Планування та стратегічний менеджмент

1. Планування та цілі організації

Планування являється  однією з основних функцій управління. Воно представляє собою процес прийняття  управлінських рішень відносно стратегічного  передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої  організації.

Планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції  організації, мотивації і контролю, орієнтовані на розробку стратегічних планів. Планування - це процес визначення головних цілей організації, ресурсів, необхідних для їх досягнення, та політики, направленої на придбання та використання цих ресурсів.

Мета планування — встановити певний порядок дій для підготовки ефективного функціонування конкурентоспроможного  підприємства.

Реалізація мети планування можлива, якщо воно відповідає таким  основним принципам:

1. цілевстановлення та цілереалізація — всі заходи та шляхи їхнього здійснення, передбачені в системі стратегічного планування, спрямовано на встановлення та досягнення цілей.
2. багатоваріантність, альтернативність та селективність — реакція на середовище, що змінюється, шляхом переходу на заздалегідь обгрунтовані та визначені альтернативи;
3. глобальність, системність, комплексність і збалансованість — орієнтація на охоплення окремими стратегіями всіх аспектів діяльності об'єкта та взаємозв'язок між ними;
4. спадковість і послідовність — стратегічні зміни мають впроваджуватися в певному порядку з урахуванням досягнутих результатів і специфічних особливостей процесів та явищ;
5. безперервність — стратегічна діяльність є складним процесом, зупинка якого повертає підприємства у початкову позицію;
6. наукова та методична обгрунтованість — використання поширених науково-методичних підходів допомагає розробляти реальні плани, узгоджені з параметрами зовнішнього та внутрішнього середовища;
7. реалістичність, досяжність — врахування особливостей функціонування об'єкта, відносно якого розробляються стратегічні плани, та можливості досягнення певних параметрів;
8. ефективність і соціальна орієнтованість — забезпечення, з од¬ного боку, перевищення результатів, передбачениих плануванням над витратами, потрібними для його здійснення; з іншого — розв'я¬зання не лише суто виробничих проблем, а й участь у пом'якшенні суспільних проблем;
9. довгостроковість заходів — орієнтація на розв'язання складних проблем, які існуватимуть у довгостроковій перспективі.

До основних етапів планування належать :

1. Формулювання місії  підприємства
2. Встановлення конкретних цілей на основі місії
3. Аналіз навколишнього середовища та внутрішніх можливостей підприємства
4. Аналіз життєвого циклу продукту
5. Заключним етапом планування є формування структури підприємства

Таким чином, змістовним результатом  планування є зміни в організації, а саме: створення нових ринків, диверсифікація виробництва, проектування і створення нових потужностей, ліквідація нерентабельних виробництв, злиття і придбання фірм, розробка нових продуктів, реорганізація  і перерозподіл повноважень та відповідальності і таке інше.

    Для того, щоб  організація була ефективною  в довгостроковому аспекті, зазначені  зміни повинні бути запланованою  реакцією на очікувану в майбутньому  динаміку навколишнього середовища, а не вимушеною реакцією на  минулі та теперішні події.

2. Суть стратегічного менеджменту

Стратегічний менеджмент — це діяльність, яка забезпечує створення та підтримання стратегічної відповідності між цілями організації, її потенціалом і можливостями у  зовнішньому середовищі.

Стратегічне управління розглядають  як динамічну сукупність п’яти взаємопов’язаних управлінських процесів.

Аналіз середовища (стратегічний аналіз) вважається першим процесом стратегічного  управління, оскільки він забезпечує основу як для визначення місії і  цілей організації, так і для  розробки стратегії.

Одним з ключових завдань  будь-якого управління є підтримання  балансу у взаємодії організації  з навколишнім середовищем. Кожна  організація задіяна у трьох  комутативних процесах:

1)отримання ресурсів із зовнішнього середовища (вхід);

2)перетворення ресурсів у продукт (перетворення);

3)передача продукту у зовнішнє середовище (вихід).

Управління покликане  забезпечувати баланс входу і  виходу. Як тільки цей баланс порушується, організація потрапляє в кризу. Сучасний ринок значно посилив значення процесу виходу у підтриманні  цього балансу. Це якраз і відображається у тому, що першим блоком у схемі  структури стратегічного управління є блок аналізу середовища.

Аналіз середовища передбачає вивчення як макрооточення, так і безпосереднього оточення компанії. Аналіз макрооточення – це дослідження впливу економіки, правового регулювання і управління, політичних процесів, природного середовища і ресурсів, соціальної і культурної складових суспільства, науково-технічного і технологічного розвитку, інфраструктури тощо.

Безпосереднє оточення аналізується, як правило, за такими компонентами як покупці, постачальники, конкуренти, ринок  робочої сили. Від дослідження  зовнішнього середовища необхідно  переходити до аналізу внутрішнього середовища фірми (кадри, організація  управління, виробництво, фінанси, маркетинг, корпоративна культура тощо).

Для компанії вкрай важливо  підтримувати не тільки баланс між  входом і виходом у процесі  створення вартості, але й баланс інтересів різних соціальних інститутів і груп людей, які зацікавлені  у функціонуванні компанії і впливають  на неї. Баланс інтересів визначає вектор спрямованості організації, який формально  представляється у вигляді місії і стратегічних цілей. Після того, як місія і цілі визначені, настає час для вибору стратегії. Цей процес є центральним у стратегічному управлінні і полягає не тільки у визначенні генерального плану дій на довгостроковий період. Визначення стратегії як процес – це прийняття рішення про те, як розвивати бізнес в цілому та його окремі напрями, як протидіяти конкурентам, яке місце займати на ринку і т.п.

Процес виконання стратегії  є наступним у процесі стратегічного  управління. Виконання стратегії  – це проведення стратегічних змін (удосконалень) в компанії, які приводять  її у стан готовності перетворити  стратегію у реальність. Досить часто  компанії не можуть виконати обрану стратегію. Це трапляється тому, що або неправильно  було проведено стратегічний аналіз і зроблено висновки, або відбулися  непередбачені зміни у зовнішньому  середовищі, які не були своєчасно  виявлені і враховані в адаптивній частині стратегії. Часто бувають  випадки, коли менеджмент не може своєчасно  і належним чином використати  наявні ресурси (особливо людські) для реалізації стратегії. Тому процес виконання стратегії потребує виняткової уваги і контролю. Цю функцію вирішує відповідний процес – оцінка і контроль виконання стратегії, який забезпечує:

• визначення того, що і за якими параметрами необхідно контролювати;
• оцінку стану контрольованих об’єктів відповідно до прийнятих стандартів або інших еталонних показників;
• з’ясування причин відхилень, якщо такі виявляються;
• здійснення коригування.

У разі контролю реалізації стратегій ці завдання набувають  певної специфіки, обумовленої тим, що стратегічний контроль спрямовується  на з’ясування міри досягнення стратегічних цілей компанії за допомогою вибраної стратегії. Стратегічний контроль сфокусований на вирішенні питання, чи можливо  у подальшому реалізувати певну  стратегію і чи призведе процес її реалізації до поставлених кінцевих результатів.

3. Використання SWOT- аналізу для формування стратегії

Одним з основних інструментів стратегічного управління, що оцінюють в комплексі внутрішні і зовнішні чинники, які впливають на розвиток компанії є SWOT-аналіз.  SWOT-аналіз - це процес встановлення зв'язків між найхарактернішими для підприємства можливостями, загрозами, сильними сторонами (перевагами), слабкостями, результати якого в подальшому можуть бути використані для формулювання і вибору стратегій підприємства.

Він проводиться з метою  дослідження підприємства як господарюючої  системи у певному ринковому  середовищі. SWOT-аналіз — це своєрідний інструмент, він не містить остаточної інформації для прийняття управлінських рішень, але дає змогу впорядкувати процес обмірковування всієї наявної інформації з використанням власних думок та оцінок. SWOT-аналіз дає змогу формувати загальний перелік стратегій підприємства з урахуванням їхніх особливостей — адаптації до середовища або формування впливу на нього.  Широке застосування та розвиток SWOT-аналізу пояснюються тим, що стратегічне управління пов’язане з великими обсягами інформації, яку потрібно збирати, обробляти, аналізувати, використовувати, а відтак виникає потреба пошуку, розробки та застосування методів організації такої роботи.

Головною метою проведення SWOT-аналізу є отримання достовірних  даних про можливості компанії і  загрози просування її на ринку товарів  і послуг. Тому, для досягення цієї мети перед SWOT-аналізом ставляться наступні завдання: виявлення маркетингових можливостей, які відповідають ресурсам фірми; визначення маркетингових загроз і розробка заходів щодо знешкодження їхнього впливу; виявлення сильних сторін фірми й зіставлення їх з ринковими можливостями; визначення слабкостей фірми та розроблення стратегічних напрямів їх подолання; виявлення конкурентних переваг фірми та формування її стратегічних пріоритетів. Для здійснення SWOT-аналізу на підприємстві необхідне відповідне інформаційне забезпечення, яке повинно включати: базу даних; методи та моделі, необхідні для SWOT-аналізу; набір організаційних і методичних прийомів, необхідних для підвищення надійності інформаційного забезпечення . Методика SWOT-аналізу ґрунтується на підході, який дає змогу вивчати зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства разом. За  допомогою цієї методики можна встановити взаємозв’язки між силою та слабкістю, які властиві підприємству, і зовнішніми загрозами і можливостями. Спершу виявляють сильні і слабкі сторони, а також загрози та можливості, після цього встановлюють взаємозв’язки між ними, що може бути використано для розробки стратегії підприємства.

Методика проведення SWOT-аналізу  передбачає здійснення декількох етапів:

І. Визначення власних сильних  і слабких сторін підприємства . Перший етап дозволяє визначити, які сильні сторони і недоліки підприємства. Для цього необхідно: скласти перелік параметрів, по якому оцінюватиметься підприємство; по кожному параметру визначити, що є сильною стороною підприємства, а що – слабкою; зі всього переліку вибрати найбільш важливі сильні і слабкі сторони підприємства.

ІІ. Визначення ринкових можливостей  і погроз. Це своєрідна «розвідка  місцевості» - оцінка ринку. Цей етап дозволяє оцінити ситуацію поза вашим  підприємством і зрозуміти, які  у вас є можливості, а також, яких погроз слід побоюватися.

ІІІ. Зіставлення сильних  і слабких сторін підприємства з  можливостями і погрозами ринку. Для зіставлення можливостей  підприємства умовам ринку і узагальнення результатів SWOT-аналізу застосовується матрицяSWOT.

SWOT-аналіз в порівнянні  з іншими методами має як  переваги, так і недоліки. Основною  його перевагою є простота  і можливість витрачати невеликі  кошти на його проведення, а  також гнучкість і наявність  безлічі варіантів. Також, це  систематизація знань про внутрішні  та зовнішні фактори, що впливають  на процес стратегічного планування; можливість визначити конкурентні  переваги підприємства та сформувати  стратегічні пріоритети, періодично  проводити діагностику ринку  та ресурсів підприємства. Недоліками SWOT-аналізу, які потрібно враховувати  є: неможливість врахування всіх  сил і слабкостей, можливостей і загроз; суб'єктивність вибору факторів зовнішнього та внутрішнього середовища; погана адаптація до середовища, що постійно змінюється.

Отже, проведення SWOT-аналізу  має важливе значення для здійснення стратегічного планування, оскільки його методика - ефективний, доступний, дешевий засіб оцінки стану проблемної та управлінської ситуації в установі. Він дозволяє систематизувати проблемні ситуації; краще розуміти структуру ресурсів, на які слід опиратися в удосконаленні діяльності та розвитку компанії на перспективу; відстежувати загальний стан зовнішнього бізнес-середовища; виділяти і використовувати нові потенційні можливості швидше, ніж конкуренти; вибрати оптимальну дорогу розвитку і уникнути небезпек; приймати зважені рішення, що стосуються розвитку бізнесу. Правильно і вчасно прийняті стратегічні рішення грають сьогодні ключову роль в успішній діяльності організації. Саме вони роблять вирішальний вплив на конкурентоспроможність продукції і підприємства в цілому.

4. Формування корпоративної стратегії