Інформаційні системи в менеджменті

1 група: інструменти  радіо-електронного зв'язку. Електронна  пошта, факс, телефон. 

2 група: інструменти  електронного конференційного зв'язку. Відеок-онференція

3 група: інструменти  спільного управління. Календарні  засоби планування, планирувальник.

29. ІС забезпечення  колективної роботи

Мета систем співпраці  підприємства полягає в тому, щоб  допомогти

співробітникам:

- зв’язуватись; - координувати дії; - співпрацювати.

 Система співпраці підприємства - це інформаційна система, тому

вона використовує апаратні і програмні  засоби, дані та мережеві ресурси підприємства.

Програмне забезпечення колективної  роботи - це таке забезпечення,

яке допомагає командам і робочим  групам спільно виконувати проекти.

Програмне забезпечення колективної  роботи постійно змінюється, оскільки розробники дедалі частіше намагаються пристосувати його для використання в Інтернеті та в Інтранеті.

30.Технічне  забезпечення ІС

Технічне забезпечення - це комплекс технічних засобів, призначених для роботи інформаційної системи, а також відповідна документація на ці засоби і технологічні процеси.

До технічного забезпечення інформаційних систем відносяться:

1. Засоби управлінського зв’язку:1.1. транкінговий зв’язок;

1.2. комірковий зв’язок;1.3. супутниковий  зв’язок;

1.4. пейджинговий зв’язок;1.5. модемний зв’язок.

2. Технічні засоби управління:

2.1. комп’ютери;2.2. копіювальна техніка;

2.3. принтери;2.4. сканери.

3. Носії даних:

3.1. жорсткі диски;3.2. лазерні та оптичні диски;3.3. стримери.

31-32 Передумови виникнення і відмінності

СППР - це інтерактивна прикладна система, що забезпечує кінцевим користувачам, які приймають рішення, легкий та зручний доступ до данних і моделей з метою прийняття рішень у поганоструктурованих та неструктурованих етапах людської діяльності.

СППР - це комп'ютерна інформаційна система, що використовується для підтримки різних видів діяльності з метою прийняття рішень у  ситуаціях, коли не можливо або не бажано мати автоматичну систему яка б повністю вела процес.

Основні відмінності  СППР від традиційних звітних  систем полягають:

1) Традиційні  звіти узагальнюють і регулярно  надають поточну регламентовану  інформацію про основні функції  ділової діяльності. СППР поєднує в собі не тільки збір інформації, а й її обробку і опрацювання для прийняття управлінського рішення.

2) Інформація  з традиційних звітів опосередковано  підтримує структуровані (рутинні)  рішення, що переважають в діяльності  лоу- та міддл-менеджменту. СППР націлені на вирішення неструктурованих або напівструктурованих проблем, що приймаються на рівні топ-менеджменту.

3) Регламентовані  звіти сформовані на основі  чітко визначеної технології  описаної в документації. Відповідно  технологія формування і використання СППР визначається менеджером.

4) Технологія  СППР, навідміну від технологій  формування інформаційного звіту,  не виконується цілком автоматично.  Відповідно СППР - це людино-машина, де процеси використання інформації  є нероздільними. 

Зростання можливостей комп'ютерів, засобів телекомунікацій, введення-виведення і зберігання даних зумовило зростання обсягів інформації, яка стала доступною в системі управління підприємствами. У ці ж терміни традиційні схеми прямого використання даних у процесах управління все виразніше демонстрували свою недосконалість.

33.Розвиток  концепції і структури СППР

СППР - у більшості  випадків - це інтерактивна автоматизована система, що допомагає користувачу (ЛПР) використовувати дані та моделі для ідентифікації та розв'язання задач та прийняття рішень. Система повинна мати можливість роботи з інтерактивними запитами, що мають досить просту для вивчення мову запитів.

Відповідно до Turban [26], СППР має такі чотири основні характеристики:

СППР використовує і  дані, і моделі;

СППР призначені для допомоги менеджерам під час прийняття рішень для слабкоструктурованих та неструктурованих задач;

Вони підтримують, а  не замінюють, прийняття рішень менеджерами;

Мета СППР — підняття ефективності рішень;

Turban [26] запропонував перелік  характеристик ідеальної СППР). Ідеальна СППР:

Оперує зі слабкоструктурованими  рішеннями.

Призначена для ЛПР  різного рівня;

Може бути пристосована для групового та індивідуального  використання; Підтримує як взаємозалежні, так і послідовні рішення;

Підтримує три фази процесу рішення: інтелектуальну частину, проектування та вибір;

Підтримує різноманітні стилі та методи рішення, що може бути корисно під час розв'язання задачі групою ЛПР;

Є гнучкою і адаптується  до змін як організації, так і свого  середовища.

Проста у використанні та модифікації;

Підвищує ефективність процесу прийняття рішень;

Дозволяє людині керувати процесом прийняття рішень за допомогою  комп'ютера, а не навпаки;

Підтримує еволюційне використання і легко адаптується до вимог, що змінюються;

Може бути легко побудована, якщо може бути сформульована логіка конструкції СППР; Підтримує моделювання; Дозволяє використовувати знання.

34-35. Компоненти СППР, сучасні СППР

Компоненти:

1) База данних. 2) Підсистема управління базою  данних.

3) Інтерфейс  користувача. 4) База моделей. 5) система управління базою моделей.

Характеристики  сучасної СППР.

1) СППР надає  особі, що приймає рішення,  допомогу і забезпечує підтримку  у всьому діапазоні в контексті  структурованих, напівструктурованих  і неструктурованих задач.

2) СППР підтримує  судження особи, що приймає  рішення. 

3) СППР підвищує  сприйняття навідміну від адміністративних  систем, у яких акцент робиться  на максимальну продуктивність  аналітичного процесу прийняття  рішень.

4) СППР здійснює  інтеграцію моделей та аналітичних методів із стандартним доступом до данних.

5) СППР - проста  в роботі для менеджерів, які  не мають значного досвіду  роботи з ЕОМ. 

6) СППР побудована  за принципом інтуєтивного розв'язання  задач. 

7) СППР орієнтована  на гнучкість, адаптивність, для пристосування до змін середовища, або підходів до розв'язання задачі.

36. Використання  технологій штучного інтелекту. 

Причини застосування технології штучного інтелекту.

1) Комулятивний  ріст релевантної інформації.

2) Динамізм зовнішнього  середовища.

3) Невизначеність  у прийнятті рішень.

4) Використання  індуктивного мислення і технології  реінженірингу. 

5) Ормування  у менеджерів уяви про нові  невідомі потреби людей. 

Системи штучного інтелекту мають наступні технології:

1) Експертні  системи;

2) Віртуальна реальність.

3) Не чіткі  системи. 

4) Системи динамічного  структурного моделювання. 

Шту́чний інтеле́кт  — розділ комп'ютерної лінгвістики  та інформатики, що займається формалізацією  проблем та завдань, які нагадують  завдання, виконувані людиною. При цьому, у більшості випадків алгоритм розв'язання завдання невідомий наперед.

37. Експертні системи - це система штучного інтелекту, що використовує знання для забезпечення високоефективного вирішення задач у вузькій професійній області.

Вимоги  до експертних систем:

1)Компетентність;2)Символьне  судження.

3)Глибина;4)Самосвідомість.

Основні способи  застосування експертних систем:

1)Інтерпретація. 2)Прогноз. 3)Діагностика.

4)Проектування - побудова конфігурації об'єктів. 5)Планування.

6)Спостереження. 7)Налагодження. 8)Навчання. 9)Управління.

Віртуальна реальність - передбачає використання машинних систем для створення навколишнього  середовища, що здається реальним користувачу. Існує два способи використання: розважальна мета та нерозважальна.

При цьому експертна система проявляє такі властивості:

o по мірі розв'язання  задач проводить діалог з людиною,  обмінюючись з ним питаннями  і відповідями;

o аналізує наявну проблемну  ситуацію і може управляти  нею через людину;

o обґрунтовує зроблені  висновки і пропоновані дії у зрозумілій для людини формі;

o сприймає і накопичує  нові професійні знання.

38. Віртуальна реальність в менеджменті

Віртуальний офіс - це інформаційно-технологічне поєднання близьких і віддалених суб’єктів і підрозділів, яке за рахунок віртуальної цілісності дозволяє розглядати його як реально існуюче.

Реалізація “віртуального  офісу” можлива завдяки наявності  комп’ютерно-телекомунікаційних технологій, які дозволяють швидке передавання у просторі повідомлень, інтеграцію повідомлень, які генеруються різними підрозділами офісу у різних форматах, за допомогою комп’ютера в деяку цілісну структуру, і пов’язати віддалені підрозділи через комп’ютерну мережу.

Створення сітьової організації  потребує формування інформаційного

потоку між її учасниками. При цьому необхідно забезпечити:

- швидкий доступ нових учасників до накопичених інформаційних матеріалів;

- швидкий доступ учасників до нових інформаційних матеріалів;

- можливість швидкого встановлення прямих багатосторонніх зв’язків

між учасниками.

Технічне рішення цих вимог забезпечується за рахунок Web-сервера,

на якому публікуються всі робочі матеріали з докладною  рубрикацією у 

комбінації з системою електронних списків розсилки (на базі електронної пошти і Інтернет-форумів).

39. Сутність  СРМ

CRM (consumer resource management) - це стратегія компанії, що визначає взаємодію з клієнтами у всіх організаційних аспектах (реклама, продаж, доставка, обслуговування клієнтів, дизайн, виробництво нових продуктів, формування рахунків тощо). Впровадження модулю СРМ переносить увагу керівництва підприємства з просто наведення порядку в середині підприємства, до впорядкування процесу обслуговування клієнтів.

40. Категорії  продуктів СРМ

CRM-продукти, пропоновані  західними постачальниками, можна класифікувати за сімома основними категоріями:

SFA (Sales Force Automation) - автоматизація  діяльності торгових представників; 

 МА (Marketing Automation) - автоматизація  діяльності маркетингу;

CSA, CSS (Customer Service Automation, Customer Service Support) - автоматизація служби підтримки й обслуговування клієнтів;

Call / Contact Center Management - центри  обробки викликів, контакт-центри;

Field Service Management - управління  територіально віддаленими підрозділами  або користувачами; 

PRM (Partner Relationship Management) - управління взаємовідносинами з партнерами (не постачальниками, а елементами товаропровідної мережі, що розділяють ризики);

Help Desk - технічна підтримка  користувачів.

41.Основні поняття  та сфери електронної комерції

Електронна комерція - це така модель ведення бізнесу, яка включає розповсюдження інформації про компанію та її товар у світовій інформаційній мережі, здійснення замовлень і платежів за товари та послуги, доставку програмного забезпечення й інформаційних продуктів через комунікаційні мережі, післяпродажне обслуговування споживача і віртуальне співробітництво в процесі розробки нових товарів.

Електронна комерція сприяє:

- значному скороченню  трансакційних витрат (витрати на  кожну операцію);

- використанню  інтернет-технологій в інтерактивному маркетингу;

- удосконаленню  обслуговування споживачів;

- отриманню споживачами  непрямих вигод (лояльність).

Основні сфери  електронної комерції:

1.Відповідно  до її орієнтації:

1)Бізнес до  споживача B2C. 2)Бізнес до бізнесу B2B.

3)Бізнес до  партнерів B2P. 4)Бізнес для суспільних відносин B2PR.

5)Бізнес до  держави B2G.

Електронна комерція В2В: обмін документацією та укладання  угод. Обмін фінансовою документацією  для аналізу, сувмісна участь у процесах розробки, виробництва і досиавки товарів.

42. Основні  принципи електронної комерції

Необхідними умовами  електронного бізнесу є:

створення глобального  комунікаційного середовища з підтримкою режиму он-лайн;

розробка програмно-технічних  заходів проведення надійних і безпечних  платіжних трансакцій;

наявність простого і  надійного клієнтського програмного  забезпечення для доступу до джерел фінансово-банківської та торгово-сервісної  інформації.