Грошові реформи: історія та сучасність

Навіть у період впровадження в обіг марки ніякого зниження життєвого рівня населення не сталося. Навпаки, лише за 1948-1955 рр. виробництво товарів широкого вжитку зросло вдвічі. Було створено такі суспільні умови, що спонукали людей вкладати гроші не в предмети споживання, а в інвестиції. Було відмінено заборону для підприємців брати кредити з поточних банківських рахунків, завдяки чому всі бажаючі почали брати кредити і вкладати їх у бізнес. Заохочувалися надурочні роботи, тому що доход із них не оподатковувався. Вже з 1950 р. стали понижувати податки. Як наслідок цього почалося зниження цін.

Отже, провідні гасла  Л. Ерхарда - свобода і стабільність - швидко створили західнонімецьке "економічне чудо", в основі якого був ефективний і рішучий перехід до ринкових відносин без допущення зниження рівня життя народу.

Роль економічного оздоровлення виконала не лише економічна реформа Л. Ерхарда. У Західній Європі в повоєнний час економічне відродження почали з радикальних грошових реформ і інші країни. Лише за період 1945-1950 рр. тут було проведено 24 реформи. Їх досвід переконує, що назрілі реформи потрібно проводити ефективно і своєчасно.

Дуже відповідально  до здійснення грошової реформи поставилися  в 1958 р. у Франції, замінивши старий франк на "важчий" новий. Однак  ця акція мала скоріше психологічний, ніж економічний характер. Італія та Японія, дбаючи про довір'я й  авторитет своїх національних валют, після військової поразки реформи не проводили. Навіть після бурхливої галопуючої інфляції тут знайшли дійові фінансово-економічні важелі, перебороли негативні тенденції й забезпечили вільну конвертованість своїх валют.

 

Розділ 3. Грошова реформа в Україні.

 

3.1 Впровадження  в структуру купоно-карбованця

Україна  як молода суверенна  держава утворилась 24 серпня 1991 року. Вона першою серед країн, що входили  до колишнього СРСР, почала формувати  власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитних політики.

Розпад СРСР і утворення  на його території суверенних держав, а також перехід від адміністративно-командної  до ринкової економіки зумовили необхідність виходу з рублевої зони всіх країн – колишніх республік, запровадження власної грошової одиниці та проведення на цій основі глибокої структурної перебудови грошової системи.

Від так у 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших її особливостей належать: багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування; тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання; особлива соціальна спрямованість реформи та ін.

Багатоцільове спрямування  грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало щонаймеше три  мети:

- створити національні  гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності української держави;

- забезпечити стабільність  національних грошей на рівні,  достатньому для стимулювання  економічного і соціального розвитку  країни;

- сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки.

Такий багатоцільовий характер та особливі умови проведення реформи  визначили значну її тривалість і  багатоетапність.

Грошову реформу в Україні поділяють на 3 етапи:

• 1 етап – січень - листопад 1992 р.
• 2 етап – листопад 1992 р. – серпень 1996 р.
• 3 етап - 2 – 16 вересня 1996 р.

 

Україна з 1991 року після  виходу із складу СРСР, опинилася без власного емісійного центру і без власної валюти, а рублі виявилися грошима неіснуючої держави, емісія яких перейшла Росії.

Так, з 10.01.1992 року в обіг було запроваджено купони багаторазового користування як доповнення до рублевої готівкової маси. В той час це було єдино можливим кроком забезпечення хоча б відносного збалансування грошового обігу та відповідного обслуговування товарного ринку. Адже, передбачалося, що купоно-карбованень буде запроваджуватися поступово заміняючи в обороті рубль, що забезпечить його достатню стабільність, а загальний термін його використання, як тимчасових грошей, не перевищить 4- 6 місяців. Проте фактично події розвивалися зовсім за іншим сценарієм. Уже в квітні 1992 р. купоно-карбованець "заповнив" весь готівковий оборот, а рубль був повністю вилучений. Зате рубль продовжував обслуговувати весь безготівковий оборот аж до листопада 1992 p., що негативно впливало на стабільність готівкового купоно-карбованця та сприяло його швидкому знеціненню.

На цьому етапі реформи уряд України розпочав формувати власний емісійний механізм і отримав можливість самостійно забезпечувати потреби обороту в грошовій масі.

7 листопада 1992 року указом Президента України "Про реформу грошової системи України" купоно-карбованець не був замінений постійною валютою, а ще ширше був запроваджений в оборот завдяки поширенню і на безготівкову сферу. З цього часу він став єдиним на території України офіційним засобом платежу під назвою "український карбованець". Тим самим було в основному вирішено перше завдання грошової реформи з трьох, зазначених вище.

Одержавши у своє повне розпорядження механізм емісії тимчасових грошей, уряд та НБУ використали його на повну потужність для реалізації своєї інфляційної монетарної політики. За два роки (1992-1993) маса грошей в обороті зросла більше ніж у 240 разів. Відтак був створений досить зручний механізм мобілізації значних фінансових ресурсів для покриття надмірних бюджетних витрат, спричинених невиваженою економічною політикою. Зумовлена цією політикою гіперінфляція стала характерною ознакою грошової реформи в Україні і може розглядатися як її складовий елемент, оскільки через неї були знищені всі грошові заощадження на другому етапі реформи.

На другому - підготовчому - етапі реформи була проведена, починаючи з 1994 p., велика робота щодо відпрацювання методів та інструментів антиінфляційного спрямування: лібералізовано механізми ціно- та курсоутворення, почали формуватися ринки цінних паперів, валютний, кредитний ринки, запроваджуватися в банківську практику такі монетарні інструменти, як політика облікового процента, обов'язкове резервування, політика рефінансування, операції на відкритому ринку та ін. Протягом 1994-1995 pp. ці методи та інструменти були широко випробовані в діяльності НБУ для подолання інфляції, що сприяло створенню передумов для завершення реформи в 1996 р. Якраз на цій основі НБУ вдається підтримувати відносну стабільність гривні в післяреформений період.

 

3.2 Введення  гривні.

З 2 по 16 вересня 1996 року було здійснено поступове вилучення  з готівкового обігу купоно-карбованця з одночасним введенням справжньої національної валюти – гривні, що стало основою для створення грошової системи держави.

Від так, починаючи з 24 години  16 вересня 1996 року функціонування в готівковому обороті карбованців припинилося і єдиним засобом платежу на території України стала гривня та її розмінна монета – копійка.

 

Під час проведення реформи  Національний банк України випустив у готівковий оборот 3132,5 млн. гривень. У перший же день реформи за встановленим курсом – 100 000 карбованців за 1 гривню – було перераховано у гривню ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти за рахунками підприємств, установ на організацій, а також вклади громадян.

Банківською системою України  вживались заходи щодо виявлення  та вилучення з обігу фальшивих  грошей. У процесі проведення реформи комерційні банки вилучили фальшивих карбованців на суму 6,5 млрд.крб.

Метою грошової реформи  було не тільки введення нової грошової одиниці, але й закріплення фінансової стабільності, прискорення розрахунків  і впорядкування грошового обігу, перетворення грошей у важливий стимулюючий фактор економічного та соціального розвитку.

 

3.3 Підсумки  грошової реформи.

Проведення грошової реформи було спрямовано на закріплення  фінансової стабільності, прискорення  розрахунків, залучення в банківську систему надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют.

Головним досягненням  було утримання стабільності грошового, споживчого й валютного ринків. Прогнози щодо наслідків реформи, були розроблені Урядом і Національним банком України, цілком справдилися.

По-перше, вдалося  утримати інфляцію у прогнозованих  параметрах: 5,7% - за серпень, 2,0% - за вересень, 1,5% - за жовтень.

Певний ажіотаж на споживчому й валютному ринках, що спостерігався напередодні проведення реформи, швидко був погашений активним роз’ясненням у засобах масової інформації механізмів і характеру проведення реформи, а також здійсненням термінових заходів адміністративного і фінансового характеру та встановленням жорсткого контролю за роботою обмінних пунктів з іноземною валютою.

По-друге, з  перших днів реформи Національний банк України підтримував стабільний курс гривні до іноземних валют – 176 гривень за 100 дол. США, що відповідало курсу, який склався у карбованцях напередодні грошової реформи. Фактично в період реформи і в перші 20 днів після її завершення для забезпечення фінансової стабільності було зафіксовано курс української грошової одиниці. Деякі зниження курсу, яке почалося 7 жовтня, було підтвердженням відновлення режиму плаваючого курсу і виведення його на реальне значення з метою підтримки вітчизняного виробника і стимулювання експорту.

По-третє, проведення реформи прискорило обіг грошей і  сприяло поліпшенню стану грошово-кредитного ринку України. Це насамперед зменшення обсягів готівки в обігу на тлі певного зростання цін та відчутне збільшення ліквідності комерційних банків. Так, протягом серпня-жовтня 1996 р. темпи зростання цін на споживчому ринку становили 9,4%, а обсяги готівки в обігу за цей період не тільки не зросли, а зменшились на суму близько 150 млн. грн.

За рахунок збільшення строкових депозитів суб’єктів  господарювання та населення ліквідність  комерційних банків зросла приблизно  на таку ж суму і на кінець жовтня досягла 500 – 600 млн.грн. Поліпшилась структура грошової маси. Якщо на 1 серпня питома вага готівки в загальному обсязі грошової маси перевищувала 45%, то на 1 листопада цей показник зменшився і становив 43%.

 

Грошова реформа, на той час, поліпшила стан фінансово-грошової системи й створила умови для позитивних соціально-економічних змін. 

 

 

Виходячи з  наведеного вище матеріалу, можна зробити  такі висновки

Грошова реформа є складовим елементом антиінфляційної політики і спрямовується на усунення наслідків інфляції в грошовій сфері. Також грошова реформа сприяє оздоровленню та стабілізації грошового обігу в країні.

Кожна реформа відрізняється  від іншої за своїм змістом, характеристикою  та специфічністю. Тому при виборі виду  реформи та методу її здійсння необхідно враховувати нові соціально-економічні умови.

Самі ж грошові реформи можна класифікувати по-різному:

• Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи реформи;
• Враховуючи мету проведення та глибину перебудови державною наявної грошової реформи (за глибиною реформаційних заходів);
• За характером обміну старих грошей на нові;
• За повнотою здійснення змін у грошовій системі;
• За порядком введення в обіг нових грошей;
• За характером впливу на курс національної валюти порівняно з іноземною чи міжнародними валютно-рахунковими одиницями.

Також світовий досвід виділяє 2 основних методи проведення грошових реформ:

• метод блокування банківських рахунків на заздалегідь визначений строк або навіть на невизначений термін (заблоковані кошти можна конвертувати у цінні папери, що не будуть знецінюватися і одночасно приноситимуть їх власникам дохід);
• метод списання готівки та коштів населення на банківських рахунках з одночасною заміною їх на нову грошову одиницю за єдиним чи диференційованим співвідношенням.

Саме через все це грошові реформи, що проводились в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялися за своїми цілями, глибиною реформування діючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо.

Також для  успішного  здійснення грошової реформи важливе  значення має вибір  метода стабілізації грошового обігу. Що й є головною функцією грошових реформ. Всього методів стабілізації виділяють п’ять : деномінація, нуліфікація, дефляція, девальвація, ревальвація. Деномінація - зміна (збільшення) номінальної вартості грошових знаків з метою стабілізації валюти чи спрощення розрахунків, нуліфікація - метод стабілізації валюти, за якого держава скасовує знецінені грошові знаки й замінює їх новими, дефляція – це штучне вилучення з обігу чистини надлишкової грошової маси порівняно з потребами грошового обігу паперових грошей, девальвація – офіційне зниження державного металевого вмісту та курсу (або тільки курсу) національних грошей щодо іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць, ревальвація – підвищення курсу вартості національної валюти щодо іноземних чи міжнародних валют.