Кредитування підприємств та забезпечення кредитів

                 Комерційні банки країн з розвинутою ринковою економікою використовують й інші види застави. Зокрема, при наданні позичок індивідуальним позичальникам як застава приймаються поліси страхування життя, свідоцтва про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, при кредитуванні підприємств видобувних галузей - корисні копалини або контракти на постачання сировинних ресурсів, при кредитуванні фермерських господарств - урожай (зібраний або “на корені” за умови його застрахування) .

 

7. Гарантія і поручительство. Однією із форм забезпечення  кредиту може бути гарантія  або поручительство.

      Гарантія це письмове зобов'язання третьої особи (гаранта) погасити борг позичальника якщо настане гарантійний випадок. Гарантія банку розглядається як самостійне зобов'язання гаранта перед банком, яке в правовому відношенні не залежить від інших договірних зобов'язань. Претензії банку, який отримав гарантію, можуть бути реалізовані у разі, якщо станеться гарантійний випадок. Відносини по забезпеченню кредитного договору гарантією можуть бути оформлені у вигляді гарантійного листа, наданого організацією гарантом. У цьому випадку банк-кредитор зобов'язаний письмово повідомити гаранта про прийняття гарантійного листа як забезпечення кредиту. В цьому повідомленні банк-кредитор зазначає найменування позичальника, дату і номер кредитного договору, розмір забезпеченої вимоги (суму позики, відсотки за її користування).

     Гарантія може бути забезпечена або незабезпечена. Комерційним банком, як правило, необхідно наполягати на забезпечену гарантію, щоб підтвердити зобов'язання гаранта; при цьому банк-кредитор може вимагати від гаранта відповідного забезпечення. У випадку забезпеченої гарантії застава періодично контролюється банком аналогічно як при забезпеченні кредиту. Гарантії можуть бути обмежені та необмежені, тобто видаватись на певну частку кредиту або на всю його суму. У випадку необмеженої гарантії гарант зобов'язується перед банком-кредитором погасити всю заборгованість позичальника. Необмежені гарантії, як правило, не забезпечені.

   Гарантами можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які мають стійке фінансове положення; установи банківської та пара банківської систем, а також держави. Банківські гарантії широко використовуються при міжнародних кредитно-розрахункових відносинах у вигляді акцепту.

     Разом з очевидною надійністю названих форм забезпечення кредитів, їх   використання вносить у кредитні відносини контрагентів деяку незручність. Ця незручність проявляється в громіздкості укладення нотаріальних актів, заставних листів, особливо у випадках співвласності, а то і дуже високою вартістю оформлення цих юридичних актів. Нарешті, істотна невигода полягає і в тому, що юридична чи фізична особа, яка бажає отримати кредит, часто не володіє достатніми можливостями матеріального чи правового забезпечення кредиту. Крім цього, можлива багаторазова перезастава майна, що практично знімає матеріальну відповідальність з особи, яка здійснила перезаставу. Накладним для кредиторів є зберігання, оцінка та реалізація застави майна, що може практично звести нанівець гарантії. В кінцевому рахунку ці форми забезпечення кредиту теж можуть виявитися не цілком безпечними і для кредиторів. За таких умов найбільш доступною і відносно надійною формою фінансового забезпечення інтересів кредиторів може бути страхування кредитів.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Основні умови  та етапи процесу кредитування в  Святошинському відділенні №171 АППБ "Аваль".

2.1 Процес кредитування  клієнтів банку

Етапи кредитування в Святошинському відділення №171 АППБ "Аваль" в  загальному можна прокласифікувати так: попередній, що має кілька складових:

- інтерв'ю з клієнтом;

- визначення кредитоспроможності позичальника;

- структурування кредиту;

- поточний етап - укладення кредитного договору;

- підсумковий етап - контроль за цільовим використанням і погашенням кредиту.

     Інтерв'ю з клієнтом - це особисте знайомство економіста кредитного відділу, а також керівника банку із клієнтом і розгляд його заяви, в якій обумовлено необхідну суму кредиту, його ціль і вид, термін кредиту та ймовірне забезпечення. Банк вимагає, щоб до заяви були залучені документи і фінансові звіти, які пояснюють причину необхідності кредиту. Це можуть бути бізнес плани, податкові декларації, фінансові прогнози, звіти та обов'язково розрахунок техніко-економічного обґрунтування кредиту.  Клієнти банку заповнюють анкету позичальника (для юридичної або фізичної особи).

   Економіст кредитного відділу, провівши з клієнтом попередню розмову, може з'ясуват и не тільки важливі деталі кредитної угоди, а й накреслити психологічний і професійний портрет позичальника та застрахувати кредит від ризику вже на початку угоди.   Визначення кредитоспроможності позичальника ще конкретніше підтвердить попередню роботу економіста кредитного відділу. Кредитоспроможність позичальника - це його здатність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.  Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:

• забезпеченість власними коштами не менше як 50 % усіх його видатків;
• репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни);
• оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках), попит на продукцію, послуги, обсяги експорту;
• економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника).

    Оцінку фінансового стану позичальника з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості банк здійснює в кожному випадку при укладанні договору про здійснення кредитної операції, а надалі - не рідше ніж один раз на три місяці. Аналіз фінансового стану фізичних осіб банківська установа здійснює з тією періодичністю, з якою вважає за потрібне. Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

1. платоспроможність (коефіцієнти  миттєвої, поточної та загальної  ліквідності);

2. фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

3. обсяг реалізації продукції;

4. обороти за рахунками  (співвідношення надходжень на  рахунки позичальника і суми  кредиту, наявність рахунків в інших банках);

5. склад та динаміка  дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний  роки);

6. собівартість продукції;

7. прибутки та збитки;

8. рентабельність;

9. кредитна історія (погашення  кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

1. коефіцієнт миттєвої ліквідності, що характеризує те, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами. Оптимальне значення показника - не менше ніж 0,2;

2. коефіцієнт поточної  ліквідності, що характеризує  можливість погашення короткострокових  зобов'язань у встановлені строки. Оптимальне значення - не менше  ніж 0,5;

3. коефіцієнт загальної  ліквідності, що характеризує  те, наскільки обсяг короткострокових  зобов'язань і розрахунків можна  погасити за рахунок усіх ліквідних  активів. Оптимальне значення - не  менше ніж 2,0.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:

- коефіцієнт маневреності власних коштів - характеризує ступінь мобільності використання власних коштів. Оптимальне значення показника - не менше ніж 0,5;

- коефіцієнт незалежності - характеризує ступінь фінансового ризику. Оптимальне значення - не більше ніж 1,0.

Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:

1. рентабельність активів;

2. рентабельність продажу.

Також можуть бути враховані  суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:

- ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі промисловості;

- наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

- ефективність управління позичальника;

- професіоналізм керівництва та його ділова репутація.

     При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи ураховується:

1. загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності на яке засвідчується згідно з чинним законодавством України, відповідні підтверджу вальні документи);

2. соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної роботи, сімейний стан;

3. вік клієнта;

4. інтенсивність користування банківськими кредитами у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами тощо.

Визначимо кредитоспроможність  позичальника - ТОВ “Тигр”. Для того щоб отримати кредит фірмі для розширення подальшої діяльності треба з'явитися представнику цієї фірми в банк з відповідними документами - баланс за останній рік та звіт про фінансові результати. Потім представник кредитного відділу вивчає фінансовий стан позичальника, розраховуючи різні показники. До них належать:

1. показники платоспроможності:

2. коефіцієнт миттєвої ліквідності: ,

    Під час обчислення цих показників напроти кожного коефіцієнта проставляють бали, які містяться у спеціальній таблиці “Показники та їх оцінки”. Після цього підраховують бали та розраховують узагальнений показник для визначення класу позичальника за “Рейтинговою шкалою для визначення класу позичальника” Рейтинговою шкалою для визначення класу позичальника.Значення узагальненого показника .Рейтинг, 

Клас позичальника 

Від 250 і більше - стандартний 

Від 180 до 249 - під контролем 

Від 100 до 179 - субстандартний 

Від 50 до 99 - сумнівний 

Від 49 і менше - безнадійний 

Після всіх обчислень узагальнений показник ТОВ “Тигр” дорівнює 480,2 і  йому присвоюється клас позичальника - стандартний, тобто фінансова діяльність дуже добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань  за кредитними операціями - погашення  основної суми боргу та відсотків  за ним відповідно до умов кредитної  угоди; економічні показники в межах  установлених значень; вище керівництво  позичальник має відмінну репутацію; кредитна історія позичальника бездоганна. Немає жодних свідчень можливих затримок з поверненням основної суми боргу або зі сплатою відсотків. Одночасно модна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на такому ж високому рівні.

Святошинське відділення №171 АППБ „Аваль”, як забезпечення кредиту, використовуються, головним чином, нерухоме (будівлі, комплексне технологічне обладнання) і рухоме (автотранспортні засоби, механізми) майно, виробничі та інші активи, що належать підприємству-позичальнику і можуть бути прийняті в забезпечення згідно з чинним законодавством України. Відповідно до умов, що ставить банк, дисконтова вартість застави повинна становити не менше 120 % від суми зобов'язань позичальника. За оцінювання майна, що передається в заставу, ураховується його ліквідність. Надання забезпечення - лише доповнення до кредиту, так би мовити, його похідне. Клієнт може мати у своєму розпорядженні достатнє забезпечення й усе ж не одержати кредит, якщо його кредитоспроможність не досягає певного рівня. Банківська установа не видає кредит, якщо з самого початку є небезпека, що забезпечення буде використано як погашення. Особливо це стосується кредитів на фінансування оборотних коштів підприємств різноманітних форм власності та організаційно-правових форм власності. Не приймається в заставу майно, що раніше було передане заставодавцем в оренду третій особі, бо навіть у тому разі, коли банк за договором застави набуває право на таке майно він буде зобов'язаний здати його в оренду цій третій особі (тому що договір оренди зберігає свої дії для нового власника). У разі неповернення кредиту і відсотків за його використання банк має право скористатися заставним правом і приступити до реалізації майна з порядку, передбаченому Законом “Про заставу” і договором між банком та позичальником. Розмір процентної ставки та порядок її сплати встановлюється банком залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, облікової ставки Національного банку, строку користування кредитом.

2.2 Формування та використання  резерву для відшкодування можливих втрат за позиками банку.      Кредитний портфель представляє собою сукупність усіх позик, наданих банком з метою одержання прибутку. Розмір кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі балансу банку кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складова частина активів банку, яка має свій рівень дохідності і відповідний рівень ризику. Дохідність і ризик - основні параметри управління кредитним портфелем банку.

       Якість і склад кредитного портфеля істотно залежить від організації кредитної роботи банку. Виходячи з того, що Святошинське відділення №171 АППБ „Аваль” є невеликим банком, виконання всіх функцій з питань кредитування покладено на один структурний підрозділ - на кредитний відділ. Обсяг кредитного портфеля на початок 2005 року склав 296 612 тис. грн. і має таку структуру:

-короткострокові кредити - 191 291 тис. грн.;

- овердрафт - 3 305 тис. грн.;

- довгострокові кредити - 75 846 тис. грн.;

- кредити фізичним особам - 20 796 тис. грн.;

- врахування векселів - 5 374 тис. грн..

     Основними критеріями кредитного портфеля є кредитний ризик і дохідність. Розрахуємо коефіцієнт ризику, який характеризує якість кредитного портфеля банківської установи. Коефіцієнт дозволяє кількісно оцінити якість кредитного портфеля з позиції кредитного ризику. Коефіцієнт ризику не перевищує 50 %, а отже якість кредитного портфеля задовільна, його складають переважно “стандартні” позики, за якими рівень ризику складає 2 %. Для оцінки ефективності (дохідності) кредитних операцій (доходу, отриманого на одиницю активів, вкладених у кредити) розраховується коефіцієнт дохідності.Кредитний портфель банку є дохідним, про що свідчить отримане значення коефіцієнта дохідності, тобто на одну гривню активів припадає 0,61 гривень доходу від здійснення кредитної діяльності банківською установою.

    Також розраховуються показники якості управління кредитним портфелем, ними є:  коефіцієнт якості управління (КЯУ) - дає інформацію про якість управління кредитним портфелем, виходячи з наявної бази кредитних ресурсів.    Формуючи кредитний портфель, керуються правилом - видавати кредити, які приносять максимальні доходи за інших однакових умов. Дохідність кредитної операції визначається рівнем відсоткової ставки за певним кредитом, тривалістю періоду надання кредиту та прийнятою системою нарахування відсоткових платежів. На прибутковість кредитних операцій банку впливають як доходи, так і можливі збитки, що визначаються рівнем кредитного ризику за кожною позикою. Вимірювання, мінімізація та контроль за рівнем кредитного ризику - одне з найскладніших завдань, що стоять перед банківською установою при формуванні кредитного портфеля. Створення резерву за кредитними ризиками є одним з найважливіших напрямків підвищення надійності банку. Порядок формування та  використання резервів для покриття втрат від кредитної діяльності регламентується положенням НБУ “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків”, затверджене постановою Правління НБУ № 279 від 06 липня 2000 р. Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій. Банк самостійно визначає рівень ризику кредитних операцій, оцінюючи фінансовий стан позичальників та вартість застави в межах чинного законодавства. Резерви для покриття втрат від кредитної діяльності створюються для підвищення стабільності і надійності банківської системи, захисту інтересів клієнтів і є обов'язковими для комерційних банків.З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банк здійснює класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредиту.