Управлінська культура. Основні елементи культури управлінської праці

Управлінська  культура. Основні елементи культури управлінської праці

 

План

 

 

1. Вступ

2. Основна частина:

       2.1 Визначення  поняття «управлінська культура»

       2.2 Елементи  культури управлінської праці

       2.3 Стан  управлінської культури у сучасній Україні

3. Висновки

4. Список використаної  літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

Для сучасноъ України  характерним є стан розбудови, тому дедалі більшої актуальності набувають  процеси управління. Створюється  певний управлінський механізм, який використовує новий стиль праці, що дає змогу високоефективно досягати поставлених цілей у ринкових відносинах. Тож осмислення управлінських проблем, що виникають у процесі будівництва такого механізму, являється одним з найважливіших завдань науки управління. Одною з ключових проблем є питання управлінської культури. Її досліджували такі вчені як як Т. Бойдел, М. Бурке, О. Віханський, А. Наумов та багато інших. На сьогодні переважає тенденція до пошуку оптимальних вирішень складних соціально-економічних задач та розвязання управлінських рішень.

Для забезпечення ефективної діяльності організації управлінець  повинен досконало оволодівати механізмами власної психології, умінням реально оцінювати власні не лише сильні, але й слабкі сторони та цілеспрямовано працювати над удосконаленням своїх організаторських професійних навичок ділового спілкування. Важливою умовою є безперервне особистісне самовдосконалення для забезпечення ефективного управління людськими ресурсами в очолюваному колективі, оскільки, як правило, у будь-якій справі 80 % успіху залежить від керівника і тільки 20 % – від підлеглих.

Безперечно, основою управління є людський аспект, оскільки будь-яка  проблема організації – це проблема управління людськими ресурсами. Управлінська діяльність - це суб'єктивна діяльність людей, для якої вирішальне значення мають соціально-політичні й матеріальні умови життя суспільства. Вона обумовлюється науково-технічними можливостями, оптимальністю та масштабністю соціальних цілей і значною мірою залежить від соціального досвіду, рівня культури, компетентності та свідомості людей.

Управлінська праця  є безпосереднім виявом управлінської  діяльності лише людського суб'єкта - працівників, які здійснюють функції  управління, тобто це цілеспрямована (свідома) праця людей як суб'єктів  управління.

Праця - це певною мірою вираз індивідуальності людини, віддзеркалення суто особистих якостей. Водночас управлінська праця, як і будь-яка інша, вимагає від працівників апарату певних здібностей, досвіду, майстерності, навичок, уміння і насамперед - уміння приймати ефективні рішення, що і складає сутність поняття «управлінська культура» розвитку.

 

 

2. Основна частина

2.1 Визначення поняття «управлінська  культура»

Культура як зміст  і певна характеристика життєдіяльності  суспільства та окремої особистості діє в зовнішньому і внутрішньому середовищах організації, визначає поведінку і ставлення індивідів до інших людей.

Культура управління — сукупність теоретичних та практичних положень, принципів, норм і цінностей, що мають загальний характер і  стосуються певною мірою різних аспектів управлінської діяльності.

підстави стверджувати існування культури управління.Управлінська теорія і практика як система знань, умінь і навичок є феноменом культури, що дає

 

 

   До предмета  культури управління належать  різні методи розв´язання різноманітних організаційно-управлінських проблем (формулювання мети, аналіз проблем, що заважають її досягненню, діагностика управлінських рішень); технологічні, комунікативні, організаційно-структурні (чисельність апарату управління, добір і розстановка кадрів) проблеми тощо.

   Культура управління  є інтегральним феноменом, який  стосується всіх аспектів діяльності  керівників, найважливішими серед  яких є (Ю. Палеха, В. Кудін):

   1. Планування людських  ресурсів організації, визначення потреби в кадрах, вибір джерел їх задоволення, розроблення стратегічної політики керівництва персоналом.

   2. Формування кадрового  складу (добір, прийом на роботу, заміщення посади, скорочення, переміщення  кадрів, звільнення з роботи, розроблення  вимог до найнятого працівника).

   3. Організація  праці (розстановка кадрів, створення  умов для продуктивної праці,  організація підготовки, підвищення  кваліфікації, перепідготовки, самоосвіти  працівників).

   4. Розподіл функціональних  обов´язків і прав працівників, встановлення графіка роботи.

   5. Оцінювання діяльності (атестація та переатестація персоналу,  оплата і матеріальне стимулювання  праці).

   6. Охорона праці  й здоров´я працівників.

   7. Формування системи  комунікації всередині організації.  Турбота про соціально-психологічний клімат, виховання, розв´язання конфліктів.

   8. Інформаційно-аналітична  робота щодо кадрів. Висока культура  управління є одним з вирішальних  чинників успіху організації.  Вона постає як система знань  про процеси управління, структуру управлінських систем, форми, методи й принципи управлінської діяльності.

   Загальні положення  про культуру управління знаходять  своє конкретне втілення у  реальній управлінській діяльності.

   Кожна організація  має свою специфічну культуру, що формується протягом усього її розвитку та враховує суспільно-історичний, соціокультурний, соціально-психологічний, політико-економічний, правовий, міжнародний, екологічний вплив. Культура організації не обмежується особливим кліматом чи цінностями. її складовими можуть бути: призначення організації; критерії досягнення цілей та оцінки результатів; засоби досягнення мети (технології, техніка), стиль діяльності, способи внутрішньої інтеграції і регуляції тощо. Вплив культури організації на становлення керівників, які працюють у ній, виявляється у засвоєнні ними цінностей та норм поведінки, цілей і завдань організації, засобів їх досягнення, усвідомленні своєї ролі й відповідальності за результати. Культура організації впливає на такі аспекти поведінки і діяльності керівника: вибір форми поведінки; стиль і тактику поведінки з погляду морально-психологічних та естетичних цінностей; особисту поведінку, міру такту і відповідальності як показників вияву й розвитку духовної культури особистості; сферу й рівень поведінки за відповідними моральними нормами; здатність і бажання досягти поставленої мети; готовність брати на себе відповідальність; здатність бути порадником і консультантом; дружнє, привітне, вимогливе ставлення до людей.

   Процес формування  культури організації триває на всіх етапах її життєвого циклу. її рівень зумовлюють різноманітні чинники:

— загальнокультурний розвиток країни;

— рівень розвитку конкретного  об´єкта управління (потенціал, зв´язки  із зовнішнім середовищем, технології, конкурентоспроможність, можливість через технологічний порядок впливати на культуру та систему управління виробництвом);

— правове забезпечення виробництва, суспільно корисної діяльності (адекватність правових норм потребам конкретної організації, можливості спиратися  на правову основу країни й конкретного об´єкта управління);

— система зовнішніх  зв´язків;

— організаційно-правовий та організаційно-культурний порядок  організації (загальні, національні, галузеві, конкретно виробничі (організаційні) схеми поведінки працівників);

— програми ефективності праці управлінського персоналу, їх роль у підвищенні продуктивності праці (культура налагодження справи, управлінських комунікацій, система управлінських рішень, передбачених технологією виготовлення продукту).

   Наявність елементів  культури в управлінні — показник своєрідності організації, її “індивідуального обличчя”. Вони є соціальним механізмом відтворення, збереження і розвитку особливостей організаційної діяльності.

   Управлінська  діяльність послуговується тими  елементами культури, які склалися історично і становлять її основу.

 

 

 

Оскільки поняття «культура» виражає досягнутий людством на певному  історичному етапі рівень розвитку суспільства і людини, виражений  у типах і формах організації  й діяльності людей, то тим самим  культура державного апарату управління є однією з форм виявлення культури даного суспільства як історичної цілісності й елементом її загального поняття, що свідчить про закономірність уживання даного терміна для характеристики рівня організації процесу державного управління.

Поняття культури управління охоплює матеріальні й духовні  форми культури, впроваджувані й  використовувані в управлінні, процес створення і реалізації їх в управлінській  практиці, рівень духовного розвитку і відповідні знання людей, зайнятих в управлінській сфері, уміння й навички, необхідні для виконання своїх функцій.

Управлінська культура може бути визначена і як комплекс уявлень про систему цінностей  і цілі дій організації, шляхи  і засоби їхнього досягнення, правила  і норми ділової поведінки, що визначають характер, зміст і методи виконання прийнятих управлінських рішень.

У комплексі тих визначень  обов'язково присутній і термін «культура  управлінської праці». У літературі не надається визначення загальноприйнятого поняття цієї управлінської категорії, але сутність і зміст її характеризується передусім умінням працювати творчо, ініціативно, професійно з постійним пошуком раціональніших методів і прийомів, широким використанням досягнень науки й техніки, високою якістю й максимальною ефективністю. Ці вимоги за своєю природою й сутністю є моральними, організаційними, економічними, психологічними, науково-технічними, а якщо вони набрали правової форми, то мають юридичний характер. Жоден вид праці не є таким суттєво важливим для суспільства, як управлінська праця, тому що вона значною мірою визначає, чи будуть соціальні й державні інститути суспільства успішно виконувати свої завдання, чи марнуватимуть людські й природні ресурси.

 

Культура управління – це сукупність теоретичних та практичних положень, принципів і норм, що мають загальний характер і стосуються різною мірою всіх аспектів людської діяльності, це важлива сфера впливу на свідомість, вчинки підлеглих, їх помисли і бажання, водночас, вона один з вирішальних факторів успіху в управлінні. Перед нею стоїть завдання створити такий управлінський світогляд кожного керівника, який здатний піднести його до висот сучасної професійної культури. Її елементами є: глибина, світогляд, морально-етичні норми праці, відношення до праці, навички в організації роботи і виконанні її окремих сегментів, уміння володіти собою і розуміти трудовий колектив. Управлінська культура проявляється також в досконалості роботи, у прагненні створити цілісну композицію. До того ж, така культура характеризує як індивідуальну діяльність управління, так і колективну роботу. Зрозуміло, що вона особливо важлива для керівника, адже головним у його професійній роботі є спілкування з людьми.[1]

 

Особливості управлінської  культури:

 

1.     Управлінська  культура існує в будь-якій  організації, не має матеріальної форми.

 

2.      Управлінську  культуру неможливо виміряти  кількісними показниками, не може  бути формалізована чи декларована.

 

3.     Управлінська культура  є фактором мотивації,  індивідуальна  і неповторна.

 

4.     Управлінська культура має загальні риси, тому може бути класифікована.[2]

 

 

2.2 Елементи культури  управлінської праці

 

ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ КУЛЬТУРИ УПРАВЛІНСЬКОЇ  ПРАЦІ.

 

 

Культуру управлінської праці  прийнято підрозділяти на:

 

1. Особисту культуру керівника,  що включає: рівень кваліфікації, етичне виховання, особисту гігієну і зовнішній вигляд, форму звернення до підлеглим;

 

2. Раціональний розподіл  робочого часу. Раціональна організація  праці керівника немислима без  чіткого уявлення про те, що він робить, коли він це робить, скільки часу витрачає на різні види робіт. Мова йде про строгому плануванні особистої роботи по наступних напрямах:

 

а) робота з документами. Як правило, керівники переобтяжені роботою з документами і із-за невпорядкованості маршрутів руху документів, тривалої їх обробки і погано організованої доставки до 40 % директивних, облікових і інших документів можуть доходити до виконавців із запізненням або взагалі не доходити. Так керівники підприємств, документообіг яких складає 20 - 30 тис. одиниць (і це не далеко найкрупніші підприємства), підписують щорічно не менше 20 тис. організаційно - розпорядливих документів, не рахуючи договорів, звітів, графіків, проектів. Проглядання документа і його підписання віднімають приблизно півхвилини. Таким чином, 20 - 25 днів в році керівники зайняті виключно підписанням документів.

 

 

б) робота з кадрами  і рішення соціально - економічних  питань.

 

в) вирішення комерційних  питань;

 

г) наради, переговори;

 

д) непродуктивні витрати часу, не уточнений час.

 

 

Керівникові в той  же час слід мати на увазі, що він  повинен враховувати і планувати  не тільки робочий, але і вільний  час;

 

3. культуру змісту  робочого місця. Окремі керівники  вважають, що в процесі роботи  необхідне, щоб все знаходилося "під рукою", і з цією метою на робочий стіл викладають всю наявну документацію. Проте при такому підході трудовому процесу сильно важко: зменшується робоча площа столу; важко зосередитися на якому-небудь одній справі; погіршуються санітарно-гігієнічні умови; легко втратити потрібні в даний момент документи і т.п.;

 

4. культуру проведення  масових заходів. Мова йде,  перш за все, про культуру  проведення різного роду нарад,  переговорів і бесід, на які  витрачається значна кількість  робочого часу. Так, наприклад, у білоруських керівників верхнього, середнього рівнів управління ці втрати складають 25 - 43 % і 30 - 45 % відповідно. Тому, для економії часу і підвищенні результативності нарад в будь-якій організації керівником повинні використовуватися такі правила їх підготовки, як: чітке визначення теми наради, розробка порядку денного, своєчасне сповіщення учасників наради, вирішення організаційних питань (вентиляція приміщення, розміщення учасників), вирішення всіх питань тільки через головуючого (щоб уникнути конфліктних ситуацій) і др.;

 

5. культуру прийому  відвідувачів. Вона припускає дотримання  правив і вимог при прийомі  працівників, як по особистих,  так і по службових питаннях.

 

6

. культуру в роботі  з листами. Сюди входить обов'язкова  реєстрація листів, визначення термінів їх розгляду, персональна відповідальність керівника за своєчасне і правильне реагування на них, обов'язкова відповідь на кожен лист. Так, наприклад, в авіакомпанії Continental Airlines будь-який співробітник може залишити повідомлення (голосове або письмове) генерального директора, який зобов'язаний відповісти на нього протягом декількох днів;

 

7. культуру мови. Близько  80 % робочого часу керівника пов'язано  з контактами з людьми. Тому  уміння говорити (спілкуватися) є  важливою складовою частиною культури праці керівника.

 

8. Організаційну культуру, до процедур якої можна віднести: а) підбір і розстановку кадрів:

 

- перш за все, проводиться  аналіз передбачуваної роботи, загальні  до неї вимоги і обов'язки  працівника (у сфері гостинності, наприклад: прибирання номерів за одиницю часу; мінімальна, максимальна або середня кількість вироблюваних продуктів), а також місце працівника і посадове обмеження в структурі організації (наприклад, все в тій же сфері гостинності: обмеження на ухвалення чека, що перевищує певну суму без узгодження з вищим керівництвом і т. д.);