«Управління капіталом банку з метою забезпечення його фінансової стійкості»

 

        МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Факультет економіки  і фінансів

 

Кафедра фінансів

 

Напрям підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

 

 

 

ЗВІТ

З НАУКОВО  ДОСЛІДНОЇ РОБОТІ

На тему

«Управління капіталом банку з метою забезпечення його фінансової стійкості»

 

 

 

 

 

Виконав ст. гр. ФН-10-2:

  Дяченко А.П

                                                                                           Керівник:

                                                                                                               Атаян Т.И.             

 

 

 

 

Алчевськ, 2012

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Склад, структура, джерела формування та функції власного

капіталу банку……………………………………………………………………4

1.1 Склад  та структура власного капіталу  банку ………………………4

1.2 Джерела  формування власного капіталу банку…………………….6

1.3 Функції власного капіталу ……………………………………………9

Розділ 2. Аналіз та методи управління капіталом банків…………………….11

2.1 Аналіз капіталу банків ………………………………………………11

2.2 Капітал банку та методи його оцінювання …………………………17

2.3 Методи управління капіталом банку……………………………….21

Висновок………………………………………………………………………..28

Список використаної літератури………………………………………………29

 

ВСТУП

 

Протягом  періоду становлення та розвитку банківської системи України  комерційні банки досягли вагомих  результатів. Але значним кількісним змінам структури банківської системи не завжди відповідають позитивні якісні зрушення. Йдеться ,насамперед,про досить низький рівень капіталізації комерційних банків.

Вибір способу  збільшення капіталу банку залежить від суми зростання капіталу, допустимих витрат на придбання додаткового капіталу, часу, на який банк розраховує. У тих випадках, коли припускається повільне зростання капіталу банку з урахуванням росту активів, його збільшення може бути забезпечене за рахунок внутрішніх джерел. Якщо ж планується швидке зростання активів або необхідне несподіване збільшення капіталу, то потребується залучення капіталів зовнішніх інвесторів за рахунок значної емісії акцій.

 

РОЗДІЛ 1. СКЛАД, СТРУКТУРА, ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІЇ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ

 

1.1 Склад та структура власного капіталу банку

 

Власний капітал банку займає незначну частку у загальному обсязі капіталу банку (до 10%),що обумовлено специфікою діяльності комерційного банку як установи,що здійснює мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів на фінансовому ринку та надає їх у позику. Проте власний капітал має важливе значення банківської діяльності .

Структура капіталу банку.

Капітал банку включає:

а)основний капітал ;

б)додатковий капітал.

Основний  капітал банку включає сплачений  і зареєстрований статутний капітал  і розкриті резерви,які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого  прибутку,надбавок до курсу акцій  і додаткових внесків акціонерів у капітал,загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій,за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості,які повинні відповідати таким критеріям:

а) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування,скоригованого на всі потенційні податкові зобов’язання;

б) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись у опублікованих звітах банку;

в) фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;

г) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів ,а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

За умови  затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

а) нерозкриті резерви (крім того факту ,що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку,вони повинні мати такі саму якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

б) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

в) гібридні капітальні інструменти,які повинні відповідати таким критеріям:

- вони є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

- вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред’явлення банку вимоги про припинення торгових операцій;

- вони не можуть бути погашені за ініціативою власника;

- вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов’язань щодо сплати відсотків,якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;

г) субординований борг(звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані збанку раніше 5 років,а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума таких коштів,включених у капітал ,не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом 5 останніх років угоди. Національний банк України має право визначати своєю постановою інші статті балансу банку для включення до додаткового капіталу,а також умови і порядок такого включення. Додатковий капітал не може бути більшим 100 відсотків основного капіталу.

 

1.2 Джерела формування та механізм  поповнення власного капіталу

 

Багатофункціональне призначення власного капіталу робить його неоднорідним за своїм складом. Джерелами формування капіталу банку  можуть бути:

А) Статутний капітал банку, який, у свою чергу, формується з акціонерного або приватного капіталу під час організації нового бан-ку шляхом акумулювання внесків засновників чи випуску і реалізації акцій. Емісія акцій як форма створення і поповнення статутного фон-ду комерційного банку регулюється законами України «Про госпо-дарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу».  
Перший випуск акцій банку має повністю складатися з простих акцій. Реєстрація і реалізація банком-емітентом першого випуску ак-цій звільняється від оподаткування на операції з цінними паперами.  
Усі випуски акцій банками типу відкритих акціонерних това-риств підлягають реєстрації у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). При повторній емісії банки можуть випускати привілейовані акції. Для отримання права на повторну емісію акцій банк має бути беззбитковим, не підлягати санкціям НБУ, не мати прострочену заборгованість перед бюджетом і креди-торами. Для реєстрації випуску акцій банк-емітент складає проспект емісії. При першій емісії його готують засновники, при наступній — правління банку. В проспекті емісії містяться дані про банк, його фінансовий стан, інформація про попередні випуски цінних паперів. Проспект емісії повинен бути затверджений незалежною аудиторсь-кою компанією.

 
            Б) Резервний фонд комерційного банку. Це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, по-криття збитків від банківської діяльності, а також виплати дивіден-дів по привілейованих акціях, якщо недостатньо прибутку. Наяв-ність коштів в ньому забезпечує стійкість комерційного банку, зменшує вірогідність його банкрутства. Розмір резервного фонду та щорічних внесків до нього встановлюється зборами акціонерів і фік-сується в установчих документах, але він не може бути меншим 25% статутного фонду, а розмір відрахувань — меншим 5% чистого при-бутку.

  Коли резервний фонд досягає  встановленої величини, то відраху-вання  до нього припиняються. У випадку  використання коштів з ре-зервного  фонду відрахування від чистого  прибутку на його форму-вання  відновлюються.  
           В) Спеціальні фонди (фонд основних коштів, фонд переоцінки основних засобів та ін.), які призначені для виробничого та соціаль-ного розвитку банку. Порядок формування і використання цих кош-тів визначається статутними документами банку. Формуються ці фонди за рахунок прибутку. Елементом резервного капіталу є зага-льні резерви, призначені для покриття можливих збитків по опера-ціях банку. Їх відмінність від резервного фонду полягає в тому, що вони мають більш конкретне призначення (наприклад, резерв для відшкодування можливих втрат за позичками створюється для по-криття безнадійної заборгованості по позичкових операціях).

Г) Нерозподілений прибуток — джерело внутрішнього похо-дження. Створюється як залишок прибутку після виплати дивіден-дів, відрахувань до резервного та інших фондів.

Оскільки розмір усіх відрахувань (крім дивідендів) завчасно ви-значено, то залишок нерозподіленого прибутку за минулий рік за-лежить головним чином від розміру дивідендів, які повинні сплачу-ватися акціонерам.  
Розмір власного капіталу комерційного банку залежить від таких факторів:  
                  а) рівня мінімальних вимог НБУ до статутного фонду (це міні-мальний розмір статутного фонду, який банк повинен мати сплаче-ним);  
                    б) специфіки клієнтури. За значної кількості невеликих вклад-ників власних коштів потрібно буде менше ніж за наявності великих вкладників;  
                   в) характеру активних операцій. Наявність значного обсягу ри-зикованих операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу.  
Українська методика визначення капіталу банку і розрахунку йо-го достатності випливає з рекомендацій Базельського комітету. Ці рекомендації були розроблені у грудні 1987 р. Згідно з ними капітал банку поділяють на:  
              - основний (капітал I рівня);

    - додатковий (капітал II рівня).

Капітал банку складається з суми основного  та додаткового капі-талу за мінусом  відрахувань з урахуванням основних засобів.  
До основного капіталу належать:

а. Фактично сплачений статутний капітал.

б. Емісійні різниці.

в. Загальні резерви банку.

  г. Нерозподілений прибуток минулих років.

  д. Очікуваний затверджений прибуток минулого року мінус:

- власні цінні папери в портфелі на продаж;

- нематеріальні активи;

- капітальні вкладення в нематеріальні активи.

До додаткового капіталу належать:

          а. Фонди банку.

  б. Індексація основних засобів.

  в. Прибуток поточного року.

 
При розрахунку капіталу банку розмір додаткового капіталу бе-реться в  сумі, що не перевищує величину основного  капіталу.

Відвернення з капіталу — це акції банків, боргові зобов’язання банків і нефінансових підприємств у портфелі банку  на продаж, вкла-дення банку в  асоційовані компанії та дочірні  установи.

 

1.3 Функції власного капіталу банку

 

Власний капітал (кошти) банку являє собою  грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками банку), а також кошти, утворені в процесі подальшої  діяльності банку. Порівняно з підприємствами інших сфер діяльності власний капітал  комерційного банку займає незначну питому вагу у сукупному капіталі (приблизно 8—10 %), тоді як у промислових  підприємств цей показник становить 40—60 %. У комерційних банках власний  капітал І має інше призначення, ніж в інших сферах підприємництва. Якщо в останніх це — забезпечення платоспроможності і виконання  більшості оперативних функцій  підприємств та організацій, то власний  капітал комерційного банку слугує насамперед для страхування інтересів  вкладників і меншою мірою — для  фінансового забезпечення своєї  оперативної діяльності.

Розмір  власного капіталу є важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку і повинен перебувати під  контролем органів, що регулюють  діяльність комерційних банків. Однією з вимог, яку висуває НБУ до комерційних банків, є підвищення рівня капіталізації, що сприяє збільшенню рівня фінансової стабільності і  надійності банківської системи  України в цілому.

Призначення банківського капіталу виражається  в його функціях. Власний капітал  комерційного банку виконує такі функції: 
          А) Захисна: власний капітал слугує насамперед для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. На сьогоднішній день це основна функція капіталу, оскільки в умовах, коли значна частина ресурсів вкладається в ризикові активи (кредити і цінні папери), навіть порівняно невеликі втрати можуть призвести до банкрутства банку.

Б) Забезпечення оперативної діяльності: є другорядною для капіталу банку. Ця функція має вагу на перших етапах діяльності банку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура і розгортається його діяльність (фінансування придбання комп’ютерної та оргтехніки, будівництво (оренда) офісів і т. п.).