Особливості діяльності недержавних пенсійних фондів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Напрямки використання коштів недержавних пенсійних фондів.

 

Головними зобов'язаннями фонду є пенсійні виплати. Вони складають найбільшу частину поточних зобов'язань для зрілого фонду. Ці пасиви повинні бути у переважаючій частині прогнозованими, оскільки у протилежному випадку це ускладнює забезпечення фінансової стійкості і, відповідно, надійності фонду. Джерелом формування головних зобов'язань фонду є накопичені пенсійні внески на індивідуальних рахунках. Виникнення головних зобов'язань пов'язане з переходом довгострокових зобов'язань у поточні. Рівень виконання цих зобов'язань залежить від характеру їх передбачуваності а також ліквідності фінансових інструментів. Джерелом покриття другорядних зобов'язань має бути інвестиційний прибуток. В іншому випадку будуть зменшуватися пайові внески учасників фонду.

Важливу роль відіграють інвестори, які мають у своєму розпорядженні інвестиційні ресурси довготермінового використання, і є необхідними для стабільного зростання економіки країни. Інвестиційна діяльність недержавних пенсійних фондів дозволяє створити ефективний механізм для розвитку ринку цінних паперів, розподілу капіталу між галузями економіки, сприяє стабільності функціонування фондового ринку та виходу його на міжнародний рівень.

Метою інвестування пенсійних активів є насамперед збереження пенсійних заощаджень громадян. Стратегія інвестування недержавних пенсійних фондів є більш консервативною, ніж у інших фінансових установ. Це вимагає від управителів коштів вкладення пенсійних активів у більш безпечні види активів.

Розмір інвестиційного доходу в більшості фондів є недостатнім для забезпечення належної диверсифікації пенсійних активів у дохідні фінансові інструменти. Крім того, такі основні інструменти вкладення пенсійних коштів, як державні цінні папери, цінні папери місцевих рад, не мають широкого попиту серед управляючих компаній у зв'язку з низьким рівнем дохідності.

Зменшення в період фінансово-економічної кризи обсягів виробництва основних видів промислової продукції та послуг значно погіршили умови інвестиційної діяльності, у тому числі недержавних пенсійних фондів, що негативно вплинуло на рівень дохідності пенсійних активів. На сьогодні більшість недержавних пенсійних фондів не забезпечують дохідність пенсійних активів вище рівня інфляції. Розмір інвестиційного доходу в більшості фондів є недостатнім, а на фінансовому ринку відсутні надійні види фінансових інструментів, які дали б змогу забезпечити належну диверсифікацію пенсійних активів недержавних пенсійних фондів.

Люди стали більше знати про недержавні пенсійні фонди, стали більше їм довіряти. Про це свідчить зростання кількості його учасників відповідно до укладених контрактів: протягом 2009 року вона зросла на 13,2 тис. осіб. При цьому, за останній рік кількість учасників відкритих, професійних, корпоративних недержавних пенсійних фондів - майже не змінилася. Найбільша частка інвестицій активів недержавних пенсійних фондів припадає на металургійну галузь,а також у машинобудування. Достатньо висока частка інвестицій припадає також на хімічну галузі. Загальний обсяг активів, сформованих пенсійними фондами, на 2009 року становить 734 млн. грн. За період існування пенсійних фондів загальна сума інвестиційного доходу становила 153,1 млн. грн. або 22,9 % від суми сплачених внесків.

На кінець 2008 року витрати, відшкодовані за рахунок активів пенсійного фонду, складали 27238,52 тис. грн. Основна частина витрат, що відшкодовується за рахунок пенсійних активів, припадає на оплату послуг адміністратора (13474,73 тис. грн., або 46,26% від загальної суми витрат), включаючи оплату рекламних та агентських послуг, пов'язаних із функціонуванням пенсійного фонду, та витрат на оприлюднення інформації про його діяльність. Тобто, кількість недержавних пенсійних фондів, динаміку залучення до них учасників і коштів у відриві від демографічної ситуації та зростаючих проблем солідарної пенсійної системи, ситуація виглядає нібито непогано. Але темпи зростання вимірюються майже з нульової відмітки. Якщо не збільшити їх в рази, вони забезпечать охоплення системою недержавного пенсійного забезпечення тих верств населення, для кого і створена система, тільки через десятки років. Лише через багато років накопичені такими темпами пенсійні кошти можуть стати вагомим внеском в інвестиційний ресурс країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роль недержавних пенсійних фондів в системі пенсійного забезпечення.

 

Недержавне пенсійне забезпечення відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні гідного рівня життя громадян після виходу на пенсію. А також, забезпечує економічний розвиток країни, оскільки сформовані фонди за рахунок внесків вкладників є стабільним джерелом інвестицій.

Питання розвитку недержавного пенсійного забезпечення є пріоритетним у діяльності Уряду. Оскільки воно є складовою частиною системи добровільного пенсійного забезпечення, яке передбачає диверсифікацію джерел отримання доходів та має на меті покращити пенсійне забезпечення громадян України.

Загалом, місце недержавних пенсійних фондів в структурі пенсійного забезпечення, можна розглядати в двох аспектах:

1) формування фінансових ресурсів та рух грошових потоків у цій системі;

2) аналіз активності клієнтів сфери недержавного пенсійного забезпечення.

Механізм руху грошових потоків в пенсійній системі через недержавні пенсійні фонди відіграє ключову роль у формуванні інвестиційних ресурсів для внутрішнього економічного розвитку країни. Запроваджувана нова пенсійна система повинна перерозподілити рух грошових потоків таким чином, щоб сформувати основні виплати та внески через другий та третій рівні.

Солідарна (загальнообов'язкова) пенсійна система на сучасному етапі становлення формує в собі основні пенсійні ресурси у вигляді обов'язкових внесків громадян та їх роботодавців. Високі ставки внесків змушують останніх приховувати фактичний фонд оплати праці, зменшуючи тим самим надходження до бюджету Пенсійного фонду, який стає дефіцитним. Виникає потреба компенсувати недостатність коштів на виплату пенсій сучасним пенсіонерам через Державний бюджет України. Запровадження третього рівня повинне вирішити проблему низьких пенсій та надати можливість громадянам отримувати пенсії, відповідні їх заробіткам в період трудової діяльності.

Зрілість системи недержавного пенсійного забезпечення можна визначити за ступенем розповсюдження послуг серед середніх та малих підприємств, а також фізичних осіб. За даними Держфінпослуг максимальна кількість укладених пенсійних контрактів недержавних пенсійних фондів саме з фізичними особами. Але на сучасному етапі розвитку пенсійної системи, вони не є визначальними пайовиками фондів, оскільки середня сума пенсійних внесків на один укладений контракт від фізичних осіб значно менша ніж від юридичних (339,8 проти 14990,2 у 2008 році). Разом з тим, в умовах початкового етапу формування фінансових ресурсів пенсійні фонди позиціонують себе переважно на великих вкладників, якими є юридичні особи.

Привабливими та перспективними вкладниками для недержавних пенсійних фондів є фізичні особи-підприємці. Оскільки, через умови сучасного податкового законодавства та загальний стан пенсійного забезпечення громадян, вони найбільш соціально незахищені як пенсіонери солідарної системи. Проте такі вкладники є достатньо платоспроможними в період своєї трудової діяльності. Доцільно було б використати цей потенціал шляхом спрямувати маркетингової політику недержавних пенсійних фондів на залучення більшої кількості саме такої категорії вкладників. Коли до пенсійних послуг почнуть залучатися роботодавці сфери середнього та малого бізнесу, це буде свідченням того, що збільшується диверсифікація ринку у розрізі по клієнтах, що є ознакою досягнення певного рівня розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення.

Необхідність упровадження системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні викликана такими чинниками:

Незбалансованість солідарної системи:

а) високий рівень демографічного навантаження на працездатне населення;

б) наявність пільг зі сплати внесків у солідарну систему загальнообов'язкового пенсійного страхування у значної частини працюючих;

в) низька заробітна плата;

г) дефіцит коштів на виплати пенсій, що здійснюються за рахунок державного бюджету.

Поширення тіньової зайнятості і тіньових доходів.

Масштабна трудова міграція.

Обмеженість бюджетних ресурсів для рішення соціальних потреб і, як наслідок, - зменшення ролі держави в забезпеченні соціальних гарантій населення.

Посилення мотивації людей до продуктивної праці, результат якої гарантує їм матеріальну забезпеченість після закінчення трудової діяльності.

Існують додаткові можливості участі в недержавному пенсійному забезпеченні засновників і працедавців-платників пенсійного фонду.

Важливою особливістю недержавних пенсійних фондів в Україні є те, що якщо учасник незадоволений роботою фонду, то він має право в будь-який момент перевести свої нагромадження до іншого фонду, який, на його думку, працює успішніше. Із недержавними пенсійними фондами громадянам у разі досягнення пенсійного віку виплатять всі нагромаджені ними гроші, тобто внески плюс інвестиційний дохід. При цьому термін, протягом якого вони хочуть одержувати пенсію, і періодичність отримання пенсійних виплат пенсіонери визначають самі. Єдине обмеження за законодавством - термін виплат не може бути меншим ніж 10 років. Учасник фонду може отримати разові виплати, незалежно від віку у таких випадках: якщо виїжджає на постійне місце проживання за кордон, у випадку критичного стану здоров'я, у випадку настання інвалідності. Також разову виплату після досягнення пенсійного віку можна одержати, якщо сума накопичень менше половини прожиткового мінімуму для непрацездатної особи, помноженого на 120. У разі смерті учасника всі його пенсійні нагромадження в повному обсязі отримують спадкоємці.

Наразі недержавні пенсійні фонди є новими фінансовими інституціями для переважної більшості населення України. Цим і пояснюються побоювання населення довірити свої вкладення цим маловідомим і ще не зарекомендованим установам в Україні. На сьогодні лише незначна частка працездатного населення України стала учасниками недержавного пенсійного фонду. Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" концептуально і функціонально розмежував послуги з недержавного пенсійного забезпечення, які надаються різними фінансовими інституціями.

Недержавні пенсійні фонди при здійсненні недержавного пенсійного забезпечення мають істотні переваги перед іншими фінансовими установами, які надають аналогічні послуги. Порівнюючи діяльність банків, страхових компаній та недержавних пенсійних фондів, переваги полягають у такому. Недержавний пенсійний фонд повністю розподіляє інвестиційний дохід між учасниками та не може стати банкрутом, оскільки передбачений нагляд з боку держави. Також для фонду передбачені певні пільги з боку податкового законодавства. На відміну від банку недержавний пенсійний фонд не вимагає значної суми для здійснення першого внеску, тобто внески можуть здійснюватися невеликими періодичними платежами та за деяких обставин допускається їх тимчасове припинення. Недержавний пенсійний фонд розміщує активи у різні фінансові інструменти, тобто мінімізує ризики за допомогою розподілу коштів між великою кількістю інвестиційних інструментів. Це гарантує отримання стабільного інвестиційного доходу і надійність майбутніх пенсійних виплат. Ще однією вагомою перевагою є те, що право власності на вкладені кошти громадян не вимагає виконання ніяких додаткових умов і наступає з моменту зарахування внеску на індивідуальний пенсійний рахунок.

Сьогодні більшість недержавних пенсійних фондів створюється підприємствами-роботодавцями. Таку зацікавленість роботодавців в участі у системі недержавного пенсійного забезпечення можна пояснити низкою переваг і можливостей. Зокрема, роботодавці отримують можливість:

1) вирішити соціально-кадрові та управлінські питання:

а)посилити соціальний захист працівників;

б) покращити кадрову ситуацію на підприємстві (за рахунок підвищення зацікавленості працівників у результатах роботи, зниження плинності кадрів, утримання кваліфікованих працівників, омолодження колективу);

в) формувати корпоративну культуру на підприємстві;

г) створити позитивний імідж соціально орієнтованого підприємства-роботодавця;

2) отримати додаткові фінансово-інвестиційні можливості:

а) оптимізувати витрати на соціальне забезпечення за рахунок пільгового оподаткування;

б) залучити з пенсійних накопичень довгострокові фінансові ресурси для реалізації власних інвестиційних програм.

Розвиток недержавних пенсійних фондів має бути потужним імпульсом для активізації розвитку фондового ринку та наповнення його внутрішніми інвестиційними ресурсами. Проте зростаючі доходи населення і вільні ресурси юридичних осіб значною мірою обминали стороною ринок спільного інвестування. Оскільки пенсійні фонди є значними клієнтами інвестиційних фондів, кошти, вкладені у недержавні пенсійні фонди, через фондовий ринок можуть бути перетворені на інвестиції. Активізація приватного пенсійного бізнесу можлива і за рахунок фізичних осіб, проте поки що не спостерігається особливого інтересу до недержавних пенсійних фондів через високу недовіру населення до довготривалих внесків, а також низький рівень обізнаності з можливостями системи недержавного пенсійного забезпечення. До системи недержавного пенсійного забезпечення залучено лише незначну частину чисельності населення України. Можливість використання потенціалу недержавної пенсійної системи в інвестиційних цілях залежатиме від подальшого розвитку корпоративного недержавного пенсійного забезпечення, а також рекламної й роз'яснювальної роботи серед населення та компаній.