибутки залишались великими, мало хто  з інвесторів звертав увагу на методи управління бізнесом. Проте  азіатська фінансова криза таки змусила інвесторів приділяти корпоративному управлінню більшу увагу. Акціонери почали усвідомлювати, що похибки в управлінні корпораціями стали однією з причин кризи. Методика неефективного корпоративного управління може створити великий масив зобов'язань як для окремих компаній, так і для суспільства загалом. У цьому аспекті похибки в корпоративному управлінні потенційно загрозливі.

Сьогодні основні поняття  корпоративного управління стали ключовими  засадами для Світового банку, МВФ  та ОЕСР. Ці установи вважають удосконалення стандартів корпоративного управління важливою передумовою для відновлення конкурентоспроможності нових ринків, поновлення довіри інвесторів і забезпечення стабільного економічного зростання. Мабуть, одна з причин низького припливу інвестицій в Україну - мала кількість підприємств, де є стратегія розвитку і професійний менеджмент. Зараз поняття корпоративного управління є основоположною ознакою ринкового спрямування конкурентоспроможного підприємства. Причому проблеми корпоративного управління не є виключно проблемами країн, що розвиваються. Навіть у розвинених індустріальних країнах існує глобальна тенденція до зміцнення корпоративного управління. Наприклад, нещодавно англійська Комісія Кедбері, французька Комісія В'єно, а також Організація економічного співробітництва і розвитку видали нові директиви щодо вдосконалення головних принципів корпоративного управління. 
Міцна система корпоративного управління може стати основною перевагою для країни, що намагається зробити свою економіку конкурентноспроможною. Навіть у країнах, де акції більшості компаній не є об'єктом активної торгівлі на фондових ринках, прийняття стандартів прозорості у відносинах з інвесторами та кредиторами виступає перевагою, оскільки зміцнює довіру потенційних інвесторів та формує високий рейтинг країни.

Для визначення поняття "корпоративне управління" необхідно  помітити, що слово corporatio у перекладі  з латини означає об'єднання, союз, товариство. На сьогоднішній день у  сватовій практиці не існує загальновизнаного  визначення корпоративного управління. Одне з визначень трактує корпоративне управління як систему відносин у трикутнику "власники - менеджмент - наймані робітники", що має забезпечити ефективне функціонування корпорації. У загальному плані "корпоративне управління" можна визначити як погоджену участь в управлінні будь-яким реально існуючим соціально-економічним об'єктом, у першу чергу участь в управлінні господарчих товариств.

Також можна навести  визначення корпоративного управління, що використовується Всесвітнім банком: "Корпоративне управління - це об'єднання норм законодавства, нормативних положень і практики господарювання в приватному секторі, що дозволяє суспільствам залучати фінансові та людські ресурси, ефективно здійснювати господарську діяльність і в такий спосіб продовжувати своє функціонування, збільшуючи довгострокову економічну вартість шляхом підвищення вартості акцій і дотримувати при цьому інтереси акціонерів і суспільства в цілому". 
Таке визначення дозволяє широко підходити до визначення корпоративного управління, досліджувати його як особливий тип управління з метою підвищення його регулятивности, розробляти відповідні практичні рекомендації щодо механізмів його функціонування для організацій різних типів.

Співробітники Американського інституту права в 1992 р. сформулювали шість основних взаємозалежних принципів корпоративного управління: звітність; прозорість; справедливість; голосування; кодекси принципів; стратегічне планування. Звітність трактується ними як головне зобов'язання обраних чи призначених органів керування перед акціонерами. Цей механізм дозволяє здійснювати нагляд, вести постійні спостереження і давати оцінку діяльності як керівників, так і всього АТ з погляду обраних орієнтирів і інтересів окремих акціонерів. Прозорість тісно пов'язана з попереднім принципом, базується на розроблених стандартах звітності та є результатом дотримання кодексу принципів взаємозв'язку з акціонерами. Прозорість забезпечує реальна відповідність проголошених і здійснюваних цілей, орієнтирів, принципів діяльності корпорації, фіксувати відхилення, досліджувати причини їхнього виникнення. Справедливість як принцип корпоративного керування спрямовує діяльність корпорації на забезпечення рівноправності, однакового відношення до всіх акціонерів незалежно від їхнього громадянства, а також кількості акцій, який вони володіють. Відповідно до цього принципу залишається незаперечним: одна акція = один голос.

Голосування є принципом  прийняття найважливіших рішень щодо діяльності корпорацій. Реалізація цього принципу висуває підвищені вимоги до технології персонального голосування і (чи) голосування з доручення, організації зборів акціонерів, їхнє проведення (у т. ч. підрахунок голосів), захисту прав акціонерів і т.д.

Розробка і використання кодексів принципів стосується взаємин усіх груп акціонерів з керівним складом АТ, а також з менеджментом. Це означає спрямованість діяльності корпорації на встановлення ефективних зв'язків, що дозволяють підвищити конкурентноздатність шляхом формування підприємницького поводження, що відповідає світовим стандартам. Кодекси принципів повинні постійно переглядатися з метою їхнього удосконалення, тому що змінюється середовище функціонування корпорації. 
Стратегічне планування орієнтує діяльність корпорації на довгострокову перспективу. Цей принцип особливо важливий для великих підприємств корпоративної форми власності, тому що існують взаємозалежні, але різновекторні орієнтири в діяльності корпорацій. Наприклад, виплата дивідендів - реінвестування прибутку; одержання короткострокових (негайних) результатів - забезпечення довгострокової прибутковості; стабілізація відносин між окремими органами керування - необхідність розвитку підприємства і т.д. Розв'язати ці проблеми, як правило, можливо тільки за допомогою поступових дій на довгостроковій основі, тобто шляхом розробки стратегій, стратегічних планів, проект програм, що є обов'язковою умовою існування корпорації в довгостроковій перспективі. 
Вивчення принципів управління корпораціями, варіанти взаємодії корпорацій із зовнішнім середовищем, використовувані в різних країнах, є актуальним для нинішнього етапу соціально-економічного розвитку України. Нещодавні дослідження продемонстрували, що країни з міцнішим корпоративним управлінням, спрямованим на захист меншості акціонерів, мають більш розвинені та ліквідні ринки капталу.