За видами здійснюваних
операцій комерційні банки бувають
універсальні та спеціалізовані.
Універсальні банки
здійснюють широке коло банківських
операцій і надають різноманітні
послуги, перелік яких дедалі розширюється.
Сучасні комерційні банки здатні виконувати
понад 200 різних видів банківських операцій
і послуг.
Спеціалізовані банки
здійснюють деякі банківські
операції, які тісно пов'язані
з особливостями господарської
діяльності підприємств, специфікою
виробництва тощо.
За спеціалізацією банки
в Україні можуть бути ощадними, інвестиційними,
іпотечними, розрахунковими (кліринговими).
Банк набуває статусу спеціалізованого
банку у разі, якщо, більше ніж 50 відсотків
його активів е активами одного типу, а
статусу спеціалізованого ощадного банку
— якщо більше ніж 50 відсотків його пасивів
е вкладами фізичних осіб.
За масштабом діяльності
розрізняють великі, середні та
дрібні банки. Однак чинне законодавство
не містить конкретних критеріїв щодо
віднесення банків до тієї чи іншої групи.
Відповідно до Закону
України “Про банки і банківську діяльність”
на території України можуть діяти банки,
статутний фонд яких, сформований за рахунок
українських юридичних і фізичних осіб;
банки за участю іноземного капіталу (спільні
банки); іноземні банки, статутний капітал
яких формується за рахунок коштів нерезидентів
— іноземних юридичних і фізичних осіб.
За характером
відносин банки також поділяють
на: банки-гаранти і банки-кореспонденти;
за структурою: багато-профільні
та безфілійні; за фінансовим
станом: стабільні, проблемні, кризові
та банкрути.
Отже, для ефективного
функціонування і розвитку банківської
системи необхідні подальша структуризація
і спеціалізація комерційних
банків, розвиток різних видів банківських
установ, що сприятиме розширенню діапазону
банківських операцій і фінансових послуг
та вдосконаленню кредитно-фінансового
механізму в країні.
1.3 Види комерційних
банків.
Види комерційних банків
а) принцип сегментування,
коли банківська діяльність обмежена
певним видом операцій чи сектором
грошового ринку;
б) принцип універсальності,
коли будь-які обмеження щодо
діяльності банків на грошовому ринку
знімаються.
У ринковій економіці
функціонують різні види банків, які
класифікуються за певними ознаками:
1. За формою власності:
· державні;
· приватні;
· кооперативні.
В Україні функціонують
два державні банки: експортно-імпортний
та ощадний. Решта банків є приватними
і мають статус акціонерних товариств
і товариств з обмеженою відповідальністю.
2. За масштабами операцій:
· роздрібні (акумулюють
кошти численних клієнтів, невеликі за
обсягом. При цьому потрібна розвинута
інфраструктура);
· оптові. Обслуговують
незначну кількість великих клієнтів,
а необхідні ресурси залучають на фінансовому
ринку.
3. За територіальним охопленням:
· міжнародні;
· регіональні;
· банки, що ведуть
діяльність у національному масштабі
(колишні спеціалізовані банки).
4. За колом виконуваних
операцій:
· спеціалізовані;
· універсальні.
Спеціалізовані банки
обмежують свою діяльність невеликим
колом операцій або функціонують
у вузькому секторі ринку, або
обслуговують окремі галузі економіки
(ощадні, іпотечні, банки споживчого
кредиту, банки підтримки, гарантійні,
розрахункові (клірингові) банки або палати).
Універсальні банки виконують широкий
спектр банківських операцій, охоплюють
багато секторів грошового ринку та галузей
економіки. В Україні більшість банків
універсальні, їм заборонено здійснювати
діяльність лише в сфері торгівлі, матеріального
виробництва і страхування.
Крім функціональної, виділяють
галузеву і регіональну спеціалізації
банків.
5. За порядком формування
статутного фонду комерційні банки поділяються
на акціонерні товариства відкритого
і закритого типу та пайові банки. Характерні
ознаки цих господарських товариств регламентуються
Законом України "Про господарські
товариства" від 16.12.93.
6. За наявністю мережі
філій або безфілійні.
Розділ 2. Зміст діяльності
комерційних банків та їх роль в умовах
ринкової економіки України.
2.1 Особливості діяльності
комерційних банків в Україні.
Комерційні банки різних
видів і форм власності створюються
у вигляді акціонерних товариств
або товариств з обмеженою
відповідальністю відповідно до Законів
України "Про банки і банківську
діяльність", "Про господарські
товариства", "Про цінні папери
і фондову біржу", "Про підприємництво",
інших законодавчих актів України.
Банк вважається створеним і набуває
статусу юридичної особи з
моменту його реєстрації в Національному
банку України. Його засновниками можуть
бути вітчизняні та іноземні юридичні
і фізичні особи за винятком Рад
народних депутатів та інших виконавчих
органів влади, політичних та профспілкових
організацій, спілок, партій, громадських
фондів. У створенні банку не можуть
брати участі військовослужбовці та
посадові особи органів суду, прокуратури,
держбезпеки, внутрішніх справ, держарбітражу,
а також посадові особи органів
державної влади та управління.
Ці обмеження спрямовані
на усунення можливості адміністративного
впливу на банківську діяльність
з боку окремих категорій посадових
осіб, а також недопущення відволікання
їх від виконання державних
службових обов'язків.
Статутний фонд новостворюваного
комерційного банку формується
тільки за рахунок власних
коштів засновників у грошовій
формі, що виключає можливість
використовувати розподільний механізм
для залучення бюджетних і
кредитних ресурсів у банківську
власність. Розмір статутного
фонду визначається засновниками
банку, але не може бути меншим
за нормативні вимоги НБУ. Ці
вимоги спрямовані на те, щоб
забезпечити певний рівень надійності
банку і його спроможності
відповідати за своїми зобов'язаннями.
Згідно з діючим положенням, прийнятим
31 січня 1998 p., мінімальний рівень
статутного фонду комерційного
банку, створеного з участю
національного капіталу, повинен
відповідати сумі, еквівалентній
1 млн євро.
Якщо банк створюється
у формі СП (спільне підприємство)
і частка іноземного капіталу у статутному
фонді становить 50% і більше, то вимоги
до його мінімального розміру підвищуються
у 5 разів, а стосовно банку із 100-процентним
іноземним капіталом ці вимоги збільшуються
у 10 разів. Вищі вимоги до мінімального
розміру статутного капіталу новостворених
банків з участю інозем ного капіталу
пов'язані з необхідністю створення
більш високих банківських гарантій для
клієнтів-нерезидентів, які є переважною
клієнтурою таких банків. Частка кожного
засновника (учасника) у статутному фонді
банку не може перевищувати 35%.
Для реєстрації орган
управління комерційного банку
подає до регіонального управління
(РУ) НБУ пакет необхідних документів.
Але до цього необхідно зібрати
певну суму грошей і акумулювати
її на тимчасовому рахунку
в НБУ. Ця сума випливає з
установчого договору, але не
може бути меншою від мінімальних
вимог НБУ. РУ НБУ розглядає
пакет реєстраційних документів
про створення комерційного банку
і з відповідним висновком
передає його в центральний
апарат НБУ, де вони розглядаються
відповідними структурними підрозділами.
Остаточне рішення про можливість
створення комерційного банку
з національним капіталом приймає
комісія з питань нагляду і
регулювання діяльності банків,
а банку з участю іноземного
капіталу - Правління НБУ.
Організація комерційного
банку, крім реєстрації, передбачає
ліцензування банківської діяльності.
Воно полягає в наданні офіційного
дозволу на здійснення певних
банківських операцій. Цей дозвіл
видає НБУ. Ліцензування здійснюється
з метою допущення на ринок
банківських послуг України комерційних
банків, умови діяльності яких
відповідають установленим НБУ
обов'язковим вимогам і не загрожують
інтересам їхніх клієнтів. При
ліцензуванні враховується обсяг
капіталу банку, його фінансовий
стан, дотримання економічних нормативів
регулювання банківської діяльності,
професійна придатність керівників,
висновки незалежного аудиту, термін
діяльності банку на фінансовому
ринку. НБУ видає банкам ліцензії
на здійснення низки операцій
з готівкою, розрахункових, активних,
пасивних, операцій з валютними
цінностями та ін.
Організаційна структура
та управління комерційним банком
визначається функціональними підрозділами
і службами та керівними органами.
Вищим органом управління банку
є загальні збори акціонерів (учасників),
які вирішують стратегічні завдання
в його діяльності. Вищий орган
банку реалізує свої завдання
та функції безпосередньо через
виконавчі та контрольні органи,
які повністю йому підзвітні.
Виконавчим органом акціонерного
банку є правління, а пайового
- дирекція. Роботою правління керує
голова, а дирекції- генеральний
директор, які обираються чи призначаються
згідно зі статутом банку. Контроль
за діяльністю правління (дирекції)
банку здійснює ревізійна комісія,
склад якої затверджується загальними
зборами акціонерів (учасників). За
рішенням зборів акціонерів (учасників)
створюється спостережний орган з метою
загального керівництва роботою банку
і контролю за роботою правління та ревізійної
комісії. Таким органом є спостережна
рада, яка захищає інтереси акціонерів
у перерві між проведенням загальних зборів.
Рада вирішує стратегічні завдання управління
та розвитку банку.
Організаційна структура
комерційного банку включає функціональні
служби та підрозділи, кожен з
яких виконує певні операції
і має свої права та обов'язки.
Основним критерієм організаційної
побудови банку є економічний
зміст та обсяг операцій, які
він виконує. Департаменти, управління,
відділи формуються відповідно
до класифікації окремих банківських
операцій або їхніх груп за
функціональним призначенням. Тому
їх кількість і конкретна назва
у різних комерційних банків
можуть бути неоднаковими. Великі
банки мають певну мережу філій
і відділень і територіальні
органи управління ними (дирекції).
В Україні до таких банків,
які в центральному апараті
мають відповідні функціональні
департаменти, широку мережу відділень
і територіальні дирекції, належать
Промінвестбанк, АКБ "Україна",
Ощадбанк, Укрсоцбанк та деякі
інші.
Як уже йшлося, комерційні
банки бувають універсальними
і спеціалізованими. Найбільш поширеними
спеціалізованими банками є ощадні,
інвестиційні й іпотечні.
Ощадні банки у країнах
з розвинутою ринковою економікою
- це, як правило, невеликі кредитні
установи, які функціонують у
регіональному просторі (у межах
міста, землі, штату тощо). Діяльність
ощадних банків, як правило, контролюється
державою, яка в особі місцевої
влади є, гарантом за їх операціями.
Головним клієнтом цих банків
є населення. Вклади населення
залучаються на поточні, інвестиційні
та інші рахунки. Розміщення
коштів здійснюється у формі
надання споживчих, іпотечних,
бланкових (незабез-печених) кредитів,
купівлі акцій та облігацій.
Ощадні банки широко кредитують
населення за допомогою кредитних
карток.
В Україні функціонує
спеціалізований банк для обслуговування
населення - Ощадбанк. Він має
державну форму власності і
цим гарантує громадянам їх
вклади. Але з різних причин, головною
з яких є низька платоспроможність
населення, активні операції Ощадбанку
ще недостатньо спрямовуються
на кредитування людей. Споживчі
кредити розвинуті слабо, перелік
об'єктів споживчого кредитування,
порівняно з банками інших
країн, обмежений.
Інвестиційні банки
здійснюють мобілізацію довгострокового
позичкового капіталу і надають
його підприємницьким структурам
і державі. Механізмом залучення
коштів клієнтів є емісія і
розміщення облігацій та інших
видів зобов'язань (сертифікатів,
векселів). Інвестиційні банки вивчають
фінансові потреби клієнтів, узгоджують
умови позичок, визначають строки
випуску і види цінних паперів
з урахуванням стану ринку,
їх емісію і наступне розміщення
серед інвесторів. Інвестиційні
банки виконують не тільки
посередницьку функцію між позичальниками
та інвесторами, а й продають
великі пакети акцій та облігацій
за власний рахунок, надають
кредит покупцям цінних паперів.
Законодавство багатьох країн
відносить такі банки до небанківських
фінансово-кредитних установ.
Іпотечні банки спеціалізуються
на видачі довгострокових позичок
під заставу нерухомості - землі
і міських будівель. Ресурсами
іпотечних банків є власні
накопичення та іпотечні облігації.
В Україні класичних
інвестиційних та іпотечних банків
поки що немає. Причинами такої
ситуації є відсутність ринку
нерухомості і землі, а також
обмеженість довгострокових капіталів,
однією з причин якої є нестабільність
національної валюти.
2.2 Види та механізм здійснення
операцій комерційних банків.
Українські комерційні банки
здійснюють операції з векселями
відповідно до Законів України "Про
цінні папери і фондову біржу",
"Про підприємства в Україні",
"Про державне регулювання ринку
цінних паперів в Україні", "Про
банки і банківську діяльність",
"Про Національний банк України",
"Про платіжні системи та переказ
грошей в Україні", "Про обіг
векселів в Україні". Механізм проведення
банками вексельних операцій базується
також на Положенні про простий
і переказний вексель (затверджене Постановою
ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. № 104/1341),
Правилах виготовлення і використання
вексельних бланків (затверджені Постановою
КМУ і НБУ від 10 вересня 1992 р. № 528), Положення
про порядок здійснення банками операцій
з векселями в національній валюті на
території України (затверджене постановою
Правління НБУ від 16 грудня 2002 р. № 508)