Основні види ризиків у банківській діяльності

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Июня 2014 в 23:47, контрольная работа

Описание работы

Банківська діяльність характеризується підвищеними ризиками порівняно з іншими видами комерційної діяльності. Тому у вітчизняній та зарубіжній банківській практиці процес управління ризиками розглядається як ключовий напрям банківського менеджменту. Значна увага приділяється вивченню ризикових сфер і основних видів ризиків, пошуку ефективних методів моніторингу, оцінки, аналізу та контролю банківських ризиків, а також створенню відповідних систем управління.
У широкому розумінні ризик - це невизначеність щодо настання тієї або іншої події в майбутньому. Ризик вимірюється ймовірністю того, що очікувана подія не відбудеться (чи відбудеться) і це призведе до небажаних наслідків. Сутність ризику полягає в можливості відхилення отриманого результату від запланованого як у позитивний, так і в негативний бік. Крім того, необхідно враховувати, що ризик може виявлятися у вигляді упущеної можливої вигоди, тобто ризику непрямого (побічного) фінансового збитку від недоотримання прибутку.

Содержание работы

1. Основні види ризиків у банківській діяльності.
2. Методи визначення достатності банківського капіталу.
3. Задача.

Файлы: 1 файл

Аналіз банківської діяльності.doc

— 94.50 Кб (Скачать файл)

За методом порівняльного аналізу показників для оцінювання адекватності капіталу використовуються розглянуті далі показники:

  • Відношення сукупного капіталу до сукупних активів банку
  • Відношення сукупного капіталу до сукупних депозитних зобов’язань
  • Відношення сукупного капіталу до ризикових активів, розрахованих як сума всіх активів, крім готівки та державних цінних паперів.

Значення показників постійно контролюються та аналізуються регулюючими органами, але нормативи чи граничні межі не встановлюються. У процесі нагляду використовуються прийоми структурного, порівняльного та динамічного аналізу. Показники конкретного банку порівнюються з аналогічними значеннями інших банків або із середньогалузевими. Динамічний аналіз призначений для виявлення тенденцій у зміні розміру капіталу одного й того самого банку протягом деякого періоду часу.

Недоліками методу порівняльного аналізу показників адекватності капіталу є суб’єктивний характер оцінок та висновків, відсутність загальноприйнятих стандартів достатності капіталу, значна трудомісткість.

Метод експертних оцінок адекватності капіталу базується на використанні висновків експертів про якість управління банком, рівень прибутковості та ліквідності, динаміку депозитної бази, структуру балансу, ризиковість активних операцій, регіональні особливості ринку, на якому працює банк. Метод передбачає вивчення діяльності кожного банку в контексті конкретних ринкових умов та врахування взаємозв’язку зовнішніх і внутрішніх чинників. Якщо стан ринку характеризується підвищеною ризиковістю або виявлена слабкість внутрішніх структур, то перед банком може бути поставлена вимога збільшення капіталу понад мінімальний рівень.

Метод визначення адекватності капіталу за міжнародними стандартами — Базельська угода про конвергенцію капіталу.

Базельська угода базується на визначенні структури капіталу і врахуванні кредитного ризику активів та позабалансових зобов’язань.

За Базельською угодою банківський капітал поділяється на два типи:

    • основний капітал, або капітал першого порядку (рівня);
    • додатковий капітал, або капітал другого порядку (рівня).

Основний капітал включає звичайні акції, безстрокові привілейовані акції, якими не передбачається накопичення дивідендів; нерозподілений прибуток; додатковий дохід у вигляді коштів акціонерів, внесених без додаткового випуску акцій; премії за акціями, якщо вони продаються з надлишком ринкової вартості порівняно з номінальною; неконтрольний пакет акцій консолідованих дочірніх компаній. Основний капітал є найстабільнішою частиною сукупного капіталу.

Додатковий капітал включає субординовані боргові зобов’язання; загальні резерви на покриття збитків за кредитами та орендою; безстрокові, довгострокові та конвертовані привілейовані акції, які дають право на накопичення дивідендів; резерви переоцінювання основних засобів, коли вони можуть бути оцінені за вищою вартістю і різниця зараховується до капіталу. Додатковий капітал є менш постійною частиною капіталу, вартість якої може змінюватися.

Складові капіталу другого порядку регулюються самостійно країнами, які підписали Базельську угоду. До розрахунку показників достатності капіталу береться фактичне значення додаткового капіталу, але сума не повинна перевищувати розміру основного капіталу. Це означає, що загальна величина додаткового капіталу може бути більшою за основний капітал, але сума перевищення не зараховується до розрахунку нормативів достатності капіталу. Крім того, жодна з форм додаткового капіталу не може становити більш ніж 50% основного. Резерви на покриття збитків за кредитами та орендою включаються до складу додаткового капіталу за умови, що вони є загальними (а не спеціальними) і становлять не більш як 25% зважених за коефіцієнтами ризику активів.

Відрахування (відвернення) складаються з інвестицій та інших вкладень у неконсолідовані дочірні підприємства, вкладень у капітальні цінні папери, інших вкладень, які регулюються органами нагляду кожної країни.

Міжнародною угодою пропонується шкала коефіцієнтів ризику, які можуть бути використані без змін або скориговані залежно від економічної ситуації конкретної країни.

Міжнародні стандарти достатності капіталу вимагають додержання мінімально допустимих нормативів основного капіталу N1 та сукупного капіталу N2:

Базельська угода стала значним кроком у напрямку стабілізації міжнародної фінансової системи та зростання банківського капіталу. Зв’язок капіталу та кредитного ризику зумовлений, насамперед, здатністю капіталу нейтралізувати втрати через неплатоспроможність позичальників. Але Базельською угодою не враховуються інші види ризиків, такі як відсотковий, валютний, ризик ліквідності. Тому пошук нових досконалих методів визначення адекватності капіталу триває.

Методи управління банківським капіталом в Україні. В Україні величина капіталу комерційних банків регулюється централізовано Національним банком через установлення мінімальних вимог (нормативів) до розмірів та достатності капіталу. Робота над поліпшенням капітальних показників вітчизняних комерційних банків ведеться у двох напрямках: через установлення мінімальних вимог до абсолютної величини капіталу в грошовому вираженні (нормативи Н1, Н2) та через визначення відносних показників, таких як нормативи платоспроможності та достатності капіталу (нормативи Н3, Н4), які регулюють співвідношення капіталу і активів банку.

Норматив капіталу комерційного банку Н1 і норматив мінімального розміру статутного капіталу Н2 регулюють абсолютну величину капітальної бази. При визначенні нормативу Н1 капітал банку розраховується як сума основного та додаткового капіталу за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів.

Показники Н1, Н2 не можуть розглядатися як достатні, оскільки не враховують співвідношення капіталу та активів банку, а також рівня ризиковості активних операцій. Для регулювання даного аспекту банківської діяльності НБУ встановлено норматив платоспроможності Н3 і норматив достатності капіталу Н4.

Норматив платоспроможності банку Н3 визначається як відношення капіталу К до активів Ар, зважених за ступенем ризику за допомогою відповідних коефіцієнтів. Цей норматив розраховується:

Н3=К/Ар*100

Нормативне значення Н3 не повинно бути нижчим ніж 8%. За економічним змістом співвідношення капіталу банку та ризикозважених активів визначає достатність капіталу для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для банківської діяльності.

Принципово новим для вітчизняної банківської практики стало введення коефіцієнтів ризику для позабалансових зобов’язань, які за умови їх виконання перетворюються на балансові статті. Так, гарантії, поручительства, акредитиви, надані банком, сумнівні вимоги за операціями з валютою, банківськими металами та з іншими фінансовими інструментами, цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу віднесені до високоризикових операцій банку і мають коефіцієнт ризику 100%. Зобов’язання з кредитування, надані банком, валюта та банківські метали, які куплені, але не отримані, та інші активи до отримання класифікуються як середньоризикові з коефіцієнтом ризику 50%. Для розрахунку значення активів, зважених за ризиком Ар, необхідно помножити величину кожної статті активів та позабалансових активних рахунків на відповідний коефіцієнт ризику, визначений НБУ (якщо коефіцієнти виражені у відсотках, то потрібно розділити на 100), а потім знайти загальну суму ризикозважених активів, яка й використовується у процесі розрахунку показника платоспроможності Н3.

Норматив достатності капіталу Н4 визначається як відношення сукупного капіталу банку до загальних активів банку (зменшених на створені відповідні резерви) ЗА:

Н4=К/ЗА*100

Нормативне значення Н4 має бути не нижче за 4%.

Норматив Н4 показує рівень достатності капіталу з огляду на загальний обсяг діяльності, незалежно від розміру різноманітних ризиків. Цей норматив використовується у вітчизняній банківський практиці для посилення контролю за розміром капіталу порівняно з активами. Міжнародними нормами застосування такого показника не передбачено.

 

3. Задача.

Розрахувати показники ліквідності банку та зробити висновки і пропозиції.

 

Рішення:

Ліквідність комерційного банку — це можливість і здатність банку виконувати свої зобов’язання перед клієнтами і різними контрагентами в аналізованих періодах.

Ліквідність балансу як ступінь покриття зобов’язань активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням насамперед обов’язкових економічних нормативів Національного банку України.

Розглянемо групу коефіцієнтів, що характеризують ліквідність банку. Для цього спочатку визначимо, з нашого погляду, найважливіші з них, проведемо алгоритм їх розрахунку та розкриємо їх економічний зміст. Після цього на основі даних балансу, розрахуємо вибрані показники, проаналізуємо їх рівень, тенденції і зробимо висновок про рівень ліквідності банку.

Отже, як свідчать дані таблиці, основними коефіцієнтами, які характеризують ліквідність банку, є:

  • коефіцієнт миттєвої ліквідності,
  • коефіцієнт загальної ліквідності зобов'язань,
  • коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів,
  • коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань,
  • коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (для визначення незбалансованої ліквідності),
  • коефіцієнт генеральної ліквідності зобов'язань.

Наведений у таблиці блок показників призначено для оцінки ліквідності банку щодо його здатності перетворювати активи в грошову готівку для погашення зараз (на дату складання балансу) та в найближчий період зобов’язань перед клієнтами за їх поточними, депозитними, ощадними рахунками, а також перед кредиторами, інвесторами, акціонерами.

 

Алгоритм розрахунку та економічний зміст показників, що характеризують ліквідність банку

Найменування показника

Алгоритм розрахунку

Економічний зміст показника визначає

Показники ліквідності

1. Коефіцієнт  миттєвої ліквідності

Показує можливість банку погашати «живими» грішми з коррахунків і каси зобов’язання за всіма депозитами (Д)

2. Коефіцієнт  загальної ліквідності зобов’язань  банку

Характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов’язань (Ззаг) всіма активами (Азаг)

3. Коефіцієнт  відношення високоліквідних до  робочих активів

Характеризує питому вагу високоліквідних активів (Авл) у робочих активах(Ар)

4. Коефіцієнт  ресурсної ліквідності зобов’язань

Характеризує забезпечення дохідними активами банку (Ад) його загальних зобов’язань (Ззаг) і сповіщає про часткове погашення зобов’язань банку поверненнями дохідних активів

5. Коефіцієнт  ліквідного співвідношення виданих  кредитів і залучених депозитів (для визначення незбалансованої  ліквідності)

Розкриває, наскільки видані кредити (КР) забезпечені всіма залученими депозитами (Д) (чи є незбалансована ліквідність)

6. Коефіцієнт  генеральної ліквідності зобов’язань

Розкриває здатність банку погашати зобов’язання (Ззаг) високоліквідними активами (Авл) та через продаж майна (Ам)


 

 

 

Розрахунок основних показників, що характеризують ліквідність банку

Назва показників

Умовні

позначення

Станом на 1.01.

Відхилення, %

Звітний рік

Попередній рік

Розрахунок коефіцієнтів

Оптимальне значення

1. Коефіцієнт миттєвої  ліквідності ((ряд. 1 + ряд. 3) : ряд. 19

Кмл

0,28

0,24

Не менше 20 %

2. Коефіцієнт загальної  ліквідності зобов’язань банку 

(ряд. 12 : ряд. 19)

Кзл

1,15

1,12

Не менше 100 %

3. Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів ((ряд.1+ряд.2+ряд.3) : (ряд.1+ряд.2+ряд.3+ряд.4+ ряд.5+ряд.6))

Ксвр

0,40

0,32

Не менше 20 %

4. Коефіцієнт ресурсної  ліквідності зобов’язань (ряд.12-(ряд.10+ряд.9) : ряд. 19)

Крл

1,00

1,01

Близько

70—80 %

5. Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (ряд. 6 : ряд. 19)

Кскзд

0,64

0,62

×

6. Коефіцієнт генеральної  ліквідності зобов’язань ((ряд.1 + ряд.2+ряд.3+ряд.9) : ряд.19)

Кглз

0,42

0,40

×


 

1. (899405,000+796768,000)/6158476,000=0,28;

    (592583,000+527169,000)/4610758,000=0,24;

2. 7068331,000/ 6158476,000=1,15;

    5157914,000/ 4610758,000=1,12;

3. (899405,000 + 44879,000 + 796768,000) / (899405,000 +44879,000 + +796768,000 + 2960,000+390852,000+3965900,000)=0,40;

  (592583,000+278188,000+ 527169,000) / (5922583,000+278188,000+ 527169,000 + 76153,000 + 0,000+2874287,000)=0,32;

4. 7068331,000-(874715,000+52186,000)/6158476,000=1,00;

    5157914,000-(451148,000+37280,000)/ 4610758,000=1,01;

5. 3965900,000/ 6158476,000=0,64;

    2874287,000/ 4610758,000=0,62;

6. (899405,000+44879,000+796768,000+874715,000)/6158476,000=0,42;

Информация о работе Основні види ризиків у банківській діяльності