Товарна та географічна структура зовнішньої торгівлі Іспанії

Глави деяких держав висловили думку, що подібні саміти почали перетворюватися на пусті розмови, які не ведуть до реальної інтеграції. Його рішення носять не обов’язковий, а лише рекомендаційний характер. Лідери країн домовилися переглянути стратегію іберо-американської співпраці в цілях досягнення «відчутніших результатів». Пріоритетом повинні стати зміцнення громадських інститутів і соціальна інтеграція. Учасники саміту прийняли спеціальні заяви, зокрема, з вимогами до США покласти край торговельно-економічному ембарго проти Куби, а також із закликами до Великобританії повернутися за стіл переговорів з Аргентиною з питання суверенітету спірних територій в Південній Атлантиці.

За підсумками зустрічі Парагвай передав тимчасове головування у форумі Іспанії, де в 2012 р. пройде наступний Іберо-американський саміт в м. Кадіс [3].

Підсумовуючи, слід зазначити, що Іберо-американський саміт не є достатньо ефективним інструментом у співпраці Іспанії з країнами Латинської Америки. Це викликано низькою дієвістю діяльності ІСН, про що свідчить невдоволення таким станом речей багатьох країн Латинської Америки. Крім того вони звинувачують Іспанію у гегемоністських настроях та небажанні вирішувати конструктивно наболілі проблеми в рамках даного форуму. Постає питання про запровадження обов’язкового виконання рішень, які приймаються в рамках Іберо-американських самітів. Така негативна тенденція може призвести до зниження інтенсивності відносин Іспанії з країнами Латинської Америки, які вже не потребують посередництва колишньої метрополії у відносинах з ЄС. Іспанія повинна змінити тактику і стратегію зовнішньої політики щодо даного регіону.

РОЗДІЛ ІІІ. Розробка заходів підвищення ефективності зовнішньої торгівлі Іспанії

3.1. Напрямки вдосконалення  зовнішньоекономічної діяльності  Іспанії

Зовнішньоторговельна діяльність Іспанії  впродовж 2006—2013 p. відбулася під впливом таких основних чинників, як суттєве скорочення виробництва і внутрішнього споживання продукції виробничо-технічного та споживчого призначення, поглиблення економічної кризи в пострадянських країнах, що, зокрема, зумовило різке обмеження доступу вітчизняної продукції на ринки цих країн, значну залежність Іспанії від критичного імпорту ряду сировинних ресурсів, передусім паливно-енергетичних. Під впливом зазначених чинників вітчизняні товаровиробники переорієнтувалися з ринків збуту в межах пострадянських країн на ринки збуту продукції в країнах ЄС, одночасно зменшувались обсяги внутрішнього споживання.

Ситуацію погіршила світова економічна криза 2007-2013pp. Значно знизився попит на основні статті іспанського експорту, насамперед на металургійну продукцію, почали звужуватися традиційні для іспанського виробника зарубіжна ринки; на динаміку зовнішньої торгівлі Іспанії помітно вплинуло впровадження жорсткого адміністративного контролю на валютному ринку, в свою чергу, внутрішня фінансова криза знизила потенціал підприємств-експортерів. У 2012 р. вперше за історію складання платіжного балансу в Іспанії зафіксовано позитивне сальдо торгівлі товарами й послугами в розмірі 1 млрд. дол. США (до цього протягом п'яти років дефіцит торговельного балансу становив близько 3 % ВВП). Визначальним чинником формування позитивного сальдо було зниження від'ємного сальдо торгівлі товарами порівняно з попереднім роком у 5,4 рази за традиційно позитивного сальдо в торгівлі послугами. Однак, поліпшення стану торговельного балансу в 2012р. відбувалося на тлі різкого скорочення обсягів зовнішньої торгівлі товарами (найнижчий показник за останні п'ять років). Сукупний річний зовнішньоторговельний обіг (з урахуванням неформальної торгівлі) зменшився порівняно з 2013р. на 4,6 млрд. дол. США, або на 15,3 %, і становив 25,4 млрд. дол. США. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі товарами у 2013 р. становив 28,6 млрд. дол. США і збільшився порівняно з 2012 р. на 21,85 у тому числі експорт дорівнював 14,6 млрд. дол. США (збільшився на 25,8 %), імпорт — 14 млрд. дол. (зріс на 17,8 %). Позитивне сальдо становило 616,5 млн. дол., коефіцієнт покриття імпорту експортом — 1,04. Аби з'ясувати місце Іспанії в міжнародній торгівлі, слід звернутися до показника обсягу експорту в розрахунку на душу населення. Порівняно з промисловими країнами світу, а також деякими постсоціалістичними країнами Іспанія має дуже низький показник обсягу експорту на душу населення. У 2012 р. цей показник дорівнював 233 дол. США. США в перерахунку на душу населення, Франція — 4849; Чехія — 2612, Угорщина — 2371, Словаччина — 1889, Хорватія — 933, Польща — 690 дол. США. Серед країн колишнього СРСР за цим показником лідирували прибалтійські країни: Естонія — 1559 дол. США, Литва — 1130, Латвія — 708. У Білорусі цей показник дорівнював 599 дол. США, у Росії — 500 і лише в Молдові він був нижчим, ніж в Іспанії — 192 дол. США. Якщо проаналізувати торговельну політику Іспанії за певний період часу, то ми бачимо наявність щорічних коливань як в експорті, так і в імпорті товарів. Це свідчить про відсутність сталої зовнішньоторговельної політики і велику залежність нашої економіки від кон'юнктури ринку. Нам, перш за все, потрібно удосконалювати структуру зовнішньої торгівлі й мати обгрунтовану зовнішню торговельну політику. Для розробки довгострокової зовнішньоторговельної політики Іспанії потрібно підвищувати конкурентоспроможність своїх товарів та послуг. Практика свідчить, що іспанська продукція надзвичайно енергомістка через зношування основних фондів та застарілі технології. На 1 дол. ВВП Іспанія витрачає в 5,5 раза більше енергоресурсів, ніж країни Центральної Європи, й у 12 разів більше, ніж держави ОЕСР. Недосконалість кредитного ринку Іспанї, слабкий "доступ" суб'єктів підприємницької діяльності до довгострокових кредитів спричиняють те, що для іспанських експортерів фінансові ресурси сьогодні обходяться в 6—10 разів дорожче, ніж для їхніх західних конкурентів. Потрібно негайно подбати про підвищення конкурентоспроможності власних товарів та послуг.   Потрібно правильно визначити структурні пріоритети зовнішньої торгівлі, а також змінити конфіскаційну податкову політику і жорстку грошово-кредитну політику на більш ліберальну. Існуючі напрямки цієї політики позбавляють підприємства можливості мати для розвитку модернізації та більш удосконаленого інвестування виробництва експортної продукції.

Іспанії потрібно подбати про подальший розвиток інфраструктури ринку. Біржі, страхові компанії, банківська сфера повинні працювати на підтримку всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Декілька років Іспанія має зростання обсягу ВВП, удосконалюється грошово-кредитна політика, відбуваються певні зміни і в зовнішній політиці. Але для успішного просування Іспанія на міжнародні ринки необхідне суттєве коригування зовнішньоторговельної політики за такими стратегічними напрямами: розвиток експортного потенціалу у держави в рамках міжнародної спеціалізації, яка б органічно поєднувалася з вигідними для Іспанії напрямами структурних трансформацій в економіці (природно, за дотримання балансу між внутрішнім і зовнішнім попитом на іспанські товари й послуги); нарощування зусиль в найперспективніших секторах світової економіки (електроніка, енергетика, матеріали із заздалегідь заданими властивостями, біотехнології, науково-технічні, інжинірингові, консалтингові послуги, міжнародний туризм і т. ін.); створення конкурентоспроможних транснаціональних корпорацій, освоєння стратегії глобального маркетингу, технології реалізації великих міжнародних коопераційних проектів; диверсифікування географічної структури зовнішньої торгівлі, мінімізування критичної залежності від окремих держав (ринків), відповідно посилюючи економічну безпеку Іспанії; забезпечення збалансованості експорту й імпорту, торговельних і поточних платіжних балансів Іспанії.

3.2. Реалізація  пріоритетних гео-економічних напрямків  розвитку зовнішньої торгівлі  Іспанії

Стан зовнішньої торгівлі Іспанії зумовлюється впливом цілого комплексу економічних, політичних, соціальних, технологічних, структурних, екологічних та інших чинників. Вони розрізняються за природою походження, за часом, об’єктивним чи суб’єктивним характером виникнення, за тривалістю дії та обумовлюються залежністю від циклічності економічного розвитку, галузевою специфікою та іншими класифікаційними ознаками.

Виявити вагомість і наслідки впливу конкретних чинників, за вектором дії яких стоять численні причини, практично неможливо внаслідок прямих і опосередкованих взаємозв’язків та взаємодії між ними. Це зумовлено різною природою їх виникнення та походження, а також часовим впливом економічних процесів минулого і реалій ринкової трансформації.

Безсистемне нагромадження цих чинників призвело до вибору нинішньої моделі ринкового реформування, впровадження якої загострило системну трансформаційну кризу і посилило несприятливий розвиток зовнішньої торгівлі, що погіршує позиції Іспанії на світогосподарській арені.

Економічний успіх будь-якої країни світу базується на зовнішній торгівлі. Ще жодна країна не спромоглася створити здорову економіку, ізолювавши себе від світової економічної системи. Міжнародна торгівля несе з собою безліч переваг, що стимулюють економічне зростання. Завдяки торгівлі країни отримують можливість спеціалізуватися у кількох провідних сферах економіки, адже вони можуть імпортувати ту продукцію, яку вони самі не виробляють. Крім того, торгівля сприяє поширенню нових ідей і технологій. Коли в якійсь країні з’являється важливий винахід, міжнародні торговельні зв’язки розносять його по цілому світі.

Прогноз ймовірного розвитку зовнішньоторговельних операцій Іспанії може бути розроблений на основі макроекономічного аналізу стану народного господарства.

Необхідно зауважити, що при вирішенні питання перспектив зовнішньоекономічної діяльності не слід виключати доцільність використання з цією метою зарубіжних технологій у поєднанні з вітчизняними або окремо. Такий підхід сприятиме розвитку нових вітчизняних технологій і галузей промисловості, а також модернізації діючих виробництв. Його завданнями стають як розширення експорту товарів, так і заміна у країні імпортованих виробів високоякісними зарубіжними технологіями. У цьому відношенні показовим є позитивний досвід Японії щодо запозичення найновіших науково-технічних досягнень шляхом масової закупки патентів.

Головні проблеми, що пов’язані з формуванням експортоорієнтованої структури економіки, полягають насамперед у тому, щоб визначити пріоритетні галузі чи види виробництва, в яких потрібно розвивати експортну орієнтацію, а також те, за рахунок яких механізмів цей розвиток має забезпечуватися. Звичайно, науковою основою цього повинна стати комплексна програма розвитку експортного потенціалу Іспанії. Вона має бути зорієнтована на нарощування експорту продукції переробних і, головним чином, наукомістких галузей, розширення різноманітних послуг зарубіжним споживачам.

Політика імпорту має орієнтуватися на критерій “критичності”. Слід було б встановити граничні обсяги імпорту стратегічно важливої продукції, які будуть забезпечувати безперервне функціонування народного господарства.

Доцільно, щоб сигнали, інформація для процесу прийняття рішень у сфері виділення пріоритетних експортоорієнтованих галузей і видів виробництва, йшла не від чиновників держапарату і не від керівників неконкурентоспроможних підприємств, а від ринку, від реальних результатів діяльності підприємств будь-якої форми власності у сфері реалізації продукції і послуг на зовнішніх ринках.

Для того, щоб цей принцип не залишався лише побажанням, вкрай необхідно здійснити радикальні заходи щодо вдосконалення інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. Світова практика доводить, що держава має знайти кошти для цієї мети та ініціювати створення розгалуженої, багаторівневої комп’ютеризованої системи збору і обробки інформації для запровадження регулювання зовнішньоекономічних зв’язків.

Важливим аспектом дальшого розвитку зовнішньоекономічних і торговельних відносин стає участь іноземних компаній у реалізації великих і малих проектів розвитку Іспанії, а також спільне здійснення науково-технічних програм Європейського Союзу та інших міжнародних союзів. Залучаються іноземні інвестиції для створення своїх науково-технічних і виробничих об’єктів, крім цього вирішуються не тільки завдання розвитку виробничого потенціалу, але і залучення іноземних партнерів у торговельно-господарські відносини.

Таким чином, основним завданням зовнішньоторговельної політики Іспанії є подальша інтеграція країни до світового господарства й освоєння нових товарних регіональних ринків збуту, забезпечення експортно-імпортної збалансованості, використання переваг міжнародного поділу праці для нарощування економічного потенціалу. Для того щоб виконати завдання слід в системі регулювання зовнішньоторговельної діяльності чітко окреслити критерії розвитку зовнішньої торгівлі Іспанії; вивчити та врахувати при розробці зовнішньоторговельної політики чинники, що формують існуючі та потенційні конкурентні переваги іспанських товаровиробників; встановити пріоритетні напрями експортних та імпортних операцій; визначити конкретні механізми впровадження елементів зовнішньоторговельної політики на державному та регіональному рівнях управління.

ВИСНОВОК

Іспанія нестримно набирає економічну вагу. Такий основний сенс більшості послань, що адресуються в останні дні решті світу офіційним Мадридом.

В цієї заяви є серйозне обґрунтування. Більше половини робочих місць, створених в 2009 році економіками Єврозони, - заслуга Іспанії. Якщо в 1976 і 1996 роках країна налічувала 12 млн. тих, що працюють, то в 2008 році, їх стане 17 млн. - більше, ніж будь-коли в іспанській історії. За роки перебування у влади нинішнього кабінету безробіття скоротилося удвічі. Все ці вісім років темпи зростання ВВП Іспанії були більше 3% в рік. За третій квартал 2009-го економіка країни збільшилася на 0.7%, розвиваючись майже удвічі швидше за середній показник зони євро. У проведеній роботі можна чітко виділити наступні чинники, що роблять вплив на економіку Іспанії: