Суми місцевих податків
і зборів зараховуються до бюджетів
місцевого самоврядування за місцем знаходження (проживання)
платника, якщо інше не встановлено законодавчими
актами України.
Крім цього, ще розрізняють
прямі і непрямі податки.
Прямі податки-це податки,
які держава стягує безпосередньо
з доходів або майна платника податку.До них належать:податок
на прибуток підприємств і організацій,
прибутковий податок з доходів громадян.
Непрямі податки-це податки,
які стягуються у вигляді надбавки
до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі.До
них належать, зокрема, податок на добавлену
вартість і акцизний збір.
Види податків, зборів
та інших обов’язкових платежів.
Податок на добавлену
вартість.
Податок на добавлену
вартість-це непрямий податок, який сплачується
до державного бюджету на кожному
етапі виробництва продукції, товарів,
виконання робіт, надання послуг,
при імпорті товарів до або під час митного
оформлення.
Платниками податку
на добавлену вартість є суб’єкти
підприємницької діяльності, що що знаходяться
на території України, міжнародні об’єднання
та іноземні юридичні особи, громадяни,
які здійснюють від свого імені виробничу
чи іншу підприємницьку діяльність на
території України, а також громадяни
України, іноземні громадяни та особи
без громадянства, які ввозять (пересилають)
предмети (товари) на митну територію України.
Ставку податку на
добавлену вартість встановлено в розмірі 20 відсотків
до оподаткувального обороту, який не
включає податок на добавлену вартість.
Контроль за сплатою
податку на добавлену вартість з
імпортних товарів під час
переміщення через митний кордон України
покладено на митні органи, всі інші питання,
включаючи операції з імпортними товарами,
знаходяться під контролем податкової
служби України.
Акцизний збір.
Акцизний збір-це непрямий
податок на високорентабельні та
монопольні товари (продукцію), що включається до ціни цих
товарів (продукції).
Перелік товарів (продукції), на які
встановлюється акцизний збір, тайого
ставки затверджуються Верховною Радою
України.
Платниками акцизного
збору є суб’єкти підприємницької
діяльності-виробники або замовники товарів,
а також ті, що імпортують підакцизні товари;громадяни,
які займаються підприємницькою діяльністю
без створення юридичної особи;громадяни
України, іноземні громадяни та особи
без громадянства, які ввозять (пересилають)
предмети (товари) на митну територію України.
Податок на прибуток.
Балансовий прибуток
підприємства-це загальна сума
його прибутку від усіх видів
діяльності за звітний період, отримана як на території
України, її континентальному шельфі,
у виключній (морській) економічній зоні,
так і за її межами, яка відображена в його
балансі і включає прибуток від реалізації
продукції(робіт, послуг) , в тому числі
продукції допоміжних і обслуговуючих
виробництв, що не мають окремого балансу,
основних фондів, не матеріальних активів,
цінних паперів, валютних цінностей, інших
видів фінансових ресурсів та матеріальних
цінностей, а також прибуток від орендних
операцій, а також від позареалізаційних
операцій.
Платники податків:
Суб’єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації
в частині здійснення госпрозрахункової
діяльності, банки(крім Національного
банку України і його установ, за винятком
госпрозрахункових закладів), які є юридичними
особами згідно з законодавством України,
міжнародні організації, що не мають імунітету
та дипломатичних привілеїв і здійснюють
підприємницьку діяльність в Україні.
Національний банк України
і його установи(за винятком госпрозрахункових)
сплачують до державного бюджету суму перевищення
валових доходів над видатками згідно
з кошторисом витрат, затвердженим Верховною
Радою України.
Прибутковий податок
з громадян.
Платниками прибуткового податку
є громадяни України, іноземні громадяни
і особи без громадянства як ті, які мають,
так і ті, які не мають постійного місця
проживання в Україні.
Об’єктом оподаткування у громадян,
котрі мають постійне місце проживання
в Україні, є сукупний оподатковуваний
дохід за календарний рік, одержаний ними
з різних джерел як на території України,
так і за її межами.
У громадян, котрі не мають постійного
місця проживання в Україні, об’єктом
оподаткування є доходи, одержувані з
джерел в Україні.
Державне мито.
Платниками державного мита на території
України є фізичні та юридичні особи
за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу
документів, що мають юридичне значення,
уповноваженними на те органами.
Плата за землю.
Використання землі в Україні
є платним.Плата за землю утримується
у вигляді земельного податку або орендної
плати, що визначається залежно від якості
та місцеположення земельної ділянки,
виходячи з кадастрової оцінки земель.
Податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних
машин і механізмів.
Податок з власників транспортних засобів
та інших самохідних машин і механізмів
є одним із джерел фінансування будівництва,
реконструкції, ремонту та утримання автомобільних
шляхів загального користування.
Податок на промисел.
Платниками податку на промисел
є громадяни України, іноземні громадяни
та особи без громадянства, якщо вони не
зареєстровані як суб’єкти підприємництва
і здійснюють несистематичний, не більше
чотирьох разів протягом календарного
року, продаж виробленої, переробленої
та купленої продукції, речей, товарів.
Плата за спеціальне використання
надр при видобуванні корисних копалин.
Платниками є суб’єкти підприємницької
діяльності незалежно від форм вартості,
включаючи підприємства, які здійснюють
видобуток корисних копалин.Плата введена
з метою забезпечення раціонального, комплексного
використання надр для задоволення потреб
у мінеральній сіровині, охорони надр,
гарантування при користуванні надрами
безпеки людей, майна та навколишнього
природного середовища.
Плата за спеціальне використання
лісових ресурсів.
Ліси України є її національним
багатством і за своїм призначенням
та місцезнаходженням виконують переважно
екологічні, естетичні, виховні та інщі
функції, мають обмежене експлуатаційне
значення і підлягають державному обліку
і охороні.
Усі ліси України є власністю
держави.
Від імені держави лісами розпоряджається
Верховна Рада України.
Верховна Рада України делегує
свої повноваження щодо розпорядження
лісами відповідним Радам народних депутатів.
Ради народних депутатів у межах
своєї компетенції надають земельні
ділянки лісового фонду у постійне
користування.
З метою раціонального і бережливого
користування лісовими ресурсами Лісовим
кодексом України введена плата за спеціальне
використання лісових ресурсів.
До лісових ресурсів належать:деревина
технічна і лікарська сировина, кормові,
харчові та інші продукти лісу, що використовуються
для задоволення потреб населення
і виробництва.
Плата за спеціальне використання
прісних водних ресурсів.
Плату за спеціальне використання
прісних водних ресурсів вносять
усі суб’єкти підприємницької діяльності-водокористувачі
незалежно від форм власності, в тому числі
підприємства гідроенергетики та водного
транспорту.
Місцеві податки й збори
Законодавчо-нормативна
база:
1. Закон України "Про
систему оподаткування" від
25.06.1991 року № 1251-ХП із змінами та доповненнями.
2. Закон України від
21.12.00 р. № 2181 - III "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами"
3. Декрет Кабінету
Міністрів України "Про місцеві
податки й збори" від 20.05.1993
року № 56-93 із змінами та
доповненнями.
4. Інструкція зі статистики
чисельності працівників, зайнятих
у народному господарстві України, затверджена наказом Мінстату
України від 07.07.95 р. № 171 за погодженням
Мінекономіки України, Мінпраці України,
Мінфіном України, зареєстровано у Міністерстві
юстиції України від 07.08.95р. № 287/823.
Органи місцевого самоврядування
самостійно встановлюють і визначають порядок сплати
місцевих податків і зборів відповідно
до переліку, встановленого статтею 15
Закону України "Про систему оподаткування"
і статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про місцеві податки і збори"
та в межах установлених Декретом граничних
розмірів ставок, крім збору на проїзд
по території прикордонних областей автотранспорту,
що прямує за кордон, який встановлюється
обласними радами.
В межах своєї компетенції,
органи місцевого самоврядування мають
право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю
відміняти окремі місцеві податки і збори
або звільняти від їх сплати певні категорії
платників та надавати відстрочки у сплаті
місцевих податків і зборів.
Платники зобов'язані
сплачувати місцеві податки і
збори, відповідно до вимог рішення органу місцевого
самоврядування про впровадження платежу
і тільки після набрання чинності цього
рішення.
Місцеві податки і
збори перераховуються до бюджетів
місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами народних
депутатів, якими вони встановлюються.
Стягнення не внесених в установлений
термін місцевих податків і зборів здійснюється
згідно з чинним законодавством.
Надміру сплачені платниками
суми місцевих податків і зборів зараховуються
в рахунок майбутніх платежів
або повертаються їм згідно з чинним законодавством.
Іноземні юридичні особи
та громадяни сплачують місцеві
податки і збори на рівних умовах
з юридичними особами та громадянами
України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством
України.
Відповідальність за правильність обчислення,
своєчасність сплати місцевих податків
і зборів до бюджету місцевого самоврядування
покладається на платників відповідно
до чинного законодавства.
Контроль за сплатою
місцевих податків і зборів здійснюється
державними податковими інспекціями.
Комунальний податок
Комунальний податок - це
обов'язковий місцевий податок, який
нараховується на основі неоподаткованого мінімуму доходів
громадян та середньоспискової чисельності
працюючих.
Таблиця 1
Комунальний податок
|
Платники
|
Юридичні особи, за виключенням
бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних
та сільськогосподарських підприємств |
Об'єкт
|
Фонд оплати праці, розрахований
виходячи з офіційно встановленого
неоподаткованого мінімуму доходів громадян (незалежно
від фактично сплаченої заробітної плати),
помноженого на середньоспискову чисельність
працюючих за звітний місяць |
Ставка
|
Граничний розмір ставки
не повинен перевищувати 10% річного
фонду оплати праці, розрахованого
виходячи з неоподаткованого мінімуму доходів громадян |
Джерело
|
Для юридичних осіб - собівартість |
При розрахунку сум комунального
податку враховується середньооблікова
(середньоспискова) чисельність працівників та
встановлений на дату розрахунку розмір
неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян. Зайнятий працівник враховується
тільки один раз (по місцю основної роботи),
незалежно від строку трудового договору
та тривалості робочого часу, тобто сумісники
в розрахунок чисельності не входять.
Середньооблікова чисельність
працівників за звітний період (місяць) розраховується підсумком
чисельності працівників облікового складу
за кожний календарний день звітного місяця,
з 1 по ЗО або 31 число, включаючи святкові
(неробочі) та вихідні дні, та діленням
розрахованої суми на число календарних
днів звітного місяця.
Щодо сплати цього
податку підприємствами, які тимчасово
не ведуть виробничу діяльність, але при цьому подають до статистичних
органів звітність про середньоспискову
чисельність штатних працівників спискового
складу за відповідний період, то питання
сплати ними, звільнення їх від сплати
або надання відстрочки у сплаті цього
податку таким підприємствам, з урахуванням
їх виробниче - фінансового стану, відноситься
до повноважень органів місцевого самоврядування,
що впроваджують місцеві податки і збори.
Теж саме стосується і неприбуткових організацій.
Рішенням органу місцевого
самоврядування може бути встановлено
базовий податковий (звітний) період для комунального
податку, який дорівнює календарному кварталу,
тому розрахунок податку повинен подаватися
протягом 40 календарних днів, наступних
за останнім календарним днем звітного
(податкового) кварталу. Сплата комунального
податку здійснюється щомісяця авансовими
внесками до 15 числа наступного місяця.
. , .
Сума комунального податку у повному обсязі,
обчислена відповідно до розрахунку за
звітний квартал (з урахуванням фактично
сплачених авансових внесків за місяці
цього кварталу), повинна бути внесена
платником протягом десяти календарних
днів, наступних за останнім днем відповідного
граничного строку, тобто протягом 50 календарних
днів, наступних за останнім календарним
днем звітного кварталу.
Якщо рішенням органу
місцевого самоврядування передбачено,
що розрахунок комунального податку подається і сам податок
сплачується щомісяця, то базовий податковий
(звітний) період для податку у такому
випадку дорівнюватиме місяцю. Розрахунок
комунального податку повинен подаватися
платниками до податкових органів протягом
20 календарних днів, наступним за останнім
календарним днем звітного періоду, а
сплачуватися податок повинен протягом
10 календарних днів після граничного терміну
подання розрахунку. У разі неподання
розрахунку в цей термін платник сплачує
штраф у розмірі десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян