Валютні операції банку (на прикладі діяльності ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»)

Операції "своп" здійснюються як між комерційними банками, так i між  комерційними банками i центральним  банком країни, а також безпосередньо  між центральними банками країн. В останньому випадку вони являють собою угоди із взаємного кредитування в національних валютах відповідних країн. 3 1969 р. діє багатостороння система взаємного обміну валют через Банк міжнародних розрахунків у Базелі на основі використання операцій "своп". Ці двосторонні опеpaції здійснюються центральними банками країн в основному для здійснення ефективних валютних інтервенцій. Їх використовують як центральні, так i комерційні банки для диверсифікації своєї валюти з метою здійснення міжнародних розрахунків, задоволення потреб клієнтів у певній валюті, для тимчасового збільшення своїх валютних резервів тощо.

Так, якщо банк має запаси доларів, а йому тимчасово на шість місяців  потрібні франки, то він може продати  долари за франки з негайною оплатою i одночасно укласти договір про купівлю такої самої суми доларів через 6 міс. у свого партнера.

Приблизний розподіл угод з іноземною  валютою на світових валютних ринках такий: "спот" — 67%, "форвард" — 5%, "своп"—28%.(рис. 1.1.)

Рис. 1.1. Діаграма розподілу угод з іноземною валютою на світовому валютному ринку

 

Ареною валютних операцій виступають також біржі, які здійснюють валютні  обміни та визначають залежно від  попиту та пропозиції ринкові ціни валют. За деяких обставин валютні біржі  стають головною ланкою міжбанківських операцій. Як учасники біржових тopгів можуть виступати i центральні банки, що провадять операції з підтримки національних валют.

До строкових валютних операцій, які здійснюються комерційними банками  на валютних біржах та валютних відділах товарних та фондових бірж, належать також ф’ючерсні валютні операції і опціони.

Ф’ючерсні валютні операції –  це строкові угоди на біржах, що являють  собою купівлю-продаж золота, валюти, кредитних та фінансових інструментів за фіксованою в момент укладання контракту ціною, з виконанням операції через певний проміжок часу. Розрахунки здійснюються через клірингову палату, яка виступає посередником між продавцем та покупцем і гарантує виконання сторонами своїх зобов’язань [11, с. 52].

Як видно, сутність ф’ючерсних валютних операцій дещо подібна до форвардних. Так, ф’ючерсні операції, як і форвардні, здійснюються з поставкою валюти на термін понад три дня з дня укладання контракту, при цьому ціна виконання контракту в майбутньому визначається в день його підписання.

Однак при видимій зовнішній  подібності існують такі суттєві  відмінності ф’ючерсних валютних операцій від форвардних:

• Якщо форвардні операції здійснюються на міжбанківському валютному ринку, то ф'ючерсні – переважно на біржовому, що призводить до визначення термінів і обсягів операцій за форвардними контрактами на основі взаємної домовленості сторін, тоді як умови виконання ф'ючерсних контрактів прив’язані до певних дат роботи бірж, тобто стандартизовані за термінами, обсягами та умовами поставок;
• Індивідуальні контракти, що укладаються між клієнтом і банком при форвардних валютних операціях, як правило, дорожчі порівняно із стандартизованими ф'ючерсними контрактами. Завдяки цьому форвардні операції супроводжуються більшою маржею і призводять до більших витрат для клієнта порівняно з ф'ючерсними;
• Доступ на форвардні валютні ринки для невеликих фірм обмежений, оскільки мінімальна сума для укладання контракту становить у переважній більшості випадків 500 тис. дол. США. Ф'ючерсні ринок доступний як для індивідуальних, так і малих інституціональних інвесторів;
• Якщо форвардні валютні операції на 95% закінчуються поставкою валюти за контрактом, то ф'ючерсні операції, навпаки, на 95% закінчуються укладанням зворотної (офсетної) угоди, при якій не здійснюється реальної поставки валюти, а учасники цієї операції одержують лише різницю між початковою ціною укладання контракту і ціною, що існує на момент здійснення зворотної (офсетної) угоди;
• При формуванні форвардного валютного контракту набір валют практично не обмежений. Ф'ючерсні валютні операції здійснюються з обмеженим набором, як правило, резервних валют – долара США, німецької марки, французького франку, японської єни, англійського фунта стерлінгів тощо.

Валютний опціон – це договірне  зобов’язання, що дає право для покупця і зобов’язання для продавця купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом на наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду [11, с. 75].

В обмін на одержання такого права покупець опціону сплачує продавцю певну суму, яку називають премією. Ризик покупця опціону обмежений розміром цієї премії, а ризик продавця опціону знижується на величину одержаної премії.

При цьому виділяється:

• Опціон пут – право продати валюту для захисту від її потенційного знецінення або в розрахунку на її потенційне знецінення;
• Опціон кол – право купити валюту для захисту від потенційного її подорожчання або в розрахунку на потенційне підвищення її курсу.

Крім того, розрізняють:

• Європейські валютні опціони – опціони, які можуть бути реалізовані тільки в день закінчення терміну дії контракту;
• Американські валютні опціони, які дають право купити чи продати базовий актив у будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.

Оскільки у випадку реалізації американських валютних опціонів продавець зазнає більш високого ризику, за них, як правило, сплачується і більш висока премія, ніж за європейські валютні опціони.

Отже, на відміну від ф'ючерсних контрактів валютні опціони покликані  обмежити ризик, пов’язаний з несприятливим розвитком курсів валют, зберігаючи при цьому шанси на одержання прибутку у випадку їх сприятливого розвитку. Саме тому валютні опціони як відносно новий інструмент світового валютного ринку сьогодні досить поширені на валютних ринках світу.

Особливою формою валютних операцій виступає валютний арбітраж, оскільки він як основна операція в роботі дилерів комерційних банків використовується і небанківськими учасниками валютного  ринку.

Валютний арбітраж – це операції з валютами з метою одержання прибутку через використання у визначений момент часу існуючих на фінансових ринках розривів між курсами і відсотковими ставками по касових і строкових операціях. Основний принцип валютного арбітражу – купити той чи інший фінансовий актив дешевше і продати його дорожче.

Іншими словами, валютний арбітраж – це операція, що поєднує купівлю  та продаж валюти з відповідною контругодою  для отримання прибутку за рахунок  різниці в курсах валют на різних валютних ринках (просторовий), або протягом певного періоду (часовий валютний арбітраж).

Простий валютний арбітраж, це арбітраж, який здійснюється з двома валютами, складний – з трьома і більше валютами.

Слід підкреслити, що арбітражні операції мають велике економічне значення для  всього фінансового ринку, оскільки втручання арбітражерів дає змогу забезпечити взаємозв’язок курсів валют і регулювання ринку, що сприяє тимчасовому вирівнюванню курсів на різних ринках, стиранню різних кон’юнктурних стрибків, підвищуючи стійкість валютного ринку.

 

1.2 Поняття та види валютного ринку

 

Одним з найсуттєвіших елементів  міжнародних валютних відносин є  світовий валютний ринок.

Валютний ринок – це:

1. підсистема валютних відносин у процесі операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах;
2. інституціональний механізм (сукупність установ і організацій – банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів. [11, с. 114]

Валютний ринок як економічна категорія  – це система стійких економічних і організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах [3, с. 21].

На валютному ринку здійснюється широке коло валютних операцій щодо зовнішньоторговельних  розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками, банківськими установами та фірмами.

Якщо сказати просто, то валютний ринок, це сфера, де відбувається купівля-продаж іноземної валюти на основі попиту і пропозиції [2, с. 47].

Сучасний валютний ринок становить  собою розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити  купівлю i продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з  метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.

Найсуттєвішим функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної свободи вибору та дій власника валюти. Тому ступінь зрілості валютного  ринку визначається не тільки масштабами валютних операцій, але i його спроможністю повною мірою реалізовувати саме цю функцію.

Свобода вибору суб'єктів ринку  пов'язана з їхнім прагненням отримати для себе у процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні  вигоди, виражені у відповідному доході.

Отже, валютному ринку властиві атрибути будь-якого ринку [5, с. 34].

По-перше, він завжди виступає як конкурентний ринок. Суб'єкти ринку конкурують між собою з приводу отримання найбільшого прибутку.

По-друге, будь-які обмінні операції на валютному ринку містять у co6i елементи валютного ризику. Валютний ризик органічно пов'язаний із конкуренцією, з елементами невизначеності економічної кон'юнктури, зрештою, з обов'язковою присутністю суб’єктивного моменту у поведінці контрагентів, які не завжди можна прогнозувати.

Невід'ємним атрибутом валютного ринку є присутність функціональних елементів його регулювання. Сучасний валютний ринок - це інституційно регульований ринок. Уся система міжнародних валютних організацій, союзів i угод, діючих на міждержавній i транснаціональній основі, а також система страхування від валютного ризику являють собою відповідні атрибути валютно-ринкової діяльності [16, с. 47].

З валютним ринком тісно пов’язаний інтербанківський ринок. Він є результатом  взаємодії валютних рахунків комерційних  банків. Ресурси цього ринку поділяються на комерційні і регуляційні. Перші з них належать комерційним банкам, інші – центральним емісійним банкам. На цьому ринку сконцентровано до 30% офіційних валютних ресурсів, за допомогою яких держава реалізує сприятливу для себе валютну політику.

Роль валютного ринку в економіці  визначається його функціями:

1. обслуговування міжнародного обігу товарів, послуг і капіталу;
2. формування валютного курсу під впливом попиту і пропозиції;
3. надання механізмів для захисту від валютних ризиків, руху спекулятивних капіталів і інструментів для цілей грошово-кредитної політики центрального банку. [16, с. 47]

Основними інструментами валютного  ринку є банківські акцепти, акредитиви, чеки, векселя і депозитні сертифікати.

За обсягом операцій валютні ринки переважають середньорічні обороти будь-яких інших фінансових і нефінансових ринків, складаючи, за оцінками різних центральних банків, від 200 до 250 трильйонів доларів США[25, с. 167]. Основними особливостями сучасних валютних ринків є їх посилююча інтернаціоналізація, безперервність проведення операцій протягом доби, збільшення кількості і обсягів спекулятивних і арбітражних операцій, використання інформаційних технологій.

В залежності від обсягу, характеру  валютних операцій та кількості застосованих валют, валютні ринки поділяються на глобальні, регіональні і внутрішні.

Глобальні валютні ринки зосередженні у світових фінансових центрах (Лондоні, Нью-Йорку, Токіо, Парижі).

На регіональних валютних ринках здійснюються операції з певним колом конвертованих валют.

Внутрішній валютний ринок –  ринок однієї держави, під яким розуміють  всю сукупність операцій, що здійснюються банками, які розташовані на території  цієї країни, щодо валютного обслуговування своїх клієнтів, в числі яких можуть бути компанії, приватні особи, банки, які не спеціалізуються на проведенні міжнародних валютних операцій, а також власних валютних операцій.

По відношенню до валютних обмежень розрізняють “вільні” і “невільні” валютні ринки, а за видами застосування валютних курсів – з одним і двома режимами валютного курсу.

Найбільші валютні центри розташовані  у країнах, де валютні обмеження  зведені до мінімуму. Такими центрами є валютні ринки в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюриху, Франкфурті, Сан-Франциско, Торонто, Toкio, Гонконзі, Сингапурі та інших містах. На цих ринках обсяги валютних операцій можуть становити 100 млрд. доларів i більше у день [2, с. 47]..

Зростання інтенсивності міжбанківської торгівлі підвищує також ліквідність  ринків. На теперішній час банки  можуть забезпечити підприємствам та інвесторам швидку конвертацію валют, що вільно обертаються на ринку.

На рис. 1.2 показані обсяги денної торгівлі на різних банківських площадках у 2005 році., при цьому сукупний обсяг валюти розрахований в доларах США.

Рис. 1.2. Гістограма розподілу обсягів продажу валют в різних кутках світу [4, с. 143]

 

Отже, специфічними рисами сучасного міжнародного валютного  ринку є:

• посилення інтернаціоналізації, пов'язане з поглибленням господарських  зв'язків, підвищенням рівня концентрації виробництва та фінансового капіталу, створенням спільних банків тощо;

• високий динамізм здійснення валютних операцій;

• наявність уніфікованих, а в  більшості випадків стандартизованих методів організації торгівлі та укладення валютних контрактів;

• підвищення в структурі обороту частки спекулятивних угод i відповідно зниження частки комерційних (клієнтських) валютних операцій;

• високий piвень технічної оснащеності  фінансових установ;

• використання спеціальних телеграфних  агентств (Рейтер, Блумберг), системи  міжнародних розрахунків СВІФТ i створення електронної системи "Рейтер-дилінг";

• широке застосування міжнародних  розрахункових одиниць;

• інтенсивний розвиток ринку євровалют;

• лібералізація національних валютних законодавств i зміцнення внутрішніх валютних ринків тощо.

Сучасне технічне оснащення валютного  ринку - його широка комп'ютеризація, насичення  новітніми засобами електронного зв'язку, з одного боку, суттєво прискорює  оборот валютних pecypciв i міжнародних  платіжних документів, міграцію капіталу, з іншого - забезпечує органічне поєднання територіальних структур i функціональних центрів світового ринку в єдину глобальну цілісну систему.

 

1.3 Валютний курс та методи  управління валютними ризиками

 

Необхідність  валютного курсу визначається тим, що національні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть виступати законним платіжним засобом. При здійсненні зовнішньоекономічних операцій вони повинні бути обмінені на валюту іншої країни чи на міжнародні розрахункові одиниці (ЕКЮ, СДР та інші). правильне визначення валютного курсу має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності, взаємної вигоди у відносинах екномічних суб’єктів різних країн. Через концепцію курсу національної валюти центральний банк впливає на стан платіжного балансу країни, а також використовує його як інструментарій монетарної політики.