Контрольна робота з дисципліни "Банківська справа"

 

 

Зміст

 

1. Банківське кредитування юридичних  осіб…………………………………3

2. Інкасація та  перевезення грошових знаків  у системі НБУ………………..6

3. Особливості банківської системи  ЄС……………………………………...10

4. Аналітичне завдання………………………………………………………..17

5. Задачі та практичні завдання………………………………………………26

Список використаної літератури…………………………………………….30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Банківське кредитування юридичних осіб

 

Банківський кредит надається всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою або фізичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва. Кредит надається у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Кредити юридичним особам поділяють на дві групи:

1) кредити в поточну діяльність;

2) кредити в інвестиційну діяльність.

Кредити в поточну діяльність — це кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення витрат.

Вони включають усі кредити, надані на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні витрати та інші цілі. До кредитів у поточну діяльність відносять: операції РЕПО, ураховані векселі, факторингові операції, кредити за внутрішніми торговельними операціями, кредити за експортно-імпортними операціями.

Кредити в інвестиційну діяльність — це кредити, надані позичальникам на задоволення їх тимчасової потреби в коштах при здійсненні інвестицій.

До них відносять: кредити на будівництво та освоєння землі, кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі, фінансовий лізинг.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених кредитною політикою банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника; методику оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставки тощо.

Кредити надаються тільки на комерційних засадах із додержанням таких умов:

— оцінки банком кредитоспроможності позичальника, його фінансової стабільності, ліквідності та рентабельності діяльності;

— кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;

— позичальник повинен мати власне майно та брати участь у фінансуванні об'єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу.

Банки не можуть надавати кредити: на покриття збитків господарської діяльності позичальника; на формування та збільшення статутного капіталу клієнта; на внесення клієнтом платежів у бюджет і позабюджетні фонди (за винятком кредитування за контокорентним рахунком); підприємствам, проти яких порушено справу про банкрутство; підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від не-поставок товарно-матеріальних цінностей; підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими позичками та несплаченими процентами.

Кредитування позичальників має здійснюватися з додержанням банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.

Кредити надаються тільки в межах наявних ресурсів, що знаходяться в розпорядженні банку. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10 % власного капіталу (великі кредити), банк зобов'язаний повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих одному позичальнику, не може перевищувати 25 % власних коштів банку.

Загальний розмір кредитів, наданих банком, стосовно всіх позичальників, з урахуванням 100 % позабалансових зобов'язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.Кредити надають на підставі укладеної між банком і позичальником кредитної угоди (договору). До укладання кредитного договору банк повинен:

— ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника;

— здійснити експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування;

— визначити ступінь ризику для банку;

— визначити структуру майбутнього кредиту (сума, строк, процентна ставка тощо).

Для одержання кредиту позичальник звертається до банку з кредитною заявкою, до складу якої входить певний пакет документів. Пакет необхідних документів залежить від характеру кредитної операції, і для різних клієнтів він може бути різним.

Сформований пакет необхідних документів фахівцями з кредитування передається до юридичного управління банку, яке готує свій висновок щодо відповідності статутних документів, наявності ліцензій, дозволів та інших документів для здійснення діяльності, для якої береться кредит.

Після отримання висновку від юридичного управління документи передаються службі безпеки банку, яка готує свій висновок.

Фахівець з кредитування залучає спеціалістів банку з оцінки майна, що пропонується як застава. Після одержання відповідних висновків юридичного управління та служби безпеки фахівець готує експертний висновок для винесення питання про надання кредиту на Кредитний комітет банку.

Рішення про надання кредиту приймається Кредитним комітетом колегіально й оформляється протоколом, після чого фахівець з кредитування формує кредитну справу позичальника і разом з юридичним управлінням готує кредитний договір у двох примірниках. Зміст кредитного договору визначається сторонами залежно від конкретної кредитної операції.

У кредитному договорі передбачаються: мета, сума, строк, порядок, форма видачі та погашення кредиту, форма забезпечення зобов'язань позичальника, процентна ставка, порядок і форма сплати процентів й основного боргу, права, зобов'язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів, перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування, періодичність їх подання банку, можливість проведення банком перевірок на місці, наявність та стан зберігання заставного майна тощо.

Стадії кредитного процесу

Кредити позичальнику надаються з позичкового рахунку в безготівковому порядку перерахуванням на поточний рахунок позичальника або шляхом прямої оплати розрахунково-грошових документів за товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги та зі збереженням права контролю банку за цільовим використанням кредиту.

Підприємствам із постійним циклом виробництва, а також позичальникам з добрим фінансовим станом може бути відкрито "кредитну лінію" — одержання позички в грошовій безготівковій формі в майбутньому частинами в межах заздалегідь визначеної суми та встановленого ліміту, в межах якого приймаються до фінансування договори та контракти.

Порядок, форма і конкретні строки погашення кредиту передбачаються в кредитному договорі. Погашення кредиту може здійснюватися одноразово і в розстрочку (частково). Одноразове погашення кредиту передбачає його повернення в повній сумі в установлений строк. При погашенні позички в розстрочку передбачається періодичне погашення суми боргу, пов'язане з надходженням виручки від реалізації продукції, проведення робіт чи надання послуг.

Погашення кредиту проводиться позичальником виключно в тій валюті, в якій був наданий кредит, а оплата процентів може здійснюватися в іншій валюті, якщо це передбачено кредитним договором.

При виникненні у позичальника тимчасових фінансових проблем з об'єктивних причин та неможливості у зв'язку з цим погашення кредиту у строк, установлений кредитним договором, банк може в окремих випадках надати позичальнику відстрочку (пролонгацію) погашення боргу зі зміною кінцевого строку погашення кредиту. Пролонгація кредиту оформляється додатковою угодою до кредитного договору.

 

2. Інкасація та перевезення грошових знаків у системі НБУ

 

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» організацію інкасації грошей та перевезення цінностей покладено на Національний банк України.

У структурі всіх регіональних управлінь Національного банку України та республіканського банку Криму функціонують відділи інкасації та перевезення цінностей. У 320 найбільших районах при відділах і філіях комерційних банків організовані дільниці інкасації та перевезення цінностей відповідних регіональних управлінь Національного банку України. 
Загальна чисельність апарату інкасації Національного банку України становить 3,9 тис. осіб, кількість маршрутів із підкріплення готівкою і вивезення залишків — 853 од. На перевезенні цінностей зайнято 1841 од. автотранспорту, в тому числі для перевезення значних обсягів готівки використовується 76 од. автотранспорту великовантажних броньованих автомобілів. Інкасується до 60 % усієї грошової маси, яка надходить до кас банків.

Служба інкасації та перевезення цінностей має професійно підготовлений персонал. Працівники служби інкасації в повному обсязі забезпечені сучасною автоматичною і напівавтоматичною зброєю, засобами індивідуального захисту й оперативного радіозв'язку ультракороткохвильового діапазону.

Сучасний стан інкасації дає можливість Національному банку України: 
1) проводити єдину державну політику у галузі грошового обігу через зміцнення грошової одиниці;

2) оперативно забезпечувати інкасацію  грошового виторгу, який надходить  до кас торговельних та побутових підприємств, установ і організацій усіх форм власності, за умови охоплення всієї їхньої мережі без поділу на економічно вигідні та невигідні;

3) повністю забезпечувати потреби  Національного банку України  та його установ у перевезеннях  усіх видів цінностей, включаючи вивіз зношених грошей та тих, що вилучено з обігу, а також надавати 
послуги комерційним банкам щодо перевезення цінностей; 
4) забезпечувати надійну схоронність цінностей під час їх перевезення та інкасації (всі працівники служби інкасації і перевезення цінностей, що безпосередньо виконують цю роботу, є матеріально відповідальними особами); 
5) оперативно перевозити значні обсяги цінностей під час проведення державою: грошової реформи, організаційних заходів при упровадженні в обіг цінних паперів (сертифікатів, векселів, облігацій тощо), інших масштабних фінансових заходів;

6) забезпечувати найнижчий рівень  витрат під час перевезення  та інкасації однієї умовної  тисячі цінностей, який досягається  завдяки: високому рівню раціоналізації інкасації і перевезень цінностей; вдалому поєднанню аналітичного центру в особі управління перевезення цінностей та організації інкасації Національного банку України і його технічних виконавців у особі підрозділів інкасації та перевезення цінностей; низькій питомій вазі адмінперсоналу; централізованому технічному обслуговуванню; наявності раціонально складеної схеми використання спеціального автотранспорту (зайнятого на основних маршрутах та чергового, в разі виходу з ладу основного); забезпеченню максимального завантаження точками інкасації на одну одиницю автотранспорту.

Зазначені та інші фактори обумовлюють можливість установлення низьких тарифів на послуги з інкасації та перевезення цінностей. 
За всієї значущості служби інкасації та перевезення цінностей її перебування у структурі Національного банку України викликає певні зауваження.

По-перше, служба інкасації та перевезення цінностей надає послуги суб'єктам господарювання тільки на платній основі, порушуючи таким чином Закон України «Про банки і банківську діяльність», яким Національному банку України забороняється комерційна діяльність.

По-друге, на сьогодні служба інкасації та перевезення цінностей Національного банку України поєднує в собі дві значні функції: забезпечення перевезень цінностей всередині банківської системи та інкасаційне обслуговування суб'єктів господарювання. В умовах обмеженості наявних матеріальних та людських ресурсів це, з одного боку, дає змогу маневрувати ними, а з іншого — негативно впливає на ефективне виконання кожної з цих функцій.

По-третє, в умовах використання прибутків служби інкасації та перевезення цінностей на загальні потреби Національного банку 
України знижуються її можливості щодо підтримання матеріальної бази, а відтак і заінтересованість у підвищенні ефективності та оптимізації роботи служби.

Служба інкасації Національного банку України сьогодні є структурним підрозділом Національного банку України без права юридичної особи. Тому для проведення корпоратизації і створення холдингової компанії необхідно внести зміни до структури НБУ і реорганізувати службу інкасації в самостійне підприємство при Національному банку України з правами юридичної особи.

Зазначений указ не поширюється на підприємства, які не підлягають приватизації. До таких можна віднести і службу інкасації, що є ланкою в ланцюгу емісійної системи і забезпечує випуск та зберігання грошових знаків. Декретом Кабінету Міністрів України від «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається», крім емісійної системи, підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків, заборонена приватизація і транспортних засобів спеціального призначення, до яких, безперечно, належать і автомобілі служби інкасації. Отже, навіть створення самостійного підприємства інкасації буде недостатнім, оскільки корпоратизація таких підприємств законодавством не передбачається. У зв'язку з цим названі правові акти також потребують змін.