Звіт з виробничо-технологічної практики на базі Полтавської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт державног

Розділ 4. Організація, техніка та технологія виробничих процесів

Штукатурні роботи — це процес покриття конструкцій або їхніх окремих елементів шаром різноманітних за складом будівельних розчинів (мокра штукатурка) або штукатурними листами заводського виготовлення (суха штукатурка).

Виконують штукатурні роботи з метою вирівнювання поверхні конструкцій та надання їй належної макроструктури для наступних оздоблювальних робіт (звичайна штукатурка), вирівнювання поверхні з одноразовим створенням декоративних якостей (декоративна штукатурка), а також утворення спеціальних властивостей (спеціальна штукатурка).

Остання може бути: гідро-, тепло-, звуко-, гідроізоляційною або рентгенозахисною.

Монолітна штукатурка (мокра) за кількістю та ретельністю виконання технологічних операцій і загальною товщиною поділяється на три категорії: проста — не більше ніж 12 мм, поліпшена — 15 мм, високоякісна — 28 мм. Кількість технологічних операцій залежить від категорії.

Простою штукатуркою опоряджують приміщення складського та допоміжного призначення; поліпшеною — житлових, адміністративних, навчальних, промислових, сільськогосподарських будинків і споруд; високоякісною — громадських будівель культурного призначення, адміністративних будівель першого класу, а також фасадів.

Основні елементи штукатурного шару:

• набризк — для надійного зчеплення штукатурки з основою (конструкцією);

• ґрунт — для вирівнювання поверхні; в спеціальних штукатурках ґрунт виконує, крім того, ще й функцію спеціального призначення;

• накривний шар — для надання поверхні властивостей, необхідних для фарбування або наклеювання шпалер, декоративних якостей (декоративна штукатурка) або спеціальних властивостей (спеціальна штукатурка).

Для нанесення і розрівнювання розчину використовують такі інструменти: штукатурні кельми і лопатки (невеликі кельми), для порядкування штукатурки — терки, гладилки, для контролю рівності поверхні — будівельні рівні.

Малярні роботи — це процес нанесення на поверхні будинків (споруд) чи будівельних конструкцій фарб або лаків. Фарба є основним матеріалом у малярних роботах.

Залежно від складу фарби поділяють на водні та безводні. До водних належать клейові, вапняні, водоемульсійні, силікатні. До безводних — олійні, лакові, синтетичні. Вибір фарби залежить насамперед від призначення приміщення, а й колір — від орієнтації приміщення (південь, південний схід чи південний захід — холодні тони; північ, північний схід чи північний захід — теплі тони).

Залежно від призначення будинків і споруд, а також нормативних вимог до фарбованої поверхні виділяють такі категорії фарбування:

• просте — фарбування поверхонь приміщень складського та допоміжного призначення, а також окремих промислових та сільськогосподарських будівель і споруд;

• поліпшене — житлових промислових, адміністративних, навчальних та сільськогосподарських будівель і споруд;

• високоякісне — громадських будівель культурного призначення та адміністративних першого класу.

Чим вища категорія фарбування, тим більша кількість операцій.

Крім фарб та лаків у малярних роботах використовують такі матеріали: в'яжучі (вапно, цемент, клей, оліфа, рідке скло, полімерні смоли); ґрунтовки (миловар, полівінілацетатна емульсія, трав'янка, масляний ґрунт); шпаклівки (клейові та масляні); розчинники (уайт-спірит, ацетон, скипидар); сикативи (для прискорення процесу висихання масляних фарб та лаків); пігменти (мінеральні та органічні); розріджувачі (вода, оліфа, лаковий гас, ацетон); наповнювачі (тальк, слюда, азбест, трепел, важкий шпат).

Для виконання малярних робіт використовуть шпателі, щітки — рогожні, махові й плоскі різних розмірів, валики з короткими й довгими ручками.

Малярні роботи починають тільки тоді, коли закінчено всі попередні роботи: санітарно-технічні, електромонтажні, штукатурні, облицювальні. Температура повітря в приміщеннях має бути не нижче ніж 8 оС, вологість повітря — не більше ніж 70 %, вологість оштукатуреної або бетонної поверхні — не вище ніж 8 %, а дерев'яної — 12%.

Зараз у житлових будинках найчастіше стіни оклеюють шпалерами через  їх високі естетичні якості. Умовно шпалери можна розділити на наступні види:

— вінілові,

— текстовинилові,

— паперові,

— склошпалери,

— рідкі шпалери.

Найпоширеніші одношарові паперові шпалери. Їх виготовляють із паперу з кольоровою обробкою на поверхні, з малюнком, видрукуваним звичайно клейовими, а також дисперсними й олійними фарбами. Такі шпалери недорогі, але рельєфний малюнок на одношарових шпалерах після зволоження й висихання на стіні в більшості випадків порушується.

Шпалери випускають із трьома варіантами обробки країв:

— обрізаними з двох сторін,

— з одним обрізаним краєм,

— з необрізаними.

Шпалери з обрізаними краями накладають встик, полотнище до полотнища. Краю приганяють точно й щільно, зазорів між ними залишатися не повинно. Шпалери з одним обрізаним краєм: укладають так, щоб сусіднє полотнище перекривало крайку попереднього.

Шпалери завжди починають клеїти від вікна, щоб непомітно було стики. При нарізці шпалер довжину роблять трохи більше необхідної. Надлишки обрізаються прямо на стіні після поклейки. При нарізці смуг стежать за збігом малюнка.

Нарізані шпалери складають лицьовими сторонами вниз на чистому підлогу. Якщо шпалери тонкі, промазують їх холодним клейстером один раз, щільні — теплим клейстером двічі. Полотнища прикладають до стіни, що наперед намазала клеєм, і починають прогладжувати чистими ганчірками, починаючи зверху уздовж стіни, а потім приклеюють краї. Під час робіт руки і ганчірки повинні бути чистими сухими, щоб не забруднити шпалери. Роботи проводяться в приміщенні без протягів, зайвої вогкості і сонячних променів.

Розділ 5. Організація та оплата праці

Виробничі та соціальні відносини між ТОВ «ФК «Ворскла» та його персоналом, у тому числі питання найму та звільнення, режиму праці та відпочинку, організації та оплати праці, пільг та компенсацій регулюються чинним законодавством, колективним договором та індивідуальними трудовими договорами (контрактами) й угодами. Умови колективного та індивідуальних договорів і угод не повинні погіршувати положення працівників підприємства порівняно з умовами, передбаченими законодавством України.

Оплата праці працівників підприємства проводиться відповідно до чинного законодавства, положень, які приймаються у передбаченому статутом порядку, умовами колективного та індивідуальних трудових договорів, договорів колективного та орендного підряду і, як правило, визначається кінцевим результатом, особистим трудовим вкладом і граничним розміром не обмежується.

Основними вимірниками результатів (затрат) праці є кількість виготовленої продукції (обсяг наданих послуг) належної якості або витрачений 
робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких працівник фактично був зайнятий (працював) на підприємстві (в організації). Такому поділу вимірників затрат праці відповідають дві форми заробітної плати, що базуються на тарифній системі, — відрядна та почасова.

За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами й розцінками, установленими на підставі розряду працівника. Кваліфікаційний (тарифний) розряд працівника передбачає виконання роботи відповідної складності. 
Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці. Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення обґрунтованих норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і, що особливо важливо, воно не повинно призводити до погіршання якості продукції, порушень технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.

На ТОВ «ФК «Ворскла»використовується почасова, а саме погодинна форма оплати праці. За почасової форми заробітної плати оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом.

Почасова форма заробітної плати застосовується тоді, коли недоцільно нормувати роботи (наприклад, операції контролю за якістю продукції) або вони взагалі не піддаються нормуванню, оскільки зміст і послідовність виробничих операцій часто змінюються (роботи з ремонту та налагодження устаткування, обслуговування внутрішньозаводського транспорту, дослідно-експериментальні роботи тощо). Сучасна техніка пред'являє підвищені вимоги до точності та чистоти обробки, якості продукції. Саме почасова, а не відрядна оплата праці значно більше сприяє дотриманню цих вимог. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками).

Почасова оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань або за місячними окладами. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців, як уже було сказано, проводиться, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками).

За простої почасової оплати заробіток працівника (Dпп) розраховується множенням годинної тарифної ставки відповідного розряду (s) на кількість відпрацьованих годин (t). Через недостатній позитивний вплив на кількість і якість праці робітника цю систему застосовують досить рідко.

У почасово-преміальній системі певною мірою усунуто цей недолік. За цієї системи окрім тарифного заробітку (s • t) працівник одержує премію (m) за досягнення певних кількісних або якісних показників. Загальний заробіток (Dпрем) визначається сумою тарифного заробітку і премії.

За застосування почасово-преміальної системи з використанням нормованих завдань заробіток може складатися з трьох частин:

1) почасового заробітку, що розраховується  пропорційно відпрацьованому часу, і доплат за професійну майстерність  та умови (інтенсивність) праці;

2. додаткової оплати за виконання нормованих завдань, що нараховується у відсотках до почасової оплати за тарифом;
3. премії за зниження трудомісткості виробів або робіт. Різновидом почасово-преміальної є система оплати за посадовими окладами, що застосовується на підприємствах усіх галузей економіки. За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер (комірники, вагарі, прибиральники та ін.).

Розділ 6. Техніка безпеки

ТОВ «ФК «Ворскла»має у своєму складі відділ охорони праці на будівництві, який здійснює контроль за безпекою виробничих процесів, 
устаткування, будівель і споруд; забезпечує працюючих засобами індивідуального та колективного захисту; забезпечує професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників із питань охорони праці, веде пропаганду безпечних методів праці; забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку працюючих; слідкує за професійним добором виконавців для визначених 
видів робіт.

Інструктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від характеру їх трудової діяльності, підлеглості і форми власності. Мета інструктажу — навчити працівника правильно і безпечно для себе і навколишнього середовища виконувати свої трудові обов'язки. Інструктажі за часом і характером проведення поділяють на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж, тобто короткочасне навчання, адміністрація будівельної організації повинна організувати для всіх категорій працівників, яких приймають на роботу, незалежно від їхньої освіти, стажу роботи за даною спеціальністю, посади. Вступний інструктаж провадиться у кабінеті з охорони праці або у спеціально обладнаному приміщенні за заздалегідь розробленою і затвердженою програмою. Після перевірки знань у спеціальному журналі позначкою і власноручним підписом робітника підтверджується проходження ним інструктажу.

Первинний інструктаж проводять безпосередньо на робочому місці працюючих, показуючи безпечні прийоми і методи праці. Після цього їх допускають до самостійної роботи. Повторний інструктаж вони проходять не пізніше ніж через 6 міс.

Будівельний майданчик — це територія, на якій споруджується будинок, розташовано тимчасові споруди (склади, розчинні вузли, прохідні тощо), під'їзні дороги, а також місця для складання різних будівельних матеріалів. 
Охорона праці робітників і забезпечення умов додержання правил техніки безпеки на кожному будівельному майданчику — обов'язок керівників будівельних організацій і осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт. За загальний стан техніки безпеки в будівельній організації відповідають начальник (керуючий) та головний інженер. Контроль за додержанням правил техніки безпеки і здійсненням організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних заходів щодо запобігання травматизму і професійним захворюванням покладено на осіб, призначених адміністрацією будівництва з числа інженерно-технічного персоналу, а також громадських інспекторів. Ці працівники мають контролювати виконання наказів, інструкцій і розпоряджень з питань техніки безпеки, проводити інструктажі робітників, брати участь у періодичних випробуваннях машин, механізмів, риштувань, колисок, а також працювати в комісіях, що розслідують причини аварій і випадки травматизму на будівельному майданчику.