Аналіз структури кредитного портфеля

Аналіз структури кредитного портфеля

Кредитний портфель являє  собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов'язаних з різними  чинниками кредитного ризику або  зі способами захисту від нього.

 Управління кредитним  портфелем дає змогу балансувати  та стримувати ризик усього  портфеля, контролювати ризик, притаманний  тим чи іншим ринкам, клієнтам, позиковим інструментам, кредитам  та умовам діяльності. Управління  кредитними ризиками вимагає  систематичного кількісного та  якісного аналізу кредитного  портфеля та роботи з проблемними  кредитами.

 Аналіз кредитного  портфеля потребує дослідження  його структури в розрізі груп  ризику, ступеня забезпеченості, галузевої  структури, форм власності позичальників  і т. п., а також вивчення  динаміки кожної групи, сегментації  кредитного портфеля.

 Особливу увагу, як  уже зазначалося, приділяють якості  кредитного портфеля, захищеності  його від кредитного ризику. З  метою підвищення надійності  та стабільності банківської  системи, захисту інтересів кредиторів  і вкладників комерційних банків  постановою Правління Національного  банку України № 279 від 6.07.2000 р. затверджене Положення про  порядок розрахунку резерву для  відшкодування можливих втрат  за кредитними операціями банків.

 Комерційні банки зобов'язані  створювати резерви для відшкодування  можливих витрат за основним  боргом (без процентів та комісій)  за всіма видами наданих кредитів  у національній та іноземній  валютах, у тому числі за  наданими депозитами, кредитами  іншим банкам, суб'єктами господарювання (овердрафт, ураховані векселі,  факторингові операції, фінансовий  лізинг), наданими гарантіями та  поручительствами.

 Резерв використовується  на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної  діяльності банку.

 Резерв під кредитні  ризики розподіляється на резерв  під стандартну заборгованість  за кредитами та резерв під  нестандартну заборгованість за  кредитами (кредити під контролем,  субстандартні, а також безнадійні, сумнівні кредити).

 З метою нарахування  резерву й оцінки якості кредитного  портфеля комерційні банки здійснюють  класифікацію виданих кредитів  та оцінку кредитних ризиків  з урахуванням таких критеріїв:

S оцінка фінансового стану  позичальника;

S погашення позичальником  кредитної заборгованості за  основним боргом та відсотків  за нею.

 Для оцінки фінансового  стану позичальника — юридичної  особи використовуються такі  показники:

 • коефіцієнт абсолютної  ліквідності;

 • проміжний коефіцієнт  покриття (проміжний коефіцієнт  ліквідності);

 • коефіцієнт загальної  ліквідності;

 • коефіцієнт автономії;

 • коефіцієнт фінансового  важеля;

 • коефіцієнт маневреності;

 • коефіцієнт фінансової  стійкості;

 коефіцієнт забезпеченості  запасів та витрат;

 обсяг реалізації та  прибутку;

 показники прибутковості;

 склад та динаміка  дебіторо-кредиторської заборгованості;

 грошові потоки позичальника.

 Також мають бути  враховані фактори суб’єктивного  характеру:

 ♦ ефективність управління позичальника;

 ♦ ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі;

 ♦ наявність державних замовлень та державна підтримка позичальника тощо;

 ♦ погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому;

 ♦ професіоналізм керівництва.

 Оцінювання фінансового  стану позичальника — комерційного  банку здійснюється на підставі  таких критеріїв (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Критерії оцінки фінансового  стану позичальника — комерційного банку

 Під час оцінювання  фінансового стану позичальника  — фізичної особи мають бути  враховані:

 • соціальна стабільність  клієнта, тобто наявність власної  нерухомості, цінних паперів тощо, постійної роботи, сімейний стан;

 • наявність реальної  застави;

 • вік та здоров'я  клієнта; 

 • загальний матеріальний  стан клієнта, його доходи та  витрати;

 • інтенсивність користування  банківськими позиками у минулому  та своєчасність їх погашення  і відсотків за ними, а також  користування іншими банківськими  послугами;

 • зв'язки клієнта  у діловому світі тощо.

 Згідно з оцінкою  фінансового стану позичальника  та перспектив його розвитку  кредити відносяться до таких  категорій (рис. 5.2):

Рис. 5.2. Категорії кредитів за ступенем ризику

 Виходячи з погашення  позичальником кредитної заборгованості  за основним боргом та відсотків  за нею погашення є:

 ♦ добрим — якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються в установлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

 ♦ слабким — якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;

 ♦ недостатнім — якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

 Відповідно до перелічених  критеріїв кредитний портфель  банків класифікується за такими  групами: 

На підставі класифікації позик комерційний банк створює  резерв щодо кожної групи кредитів.

 Резерв має бути  сформований у повному обсязі  відповідно до сум фактичної  кредитної заборгованості за  групами ризику та встановленого  рівня резерву з розподілом  за видами валют. 

Комерційний банк формує резерв під стандартну заборгованість за кредитами  щоквартально.

 Під нестандартну заборгованість  за кредитами, віднесеними до  категорії «під контролем», «субстандартні»,  «безнадійні», комерційний банк  формує резерв у повному обсязі  також щоквартально.

 За ступенем ризику  позики або ступенем надійності  клієнта кредити поділяються  на п'ять груп: стандартні, під  контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні кредити.

 Розглянемо структуру  кредитного портфеля банку за  групами ризику, яка склалася  за останні два роки на умовному  прикладі (табл. 5.10). Сукупний кредитний  портфель банку наведено в 

табл. 5.11. КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ «А»

 

 

СТАНОМ НА 1.01.2002 p., тис. грн.

 

Таблиця 5.11

 СТРУКТУРА КРЕДИТНОГО  ПОРТФЕЛЯ БАНКУ «А» ЗА ГРУПАМИ  РИЗИКУ 

 

З таблиці видно, що за аналізований період структура кредитного портфеля дещо погіршилася. Так, питома вага ризикованих  та високоризикованих кредитів збільшилась  на 5,3 процентного пункту (з 19,7 % у 2001 р. до 25 % у 2002 р.). При цьому значно зросла частка сумнівних кредитів (на 5,2 процентного пункту, або на 5280 тис. грн). Частка безнадійних кредитів зросла на 0,9 процентного пункту, або  на 290 тис. грн. Це свідчить про те, що в банку проводиться досить високоризикована кредитна політика.

 З огляду на таке  становище аналіз треба деталізувати  в напрямі виявлення причин  збільшення питомої ваги небезпечних  та безнадійних (збиткових) кредитів  і проаналізувати можливі наслідки  та заходи щодо їх усунення.

 Аналіз галузевої структури  кредитів дає змогу визначити  галузеву диверсифікацію кредитів  порівняно з попередньою звітною  датою. Для цього розраховується  питома вага вкладених в окремі  галузі позик у цілому за  короткостроковими та довгостроковими  позиками, а також у динаміці. Галузева диверсифікація кредитних  вкладень повинна сприяти розвитку  пріоритетних галузей народного  господарства.

 Структурний аналіз  проводиться для визначення надмірної  концентрації кредитних операцій  в одному сегменті, що підвищує  ступінь кредитного ризику. Проте  надмірна диверсифікація кредитного  портфеля створює певні труднощі  в управлінні позиковими операціями  та може стати причиною банкрутства  банку,

 тому зарубіжні комерційні  банки визначають для себе  межі вкладення ресурсів у  певний сегмент, тобто застосовують  метод лімітування. Ці межі  враховують у своїй діяльності  кредитний комітет та керівники  вищого рівня.

 Як видно з даних  табл. 5.12, банк визначається нераціональною  структурою кредитних вкладень, основна їх частка була вкладена  в торговельно-посередницьку діяльність  — 47,5 %. Це зумовлено великим  попитом на кредитні ресурси  саме в цій галузі. Заінтересованість  банку вкладати саме в цю  галузь обумовлена високою оборотністю  цих позик.

Таблиця 5.12

 АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО  ПОРТФЕЛЯ ЗА ГАЛУЗЕВОЮ ОЗНАКОЮ 

 

Проте порівняно з попереднім періодом диверсифікація кредитних  вкладень дещо поліпшилась. З'явилися  вкладення в транспортну галузь (24,4 %), збільшилася частка кредитних  вкладень у сільське господарство та промисловість.

 Отже, незважаючи на  відносне поліпшення галузевої  структури кредитного портфеля  банку, все ж слід з метою  зниження ризику продовжувати  політику подальшого збільшення  кредитних вкладень у промисловість,  будівництво, сільське господарство, споживчі позики і зменшувати  кредитування інших, не основних  галузей народного господарства, де розташована головна зона  кредитного ризику банку. Останньому слід розробити обґрунтовані ліміти кредитування різних галузей народного господарства.

 За строком використання  позики поділяються на:

 — строкові;

 — безстрокові (до  запитання).

 Строкові — це позики  надані на визначений у договорі  термін. У свою чергу вони бувають  короткострокові (терміном до  одного року), середньострокові (терміном  від одного до трьох років), довгострокові (терміном понад  три роки). Строк кредиту, а  також проценти за користування  ним (якщо інше не передбачено  умовами кредитного договору) визначаються  з моменту отримання (зарахування  на рахунок позичальника або  сплати платіжних документів  з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту  та процентів за користування  ним. Короткострокові кредити  можуть надаватися банком у  разі тимчасових фінансових труднощів,  що виникають у зв'язку з  витратами виробництва та обігу,  не забезпечених надходженнями  коштів у відповідному періоді.  Аналізуючи структуру короткострокових  кредитів, потрібно виділяти такі  групи кредитів:

 • до 1 місяця;

 • від 1 до 3 місяців;

 • від 3 до 6 місяців;

 • від 6 місяців до 1 року.

 Середньострокові кредити  можуть надаватися на оплату  обладнання, поточні витрати, на  фінансування капітальних вкладень. У свою чергу, вони поділяються  на:

 — кредити зі строком  від 1 до 2 років;

 — кредити зі строком  використання понад 2 роки. Довгострокові  кредити можуть надаватися для  формування

 основних фондів, об'єктом  кредитування можуть бути капітальні  витрати на реконструкцію, модернізацію  та розширення вже діючих основних  фондів, на нове будівництво, на  приватизацію та інше, і видаються  строком понад три роки.

 Слід відзначити, що  у плані рахунків банку є  лише рахунки для короткострокових  та довгострокових кредитів, а  середньострокові відносять до  групи довгострокових кредитів.

 Кредити до запитання  (безстрокові) — це кредити,  які видаються на невизначений  термін і які на вимогу кредитодавця  мають бути погашені у визначений  ним час. Якщо кредитодавець  не вимагає повернення, то кредит  погашається позичальником у  строк, визначений самостійно.

 За фінансовою дисципліною  позичальника виділяють такі  групи кредитів:

 • стандартні;

 • пролонговані;

 • прострочені;

 • безнадійні.

 Стандартні — це  кредити, за якими проценти  та сума основного боргу сплачуються  вчасно, без прострочки платежу.

 Пролонговані, або відстрочені,  кредити — це кредити стосовно  яких на основі клопотання  позичальника строки погашення  були перенесені на більш пізній  термін.

 Прострочені кредити  — це кредити, щодо яких  строк погашення, установлений  кредитним договором, минув, а  позикові кошти не повернені  позичальником.

 При аналізі кредитного  портфеля в розрізі строків  використання необхідно особливу  увагу звернути на питому вагу  прострочених та пролонгованих  позик. Розглянемо структуру кредитів, що склалася за строками використання (табл. 5.13).

Таблиця 5.13

 АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО  ПОРТФЕЛЯ ЗА СТРОКАМИ ВИКОРИСТАННЯ 

 

Наведений приклад свідчить, що за аналізований період структура  кредитів за строками використання майже  не змінилася. Питома вага короткострокових позик у звітному періоді становила 74,9 %. У попередньому періоді вона дорівнювала 75,4 %. Довгострокові кредити  були надані згідно з державною цільовою програмою конверсії на переозброєння  виробництва та на споживчі цілі фізичним особам. Причому порушення строків  погашення спостерігалося не за довгостроковими  кредитами, а за короткостроковими. Частка пролонгованих та прострочених кредитів майже не змінилась і  в аналізованому періоді становила— 11,1 %. Дещо збільшилася питома вага прострочених кредитів (на 0,9 процентного пункту).

 У структурі короткострокових  кредитів найбільша частка кредитів  терміном використання від одного  до трьох місяців (32,6 %) та від  трьох до шести місяців (28,5 %), така ж тенденція спостерігалась  і в попередньому періоді. Але  там короткострокових кредитів  з терміном використання до 1 місяця  видавалося вдвічі більше.