Вища освіта в Україні у контексті Болонського процесу. Державний стандарт вищої освіти в Україні

 

 

Міністерство освіти і науки України 
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара 
Факультет міжнародної економіки 
Кафедра менеджменту та туристичного бізнесу 

 

 

 

ЗВІТ

З НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ «ВСТУП ДО ФАХУ»

На тему «АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ЖИТТЄВОГО РІВНЯ В УКРАЇНІ, НІМЕЧЧИНІ ТА США НА ПЕРІОД 2010-2014 РОКІВ. ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ В ЦИХ КРАЇНАХ»

 

                                                  Студентки 1 курсу групи ВЗ-14-1                                            напряму підготовки 6.030601 Менеджмент

Ковтун О.В

Керівник асист.Смирнова Т.А

 

                                                                             Кількість балів          _______

                                                                             Національна шкала  _______

                                                                             Оцінка ECTS              _______

 

Члени комісії :__________ (підпис)     (прізвище та ініціали)

 

____________________

(підпис)   (прізвище та ініціали)

 

____________________

(підпис)   (прізвище та ініціали)

 

 

 

м. Дніпропетровськ, 2015р.

Зміст

Вступ 
1. Вища освіта в Україні у контексті Болонського процесу. Державний стандарт вищої освіти в Україні 
2. Історія і традиції ДНУ ім. О.Гончара 
3.Роль менеджера у підвищенні  соціально-економічної ефективності функціонування сучасних підприємств 
4.Професійне самовизначення студента 
5.Аналіз динаміки  життєвого рівня в Україні,Німеччині та США  на період  2010-2014 років. Фактори впливу на життєвий рівень в цих країнах

Висновки 
Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

     Менеджмент — це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань. Менеджмент пронизує всю організацію, торкається практично всіх сфер її діяльності.

     Головним завданням вивчення основ менеджменту як наукової дисципліни є отримання комплексу знань відносно вибору нових форм і методів менеджменту при створенні цілісної, ефективної і гнучкої системи управління підприємством в умовах розвинутої ринкової економіки. 
     Знання теоретичних основ управління дасть можливість оволодіти культурою і мистецтвом керівництва колективом, включаючи вміння ставити загальні і конкретні цілі і задачі діяльності організації; розробляти стратегію управління з врахуванням суспільних, колективних і особистих інтересів, контролювати процес її реалізації.                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вища освіта в Україні у контексті Болонського процесу. Державний стандарт вищої освіти в Україні.

      Прагнення до європейської інтеграції суттєво впливає на всі сфери життєдіяльності Української держави, включаючи і вищу освіту. Наразі Україна чітко окреслила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи, активно здійснює модернізацію освітньої системи у контексті вимог Болонських угод, наполегливо працює над приєднанням до Болонського процесу. Відтак слід ураховувати основні цілі Болонського процесу:

- побудова європейського  простору вищої освіти як передумови  розвитку мобільності громадян  з можливістю їх працевлаштування; 
- посилення міжнародної конкурентоспроможності національних систем і в цілому європейської системи вищої освіти;

- досягнення більшої сумісності  та порівнянності систем вищої  освіти; формування та зміцнення  інтелектуального, культурного, соціального  та науково-технічного потенціалу  окремих країн та Європи у  цілому;

- підвищення визначальної  ролі університетів у розвитку  національних та європейських  культурних цінностей; 
         Стояти осторонь цього процесу Україна не може, тому необхідно прогнозувати процес трансформації національної системи освіти, оптимально поєднуючи накопичений зарубіжний та вітчизняний досвід. Цей процес має будуватися на наступних засадах:

        1. Побудова оновленої системи освіти - повинна стати національною ідеєю, зміст якої полягає у збереженні і примноженні давніх освітніх традицій українців. Під цим кутом зору необхідно ураховувати аргументи, які висловлюють корифеї української науки та відомі педагоги-практики. Так, на думку професора Кузьмінського А.І., ректора Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького: "Нашій постколоніальній науці слід уважніше осягати власну спадщину, а не відшукувати десь там - у далеких світах - те, що давно вже відоме і чомусь забуте тут.

       2. Оновлена система вищої освіти покликана виховувати громадянина держави Україна, всебічно розвинену особистість, для якої потреби у фундаментальних знаннях та у підвищенні загальноосвітнього і професійного рівня асоціюється зі зміцненням своєї держави.

      3. Розвиток національної системи вищої освіти має підпорядковуватись законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку. Водночас важливо враховувати при цьому не менш важливі чинники - соціальні, політичні, духовного життя, суспільної свідомості, культури та моральнопсихологічних цінностей. 
      4. Розвиток вищої освіти України слід розглядати у контексті тенденцій розвитку і досвіду світових освітніх систем.    Зокрема,необхідно привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України у відповідність до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складові, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти і наповнити його новітніми технологіями; забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем. Необхідна гармонізація освітнього простору України через створення архітектури вищої освіти, яка узгоджується з європейським і світовим освітнім простором та сприяє її інтеграції.

    Наразі актуальними завданнями вищих навчальних закладів постають: 
- Завершення переходу до динамічної двоступеневої підготовки фахівців.

- Упровадження системи  академічних кредитів, аналогічної  ECTS (Додаток А).(від англ. - Europian Credit Transfer System - Європейська система перезарахування кредитів - залікових одиниць трудомісткості).

- Упровадження в навчальний  процес кредитно - модульної і  модульно-рейтингової технологій  навчання. 
- Забезпечення дієвих внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю за якістю вищої освіти.

 

Державний стандарт вищої освіти

     1. Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями містить перелік назв кваліфікацій, які визначаються через професійні назви робіт, що мають виконувати фахівці певного освітньо-кваліфікаційного рівня на первинних посадах.

     2. Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, містить перелік назв напрямів, що відображають споріднений зміст вищої освіти і професійної підготовки, та перелік назв спеціальностей, що відображають неповторювані узагальнені об'єкти діяльності або виробничі функції та предмети діяльності.

     3. Вимоги до освітніх рівнів вищої освіти містять вимоги до рівня сформованості у особи соціальних і громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а також вимоги до формування у неї патріотизму до України та до знання української мови.

4. Вимоги до освітньо-кваліфікаційних  рівнів вищої освіти містять  вимоги до професійної підготовки  фахівців з урахуванням суспільного  поділу праці. 

5. Перелік кваліфікацій  за відповідними освітньо-кваліфікаційними  рівнями, вимоги до освітніх та  освітньо-кваліфікаційних рівнів  вищої освіти затверджуються  Кабінетом Міністрів України  за поданням спеціально уповноваженого  центрального органу виконавчої  влади у галузі освіти і  науки, погодженим із спеціально  уповноваженим центральним органом  виконавчої влади у галузі  праці та соціальної політики. 
 
 
 
 
 

2.Істрія та традиції Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара

    Перша спроба заснування університету в Катеринославі була зроблена ще наприкінці XIХ століття, коли з’явився відповідний царський указ. Але практично ця ідея була реалізована лише в серпні 1918 року завдяки наполегливим зусиллям місцевої інтелігенції й підтримці видатних українських вчених В.І.Вернадського, Д.І.Багалія, М.П.Василенка, Л.В.Писаржевського.

  Активні спроби відкриття університету в місті почалися лише з кінця ХІХ століття. На цей час Катеринослав вже перетворився на одне з найбільших міст Російської імперії, значний центр промислового Півдня. Історичний же парадокс полягав у тому, що місто, яке задумувалося як столиця південного краю, як Південна Пальміра, залишалося протягом значного періоду науковою провінцією.

Тривалий час заснуванню університету в Південній Столиці перешкоджали історичні події: революція 1905-1907 рр., Перша світова війна 1914-1918 рр., Лютнева революція 1917 р., Жовтнева революція 1917р., майже цілковита анархія на територіях колишньої імперії в 1917-1918 рр. Все це зводило нанівець будь-які спроби започаткувати вищу освіту в Катеринославі.

Активні прибічники ідеї заснування Університету використовували будь-які можливості для досягнення своєї мети. Так, під час евакуації навчальних закладів з території бойових дій Першої світової війни, вони декілька разів подавали клопотання про перенесення одного з університетів до Катеринослава. Утім, ані сильна матеріальна база, ані найкращі викладачі Наддніпрянщини не забезпечили успіху їх ініціативі. Евакуйований Варшавський університет (Польща) був перенесений до Ростова-на-Дону, Юр’ївський університет (Прибалтика), за який наукова громада Катеринослава боролася до останнього, – до Пермі.

Саме в цей час міністр народної освіти, задоволений матеріальною базою, яку пропонували для згаданого Юр’ївського університету, запропонував, щоб Катеринослав вніс петицію про відкриття медичного факультету на своїх теренах. Він пообіцяв, що за відповідної матеріальної підтримки міста таке клопотання буде задоволено.

Тож, у березні 1916 р. міська управа, скориставшись нагодою, подала прохання про відкриття в Катеринославі медичного та природничого факультетів університету та політехнічного інституту.

І вже влітку того ж року було сформовано омріяний навчальний заклад – Вищі жіночі курси, які офіційно іменувалися Катеринославськими приватними курсами М.С. Копилова та О.В. Тихонової. Спершу до їх складу входило лише два факультети – фізико-математичний (з природничо-історичним і математичним відділеннями) і медичний. Офіційне відкриття новоствореної інституції відбулося 15 вересня 1916 р. За сприяння В.І. Вернадського в кінці 1916 р. Вищі Жіночі Курси отримали статус вищого навчального закладу, а станом на 1 січня 1918 р. в ньому навчалося 1298 студентів.

Наприкінці 1917 р. Товариство сприяння жіночій освіті порушило питання про відкриття двох нових факультетів: юридичного й історико-філологічного, що співпало з бажанням створити в Катеринославі університет у повному складі з чотирьох факультетів.

Історичні ж події внесли певні корективи до планів наукової громади. З початку 1917 року становище у країні було вельми напруженим, владу ділили між собою Тимчасовий уряд, робітничі Ради, Центральна Рада у Києві та безліч місцевих народних ватажків. Цікаво зазначити, що, незважаючи на конфронтацію, самопроголошені уряди однаково сильно прагли відкриття університету в Катеринославі, переслідуючи, утім, різні цілі.

Катеринославський міський комітет з народної освіти, який підпоряд-ковувався більшовицькій владі, видав постанову, де зазначалося: «Предло-жить Думе принять в свое ведение существующие Высшие женские курсы при условии преобразования их в университет для лиц обоего пола в составе четырёх факультетов и войти в соглашение с земством по вопросу их содержания. Признать желательным закончить преобразование к началу будущего учебного года, указав Думе на Потемкинский дворец как на помещение, наиболее подходящее для университета».

Того ж 1918 року Губернська земська управа, підвладна вже уряду гетьмана П. Скоропадського, звернулася до Міністерства народної освіти з клопотанням подібного характеру: «Потреба відкриття університету у Катеринославі дуже велика. Про це катеринославське земство давно вже клопоталось, але дозволу старий російський уряд не давав. Тепер же… з утворенням української самостійної держави становище змінилось на користь українського народу. Земська управа, маючи надію, що у відкритті університету не буде відмовлено, найпокірніше прохає Міністерство народної освіти відкрити в цім же 1918 р. Державний університет у місті Катеринославі у складі таких факультетів: юридичного, історико-філологічного, фізико-математичного та медичного, задля якого земство має клініку – земську лікарню…».

У червні 1918 р. офіційно було вирішено, що майбутній національний університет буде відкритий на базі Вищих жіночих курсів. Проект статуту Університету був поданий вже на початку липня, але з певних причин підписання останнього затягувалось. Все ж, у зв’язку з повномасштабним прийомом студентів і чималими зусиллями громадськості Катеринослава, професор М. Й. Лєбєдєв, який у подальшому став першим ректором Катеринославського університету, домігся офіційного затвердження головного документу Університету. Офіційне підписання останнього відбулося 20 серпня 1918 року. Ця дата вважається датою заснування університету.

Об’єктивні обставини склалися так, що вищий навчальний заклад, який було відкрито у Катеринославі, був приватним з викладанням російською мовою. Однак слід відзначити, що розвитку української культури надавалось велике значення, і при обговоренні питання про університет «…комиссия сочла необходимым включить в состав кафедр соответствующих факультетов кафедры украинского языка, украинской литературы, истории Украины и истории западнорусского украинского права с преподаванием на украинском языке… и установить общую лектуру по украинскому языку».