Розкрийте сутність поняття бізнес-аутсорсінг

Одним з найбільш істотних недоліків аутсорсингу  в Україну є реальний ризик  витоку інформації при передачі на аутсорсинг відразу декількох важливих функцій і появу нового конкурента, використовує досвід і знання компанії, яка замовила аутсорсинг. Знизити цей ризик можна, замовивши аутсорсинг різних аспектів бізнесу кільком аутсорсерам, при обліку ризику значного збільшення витрат. Крім того, першорядне значення для нівелювання всіх супутніх видів ризику має залучення добросовісних партнерів, вже добре зарекомендували себе на ринку послуг. Нарешті, найважливіше - грамотне укладання договору з фіксацією всіх необхідних умов зниження фінансових, людських та інших видів ризиків, інтеграційної розробкою проектів і технічного завдання, чіткою розстановкою контрольних точок проекту та поетапної оплатою по факту. На сьогоднішній день великих гравців на цьому ринку в Україні небагато і конкуренція між ними мінімальна. Компанії-аутсорсери визнають, що набувають значну частину замовників завдяки рекомендаціям партнерів або клієнтів. У будь-якому випадку для вибору постачальника компанії необхідно провести моніторинг ринку, розпитати колег, які застосували дану модель. У аутсорсингу, як і в консалтингу, дуже важливий накопичений досвід роботи, кількість нестандартних ситуацій, з якими доводилося стикатися фахівцям аутсорсера. Тому важливим показником є ​​її вік і репутація. На жаль, значну частину нарікань і розчарування в аутсорсингу викликає розбіжність очікувань клієнта та підрядника, що часто пов'язано зі слабкою, нерозвиненою культурою взаємодії. Одному з напрямів розвитку такої культури - забезпечення повноти та законності документації, чіткого фіксування всіх домовленостей, обговорення питань гарантій та фінансової звітності підрядників. В іншому випадку у компанії може виникнути негативне ставлення, оскільки їй буде здаватися, що аутсорсер не покриває всі потреби компанії в даній сфері. Однак, швидше за все, це відбувається через недостатньо докладного опису обов'язків аутсорсера. Крім того, причиною може служити встановлення надмірно жорстких меж повноважень аутсорсера.

Один  з напрямів розвитку аутсорсингу - забезпечення повноти та законності документації, чіткого фіксування всіх домовленостей, обговорення питань гарантій та фінансової звітності підрядників.

Отримати стабільну  якість аутсорсингових послуг можна, якщо у аутсорсера є стандартні сервіси, масштабовані на велику кількість замовників. Унікальні послуги завжди будуть мати варіації в області якості, в унікальному бізнесі стабільну  якість - параметр швидше очікуваний і оціночний, ніж керований і гарантований. Тому часто унікальні послуги оплачуються гонораром у разі успіху, а не фіксованим платежем у процесі надання послуг. Деякі аутсорсери намагаються протиставити стандартизації гнучкість: ми врахуємо всі ваші унікальні особливості. Але в аутсорсингу унікальність не є ключовим чинником. Якщо мова йде про економічно ефективному ресурсі, то унікальність відходить на другий план. Допомогти досягти цієї ефективності неможливо, роблячи все. Ні аутсорсера, який би надавав унікальні рішення, при цьому якісно і дешево. Або він робить маленькими партіями, але дорого, або великими партіями, обмежений (в розумних межах) набір, і дешево. Для аутсорсингу другий підхід набагато більш прийнятний, оскільки це ринок економічний.

Щодо українського ринку аутсорсингових послуг можна  сказати, що він росте і стає асі  більш зрілим. У підприємств з'являється  маса нових бізнес-завдань, вирішення  яких вимагає застосування промислового підходу і залучення зовнішніх  постачальників послуг, що є однією з основних причин розквіту аутсорсингу в Росії. При цьому українські компанії, на відміну від своїх західних колег, прагнуть, в першу чергу, до підвищення якості вирішення своїх внутрішніх завдань, а не до зниження витрат на їх реалізацію. Важливе стратегічну перевагу аутсорсингу - можливість сконцентруватися на ключовому бізнесі. Це дозволяє топ-менеджменту не витрачати свої тимчасові ресурси на те, що не приносить прибутку. При аутсорсингу компанію цікавлять тільки ціна і якість послуг, що надаються, а всі фінансові ризики несе сам підрядчик.

 

2. Розкрийте  сутність понять професія та  кваліфікація.

Професія - від латинського «повідомляю свою справу». Професія визначається характером продукту, що виробляється, засобами й специфічними умовами виробництва в одній з галузей народного господарства. 

Спеціальність - це підвид професії, що визначається наступним поділом праці в рамках однієї професії. Наприклад, лікар - професія, а хірург - спеціальність; педагог - професія, а викладач-математик - спеціальність; слюсар - професія, слюсар-збирач - спеціальність.

Кваліфікація - визначається рівнем спеціальних знань, практичних навичок і характеризує ступінь складності конкретного виду роботи, що виконується.

З розвитком  суспільного поділу праці кількість професій безупинно збільшувалося. Випробовувала зміни і якісну сторону професій - залежно від складності технології, форм, організації праці й умов підготовки робітників.

Наприклад, в  епоху патріархального рабства  в Греції було біля десятка професій: гончарі, майстри по обробці металів, муляри й ін.

Пізніше, в V-VI ст. до н.е., у Греції налічувалося близько 50 професій. У ХІ ст. у Франкфурте-на-Майне  існувало близько 200. У словнику професій, опублікованому в США в 1965 році, описано  майже 22 тис. видів робіт, або понад 35 тис. назви професій і спеціальностей. На даний час по підрахунках фахівців, у світі налічується 50 тис. професій.

Кількісне збільшення видів праці і їхня якісна зміна  є наслідком безперервного, що розвивається швидкими темпами, ускладнення виробництва, його інтеграції.

По деяких підрахунках, понад 50 % існуючих у наші дні професій і спеціальностей були невідомі ще 30 років тому. Поява нових професій зв'язано не тільки з механізацією й іншими напрямками науково-технічного процесу, але й з появою нових галузей виробництва.

Таким чином, приналежність  до певної професії - це один з багатьох суспільних ознак людини, поруч із національною або сімейною приналежністю. По професійних ознаках люди можуть поєднуватися в категорії або групи людей, які займаються однаковим видом трудової діяльності. Таким чином, вибрати собі професію - значить не тільки вибрати собі роботу, але й бути прийнятим у певну групу людей з її етичними нормами, правилами, принципами, цінностями, способом життя.

Професія характеризує певну категорію людей, які займаються певним видом трудової діяльності. Однак, не кожна є професійною. Трудова  діяльність людини може вважатися професійної, якщо виконуються, принаймні, ще дві  умови.

По-перше, професія характеризується наявністю певного рівня кваліфікації, майстерності, уміння, професійної підготовки, спеціально отриманих знань і навичок, які часто підтверджуються спеціальними документами про професійне утворення: дипломами, свідченнями, атестатами, сертифікатами. Таким чином, якість професійної діяльності вважається більше високим, чим якість діяльності непрофесіонала, дилетанта або аматора.

По-друге, професія є, свого роду, товаром, що людина може продавати на ринку праці. Причому, товаром, що має попит, за який інші люди готові платити.

Тобто професійна діяльність служить джерелом доходів  людини. Таким чином, наприклад, догляд за дітьми в дитячому садку, що здійснює нянька, є в повному змісті цього  слова професійним. Або, наприклад, захоплення складанням гороскопів можна вважати просто хобі. Але, коли людина має диплом астролога й становить гороскопи для клієнтів, це вже можна назвати професією. Або якщо людина займається спортом заради свого задоволення, то ми вважаємо його просто аматором, а якщо він заробляє цим собі на життя, то він професійний спортсмен.

У документі, що називається «Єдиний тарифно-кваліфікаційний  довідник», налічується 6 тис. назв професій, а сучасний класифікатор професій Держстандарту  України вказує понад 15 тис. професії. Хоча мають попит трохи більше, ніж тисяча з них, однаково досить важко орієнтуватися в такому величезному світі професій. Тим більше, що, чи ледве не щорічно, з'являються нові професії й зникають старі, стираються границі між багатьма з них, а деякі, навпроти, постійно розділяються, множаться.

Кожна професія висуває певні вимоги до людини. Одні професії жадають від людини сили й спритності, інші - переважно  розуму й акуратності, ще інші - комунікабельності  й стриманості. Деякі професії жадають  від людини практично однакових  особливостей і чорт характеру. Їх можна об'єднати в групи, які можна представити як свого роду професійні держави зі своїми законами, мовою, населенням, які займають на карті певне положення.

Наприклад, професія слюсаря з ремонту автомобілів, слюсарі механоскладальних робіт і слюсарі-сантехника відрізняються тільки з погляду виробничих завдань і умов праці, але ніяк не з погляду висунутих до людини вимог.

Тому їх сміло  можна ставити на те саме місце  на психологічній карті професій. Так само, як і на справжній географічній карті, положення професій на психологічній карті можна описати двома координатами. Тільки на психологічній карті роль широти грає психологічний тип професії, а роль довготи - психологічний клас професії.

Тип професії вказує на те, із чим людині доводиться мати справа в процесі своєї професійної діяльності, тобто на предмет праці. Предметом праці можуть бути інші люди, техніка, інформація, художні твори або природа.

А клас професій свідчить про ступінь складності й потрібної кваліфікації людини, тобто про характер праці. Характер праці може бути виконавчим або творчим.

Загалом певної й найбільш уживаної в профорієнтації є психологічна класифікація професій, запропонована Е. Климовим. Основою  є розподіл на типи професій по предметі праці.

По «предметі праці» можна виділити 5 типів професій:

1. «Людина - людина»; 

2. «Людина - техніка»;

3. «Людина - знакова  система»;

4. «Людина - художній  образ»;

5. «Людина - природа».

По «характері праці» виділяються два класи  професій:

Професії виконавчого класу: пов'язані з виконанням рішень, роботою із заданого зразка, дотриманням чинних правил і нормативів, дотриманням інструкцій, стереотипним підходом до рішення проблем (агент, медсестра, продавець, приймальник замовлень, соціальний працівник, машиніст, оператор, верстатник, столяр, касир, друкарка, телефоніст, перукар). У більшості випадків професії цього класу не вимагають вищого утворення.

Професії творчого класу: пов'язані з аналізом, дослідженням, випробуванням, контролем, плануванням, організацією й керуванням, конструюванням, проектуванням, розробкою нових зразків, прийняттям нестандартних рішень, вимагають незалежного й оригінального мислення, високого рівня розумового розвитку й, як правило, вищого утворення (лікар, менеджер, референт, психолог, учитель, юрист, інженер, економіст, математик, архітектор, фізик).

 

3. Визначити розрахункову списочну чисельність адміністративно-управлінського персоналу. (метод Розенкранца)

Організаційно-управлінські  види робіт	Кількість операцій по виконанню робіт	Час необхідний для виконання операцій
Розрахунок  грошової готівки	500	2
Розрахунок  доходів - витрат	3000	0,5
Розрахунок  зведеного фінансового балансу	304	4

Річний фонд робочого часу одного робітника – 1921

Коефіцієнт, що враховує затрати часу на додаткові роботи – 1.4

Коефіцієнт, що враховує затрати часу на відпочинок робітників – 1.13

Коефіцієнт  перерахунку явочної чисельності  у списочну - 1.11

 

Рішення задачі:

1. Розрахуємо сумарний час виконання організаційно-управлінських робіт.

m_it_i = m₁t₁+m₂t₂+m₃t₃;

m_it_i = 500*2+3000*0,5+304*4 = 3716

2. Розрахуємо коефіцієнт необхідного розподілу часу:

К_нрв = коефіцієнт що враховує додаткові затрати часу (додаткові роботи) К₁ * коефіцієнт що враховує затрати часу на відпочинок К₂ * коефіцієнт перерахунку явочної чисельності у списочну К₃, тобто:

К_нрв =  К₁ * К₂ * К₃;

К_нрв =1,4*1,13*1,11= 1,77

3. Визначимо розрахункову спискову  чисельність адміністративно-управлінського персоналу:

Ч_сп= (m_it_i/T)*К_нрв;

Ч_сп=(3716/1921)*1,77= 3,42

Відповідь: розрахункова списочна чисельність адміністративно-управлінського персоналу становить 3,42≈3 чол.

 

4. Визначити явочну чисельність виробничого персоналу. (метод трудомісткості)

Показники	Вид роботи В
Трудомісткість  виробу Виріб1 Виріб2	0,5 0,4
Виробнича програма Виріб1 Виріб2	1000 1200
Час для зміни остачі незавершеного виробництва Виріб1 Виріб2	150 120
Запланований  відсоток виконання норм, %	105
Корисний фонд часу одного робітника	432,5

 

Рішення задачі:

1. Визначимо трудомісткість виробничої програми за виробами:

ТР₁= N₁ T₁ і т.д.

ТР₁=1000*0,5=500

ТР₂ =1200*0,4=480

2. Визначимо загальну трудомісткість валової продукції за програмою усіх виробів:

ТР_заг = N₁ T₁ + N₂ T₂ + T_нп1+T_нп2    

ТР_заг = 500+480+150+120 = 1250

3. Розрахуємо час, необхідний для виконання виробничої програми:

Т_п = ТР_заг/К_в

Т_п = 1250/1,05 = 1190

4. Визначимо розрахункову явочну чисельність виробничого персоналу: