Неге біздің кішкене балаларымыз компьютердің алдында жылжымай, үндемей, парасатты болып қалады, барлығы бір болып мектепке дайындалуды

• найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання;
• номер свідоцтва за реєстром товарного складу;
• найменування і кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об’єм) товару;
• дату видачі свідоцтва;
• вказівку на те, що воно видано на пред’явника.

Просте складське свідоцтво  має також містити підпис уповноваженої  особи та печатку товарного складу (ст. 965 ЦК України). Якщо на зберігання приймається товар, визначений родовими ознаками, то у простому складському свідоцтві робиться відповідний запис.

Подвійне складське свідоцтво  є ордерним цінним папером і складається  з двох частин - складського свідоцтва  та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного. Складське свідоцтво засвідчує належність товару конкретній особі (поклажодавцю), заставне ж свідоцтво слугує для передачі товару, який зберігається на товарному складі, у заставу.

У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені:

• найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання;
• номер свідоцтва за реєстром товарного складу;
• найменування юридичної особи або ім’я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце проживання;
• найменування і кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об’єм) товару;
• строк, на який прийнято товар на зберігання, або вказівка на те, що товар прийнято на зберігання до запитання;
• розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок її сплати;
• дата видачі свідоцтва.

Також кожна з двох частин подвійного складського свідоцтва повинна  містити ідентичні підписи уповноваженої особи та печатки товарного складу (ч. 2 ст. 962 ЦК України). Якщо на зберігання приймається товар, визначений родовими ознаками, то в обох частинах подвійного складського свідоцтва робиться відповідний запис.

Документи, що не відповідають вищевказаним вимогам, не є простими чи подвійними складськими свідоцтвами.

Бланки складських документів є  бланками суворого обліку, форма, порядок  виготовлення і використання яких проводяться  згідно із законодавством.

Просте або подвійне складське свідоцтво видається власнику товару чи уповноваженій ним особі сертифікованим складом після прийняття товару на зберігання. Актами цивільного законодавства можуть встановлюватись конкретні строки видачі складських свідоцтв [4].

Складське свідоцтво видається окремо на кожний вид товару, при чому окремо може видаватися складське свідоцтво на кожну погоджену між поклажодавцем та сертифікованим складом кількість (партію)товару.

Видача складського свідоцтва  заноситься до реєстру, який веде сертифікований товарний склад, з присвоєнням бланку свідоцтва порядкового номера за цим реєстром.

Щодо зберігання на товарному складі певних видів товару законодавством можуть встановлюватися додаткові  вимоги до змісту складських свідоцтв, затверджуватися їх зразки, визначатися порядок випуску і обігу таких свідоцтв1.

Відповідно до ч. 2 ст. 961 ЦК України  товар, прийнятий на зберігання за простим  або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку його зберігання на підставі застави  цього свідоцтва.

Окрім складських документів передача товарів та їх повернення, зазвичай, оформлюються накладною на відпуск  або актом приймання-передачі.

Якщо за договором складського  зберігання товарний склад зобов’язується надати додаткові послуги (виконати роботи), за їх результатами складається акт виконаних робіт (наданих послуг) [11; 12].

 

3. Права та обов’язки сторін за договором складського зберігання.

Згідно Цивільного Кодексу України, обов’язки товарного складу полягають в наступному:

1) прийняти товар на зберігання, якщо договір складського зберігання є консенсуальним;

2) оглянути за свій рахунок  товар при прийнятті його на  зберігання для визначення його  кількості та зовнішнього стану  (ч. 1 ст. 959 ЦК України);

3) після прийняття товару на  зберігання видати поклажодавцеві відповідний складський документ;

4) надавати поклажодавцю можливість  оглянути товар або його зразки  протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання  є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів,  необхідних для забезпечення його схоронності (ч. 2 ст. 959 ЦК України);

5) застрахувати товар, прийнятий  на зберігання, від ризиків втрати, загибелі, нестачі або пошкодження  в порядку, встановленому Законом  України "Про страхування", якщо інше не передбачено договором складського зберігання. У випадку, коли договір не передбачає страхування товару, на складському свідоцтві робиться напис "Без страхування" (ст. 15 Закону про сертифіковані товарні склади);

6) вживати всіх заходів, передбачених  законом або договором, щодо зберігання переданого йому товару (ч. 1 ст. 19 Закону про сертифіковані товарні склади);

7) самостійно вжити відповідних  невідкладних заходів щодо зміни  умов зберігання, якщо це потрібно  для забезпечення схоронності  товару, та повідомити про них  поклажодавця (ч. 1 ст. 960 ЦК України);

8) у разі виявлення пошкоджень  товару негайно скласти акт  і того ж дня повідомити  про це поклажодавця (ч. 2 ст. 960 ЦК  України);

9) повернути товар у стані,  передбаченому договором складського  зберігання, на першу вимогу поклажодавцю, навіть якщо строк його зберігання не закінчився, за умови пред’явлення та наступної передачі сертифікованому складу з метою погашення простого складського свідоцтва або обох частин подвійного складського свідоцтва. При цьому у реєстрі складських свідоцтв робиться запис про їх погашення (ст. 16, ч. 2 ст. 19 Закону про сертифіковані товарні склади).

Товарний склад не в якому  разі не має права:

1) користуватися або розпоряджатися  товаром, якщо інше не передбачено  договором складського зберігання  або законом;

2) прийняти товар на зберігання  за наявності хоча б однієї  з таких обставин:

• за результатами проведення незалежної оцінки якісні та (або) вартісні характеристики товару виявилися гіршими від заявлених;
• зберігання товару потребує спеціальних умов, які сертифікований склад не в змозі забезпечити;
• товар має властивості, що становлять небезпеку для оточення;
• документи, що засвідчують якісні характеристики товару, відсутні [5; 8].

До прав товарного складу ,відноситься право самостійно змінювати умови зберігання товарів, якщо це потрібно для забезпечення їх схоронності. Щоправда, змінивши вказані умови, він зобов'язаний повідомити про це поклажодавця (ч. 1 ст. 960 ЦК). Наведена норма свідчить про те, що товарний склад є більш вільним у виборі способів зберігання, ніж інші зберігачі. Зокрема, на відміну від норм ст. 945, які встановлюють загальні правила щодо зміни умов зберігання та передбачають обов'язок зберігача негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь (небезпека втрати, нестачі або пошкодження речі зобов'язує зберігача змінити спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця), ч. 1 ст. 960 ЦК встановлює, що товарний склад має право вжити необхідних заходів самостійно і лише потім повідомити про них поклажодавця. При цьому слід підкреслити, що, на відміну від ст. 945 ЦК України, вказана норма взагалі не передбачає відповіді поклажодавця на дії товарного складу щодо зміни умов зберігання. Це пояснюється тим, що товарний склад здійснює свою діяльність із збереження товарів професійно і краще, ніж поклажодавець, може визначити, які умови необхідні для збереження товару. Можливість зміни умов зберігання товарів передбачена і підзаконними нормативними актами. Наприклад, п. 6.5 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 7 жовтня 2003 р. № 674, встановлює, що з товарами, які зберігаються на митному ліцензійному складі, можуть проводитися такі операції для забезпечення їх зберігання: переміщення товарів у межах складу з метою їх раціонального розміщення, чищення, сушіння (у тому числі потоком тепла), фарбування, створення оптимального температурного режиму (охолодження, заморожування) [2; 11].

Основним обов'язкам поклажодавця є оплата послуг товарного складу. Розмір плати за зберігання, строки та порядок її внесення встановлюються у договорі. ЦК не містить спеціальних  норм, які регулюють виконання  вказаного обов'язку поклажодавцем  за договором складського зберігання, але найчастіше до обов’язків поклажодавця входять:

1) подати складу документи, що  засвідчують якісні характеристики  товару;

2) забрати товар зі складу  після закінчення строку його  зберігання;

3) оплатити складу вартість послуг  із зберігання згідно договору складського зберігання;

4) оплатити вартість бланків  складських документів.

Поклажодавець має право вимагати одержання лише частини товару, переданого на зберігання. При цьому на товар, який продовжує зберігатися на сертифікованому товарному складі, склад зобов’язаний видати нове складське свідоцтво після погашення раніше виданого [8].

Крім того, поклажодавець за простим  складським свідоцтвом має право:

1) розпоряджатися товаром, прийнятим  на зберігання за цим свідоцтвом. Передача прав, встановлених простим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом його передачі іншому держателю за зробленим на простому складському свідоцтві передавальним написом (індосаментом);

2) передати його в заставу.  При цьому просте складське  свідоцтво вилучається у поклажодавця і перебуває у володінні заставодержателя.

Специфіка прав поклажодавця за подвійним  складським свідоцтвом залежить від  того, які частини свідоцтва у  нього наявні:

- володілець обох частин подвійного  складського свідоцтва має право  розпоряджатися товаром, що зберігається на сертифікованому складі;

- володілець заставної частини  подвійного складського свідоцтва  (заставного свідоцтва) має лише  право застави на товар;

- володілець складської частини  подвійного складського свідоцтва,  відокремленої від заставного складського свідоцтва, не має права розпоряджатися цим свідоцтвом без згоди заставодержателя (володільця заставного свідоцтва). Володілець складської частини подвійного складського свідоцтва, відокремленої від заставного свідоцтва, не має права вимагати видачі товару або його частини із сертифікованого складу до припинення зобов’язання, забезпеченого за заставним свідоцтвом.

При поверненні товару обидві сторони  мають право вимагати проведення огляду та перевірки якості товару. При цьому витрати, пов’язані з оглядом, покладаються на ту сторону, яка вимагала огляду та перевірки.

Якщо при поверненні товару він  не був спільно оглянутий або  перевірений товарним складом та поклажодавцем, поклажодавець має  заявити про нестачу або пошкодження  товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, - протягом трьох днів після його одержання. У разі відсутності заяви поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору (ч. З ст. 959 ЦК України).

Другу групу прав та обов'язків  сторін за договором складського  зберігання становлять права та обов'язки з розпорядження товарами, що зберігаються на товарному складі. Так, якщо предметом договору виступають речі, визначені родовими ознаками, то товарний склад може мати право розпорядження ними. При цьому до таких відносин сторін застосовуються положення про договір позики, а час та місце повернення товарів визначаються загальними положеннями про зберігання (ст. 958 ЦК). Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Отже, якщо товарний склад має право розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками, до нього переходить право власності на товар. Поклажодавець має право вимоги до складу про видачу товару відповідної якості і кількості у строк і в місці, які визначені договором чи нормативним актом. Враховуючи те, що ст. 958 ЦК не встановлює, на якій підставі у товарного складу виникає право розпоряджатися товаром, слід дійти висновку, що вказане право може виникати в силу договору або акта цивільного законодавства [1].

Стосовно відповідальності, то ЦК не містить спеціальних норм щодо відповідальності за договором складського зберігання. Відтак, слід дійти висновку, що відповідальність за порушення сторонами договірних зобов'язань настає відповідно до статей 950-952 ЦК (Загальні положення про зберігання) [8].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Виходячи з вище зазначеного, можна  зробити наступні висновки:

1) Товарні склади можуть зберігати найрізноманітніші речі. Тому значна частина товарних складів спеціалізується на зберіганні лише певних видів речей, що, як правило, отримує відображення у назві товарного складу.

2) Відносини щодо зберігання на товарному складі регулюються спеціальними актами законодавства.

3) Договір складського зберігання є двостороннім і відплатним. Залежно від конкретних умов він може бути реальним або консенсуальним (укладеним на майбутнє).

4) Договір зберігання на складах загального користування, тобто складах, які відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) зобов’язані приймати на зберігання товари від будь-якої особи, є публічним.

5) Письмова форма договору додержана,  якщо його укладення та прийняття товару на склад посвідчені складськими документами, до яких належать: складська квитанція; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.