Аналіз структури кредитного портфеля

 Така структура кредитного  портфеля з огляду на строк  використання цілком закономірна.  Як зазначалося, банк здебільшого  видає кредити, спрямовані на  торговельно-посередницькі цілі, які  не потребують ресурсів на  великий термін. Більш обережна  політика банку стосовно довгострокових  кредитів як найбільш ризикованих  цілком виправдана. Хоча в даному  разі проблеми повернення кредитів  мали місце не з довгостроковими  кредитами, а, навпаки, з короткостроковими,  що пояснюється недостатньою  роботою банку щодо оцінювання  кредитоспроможності позичальників.

 Залежно від виду  позичальника (за формами власності)  кредити можна поділити на  такі групи:

> кредити юридичним  особам державної форми власності;

> кредити юридичним  особам змішаної форми власності  (акціонерні товариства та інші  з державною участю);

> юридичним особам з  недержавною формою власності.  У тому числі:

 • акціонерним товариствам;

 • приватним підприємствам;

 • кооперативним підприємствам;

 • спільним підприємствам  тощо 

> фізичним особам; >міжбанківські  кредити. Аналізуючи кредитний  портфель з цього погляду, особливу  увагу приділяють питомій вазі  міжбанківських кредитів у загальному  обсязі. При цьому зростання даного  коефіцієнта вважається позитивним  явищем, оскільки означає зменшення  ризику, але, як правило, міжбанківські  кредити є менш прибутковими.

 Таблиця 5.14

 АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО  ПОРТФЕЛЯ ЗА ВИДАМИ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ 

Як свідчать дані табл. 5.14 міжбанківські кредити в аналізованому  періоді не надавалися. Найбільшою є частка кредитів виданих недержавним  юридичним особам — 52,5 % (у попередньому періоді — 72,7 %). Серед них найбільше  видавалося кредитів акціонерним товариствам (відповідно 44,85 % у звітному періоді, та 58,7 % — у базисному). Зросла частка кредитів, виданих юридичним особам державної форми власності, з 13,2 до 19,6 % у звітному періоді, та частка кредитів, виданих юридичним особам змішаної форми власності з державною  часткою з 14 % у базисному періоді  до 27,9 % у звітному. Це пояснюється  цілеспрямованою роботою щодо підтримання  державних підприємств.

 Питома вага кредитів  іншим позичальникам незначна. Кредити  фізичним особам посідають незначне  місце в структурі кредитного  портфеля і мають тенденцію  до зниження.

 Одним із заходів  контролю за кредитним ризиком  є забезпечення кредитів. Забезпечення  — це запасний метод отримання  невиплаченого боргу (основної  суми та процентів) у разі  неплатоспроможності позичальника.

 Залежно від наявності  і характеру забезпечення виділяють:

 ♦ забезпечені (ломбардні) позики;

 ♦ незабезпечені (бланкові) позики.

 Основна частина банківських  кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського  кредитування.

 Формами забезпечення  зобов'язань щодо повернення кредиту  можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або поручительство; договір  страхування кредитів; товарні документи;  цінні папери; поліси страхування  життя; передання на користь  банку контрактів; вимог та рахунків  позичальників третій особі; дорогоцінні  метали тощо.

 Аналізуючи структуру  кредитного портфеля в цьому  напрямі, особливу увагу треба  звернути на питому вагу незабезпечених  позик у загальних позиках.

Таблиця 5.15

 АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО  ПОРТФЕЛЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ХАРАКТЕРУ  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 

 

3 табл. 5.15 видно, що в  аналізованому періоді питома  вага незабезпечених кредитів  була незначною — 5,7 %. На такому  самому рівні вона була й  у попередньому періоді. Незважаючи  на певний ризик неповернення  бланкового кредиту, як показують

 дані аналізу, до  безнадійних та збиткових кредитів  були віднесені саме найбільш  забезпечені кредити, а бланкові  погашалися своєчасно та в  повному обсязі.

 Аналіз можна продовжувати  в напрямі більш глибокого  вивчення структури за видами  забезпечення (застава майна позичальника, гарантія або поручительство, договір  страхування тощо).

Таблиця 5.16

 АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО  ПОРТФЕЛЯ ЗА ВИДАМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 

Так, з даних табл. 5.16 видно, що найбільш поширеним видом забезпечення кредитів є застава товарно-матеріальних цінностей. У базисному періоді  їх частка становила 38,2 %, а у звітному — 36,7 %. Високою є частка таких  видів забезпечення, як нерухомість (19,1 %) та застава транспортних засобів (20,9 %). Приблизно така сама тенденція  була й у звітному періоді. Частка кредитів без забезпечення була незначною (6,1 % у базисному періоді та 5,7 % — у звітному) і надавалися клієнтам даного банку на виплату заробітної плати.

 Аналіз структури кредитного  портфеля можна продовжувати  за іншими класифікаційними ознаками (за методами надання позик,  способами їх погашення, за  цілями кредитування тощо).

 Після вивчення структури  кредитних вкладень їх слід  проаналізувати з якісної; а  саме: з погляду ступеня кредитного  ризику, рівня забезпеченості кредитів  та ефективності кредитної діяльності  в цілому.

Оцінки якості кредитного портфеля з погляду ризику

В умовах переходу до ринкової економіки в банківській сфері  збільшується значення правильної оцінки ризику, який бере на себе банк, здійснюючи різні операції. Для банківської  діяльності важливим є не уникнення  ризику взагалі, а його передбачення та зниження до мінімального рівня, тобто  застосування різних методів управління ризиками.

 Ризик як вартісний  вираз імовірності подій тим  більший, чим більша можливість  отримати прибуток. Отже, отримати  прибуток можна у випадку, коли  ймовірність зазнати втрат буде  зведена до мінімуму. В цьому  напрямі існують дуже актуальні  проблеми, пов'язані з розробленням  єдиних основ оцінки та методів  розрахунку кредитного ризику  за кожним окремим позичальником,  галуззю, країною в цілому.

 Під ризиком розуміють  загрозу втрати банком частини  своїх ресурсів, недоотримання доходів  або спричинення додаткових витрат  у результаті здійснення певних  фінансових операцій.

 Кредитний ризик, або  ризик неповернення боргу, може  бути промисловим (пов'язаний  з імовірністю спаду виробництва  або попиту на продукцію певної  галузі); ризик, обумовлений невиконанням  з певних причин договірних умов; ризик, пов'язаний з трансформацією видів ресурсів (найчастіше за строком), та ризик форс-мажорних обставин.

 До методів, які знижують  кредитний ризик, можна віднести:

 • лімітування кредитів;

 • диверсифікацію кредитних  вкладень;

 • вивчення та оцінювання  кредитоспроможності позичальника;

 • вимагання від  клієнтів достатнього та якісного  забезпечення щодо виданих кредитів;

 • контроль та оперативність  при стягненні боргу;

 • страхування кредитних  операцій;

 • видачу кредитів  на консорціумній основі;

 • використання плаваючої  процентної ставки;

 • облік та врахування  зовнішніх ризиків (ризик галузі, району країни)

 • використання теорії  зважених ризиків.

 З кредитним ризиком  тісно пов'язаний також процентний  ризик — імовірність втрати  банком у результаті перевищення  процентної ставки, що була сплачена  за залученими ресурсами, над  процентною ставкою за виданими  кредитами. У разі кредитування  в іноземній валюті виникає  імовірність втрат, пов'язаних  зі зміною курсу валюти кредитування.

 Основним завданням  управління банківськими ризиками  є визначення ступеня допустимості  ризику й прийняття практичного  рішення, що спрямоване на розроблення  заходів, які дають можливість  зменшити вірогідність втрат.

 Якісне оцінювання  кредитного портфеля має на  меті насамперед максимально  знизити ризик неповернення позики, що веде до значних втрат  для банків і може привести  його до банкрутства.

 Для оцінювання якості  кредитного портфеля з погляду  кредитного ризику застосовуються  такі показники:

 ♦ коефіцієнт покриття класифікованих позик;

 ♦ питома вага зважених класифікованих позик;

 ♦ коефіцієнт питомої ваги проблемних позик;

 ♦ коефіцієнт питомої ваги збиткових позик.

 Перелічені показники  слід проаналізувати в динаміці, виявити тенденцію до їх зміни  та причини їх погіршення. Розрахунок  цих коефіцієнтів допомагає визначити  тенденції погіршення фінансового  стану та шляхи збільшення  економічної ефективності кредитних  операцій.

 Коефіцієнт покриття  класифікованих позик (Кпкп) розраховується  як відношення зважених класифікованих  позик (Кзв.кл) до капіталу (К) банку:

 Кзв.кл = Кзв.вк/К

 Цей показник комплексно  характеризує якість кредитного  портфеля з погляду ризику  в сукупності з його захищеністю  власним капіталом. Підвищення  цього коефіцієнта в динаміці  вважається негативним явищем  і свідчить про підвищення  ймовірності збитків у майбутньому.

 Коефіцієнт питомої  ваги зважених класифікованих  позик (Кп.зв.кл) розраховується як  відношення зважених класифікованих  позик (Кзв.кл) ДО загальної суми  позик (П).

 Кзв.кл = Кзв.кл / П

 Зважені класифіковані  позики розраховуються множенням  суми кредитів певної групи  ризику на відповідний коефіцієнт.

 Коефіцієнт прострочених  позик (КПЛ]) розраховується як  відношення позик з простроченою  виплатою процентів та основної  суми боргу (Ппростр) до загального  обсягу позик (П):

 Кп.п = Ппростр. / П

 Цей коефіцієнт вказує  на ту частину позик, у портфелі  банку, виплати за якими були  невчасно погашені, та на ті, які  не були погашені взагалі. Високий  процент свідчить про погіршення  кредитної діяльності банку. Значний  приріст за аналізований період  свідчить про можливі значні  збитки в перспективі.

 Коефіцієнт збитковості  позик (К3б) розраховується як  співвідношення збитків за позиками, отриманими за аналізований період (Зп) до середнього загального  обсягу позик (П), або до загального  обсягу позик.

 Кзб = Зп/П

 Коефіцієнт збитковості  визначає частину позик, які  за певний період призвели  до збитку. Зростання цього показника  може свідчити про погіршення  політики дотримання допустимого  рівня ризику.

 Для розрахунку цих  показників спочатку необхідно  розрахувати суму класифікованих  позик (табл. 5.17).

 Таблиця 5.17

 РОЗРАХУНОК ЗВАЖЕНИХ  КЛАСИФІКОВАНИХ ПОЗИК ЗА СТУПЕНЕМ  РИЗИКУ

Як видно з даних  таблиці, у разі зменшення загальної  суми кредитного портфеля сума зважених класифікованих позик зросла у звітному періоді до 17 729 тис. грн, проти 17 438 тис. грн у попередньому періоді, тобто на 291 тис. грн. Це свідчить про явне погіршення якості кредитного портфеля. Основні показники, що характеризують якість кредитного портфеля, зведені в табл. 5.18.

Таблиця 5.18

 АНАЛІЗ ЯКОСТІ КРЕДИТНОГО  ПОРТФЕЛЯ З ПОГЛЯДУ РИЗИКУ 

 

Так, коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик (коефіцієнт якості кредитного портфеля) у звітному періоді становив:

тобто коефіцієнт якості кредитного портфеля став нижчим на 0,015.

 Коефіцієнт покриття  зважених класифікованих позик  власним капіталом значно поліпшився  — на 0,341, тобто більше ніж удвічі.

 Це свідчить про  те, що підвищення ризикованості  кредитного портфеля було підстраховано  значним зростанням власного  капіталу, які гарантують фінансову  стабільність роботи банку навіть  за певних умов підвищення  ризику. Тобто підвищення ризикованості  кредитного портфеля (за умови  підвищення прибутковості) було  виправданим. 

 Незважаючи на суттєве  поліпшення коефіцієнта покриття  зважених класифікованих позик,  його значення у звітному періоді  було на низькому рівні, за  прийнятою рейтинговою оцінкою  відноситься до граничних значень,  а в базисному періоді його  значення можна розцінювати як  незадовільне.

 Згідно з рейтинговою  системою CAMEL рекомендовано таке  співвідношення між вартістю  класифікованих позик (активів)  та

 капіталом: 

Цю шкалу доцільно використовувати, коли питома вага кредитних вкладень у загальних активах досить висока.

 Про неналежний контроль  з боку банку за якістю кредитного  портфеля свідчить також велика  питома вага прострочених, несплачених  та збиткових позик у загальній  заборгованості клієнтів. Так, у  звітному періоді коефіцієнт  проблемних позик становив 0,250, або  25 % від загальної суми кредитного  портфеля, а в базисному періоді  — відповідно 0,197, або 19,7 %. Цей  коефіцієнт збільшився (тобто погіршився) на 5,3 процентного пункту. Тенденцію  до погіршення має і коефіцієнт  збитковості позик, який підвищився  на 0,9 процентного пункту (з 6,8 % до 7,7 %). Якщо така сама тенденція  спостерігалась і в попередньому  періоді, то можна зробити висновок  про слабку роботу банку з  управління якістю активів. Тому  виправданою є політика НБУ,  спрямована на підвищення розміру  власних коштів та статутного  фонду, які знижують імовірність  банкрутства банку за погіршення  якості його активів.