Розрахунок показників рентабельності в Україні

Розрахунок показників рентабельності в Україні. Реферат

Економічна ситуація, яка  склалася сьогодні в Україні, ускладнює  створення сприятливих умов для  можливості використання цінного міжнародного досвіду в галузі обліку, звітності, аналізу, а впровадження нової фінансової звітності згідно з Положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку вимагає застосування нових методів  розрахунку показників фінансово-господарської  діяльності підприємства в сучасних умовах

Стандарти бухгалтерського  обліку вносять зміни як у діючу  бухгалтерську облікову роботу, так  і в економічну та фінансову діяльність кожного підприємства. На думку Н.Г.Горицької, значення національних стандартів не обмежується бухгалтерським обліком, фактично вони є фінансово-економічними стандартами і слугують підставою для управлінського обліку та аналізу фінансово-господарської діяльності.

Міжнародні стандарти, за якими розроблено ПБО, саме й називаються  стандартами фінансової звітності. Вони не містять бухгалтерських проводок, однак несуть інформацію, необхідну  для здійснення усієї фінансово-економічної  роботи на підприємстві.

Назріла ситуація, коли облік  і аналіз у нашій країні перетворюється із засобів пасивного відображення фактів, які відбулись, в інструмент збору, обробки та передачі інформації про діяльність підприємства для  того, щоб зацікавлені сторони  могли прийняти обґрунтовані рішення.

У ринковій економіці бухгалтерський облік виконує принципово інші функції. Це викликано тим, що, по-перше, в  умовах ринку змінюється структура  власності, і державна власність  стає лише одним із видів власності; з’являється багато нових власників, зацікавлених у результатах діяльності підприємства, оскільки вклали в нього  свої кошти. По-друге, підприємство змушене  шукати такі рішення, які б забезпечили  йому перемогу в конкурентній боротьбі та необхідні фінансові результати. У зв’язку з цим воно вивчає ринкову кон’юнктуру, самостійно планує свою діяльність, знаходить постачальників і покупців, встановлює ціни тощо. По-третє, бюджетне фінансування та державне кредитування в більшості випадків вже не є  для підприємства основними джерелами  фінансових ресурсів.

Тому підприємство вступає  в конкурентну боротьбу не тільки за покупців і ринки збуту,. але  й за кредитні ресурси комерційних  банків, а також за кошти інших  потенційних інвесторів.

Останнім часом фахівці  з ведення бухгалтерського обліку більше схиляються до того, що проводити  аналіз господарської діяльності на основі даних тільки бухгалтерського  обліку стає важко.

У результаті цього у підприємства, в одному випадку, виникає потреба  у наявності своєчасної та повної інформації для прийняття управлінських  рішень і оцінки їх результатів. У  іншому – воно повинно надати відповідну інформацію тим, хто інвестував (або  збирається інвестувати) в нього  свої кошти.

Підприємства в процесі  роботи здійснюють внутрішній і зовнішній  аналіз. При здійсненні внутрішнього аналізу діяльності використовується уся інформація, яка утворилась під  час виробничої діяльності. Проте  вона доступна тільки вузькому колу керівників підприємства.

Завдання зовнішнього  аналізу – визначення фінансової стабільності та прибутковості підприємства для кваліфікованого вибору партнера на ринку, доцільність продовження  кредиту тощо. Якщо внутрішній аналіз ставить за мету пошук шляхів отримання  максимального прибутку, то в результаті зовнішнього – рішення вважається ефективним, якщо воно використовує якнайбільше  даних, відображає істотні взаємовідносини  між елементами фінансового звіту, враховує зміни умов. Основний його інструмент – розрахунок і аналіз показників, які відображають взаємовідносини  між різними позиціями, статтями балансу та фінансової звітності.

Звідси видно, що розрахунок і аналіз будь-яких показників повинен  проводитися стосовно їх впливу на прибуток підприємства.

Прибуток як економічна категорія  являє собою грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основну  форму грошових накопичень господарюючих  суб’єктів.

Розглядаючи питання про  сутність, роль прибутку і про те, що він не завжди є метою виробничої та комерційної діяльності, ми повністю поділяємо думку О.С.Філімоненкова про те, що суспільство, підприємство, організовуючи процес виробництва, не повинно ставити за кінцеву мету отримання високого показника прибутку. У сучасних умовах господарювання підприємство повинно орієнтуватися не на єдиний критерій оцінки своєї виробничо-фінансової діяльності (прибуток), а на ряд показників і паралельно на максимізацію прибутку, що при цьому отримають.

Загальний обсяг прибутку підприємства – це валовий (балансовий) прибуток, до складу якого входить  прибуток від усіх видів діяльності підприємства. Основною складовою частиною валового прибутку є прибуток від  продажу товарної продукції. Розрахунок прибутку від продажу продукції, яка має натурально-речовий вираз, ведеться виходячи із виручки (доходу) і повної собівартості продукції.

Доходи є джерелом існування  підприємства. Без них немає прибутку, без прибутку – підприємства.

Подібно до прибутку, дохід  – динамічний процес створення підприємством  товарів і послуг протягом певного  проміжку часу.

Патон (Paton) і Літтлтон (Littleton) називали його продуктом діяльності підприємства. Зазначимо, що це визначення доходу не вказує ні на величину, ні на момент визнання його отриманим.

Результативність господарської  діяльності при обмежених ресурсах потребує зіставлення витрат або  авансованого капіталу та отриманих  доходів, а все це слугує основним критерієм оцінки ефективності діяльності кожного підприємства. Ці дані беруться до уваги адміністрацією підприємства при прийнятті управлінських  рішень, виявленні раціональних способів господарювання, а також їхньої здатності  забезпечити об’єктивність результатів  роботи окремих керівників і підрозділів.

Абсолютна величина прибутку важлива, коли йдеться про фінансові  ресурси, які можуть бути використані  підприємствами або суспільством. Але  для характеристики ефективності господарювання цього абсолютного показника  недостатньо. Щоб оцінити результати господарювання, його ефективність, ефективність використання складових процесу  виробництва, за допомогою яких отриманий  прибуток, його суму потрібно віднести до відповідних показників.

Тому виникає нагальна потреба в розрахунку показників рентабельності виробництва (profitability ratios).

Рентабельність – це відносний  показник, який встановлюється як відношення кінцевого фінансового результату діяльності (різниця між загальною  сумою надходжень і сумою витрат) до певної бази. Так як бази різні, в  теорії зустрічається безліч показників дохідності. Ці показники можна згрупувати наступним чином:

Показники, які відображають співвідношення прибутку і різних позицій  бухгалтерського балансу. Вони показують  можливості підприємств реалізовувати  свої доходи залежно від розміру  капіталу і витрачених ресурсів (дані показники визначають рентабельність активів, дохідність капіталу тощо).

Показники, які характеризують співвідношення між доходами, реалізованими  підприємством, і можливістю покриття здійснених витрат (дані показники  визначають рентабельність на основі витрат, які характеризують дохідність реалізації усієї продукції й  окремих продуктів тощо).

Підприємство – центр  відносно автономних рішень. Ці рішення  мають різну природу та масштаби залежно від того, чи йдеться про  досягнення довгострокової мети, її конкретизації  в стратегії підприємства або  про короткострокову адаптацію  до умов зовнішнього середовища, ринкової кон’юнктури. Але в будь-якому  випадку зроблений вибір і  прийняті рішення матимуть певні  фінансові наслідки.

Розрахунок  показників рентабельності виробництва  передбачає використання даних бухгалтерського  обліку за ПБО і фінансової звітності (Баланс ф. 1), Звіт про фінансові результати (ф. 2), Звіт про рух грошових коштів (ф. 3), Звіт про власний капітал (ф. 4, додатків) та розрахунок рентабельності окремих видів продукції, робіт  і послуг на підставі даних бухгалтерського  та управлінського обліку.

Управлінський облік ведеться на підприємстві в цілому, у структурних  підрозділах, за номенклатурою тощо. Він дозволяє проводити аналіз господарської  діяльності підприємства, ділити витрати  на прямі та накладні, виявляти та ліквідувати  ті суми витрат, які не є обґрунтованими.

Різні напрями діяльності підприємства мають різну рентабельність.

Управлінський облік дає  можливість прорангувати всі ці напрями діяльності за ступенем їх рентабельності, виявити ті, які потребують меншого обсягу накладних витрат. Володіючи такою інформацією, керівник може розподіляти інвестиції в напрями, які приносять найбільший прибуток.

Необхідно зауважити, що загальновживаний у нас показник рентабельності як відношення прибутку до собівартості – не єдиний. Визначати рентабельність за такою формулою зобов’язують нас  органи статистики, так як для статистичного  аналізу цей показник повинен  бути порівняльним для різних підприємств.

Рентабельність як показник дає уявлення про достатність  прибутку порівняно з іншими величинами, які впливають на виробництво, реалізацію та фінансово-господарську діяльність підприємства в цілому.

Дослідження дохідності є  найістотнішим елементом фінансової діагностики. Результати досліджень дають  відповідь на безліч питань, пов’язаних із певними рішеннями. Тому підходи, які використовуються при аналізі  рентабельності, займають центральне місце в фінансовому аналізі.

Відомо, що розрахункова величина валового прибутку (збитку) визначається, як різниця між чистою виручкою від  реалізації (за винятком акцизів і  ПДВ) і витратами на виробництво  продукції:

 

ВП = ВРП бв – С,

де ВП – валовий прибуток (збиток);

ВРП бв – виручка від реалізації продукції без податків та інших вирахувань;

С – собівартість реалізованої продукції.

Відповідно  до ПБО розрахувати даний показник можна таким чином:

Рядок 010 графа 3 ф. 2 – сума рядків з 015 до 030, графа 3 ф. 2 – рядок 040 графа 3 ф. 2.

Потім питому вагу прибутку в обсязі реалізованої продукції  визначають, як співвідношення валового прибутку до доходу від реалізації продукції (послуг).

 

РОР = ВП / ДРП,

де РОР – питома вага прибутку в обсязі реалізованої продукції;

ДРП – дохід від реалізації продукції.

Розрахунок  показника за ПБО:

Рядок 050 (055) графа 3 ф. 2 / рядок 010 графа 3 ф. 2.

На думку фахівців, з  метою наочного з’ясування доцільно визначити питому вагу прибутку в  доході від реалізації продукції:

ПДРП = ВП / ДРП,

де ПДРП – питома вага прибутку в доході від реалізації продукції.

Рядок 050 (055) графа 3 ф. 2 / (рядок 010 графа 3 ф. 2 – рядок 015 графа 3 ф. 2 – рядок 020 графа 3 ф. 2 –  рядок 025 графа 3 ф. 2 – рядок 030 графа 3 ф. 2).

Для аналізу діяльності підприємств  останні два показники не мають  особливого пізнавального значення порівняно з попереднім. Вони потрібні, перш за все, акціонерам підприємств, оскільки дають можливість оцінити здатність  керувати їх капіталом. Аналіз проводиться  лише в динаміці при здійсненні порівняльного  аналізу рентабельності.

Світова практика свідчить, що підприємство повинно правильно  вибрати склад показників рентабельності, які б дозволили кількісно  й якісно оцінити діяльність підприємства в такому вигляді, щоб можна було використовувати в управлінні залежність між цією діяльністю та кінцевими  результатами. На практиці цей вибір  залежить від типу економіки, рівня  розвитку ринкових відносин, особливостей побудови балансу та іншої звітності  підприємств, їхніх галузевих особливостей, форм власності.

Наведені в даній статті показники підприємство може моделювати залежно від виду його діяльності.

Показники рентабельності усієї  реалізованої продукції дають уяву про ефективність поточних витрат підприємства та дохідності продукції, що реалізується. Рентабельність реалізованої продукції  показує, скільки прибутку припадає на одиницю реалізованої продукції. Вона визначається як відношення валового прибутку та собівартості реалізованої продукції.

 

РРП = ВП / С,

де РРП – рентабельність реалізованої продукції.

Рядок 050 (055) графа 3 ф. 2 / рядок 040 графа 3 ф. 2.

Зменшення свідчить про зниження попиту на продукцію підприємства.

Вищевказаним способом розрахунку рентабельності характеризується рівень ефективності тих коштів, які підприємства інвестували в виробництво та реалізацію своєї продукції. Великою  перевагою показника є те, що рівень використання ресурсів можна аналізувати  як для повного обсягу виробництва, так і щодо окремих видів продукції. Результати даного аналізу мають  важливе значення при визначенні спеціалізації та продуктової структури  підприємств. Інакше кажучи, величезний вплив на фінансовий стан підприємства має зростання ефективності виробництва  та поліпшення його результативності.