Принципи госслужбы ЕС

2. Порівняйте  та проаналізуйте базові принципи  державної служби в Україні  та країнах ЄС

Ключові слова. державна служба, державні службовці, українські принципи і стандарти державного управління, європейські принципи і стандарти державного управління, європейський адміністративний простір, СІГМА.

Вступ.

Проведення адміністративної реформи в Україні обумовлює  підвищення ролі та значення державної  служби як ефективного інструменту, що забезпечить реалізацію завдань  і функцій державного управління в демократичній, правовій, соціальній та світській державі. У змістовому плані державна стратегія кадрового  забезпечення адміністративної реформи  значною мірою спрямована на ефективне  використання людських ресурсів України  на основі всебічного розвитку особи, підвищення її професіоналізму, ефективної реалізації її здібностей та особистих  інтересів у трудовій діяльності. Розвиток державної служби має здійснюватися  на засадах законодавчо визнаних принципів державної служби. Останні  визначають основні риси, сутнісні характеристики, найважливіший зміст  і значення самої державної служби. У той же час поглиблення процесу адаптації державного управління України до стандартів ЄС ставить на порядок денний питання своєчасного аналізу, оцінки та прогнозування впливу процесу європеїзації на державну службу України з метою врахування його основних тенденцій та коригування стратегії і тактики внутрішніх реформ.

Принципи державної служби обумовлені конституційно визначеними принципами держави, державного устрою, державного управління, державного механізму та державного апарату.

Конституційне та законодавче встановлення принципів державної служби обумовлює функціонування органів державної влади, професійну діяльність державних службовців, сталість правового регулювання державно-службових правовідносин, а також обґрунтування тенденцій розвитку законодавства та нормативних актів Президента та Кабінету Міністрів.

Принципи державної  служби як наукова категорія визначають вихідні положення та теоретичні ідеї, що відбивають об’єктивні закономірності розвитку суспільства та держави, найбільш характерні риси організації та функціонування не тільки самої державної служби, а й усієї системи державного апарату, судочинства та прокуратури, визначають зміст складних взаємовідносин усередині всього механізму держави. Вони закладаються в основу формування та функціонування органів державної влади (законодавчої, виконавчої й судової гілок влади, прокуратури).

Принципи державної служби охоплюють  усі правові, організаційні, функціональні  та інші сторони, з яких складається  зміст державної служби.

Узагальнюючи, можна сказати, що принципи державної служби — це такі основоположні ідеї, настанови, положення, що віддзеркалюють об’єктивні закономірності та обґрунтовані напрями реалізації цілей, завдань і функцій держави, органів усіх гілок влади, прокуратури, повноважень та обов’язків державних службовців.

Принципи державної  служби об’єктивно:

• визначають сутність державної служби, її найважливіші риси;
• висвітлюють загальний характер управлінської, нормо-проектної, організаційно-розпорядчої, консультативно-дорадчої та інші сторони діяльності державних службовців;
• встановлюють закономірності в системі організації та функціонування державної служби;
• обумовлюють значущість, законність і соціальну цінність правовідносин, що виникають у системі державної служби;
• віддзеркалюють об’єктивні зв’язки, що виникають у системі державно-службових правовідносин;
• закріплюють згадане у нормах правового інституту державної служби.

В даний час в літературі немає  чіткого тлумачення поняття «європейські стандарти». Зміст цього поняття  дискутується у вітчизняній юридичній  та науковій літературі [29, с.133]. Деякі  з авторів вважають, що поняття  європейського стандарту стосується тільки адміністративного простору – дотримання основних нормативно-правових документів, які встановлюють соціально-політичне  обличчя держави, фіксують принципи її функціонування й розвитку. Інші вважають, що європейські стандарти  – це сукупність норм, принципів, правил організації діяльності державних  структур. Інші – строго навпаки  – окремо виділяють європейські  принципи управління, та визначають їх, у свою чергу, через сукупність стандартів. На думку Кохан С.О., аспіранта  кафедри державного управління і  менеджменту НАДУ європейські стандарти, - це демократичні стандарти, в основу яких покладені цінності демократичного суспільства [12].

В європейському законодавстві  не існує однозначних та чітких норм, які визначали б модель державного управління і функціонування його ключового  елемента – державної служби в  державах – членах ЄС. Іншими словами, державне управління не входить до сфери компетенції ЄС, і системи  державного управління держав – членів ЄС не підлягають гармонізації або  регулюванню з боку ЄС. У цій  сфері держави – члени ЄС наділені інституційною автономією і, керуючись  принципом субсидіарності, самостійно створюють і розвивають національні  системи державного управління. Таким  чином, з юридичного погляду, держави  – члени ЄС формально мають  в основному адміністративну  автономію [7, 28]. У той же час, незважаючи на відсутність надбання ЄС (acquis communautaire) у цій сфері, на підставі загальної згоди було визначено принципи державного управління, однакові для всіх держав – членів ЄС.

Необхідні для ефективної реалізації державної служби демократичні стандарти  ЄС, хоча і не мають чітко сформульованих норм, але визначаються законодавством і реалізуються за допомогою комплексу  програм та механізмів контролю й  підзвітності. Ці стандарти в країнах-членах ЄС втілені в різних нормативно-правових актах, серед яких закони про державну службу, адміністративні процедурні та процесуальні кодекси [17, с. 168].

Європейське врядування - низка правил, процесів та норм поведінки, що стосуються способу реалізації владних повноважень, особливо щодо питань забезпечення їх відкритості, участі громадськості, підзвітності, ефективності та скоординованості дій  – гарантує належне управління через  такі базові демократичні принципи [8]:

• -Відкритість (openess) передбачає активну комунікацію із громадськістю стосовно завдань і обов’язків різних органів влади та державних установ, а також рішень, які приймаються ними;
• -Участь (participation)передбачає сприймання громадян та їхніх організацій не як пасивних об’єктів (або суб’єктів) політики й адміністративних рішень, а як безпосередніх, активних і зацікавлених сторін, що мають право брати широку участь у процесі прийняття адміністративних рішень на всіх етапах політики – від початкових стадій і протягом усього циклу політики й управління;
• -Підзвітність (аccountability), що базується на засадах права європейців на “належне управління” (“right to good administration”/Європейська хартія основних прав, стаття 41), окрім традиційних типів відповідальності (політичної та адміністративної) передбачає також обов’язок реагування влади на потреби громадян. Це вимагає чіткого розподілу обов’язків – не лише між органами й установами, що приймають рішення, але й між ними та інститутами громадянського суспільства. Також це передбачає й вищий рівень відповідальності з обох сторін.
• Ефективність (еffectiveness): державна політика, законодавча система повинні відповідати реальним суспільним потребам, мати чіткі цілі й прийматися із врахуванням оцінки їх очікуваного впливу та попереднього досвіду. Управлінські рішення мусять прийматися своєчасно й передбачати певну міру гнучкості в їх реалізації з метою врахування місцевих умов, специфічних особливостей сфери управління;
• Злагодженість/зв’язок (coherence) потребує не лише політичного лідерства, а й більшої послідовності між різноманітними інструментами, механізмами політики та різними стратегіями впливу на одну й ту ж реальність.

Вищезазначені принципи можна знайти в системах адміністративного  права всіх європейських держав. Дотримання державами – членами ЄС цих  спільних базових принципів заклали  підґрунтя для створення європейського  адміністративного простору, який ще називають європейською моделлю  публічної (або державної) служби [8]. Він складається зі спільних стандартів для здійснення державного управління, які визначаються законом і запроваджуються  через систему заходів, процедур та механізмів звітності [7, 9].

Стандарт (англ. standard) – це ознаки певного явища, що встановлені компетентним органом, звичаєм або за загальною згодою як модель чи приклад. Стандарт – це певний зразок (еталон, модель), що приймається за вихідний для порівняння з ним інших подібних об’єктів чи явищ [1, 52]. Тому Європейський адміністративний простір можна розуміти ще й як середовище, в якому держави – члени ЄС можуть ефективно взаємодіяти і співпрацювати, маючи у своєму арсеналі сукупність певних стандартів.

В Україні принципи державної служби визначаються Конституцією України, Законом України «Про державну службу», іншими законодавчими та нормативними актами. Вони реалізуються через практичну професійну діяльність державних службовців.

Об’єктивні закономірності діяльності органів державної влади, прокуратури  знайшли своє вираження у комплексі  принципів державної служби. Як і  принципи державного управління, їх доцільно класифікувати на конституційні  та організаційно-функціональні.

Конституційні принципи зумовлені положеннями Конституції України та конкретизуються у відповідних законодавчих актах. Організаційно-функціональні принципи відбивають засади побудови та функціонування державної служби, державного апарату.

До конституційних принципів слід віднести такі:

• принцип служіння народу України;
• принцип верховенства Конституції України та законів над іншими нормативно-правовими актами;
• принцип верховенства права
• принцип патріотизму
• принцип пріоритету прав і свобод людини та громадянина;
• принцип законності;
• принцип єдності державної влади;
• принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову;
• принцип рівного доступу громадян до державної служби;
• принцип політичної нейтральності державної служби, відокремлення релігійних об’єднань від держави.

Організаційно-функціональні принципи державної служби можна віднести до категорій положень, які встановлено в спеціальних законодавчих та інших актах про державну службу і які визначають специфічні відносини державно-службового характеру.

До них належать:

• принцип обов’язковості виконання для державних службовців рішень, прийнятих вищими органами державної влади та керівниками в межах їхніх повноважень і згідно із законодавством України;
• принцип рівного доступу до державної служби;
• принцип політичної неупередженості
• принцип прозорості діяльності
• принцип єдності основних вимог, що висуваються до державної служби;
• принцип професіоналізму державних службовців;
• принцип прозорості в здійсненні державної служби;
• принцип персональної відповідальності державних службовців за рішення, які вони готують і приймають, за невиконання чи неналежне виконання своїх посадових обов’язків;
• принцип стабільності кадрів державних службовців у органах державної влади;
• принцип соціальної захищеності державних службовців.

З погляду організації та функціонування державної служби всі розглянуті принципи можна поділити на дві групи:

принципи організації державної  служби;

принципи її практичного функціонування.

Залежно від місця в структурі  правового інституту державної  служби можна виокремити галузеві та конкретно-інституційні принципи. Принципи державної служби можуть поширюватися на весь інститут державної служби, а можуть характеризувати його окремі структурні елементи. Наприклад, конституційний принцип рівності громадян при вступі на державну службу є загальним принципом  працівників державної служби, оскільки він створює засади для утворення  державно-службових відносин, а принцип  об’єктивної оцінки під час проведення атестації працівника — галузевим  принципом державної служби, який діє лише в період існування державно-службових  відносин.

Одним з основоположних принципів  державної служби є принцип професіоналізму, визначений ст. 3 Закону України «Про державну службу».