Інформаційне забезпечення менеджменту у сфері соціального захисту населення

• постійна зміна  характеру завдань, що стоять перед  органами соціального захисту населення, оперативне виконання ними нових  складних функцій;

• постійно зростаючі  вимоги до співробітників соцзахисту з підвищення продуктивності та якості праці і випливає звідси необхідність скорочення плинності та підвищення престижності їх професії;

• інтенсивна комп'ютеризація різних сфер управлінської діяльності базується на широкому поширенні  відносно дешевих ПЕОМ з швидко прогресуючими технічними характеристиками і засобів телекомунікації, що дозволяють створювати інтегровані системи, що забезпечують всім їх користувачам оперативний доступ до розподілених баз даних і знань, оперативну обробку великих масивів інформації і видачу результатів в зручному користувачеві вигляді.

Зазначені чинники  зумовлюють необхідність запровадження  нових інформаційних технологій в процеси соціального захисту  населення при виконанні наступних  основних функцій:

• пенсійне забезпечення населення;

• соціальний захист малозабезпечених верств населення;

• соціально - побутове забезпечення інвалідів і ветеранів;

• медичний огляд  інвалідності і лікарсько - трудова  експертиза інвалідів

• життєзабезпечення  проживання пенсіонерів та інвалідів  у будинках - інтернатах;

• бухгалтерський облік і контроль;

• планування фінансування органів соціального захисту  населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ САЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА ВИЯВЛЕННЯ ОСНОВНИХ НЕДОЛІКІВ ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ

Інформаційна система  в першу чергу є автоматизованою системою управління, а щоб управляти системою соціального захисту населення як об'єктом управління необхідно чітко уявляти його структуру і функції.

Вся система соціального  захисту складається з чотирьох складових частин

1. суб'єкти - фізичні особи, які потребують соціального захисту і допомоги.

2. об'єкти - установи  соціального обслуговування населення

3. фінанси - грошові  та матеріальні потоки

4. законодавство  - нормативно-правове забезпечення

Кожна з складових  частин має власні характеристики і є функціональною підсистемою включає в себе окремі достатньо автономно функціонуючі фрагменти конкретних соціальних процесів.

Розглянемо першу частину - яка являє собою регістр фізичних осіб мають право на отримання пільги. У свою чергу даний регістр складається з окремих категорій характеризующимися своїми ознаками наприклад:

• ветерани ВВВ

• діти та неповнолітні

• інваліди

• ліквідатори ЧАЕС та ін аварій

• малозабезпечені

• і т.д. і т.п.

Інформаційна система  моніторингу контингенту соціально незахищених груп населення призначена для створення і ведення картотеки адресного соціального захисту малозабезпечених верств населення.

Неефективність  системи соціальних виплат та пільг  базується на тому, що окрема сім'я (громадянин) може отримувати декілька видів соціальних виплат і пільг. Такі багатоканальні соціальні трансферти важко враховувати при перевірці нужденності, в теж час виділення одній особі (сім'ї) різних видів соціальної допомоги веде до зростання адміністративних витрат функціонування системи соціальних пільг і виплат. Для вирішення реформування соціальної сфери необхідно не забувати про те, що система соціального захисту ні якому разі не повинна сприяти зростанню соціального утриманства, тому необхідна відпрацювання механізмів перевірки потребу, чіткі визначення умов надання соціальних пільг і виплат.

Тільки  за допомогою системи моніторингу  соціально незахищених верств населення ми можемо вирішувати проблему налагодження належного урахування реальної нуждаемости всіх соціально незахищених верств населення (адресна захист), створити потужну інформаційно - аналітичну базу, що дозволяє здійснювати контроль витрачених коштів, проводити аналіз поточного стану, розробляти Програми - мінімум і Цільові програми;

На  основі даної системи створюються  регістри соціально - незахищеного населення  дозволяє налагодити повний облік усіх видів пільг і виплат конкретній фізичній особі і перейти до системи адресної соціальної допомоги не на словах, а на ділі. На основі даного регістра можна впроваджувати нові технології безготівкової оплати пільг і виплат - приклад (соціальна картка москвича), що дозволяє різко підвищити продуктивність всієї системи соціального обслуговування населення.

Сучасний  менеджер повсякденно має справу з інформаційними процесами. Він  збирає інформацію, оцінює її, визначає головне, планує, реалізує намічений план, у процесі якого приймає адаптивні рішення, і, нарешті, аналізує результати. Отримана нова інформація є вихідною для наступного робочого циклу. Обсяг і зміст відомостей, потрібних менеджеру соціальної сфери , залежить від таких факторів:

•       складності й сутності розв'язуваного завдання;

•       глибини розуміння мети;

•    ступеня професіональної підготовки, рівня знань про об'єктивні 
закономірності управлінського процесу;

•       поінформованості про стан системи та її реакцію на управлінські 
впливи (структура внутрішніх і зовнішніх зв'язків, їх значущість, 
ресурсозабезпеченість, гнучкість тощо);

•    можливості об'єктивної оцінки якості результату. 
Важливим моментом є розуміння менеджером необхідності використання системного підходу при збиранні інформації та дотримання цього принципу протягом усього циклу управління [4].

Об'єктивність і оперативність аналізу і  подальших висновків суттєво підвищуються при використанні сучасних статистичних методів обробки інформації.  Важливе значення для менеджера має вміння оптимально організувати як власну працю, так і працю підлеглих. Основою тут знову-таки є застосування сучасної обчислювальної та копіювально-розмножувальної техніки в комплексі із сучасними засобами зв'язку. При цьому треба враховувати, що сьогодні світовою тенденцію стало "просування" потужних обчислювальних засобів до користувача (персоналізація комп'ютерів). Це відбувається не тільки за рахунок досягнень мікроелектроніки, а й завдяки бурхливому розвитку нових, об'єктно-орієнтованих мов програмування, що ґрунтуються на законах математичної логіки та ідеях штучного інтелекту. Новітні технології програмування спрямовані на надання користувачеві можливості самостійно складати програми без залучення фахівців-програмістів. 

Друга частина системи соціального захисту населення це об'єкти - установи соціального обслуговування населення до яких відносяться будинки престарілих, протезно-ортопедичні майстерні, пансіонати, дитячі табори відпочинку, медичні установи для інвалідів та престарілих, хоспіси.

Кожен з таких об'єктів характеризується своїми характеристиками і особливостями в залежності від призначення і профілю.

Завдання  інформаційної системи забезпечити  надання більшої кількості послуг соціально-незахищеному населенню, використовуючи наявні соціальні об'єкти.

Вся характеристика соціального об'єкта розділена на окремі відокремлені фрагменти, що дозволяють описувати однозначно даний об'єкт за певними параметрами:

• матеріально - технічне забезпечення (будівлі, приміщення, обладнання установи)

• кадри - персонал установи (спеціалізація, освіта)

• фінансовий блок (система бухгалтерського обліку і економічного аналізу)

• система  обліку наданих послуг, що дозволяє контролювати обсяг і якість наданих  послуг населенню.

Фактично  в кожному соціальному закладі  стоїть своя інформаційна система дозволяє управляти їм як об'єктом управління, а зібрана інформація з усіх установ дає унікальну можливість визначення ефективності діяльності практично всієї системи соціального захисту населення.

Третя частина системи це фінанси (грошові та матеріальні потоки) дозволяє здійснювати контроль витрачених коштів, проводити аналіз поточного стану, розробляти Програми - мінімум і Цільові програми. Фактично - це планово - економічна система дозволяє як формувати бюджет території в розділі соціальне забезпечення, так і забезпечувати контроль за витрачанням коштів як на рівні території так і на рівні конкретної установи соціального обслуговування населення.

Четверта частина системи це законодавство - нормативно-правове забезпечення. Система управління соціальним захистом населення задається системою правових норм федерального і регіонального законодавства та системою підзаконних нормативних актів організації технологічних процесів надання соціальної допомоги і припинення правовідносин фізичних осіб - одержувачів пільг та допомог з органами соціального захисту населення.

В сучасних умовах існування  вирізняють такі найактуальніші проблеми менеджменту соціальної сфери :

•       відсутність у керівників необхідних знань в управлінні людьми, вміння розбиратися в ситуації і приймати адекватні рішення;

•       інформаційний "голод";

•       розробка критеріїв оцінки якості функціонування системи уп 
равління соціальною сферою і методик оцінки діяльності виконавців;

•       методологія прогнозування соціальної сфери;

•       моделювання діяльності соціальних служб і забезпечення якіс 
ного управління соціальною сферою [5].

Складною проблемою раціональної організації менеджменту є збирання, обробка і передача інформації. Успішне розв'язання її пов'язане з попереднім з'ясування таких питань:

1) Яка інформація  про хід роботи має надходити  з відділка, бригад, від окремих  виконавців?

2) Хто повинен  давати цю інформацію і за  допомогою яких засобів?

3) Кому і яку  інформацію слід давати і в  якому вигляді?

4) Як забезпечити  надійність інформації, її вірогідність, як організувати її перевірку, якщо це потрібно?

5) Які завдання  повинні передаватися виробничим  підрозділам і які строки доведення їх до виконавців?[8]

Програму покрашення інформаційного забезпечення праці  менеджера можна розглядати у вигляді проекту, в якому виділяється декілька етапів: визначення потреб в інформації, проведення системного аналізу, здійснення системного проектування (дизайну), створення і підготовка програм, впровадження, ефективне використання комп'ютерів.

Необхідний для управління обсяг інформації визначають з урахуванням розміру, спеціалізації підприємства, його організаційної структури, характеру розвитку внутрішньовиробничих зв'язків і зв'язків з іншими підприємствами та організаціями. При цьому враховують також суб'єктивні фактори: освіту й досвід керівництва, його організаторські здібності, методи й стиль керівництва та ін. Ефективна інформаційна система передбачає одноразовість реєстрації первинної інформацiп, чіткість форм і стислість записів, взаємну погодженість системи показників, уніфікацію документів тощо.

При організації  інформаційних процесів доводиться вирішувати сукупність взаємопов'язаних питань, зокрема, яка інформація має  надходити в управлінській орган, які структурні підрозділи і з  якою періодичністю повинні давати інформацію, які матеріальні носії інформації (люди, оргтехніка), для якої групи управлінських працівників дається інформація і в якому вигляді.

Потреба у широкому впровадженні в менеджменті сучасних інформаційних систем висуває завдання підвищення впорядкованості логічних відношень між показниками, забезпечення однозначного їх вираження, упорядкованості термінів мови економічної інформації тощо.

Нині ведуться роботи зі створення єдиної системи  класифікаторів техніко-економічної  інформації (класифікатори продукції окремих галузей, класифікатори робіт і послуг, органів державного управління). Розробляється єдина система економічних класифікацій і номенклатур так званої інформаційної мови, що дає змогу однозначно описувати систему показників та зв'язок між ними за обсягом поняття й орієнтувати об'єкт на використання сучасної техніки для обробки, зберігання і пошуку даних. Інформаційна мова включає словник для переведення природної мови на інформаційну (диспетчер), спеціальний словник - опис усіх використовуваних класифікацій та інших логічних відношень між термінами логічної мови (тезаурус) і, нарешті, правила граматики, за допомогою яких з окремих термінів будуються речення (показники) [5].

Велике значення має впорядкування документації, що є матеріальним носієм економічних даних. Потрібно розробляти і впроваджувати в практику діяльності підприємств та об'єднань машино орієнтовані форми документів, що пристосовані для обробки їх за допомогою сучасних засобів обчислювальної техніки, забезпечити класифікацію і впорядкування документів, раціоналізувати технологічний процес формування документів на основі аналізу схем руху документів і показників.

У процесі аналізу  потоків інформації визначають особливості  діючої системи менеджменту, методи і стиль роботи управлінського апарату, виявляють недоліки в організації управління, визначають загальний обсяг інформації, яку збирають і переробляють, з'ясовують забезпеченість керівних працівників потрібною інформацією, обчислюють потребу в технічних засобах збирання і передачі інформації тощо.