Проблеми розвитку ринку корпоративних цінних паперів в Україні.

3. Шляхи вирішення проблем ринку корпоративних цінних паперів

Одним із найважливіших чинників ризику фінансових інвестицій є маніпулювання  цінами фінансових інструментів. Під  маніпулюванням розуміють штучний  вплив на курси цінних паперів, який полягає у спробах продавати  їх за цінами, вищими або нижчими  ніж ті, які б встановилися внаслідок  нормальної взаємодії попиту й пропозиції. Маніпулятор намагається отримати прибуток чи уникнути збитків за рахунок  інвесторів шляхом встановлення фіктивних  цін. Деякі з маніпулювань навіть тепер залишаються цілком законними  у країнах з розвиненим ринком цінних паперів. Визначальною характеристикою  маніпулятивної діяльності є вплив  на ціни, а не її незаконність.

Перспективним є використання зарубіжного  досвіду боротьби з ціновими маніпулюваннями, який свідчить, що маніпулюють цінами заради досягнення однієї з трьох  цілей:

1. Підвищення ціни. Маніпулятор  продає акції за ціною, яка  зросла. Це найпоширеніша мета  маніпулювання.

2. Стабілізації ціни. Кінцевим результатом  стабілізації звичайно буває  те, що цінні папери продають  за цінами, вигіднішими ніж ті, що встановились би природним  шляхом. Необхідність стабілізації  часто виникає при розміщенні  нового випуску. Подібна практика  дозволена за умови повного інформування інвесторів про те, що гаранти розміщення використовують цей метод для підтримки ціни.

3. Зниження ціни. Маніпулятори, за  винятком тих, які здійснюють  короткі продажі, рідко ставлять  перед собою таку ціль.

Маніпулювання важко класифікувати  через велике розмаїття форм і  механізмів їх реалізації. Виділяють  три основні типи механізмів маніпулювання: продажі-"відмивання", корнери (кути) і операції пулів.

Продажі-"відмивання" — це псевдопродажі, за яких не відбувається перехід прав власності.

Корнер (кут) — це спекулятивна операція на біржі, під час якої власність  на акції настільки сконцентрована, що "короткі" продавці можуть викупити потрібні їм цінні папери лише у  невеликої групи власників. За такої  ситуації ціни на акції зростають  як природним шляхом, так і в  результаті маніпулювання. Зі зростанням цін спекулянти починають "коротко" продавати акції, вважаючи, що ціни піднялись надто високо і незабаром  знизяться. Спекулянти беруть у позику акції для "коротких" продажів. Часто цінні папери надає у  позику група, яка контролює їхній  ринок. Згодом спекулянти, намагаючись  закрити свої позиції, починають  викуповувати "коротко" продані  раніше акції. Оскільки ці акції є  лише у групи, яка контролює їхній  ринок, спекулянтам доводиться погоджуватись  на встановлену нею ціну. В такій  ситуації "короткі" продавці "загнані  у кут".

Пулом називають тимчасове об'єднання  осіб з метою спільного проведення

маніпулювання з цінними паперами.

При запобіганні маніпулюванню  цінами важливим елементом регулювання  безпосередньо біржової торгівлі є  встановлення лімітів на обсяги спекулятивних  операцій або на величину відкритої  позиції, яку може мати певний учасник. Але якщо кілька осіб (фірм) діють  у змові, то ліміт поширюється  на всіх учасників такої змови (дозволені  ліміти контрактів не підсумовуються).

Висновок

         Сьогодні  Державна комісія з цінних  паперів та фондового ринку  на основі наявної законодавчої  бази, законів "Про господарські  товариства" та "Про цінні папери  і фондові біржі" створила  цілий ряд документів нормативного  характеру.

          Міністерством юстиції зареєстровано новий документ комісії, котрий називається "Про порядок збільшення та зменшення статутного фонду акціонерного товариства". Цей документ захистить права акціонерів та цілий ряд акціонерних товариств, в яких підписка на акції визначалася менеджментом, тобто правлінням чи дирекцією.

У нашій державі проводиться  політика реформування регуляторної політики в цій сфері. Було спрощено понад 10 нормативних документів, спрощено і процедуру реєстрації цінних паперів, процедуру розкриття інформації тощо.

Сьогодні на більшості підприємств  України спостерігається занадто  велика розпорошеність акцій, через  що на багатьох підприємствах ефективний власник фактично відсутній. Для  того щоб сформувати ефективного  власника, потрібно знижувати собівартість трансакцій, суттєво пожвавлювати роботу організованого вторинного ринку цінних паперів, розкривати якомога більше інформації про діяльність акціонерних  товариств і вести широку роз'яснювальну роботу, аби дрібний інвестор почав  рухатися по ринку, та й просто професійно виконувати роботу з регулювання  всіх цих питань.

Використана література

1.Євтушевський В.А. ״Основи корпоративного управління״: Навчальний посібник для ВНЗ, рек. МОНУ. - К., 2010р. - ст.317

2.Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарови  Г.В. ״Корпоративне управління ״- Х., 2011р. - ст.688

3.Кибенко Е.Р. ״Корпоративне право״ - X., 2011р.- ст.189

4.Мозговий О.М. ״Фондовий ринок״: Навчальний посібник - К.: КНЕУ, 2009р. - ст.234

5.Небава М.І. ״Теорія корпоративного управління״: Навчальний посібник - К., 2011р. - ст.295

6.Рокоч В., Плотніков О., Новицький  В. та ін. ״Транснаціональні корпорації״ - К., 2010р. - ст.119