Техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Полтавському регіоні

Розділ 1. Техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Полтавському регіоні.

Повітря. Однією з основних характеристик техногенного навантаження на територію області є рівень навантаження на повітряне середовище, який визначається за обсягами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, віднесених на 1 км² території районів області.

На фоні зростання обсягів виробництва  обсяги викидів в атмосферу забруднюючих речовин від стаціонарних джерел поступово зменшилися, що свідчить, перш за все, про дієвість впровадження природоохоронних заходів.

Основними підприємствами—забруднювачами  атмосферного повітря в Полтавській  області є: АТ “Укртатнафта” (м. Кременчук), ВАТ “Полтавський ГЗК” (м. Кременчук), ГПУ “Полтавагазвидобування, НГВУ “Полтаванафтогаз”, ВП “Полтаватеплоенерго”, Кременчуцька ТЕЦ ВАТ “Полтаваобленерго”, АТ “Крюківський вагонобудівний завод” (м. Кременчук), ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод”, ВАТ “Тепловозоремонтний завод” (м. Полтава), ВАТ “Турбомеханічний завод” (м. Полтава), “Полтавський олійно—екстракційний завод—Кернел Груп” та ін.

Вода. Стан повітряного середовища Полтавської області залишається однією з важливих регіональних природоохоронних проблем.

У гідрогеологічному відношенні територія Полтавської області належить до Дніпровського артезіанського басейну і займає центральну та південно—східну частину Дніпрово—донецької западини.

Згідно з геологічною будовою  та гідрогеологічними особливостями  на території області виділяють 9 водоносних горизонтів та комплексів зон активного водообміну, які можуть використовуватись для господарсько—питних потреб населених міст.

Загальні прогнозні ресурси  підземних вод у Полтавській  області становлять 4060,5 млн. м³/рік, а розвідані та затверджені експлуатаційні ресурси — 807,05 млн. м³/рік.

 Однією з основних характеристик рівня екологічної безпеки регіону є обсяги загального водовідведення стічних вод у поверхневі водні об’єкти й, зокрема, обсяги скидання забруднених стоків.

Основні поверхневі артерії області  — річки Дніпро, Ворскла, Сула, Псел, Удай, Хорол, Оріль, Мерла. Серед них найбільша ріка Дніпро (в межах області 145 км), інші — середні та малі.

В області створено 68 водосховищ. Використовуються вони в основному комплексно (26 з них) або для зрошення і риборозведення; одноцільових (зрошення, зволоження, або риборозведення) — 6; двоцільових (енергетика і зрошення, енергетика і риборозведення) — 2; для потреб енергетики — 6, для технічного водопостачання цукрових заводів — 2 водосховищ .

Найкрупнішими споживачами води в  області є рибогосподарські підприємства та комунальні господарства — 13,6 %. Серед галузей промисловості найбільшими водоспоживачами є підприємства енергетичної галузі, гірничо-збагачувальної та сталеливарної промисловості (13,5 % від загальнообласного промислового водоспоживання).

Основним джерелом господарсько-питного водопостачання населених пунктів є підземні води. Виняток становлять міста Кременчук і Комсомольськ, водозабезпечення яких здійснюється з Дніпра.

Стан водних питних ресурсів Полтавської  області проаналізовано за якістю води в усіх джерелах водопостачання (джерелах централізованого і децентралізованого (колодязях) водопостачання, комунальних водопроводах, сільських водопроводах) за бактеріологичними і хімічними показниками.

. В Полтавській області  немає жодного району, в якому б не було виявлено підвищеного рівня нітратів у питній колодязній воді.

Було виявлено, що понад 605 тисяч людей користуються колодязною водою. Це становить 36 % від усього населення області. Кількість дітей, які вживають колодязну воду, — більше 107 тисяч, або 35 % від загальної кількості дитячого населення. Серед цих дітей понад 60 тисяч (56 %) вживають питну колодязну воду з підвищеним вмістом нітратів.

Окремою проблемою для  області є стан узбережжя річок  і водосховищ. Однією з причин погіршення стану водосховищ є розвиток абразії вздовж берегових ліній (руйнування берегів водойми під дією на них вітрових хвиль). Особливо процеси берегоруйнування мають негативні наслідки для Кременчуцького водосховища та прилеглих територій.

Зона берегоруйнування поширюється на орні землі, лісозахисні насадження, присадибні ділянки, створюється загроза руйнування житлових будинків та підсобних будівель прилеглих населених пунктів.

Незважаючи на уповільнення процесів руйнування берегових ліній, їх інтенсивність та розміри абразійних берегів на стадії абразійно-акумулятивного вирівнювання берегової лінії залишаються доволі високими.

За спостереженнями  місцевих водогосподарських і сільськогосподарських організацій, служб  Держкомгеологйї та Держкомгідрометеорології, органів виконавчої влади, за останні роки в області  набули широкого розвитку процеси підіймання рівнів грунтових вод, що призвело до підтоплення значних територій як сільськогосподарського використання, так й населених пунктів

Земельні ресурси. Основними чинниками негативних змін стану земельних ресурсів в Полтавській області є:

1) значна розораність земель, яка  у середньому по області становить  63,33 % (за даними 2004 р.), а максимальним показником для області є 78 % (Гребінківський район). Якщо ж проводити порівняльний аналіз ступеня розораності території області за період з 2000 року , то прослідковується чітка тенденція до його зниження;

2) порушення і недотримування  сівозмін;

3) недостатнє внесення, перш за  все, органічних добрив, а на  орних землях запасу сільських рад практично відсутнє внесення як органічних, так й мінеральних добрив;

4) нераціональний розподіл та  використання посівних площ, значна  перевага у структурі посівів технічних культур, особливо соняшнику;

5) застосування важкої техніки;

6) зменшення площ рекультивованих  земель при одночасному збільшенні площ порушених земель.

Ґрунтовий покрив Полтавської області  досить строкатий, але в цілому представлений  вісьмома лісові типами грунтів. Основні  з них чорноземи різних видів (до 93 %) і сірі лісні (2,6 %). Всі вони утворились на лісових відкладах і лише незначна частина ґрунтового покриву утворилась на алювіальних наносах, головним чином на терасах р. Дніпра і його приток. За механічними складом переважають важкі та середньосуглинисті ґрунти.

Землі Полтавської області виходять до середньої течії Дніпра і належать до земель Середнього Подніпров’я. Більша частина земель розміщена в лісостеповій зоні на лівому березі Дніпра, решта — на південному сході частково входять в степову зону. Більша частина природних ландшафтів змінені господарською діяльністю людини, тому ландшафти області в більшості є антропогенними з переважаючим типом сільськогосподарських ландшафтів.

У Полтавській області, як і по всій Україні, накопилися заборонені, непридатні та невизначені хімічні засоби захисту рослин (ХЗЗР, а саме пестициди та агрохімікати), ще починаючи з 1972—1974 р. На даний час (станом на 01.10.2005 р.) їх загальна кількість по області досягла 712,5 тон. Більша частина ХЗЗР (пестицидів) області, класифікуються як невідомі (рис. 2.4.5). Крім того, для нашої області властивий достатньо нерівномірний характер розподілу обсягів збереження пестицидів (табл. 2.4.4).

На територіях 23 районів області  розташовано 124 склади, з яких більше ніж 30 % (39 складських приміщень) за санітарно-гігієнічними нормами мають незадовільні умови для зберігання пестицидів. Така ситуація щодо наявних обсягів та неналежних умов зберігання пестицидів є одним із провідних чинників техногенної небезпеки на території області.

Однією з найгостріших проблем  у Полтавській області залишаються  всі питання, пов’язані із поводження з відходами (їх утворення, накопичення, утилізація, вивіз на місця неорганізованого складування та ін.). Проблема утворення  і захоронення твердих побутових відходів безпосередньо пов’язана із здоров’ям людини.

Рослинний світ області багатий і різноманітний і складається з лісостепів, степів, луків, заплавних і соснових лісів, дібров, прибережно—водних і водних фітоценозів. Сучасний рослинний покрив регіону має трансформований характе р. Напівприродні ценози збереглися переважно у заплаві річок, іноді — на їх терасах, хоча останнім часом також зазнали значних змін.

Зональні типи рослинності —  широколистяні ліси та лучні степи  — займають незначні площі. Ліси трапляються переважно на терасах річкових долин. Їх поширенню, крім антропогенного впливу, заважає засолення ґрунтів, яке є характерним для нашого регіону.

Сучасні лісові фітоценози області представлені листяними  та хвойними лісами, в яких з дерев  переважають: сосна звичайна, сосна Банкса, сосна кримська, дуб червоний, дуб черешчатий, липа дрібнолиста, ясен звичайний, клен гостролистий, польовий, татарський та клен—явір, в’яз дрібнолистий та шорстколистий, верба біла, гостролиста, вушката, тополя біла і чорна, тополя пірамідальна і сіра, горобина звичайна, черемха лісова, крушина ламка, осика та ін. Середній вік лісів в області 35—40 років.

Антропогенний вплив на ліси сприяє створенню умов для виникнення небезпечних осередків шкідників  і хвороб. Досить небезпечним чинником є дифузійне всихання сосни, яке зростає протягом останніх років. Причиною цього явища, як правило, є різке коливання ґрунтових вод, а також надмірна техногенна діяльність промислових підприємств.

Полтавщина є одним із регіонів України з великим різноманіттям тваринного світу, який заслуговує на серйозне ставлення до нього.

Фауністичний список Полтавської  області представлений: 66 видами ссавців; 307 видами птахів, 150 видів з яких постійно гніздяться; 10 видами земноводних  та 11 видами плазунів; 38 видами риб та великим різновидом комах. Серед загальної кількості видів найбільш вразливими є степові зооценози, з них більше половини (53,6 %) потребують особливої охорони.

 На сучасному етапі природоохоронної діяльності в Україні одним із пріоритетних напрямів є розвиток заповідної справи, що передбачає проведення комплексних досліджень, наукового обґрунтування та подальшої оптимізації природно—заповідного фонду як основи збереження біологічного та ландшафтного різноманіття на національному й регіональному рівнях. Біологічне різноманіття являє собою найважливіший природний ресурс і його збереження можливе шляхом заповідання еталонних природних ділянок, що представляють усе багатство флори і фауни конкретного регіону.

 Станом на 1.09.2005 р. природно-заповідний фонд Полтавської області налічує 348 об’єктів і територій із загальною площею 116539,08 га

За період 2001—2005 рр. у структурі  та складі природно-заповідного фонду  області відбулися суттєві кількісні  та якісні зміни. Збільшилася кількість територій та об’єктів ПЗФ на 8.

Розвиток заповідної справи є одним  із позитивних результатів і досягнень  природоохоронної діяльності в області. Основною причиною ефективності цього напряму стала активна співпраця науковців області із спеціалістами державних природоохоронних органів. 

Полтавська область має і  в подальшому нагальну потребу в  розвитку природно—заповідного фонду  і доведення показника заповідності області до оптимальних з наукової точки зору стандартів та європейського  зразка заповідності територій — 10—12 %

Полтавська область одна із найбільш багатих областей, у яких у структурі ґрунтового покриву переважають чорноземи. На Полтавщині чорноземи займають 9/10 площі орних земель. Полтавські чорноземи придатні для вирощування практично усіх видів сільськогосподарської продукції, притаманної даній кліматичній зоні і навіть деяких південних видів (винограду, персиків та ін.). У структурі земель області сільськогосподарські угіддя займають 77,9 %.

Кількісне вираження  потенціалу природного ресурсу території визначається його загальною цінністю за всіма напрямами використання.

Потенціал мінеральних  ресурсів включає паливно-енергетичні, металічні копалини, нерудну сировину для чорної металургії, гірничо-хімічну сировину та будівельні матеріали. Оцінка мінерального потенціалу базується на показниках умовної річної продуктивності нафтогазових і залізорудних родовищ за визначений нормативний строк експлуатації. Для інших мінеральних ресурсів обчислення проводилось за регіональними кадастровими цінами.

Потенціал водних ресурсів враховує прогнозні та експлуатаційні запаси підземних вод та експлуатаційні об’єми поверхневих вод (річок, водоймищ, ставків, каналів). При оцінці потенціалу водних ресурсів враховується сумарний економічний ефект, що отримується від використання води в кожній галузі водоспоживання (сільськогосподарського, промислового виробництва, зрошуваного землеробства, гідроенергетики).

Потенціал земельних  ресурсів відображає загальну площу сільськогосподарських угідь різного призначення. Оцінка потенціалу земельних ресурсів здійснюється за середньою величиною валової продукції з 1 га в єдиних кадастрових цінах, помножену на всю площу сільськогосподарських угідь області.

Потенціал лісових  ресурсів представляє собою обсяг лісового фонду області. Оцінка потенціалу лісових ресурсів проводиться за величиною середнього щорічного приросту лісоформуючих порід (виходячи із різних умов місцезростання) та площі лісових земель, на основі кадастрових цін за 1 м³ деревини, враховуючи коефіцієнти якості деревини. Оцінка середовище-захисних функцій лісу враховує витрати, що йдуть на створення лісового середовища виробничо-будівними заходами.

Потенціал фауністичних ресурсів враховує середньорічну фактичну продуктивність мисливських, рибних і медоносних ресурсів. Оцінка проводиться за прийнятими галузевими нормативами з урахуванням кадастрових цін.