Планування та стратегічний менеджмент

На верхньому рівні  ієрархії стратегічного планування знаходиться корпоративний план. Корпоративна стратегія є загальним планом управління для диверсифікованої компанії, показуючи напрямки розвитку фірми в цілому. На цьому рівні приймається рішення про бізнес-портфель (сукупності форм і видів економічної діяльності) фірми, вирішуються питання про злиття, придбання або вихід з якого-небудь бізнесу.

Складовими корпоративної  стратегії є :

1. Місія корпорації
2. Задачі компанії
3. Стратегічні бізнес одиниці
4. Розміщення ресурсів
5. Використання синергізму
6. Корпоративний розвиток

При розробці корпоративної  стратегії для диверсифікованої компанії застосовують чотири види дій.

1. Дії по досягненню  диверсифікації. Найважливіша проблема  диверсифікації - визначення сфери  діяльності. При цьому визначають, у яких галузях буде діяти  компанія, яким чином (створюючи  нову фірму чи купуючи ту, яка  існує) і що буде найбільшою  мірою визначати позицію компанії  в кожній з цільових галузей.

2. Поліпшення загальних  показників роботи в тих галузях,  де вже діє фірма. Поступове  посилення позиції компанії у  вибраних галузях дозволить керівництву  компанії спрямувати зусилля  на поліпшення роботи у всіх  її сферах діяльності. Першочергові  рішення приймаються стосовно  зміцнення конкурентних позицій  на перспективу і прибутковості  підприємств, у які вкладено  кошти. За основу розвитку фірма  бере стратегію швидкого зростання,  особливо перспективних підприємств,  забезпечення нормального функціонування  основних сфер діяльності, проведення  заходів щодо підтримки ділової  активності на низько прибуткових  на даний період, але перспективних напрямках.

3. Знаходження шляхів  одержання синергічного ефекту серед споріднених господарських підрозділів і перетворення його в конкурентну перевагу. Компанії, що розширюють свою діяльність у бізнесі, в якому вони зможуть використовувати свою компетентність (схожі технології, аналогічний характер роботи і знайомі канали збуту) досягають певних переваг перед фірмами, що переходять в абсолютно нові для них сфери діяльності. Такого роду диверсифікація, яка називається спорідненою, дозволяє компанії передавати досвід окремих підрозділів іншим, спільно використовувати наявні потужності, знижувати загальні витрати, підвищувати конкурентоспроможність товарів компанії. Чим сильніші зв'язки між різними підрозділами компанії, тим більша можливість підвищення конкурентних переваг за рахунок використання синергічного ефекту.

4. Створення інвестиційних  пріоритетів і перетікання ресурсів  корпорації в найбільш перспективні  напрямки.

Різні сфери діяльності диверсифікованої компанії найчастіше відрізняються  інвестиційною привабливістю. Тому керівнику компанії необхідно ранжирувати рівні привабливості інвестування в різні сфери діяльності, щоб виявити найбільш перспективні напрямки.

Корпоративна стратегія  створюється топ-менеджментом корпорації, який несе повну відповідальність за всі рішення, пов'язані з розробкою  і реалізацією стратегії.

1.5. Тактичне та оперативне планування

Тактичне планування —  короткочасна економічна поведінка, лінія  економічних дій, яка розрахована  на відносно короткочасний період, виходячи з поточної ситуації. Розробка середніх і короткострокових планів відноситься до тактичного планування будь-якого підприємства.

Оперативне планування діяльності підприємства — це поточне виробничо-фінансове  і виконавче планування на короткий період часу, орієнтоване на доповнення, деталізацію, внесення коректив до накреслених  раніше планів і графіків робіт.

Відмінність тактичного планування від стратегічного вписується в три аспекти:

Перший — тимчасовий: чим більш віддалені наслідки має план, тим складніше від  нього відмовитися, тим він є  більш стратегічним. Це значить, що стратегічне планування пов'язане  з рішеннями, наслідки яких даватимуть про себе знати протягом тривалого  періоду часу і які складно  виправити. Тактичні ж плани коригують і доповнюють його.

Другий — в охопленні  сфер впливу: стратегічне планування ширше і глибоко впливає на діяльність підприємства, а тактичне є вузько спрямованим.

Третій — істотно-змістовний: якщо стратегічні плани окреслюють місію та підпорядковані їй цілі діяльності підприємства, а також принципово важливі способи їх досягнення, то тактичні мають визначити всю  сукупність практичних способів, необхідних для здійснення намічених цілей.

Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого — виступає як засіб виконання довго-, середньо-, та короткострокових планів — один із важелів поточного управління виробництвом. Вимоги до оперативного планування в динамічних умовах ринкового середовища суттєвим чином зростають.

У процесі оперативного планування виконується детальна розробка планів підприємства та його підрозділів —  окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць, на короткі проміжки часу — місяць, декаду, виробничий тиждень, добу, зміну. При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання та поточного регулювання. Таким чином, оперативне планування являє собою важливий важіль повсякденного керівництва виробничою діяльністю підприємства.

При оперативному плануванні мають вирішуватися такі основні завдання:

— забезпечення виконання  плану виробничої діяльності з випуску  планової продукції в заплановані  строки при рівномірній роботі всіх підрозділів підприємства;

— встановлення режиму роботи підприємства, що сприяє найбільш ефективному  та повному використанню устаткування та робітників;

— максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.

Основними елементами оперативного планування є: планово-облікові одиниці  виміру продукції; планово-облікові періоди, на які розробляються оперативні плани; нормативи просування виробництва (партії запуску-випуску деталей, необхідні  запаси незавершеного виробництва  та тривалість випереджень).

Отже, стратегічне планування являє собою набір дій і  рішень керівництва підприємства, які  ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти  організації підтвердити свою місію й досягти своїх цілей. Тому саме стратегічне планування може стати тим, завдяки чому багато вітчизняних підприємств зможуть стабілізувати свою діяльність і одержати необхідний імпульс для подальшого розвитку.