Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Декабря 2012 в 01:05, курсовая работа
Управління персоналом можна визначити як діяльність, що спрямована на досягнення найбільш ефективного використання працівників для досягнення цілей підприємства та особистісних цілей. Перші, традиційно, пов'язуються з забезпеченням ефективності підприємства. Причому ефективність іноді розуміється у вузькому значенні - як отримання максимального прибутку. Однак дедалі частіше ефективність розглядається не тільки в економічному плані - як економічність, якість, продуктивність, нововведення, прибуток, а і в більш широкому контексті й пов'язується з такими поняттями особистісного, психологічного плану, як задоволеність співробітників своєю працею, участю у трудовому колективі підприємства, високий рівень самооцінки колективу, мотивація персоналу до ефективної праці.
Незважаючи на те, що на підприємстві є спеціалісти по персоналу, менеджери структурних підрозділів теж залучаються до роботи з персоналом, відповідають перед вищим керівництвом за ефективне використання людських ресурсів.
Спеціалісти по управлінню персоналом здійснюють функції по роботі з кадрами підприємства і входять до його вищого керівництва.
Структура служби управління персоналом визначається характером і розмірами організації, особливостями виробничої діяльності. На малих і середніх підприємствах більшість функцій по управлінню персоналом виконують лінійні менеджери, а на великих створюються самостійні структурні підрозділи для виконання функцій по роботі з персоналом з підпорядкуванням їх керівнику організації або його заступнику по управлінню персоналом. Заступнику підпорядковані всі лінійні менеджери, які мають справу з людськими ресурсами.
У табл. 2 наведено склад комплексних завдань та шляхи їх функціонального вирішення. Виконувати завдання можуть різні підрозділи, що передбачається у положенні про підрозділ та посадових інструкціях працівників.
Склад підрозділів змінюється в залежності від розмірів організації. У малих підприємствах один підрозділ може вирішувати різні комплекси завдань, а у великих функції кожного комплексу виконує окремий підрозділ або працівник — спеціаліст по персоналу.
Таким чином, головною метою системи управління персоналом є забезпечення кадрами, організація їх ефективного використання, професійного та соціального розвитку.
Таким чином, управління персоналом в організації здійснюють лінійні менеджери, функціональні менеджери і спеціалісти — менеджери структурного підрозділу по роботі з персоналом.
Таблиця 2
СКЛАД ФУНКЦІОНАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ ЗАВДАНЬ ТА ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ОРГАНІЗАЦІЇ
з/п |
Рішення комплексу завдань (функція) |
Рішення завдань (підфункції) |
1 |
Планування, прогнозування персоналу |
1. Визначення поточної і майбутньої
потреби у 2. Розробка стратегій персоналу 3. Розробка особистого плану працівника 4. Розробка плану роботи з персоналом |
2 |
Маркетинг персоналу |
1. Аналіз кадрового потенціалу 2. Аналіз ринку праці 3. Організація реклами 4. Взаємозв'язки із зовнішніми джерелами забезпечення персоналом 5. Оцінка кандидатів на вакантну посаду 6. Оцінка якості роботи персоналу |
3 |
Розвиток персоналу |
1. Підготовка, перепідготовка
та підвищення 2. Організація навчання на виробництві 3. Робота з резервом персоналу 4. Планування і контроль ділової кар'єри 5. Адаптація нових працівників |
4 |
Аналіз і розвиток засобів мотивації праці |
1. Нормування і тарифікація трудового процесу 2. Участь у розробці системи оплати праці 3. Використання засобів морального заохочення 4. Розробка форм участі в прибутках і капіталі 5. Використання трудової мотивації |
5 |
Створення оптимальних умов праці |
1. Додержання вимог
санітарно-гігієнічних 2. Виконання вимог психофізіології праці 3. Виконання вимог ергономіки праці 4. Виконання вимог технічної естетики 5. Виконання вимог охорони праці і техніки 6. Виконання вимог охорони
навколишнього |
6 |
Оформлення та облік персоналу |
1. Оформлення конкурсного відбору претендентів на посаду 2. Оформлення та облік приймання,
звільнень 3. Інформаційне забезпечення
всієї системи 4. Професійне орієнтування 5. Забезпечення зайнятості |
Закінчення табл..2
№ з/п |
Рішення комплексу завдань (функція) |
Рішення завдань (підфункції) |
7 |
Аналіз та регулювання трудових відносин |
1. Управління взаємовідносинами з профспілками 2. Соціально-психологічна діагностика колективу 3. Аналіз і регулювання групових і особистісних взаємовідносин 4. Аналіз і регулювання взаємовідносин керівників з підлеглими 5. Управління конфліктами і стресами 6. Додержання етичних норм взаємовідносин |
8 |
Розробка організаційних структур управління |
1. Аналіз діючої організаційної структури управління 2. Розробка проектів нової оргструктури управління 3. Розробка штатного розкладу 4. Розробка вимог до нових робочих місць і посад працівників |
9 |
Надання юридичних послуг |
1. Вирішення правових питань в трудових відносинах 2. Узгодження організаційно-розпорядчих документів по персоналу 3. Облік звернень працівників і громадян з кадрових питань 4. Облік документів комерційної і державної таємниці |
10 |
Розвиток соціальної інфраструктури |
1. Управління соціальними конфліктами і стресами 2. Управління житлово-побутовим обслуговуванням 3. Розвиток культури і фізичного виховання 4. Організація громадського харчування 5. Забезпечення медичного обслуговування та відпочинку 6. Забезпечення дитячими закладами 7. Організація продажу товарів працівникам 8. Соціальне страхування по безробіттю 9. Медичне страхування працівників |
Лінійні менеджери несуть пряму відповідальність за досягнення цілей організації, мають повноваження приймати рішення з питань виробничого характеру, розпоряджатися всіма видами ресурсів, у тому числі і людськими.
Менеджери функціональних
Лінійні менеджери можуть делегувати
відділу персоналу право
Така подвійна або спільна відповідальність дає можливість ефективніше використовувати наявні людські ресурси організації.
Фактор — це суттєва обставина у якомусь процесі або явищі.
У процесі виробництва на людей впливають три фактори, які розкриті в табл. 3.
Таблиця 3
ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЛЮДЕЙ
Фактори |
Зміст фактору |
Засоби впливу |
1. Ієрархічна структура організації. 2. Відносини влади. 3. Тиск на людину зверху шляхом примушення. 4. Система контролю. |
Культура організації |
1. Вироблені спільні цінності. 2. Соціальні норми. 3. Установка поведінки. 4. Регламентація дій особистості. |
Ринкові взаємовідносини |
1. Рівноправність відносин. 2. Відносини власності. 3.Рівновага
інтересів сторін найманих 4. Врахування
економічної ситуації в |
Всі перелічені фактори впливу на практиці рідко реалізуються окремо. Все залежить від того, якому з них надають перевагу.
При переході до ринку здійснюється поступовий відхід від управління шляхом адміністративного впливу з практично необмеженою владою до ринкових взаємовідносин, відносин власності на базі економічних методів.
Головним пріоритетом
Завдання менеджменту
Одним із засобів впливу на людей є тиск зверху шляхом примушення. Теоретичним положенням цього фактору є два підходи. Так, Дуглас Мак Грегор класифікує їх як Теорію X і Теорію V.
Теорія X передбачає:
1. Посередня людина не бажають працювати і уникає роботи.
2. Враховуючи те, що люди не люблять працювати, більшість з них треба контролювати, коригувати, направляти і лякати покаранням, щоб спрямувати їхні зусилля на виконанні певної роботи.
3. Посередня людина надає перевагу тому, щоб її направляли і прагне уникати відповідальності.
Інші менеджери будують свої відносини з підлеглими на основі Теорії V, яка передбачає:
1. Посередня людина любить і прагне працювати.
2. Постійний контроль і залякування покаранням не єдиний засіб направляти зусилля працівників на досягнення цілей організації.
3. Людей більше стимулює задоволення їх першочергових потреб, повага і самореалізація.
4. Посередня людина, вихована у відповідних умовах, не тільки не уникає, а прагне нести відповідальність.
5. Виконання роботи залежить від високого ступеня творчої уяви, винахідливості і творчого підходу до вирішення проблеми.
На основі Теорії X і Теорії V економіст Ренсіс Лікерт обґрунтував розподіл організацій на два типи, які мають Систему 1 і Систему 2 (див. рис. 3).
Еволюція спільної діяльності людей привела до створення трьох організаційних культур кадрового менеджменту: бюрократичної; органічної; підприємницької. Вони стали основою для формування чотирьох наукових теорій:
• наукової організації праці;
• людських відносин;
• індивідуальної відповідальності;
• командного менеджменту.
Рис. 3. Поділ організацій на Систему 1 і Систему 2
Все це сприяло формуванню різних типів професійної культури кадрового менеджменту.
Так, при бюрократичній
1. Працівники розглядаються як ліниві, пасивні особи і потребують постійного контролю з боку організації;
2. Спонукальним мотивом для працівників є матеріальна зацікавленість, і менеджер повинен стимулювати підлеглих;
3. Посилений контроль за підлеглим повинен нейтралізувати можливі небажані дії з його боку;
4. Працівники схильні протидіяти цілям організації і нездатні до самоконтролю і самодисципліни;
5. На керівну роботу слід висувати тільки тих працівників, які здатні до самоконтролю і мають високу мотивацію, цілеспрямованість і доброчесність.
При органічній організаційній культурі менеджер по персоналу керується такими стереотипами:
1. Працівників турбують тільки соціальні потреби.
2. Свою діяльність в організації працівники бачать у соціальних відносинах у процесі праці.
3. Працівники більше схильні реагувати на вплив своїх колег, ніж на ініціативи керівництва.
4. Високий рівень згуртованості робить суспільну думку основним джерелом морального авторитету для членів колек-тиву.
5. Працівники позитивно реагують на ініціативи вищого керівництва тоді, коли воно враховує соціальні потреби підлеглих, і в першу чергу потребу в громадському визнанні.
При підприємницькій організаційній культурі менеджер по персоналу керується такими стереотипами:
1. Працівники зацікавлені тільки у досягненні своїх особистих цілей. Вони байдужі до завдань організації, одержання прибутку. З ними краще не обговорювати такі питання.
2. Щоб забезпечити успішне функціонування організації треба наймати цілеспрямованих, активних людей і зберігати контроль над ними.
3. Мотивація працівників сприяє самореалізації, а менеджеру треба передбачати достатню винагороду за досягнення працівниками успіху.
4. Високо ціниться у підлеглих відповідальність, яку вони самі на себе беруть, незважаючи на пов'язаний з цим ризик.
5. Для підприємливих людей не має великого значення посада і звання, а це дає менеджеру свободу маневру при обмежених фінансових ресурсах.
При підприємницькій демократичній організаційній культурі менеджер по персоналу у своїй діяльності враховує наступне:
1. Більшість працівників готові напружено працювати для досягнення цілей поза межами їх особистих інтересів.
2. Кожен працівник є особистістю, і стандартні підходи щодо нього не спрацьовують.
3. Особистості мають достатню гнучкість, щоб поєднувати свої цілі з цілями організації.
4. Досягненню загальних цілей організації сприяє взаємодоповнюваність навичок та вмінь членів команди.
5. Для координації зусиль великого колективу необхідно мати комунікації між працівниками і новий тип керівництва.
6. У розробці рішень і аналізі проблем активну участь повинні брати всі члени команди, щоб одержати результати індивідуальних зусиль і вклад кожного у загальну роботу.
Принцип — це основне вихідне положення якоїсь теорії, вчення, науки і тощо. Принципи управління персоналом організації викладені на рис. 4.
Зміст принципів, які характеризують вимоги до системи управління персоналом
Принцип відповідності функцій управління персоналом цілям виробництва полягає у тому, що функції управління персоналом формуються і змінюються не самі по собі, а у відповідності з потребами та цілями виробництва.
Принцип оптимального співвідношення управлінських орієнтацій диктує необхідність випередження орієнтування функцій управління персоналом на розвиток виробництва у порівнянні з функціями на забезпечення функціонування виробництва.
Принцип економічності передбачає найбільш ефективну та економічну організацію системи управління персоналом, зниження частки витрат на систему управління у загальних витратах на одиницю виробленої продукції, підвищення ефективності виробництва. Якщо після впровадження заходів по удосконаленню системи управління збільшились витрати на управління, то вони повинні перекриватись ефектом у виробничій системі, одержаним від їх здійснення.
Принцип прогресивності передбачає відповідність системи управління персоналом передовим зарубіжним та вітчизняним аналогам.
Информация о работе Управління персоналом в системі менеджменту організацій