Фінансова діяльність інститутів спільного інвестування

Інститути спільного інвестування (надалі ІСІ) є одними з найбільш ефективних інструментів акумуляції інвестиційних ресурсів. Основна мета діяльності ІСІ – надання фінансових послуг з розміщення капіталу приватних інвесторів, головним чином вкладаючи його в цінні папери.

Основними перевагами ІСІ, з точки зору інвесторів, є потенційно висока дохідність, порівняно з традиційними способами збереження та примноження капіталу, та менші витрати часу на управління інвестиціями. Об’єднання коштів багатьох окремих інвесторів дозволяє ІСІ виходити на фондовий ринок та користуватись перевагами великих інституційних інвесторів. Серед інших переваг – диверсифікація інвестицій, відсутність мінімального терміну інвестицій (у випадку вкладання коштів у відкриті інвестиційні фонди) та можливість досить оперативно вилучити вкладені кошти у випадку необхідності.16

Світова фінансова криза негативно відбилася в першу чергу на сфері фінансових інвестицій. Між тим саме ІСІ як гнучка інституційна форма, позбавлена надмірних посередницьких ланок між інвестором та кінцевою інвестицією, можуть зайняти лідируючі позиції в процесі післякризового відновлення фінансової сфери.

Проблеми, зумовлені світовою фінансовою кризою, зокрема масове вилучення капіталу інвесторами з вітчизняного фондового ринку, значне падіння курсу акцій, що котуються на вітчизняному фондовому ринку, глибока корекція основного індикатора фондового ринку – індексу ПФТС, суттєво посилені загальною недорозвиненістю фондового ринку загалом та його інфраструктури зокрема.

16. Ватаманюк З.Г. Кушнір Т.М. Розвиток інституційного інвестування в Україні. Фінанси України. – 2007- №3 – с.124-131.

Чи не найбільша проблема, яка гальмує розвиток інституційних інвесторів в Україні в цілому та ІСІ зокрема – загальний стан розвитку фондового ринку, його інституційна незрілість. В даному контексті доцільно виділити наступні негативні властивості фондового ринку:

• превалювання неорганізованого ринку над організованим, що негативно позначається на прозорості фондового ринку, «відлякує» як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів;
• наявність кількох торговельних майданчиків, на яких здійснюються торги цінними паперами, що ускладнює контроль над операціями з цінними паперами та розповсюдження інформаційних індикаторів щодо кількісних та якісних параметрів операцій з ними;
• низька ліквідність фондового ринку;
• мала кількість цінних паперів, якими торгують на біржі, обмежена кількість інструментів фондового ринку;
• маніпуляції учасників фондового ринку з цінами з метою завищення вартості чистих активів інвестиційних фондів;
• незавершеність формування інституційної інфраструктури фондового ринку, її низька якість, зокрема, значною проблемою є відсутність єдиної ефективної депозитарно-клірингової системи.17

Окремо слід наголосити на низьких темпах приведення нормативної бази, що врегульовує відносини у фінансовій сфері, до вимог міжнародних стандартів: запровадження міжнародних стандартів розкриття інформації: бухгалтерського обліку Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASC) та Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO).

Окрім загальних проблем, обумовлених низьким рівнем розвитку фондового ринку, ІСІ стикаються з низкою специфічних проблем:

17. Рудой В.М. Міжнародний досвід розвитку управління активами інституційних інвесторів// Економічний вісник Донбасу № 3 (21), 2010
1. Одна з основних проблем, яка не дозволяє в повній мірі використати інвестиційний потенціал ринку ІСІ – низький рівень поінформованості населення про переваги ІСІ. Більшість населення України не сприймає ІСІ як окремий альтернативний довгостроковий інструмент збереження та примноження капіталу. Зважаючи на те, що операції на фондовому ринку для переважної більшості населення є новим видом діяльності, проблемою є недостатня кількість консалтингових та інформаційних центрів, маркетингових фірм, які надавали б консультаційні послуги щодо розвитку фондового ринку в цілому та переваг ІСІ зокрема.
2. Ситуацію ускладнила світова фінансова криза, в результаті якої різко впала дохідність невенчурних ІСІ, що іще більше підірвало довіру даного інвестиційного інструменту серед населення. Низька довіра зумовлена тим, що частина небанківських фінансових установ (зокрема, довірчі товариства, інвестиційні та пенсійні фонди) історично мають досить погану репутацію, пов'язану з "трастовою епопеєю" 90-х років.
3. Важливим стримуючим чинником розвитку небанківських фінансових установ загалом та ІСІ зокрема є недостатність на внутрішньому ринку надійних фінансових інструментів, в які можуть вкласти залучені кошти компанії з управління активами. Зокрема, державні облігації залишаються непривабливим інвестиційним інструментом через низькі ліквідність та дохідність (нижчу за рівень інфляції).
4. Суттєвою проблемою залишається методика коректної оцінки вартості чистих активів ІСІ. Діюче положення ДКЦПФР, що врегульовує дане питання, дозволяє компаніям досить довільно оцінювати чисті активи ІСІ, що знаходяться в них в управлінні. Це призводить до викривлення інформації про активи ІСІ.

Таким чином, незавершеність процесу інституційного формування ринку ІСІ дає підстави припустити неефективність, а за певними напрямками – й неможливість використання потенціалу цієї інституційної форми у післякризовому відновленні фінансового сектору України.18

З огляду на вищесказане, період кризового звуження діяльності ІСІ через загальне падіння зацікавленості в фінансових інвестиціях та різке підвищення їх ризиковості має бути використаний для модернізації цієї складової фінансової системи України. Політика держави стосовно ІСІ повинна спрямовуватись на планомірний розвиток ринку ІСІ та його інфраструктури з метою усунення загальної недорозвиненості та покращення якісних параметрів.19

В процесі розвитку фінансової системи України перед вітчизняною економічною наукою постають складні теоретичні й практичні завдання, що потребують негайного вирішення. Одним з таких завдань є створення й розвиток крупних інвестиційних структур, що сприяли б вирішенню таких проблем, як забезпечення життєздатності нової трирівневої системи пенсійного забезпечення, розвитку фондового ринку, створення дієвої страхової індустрії тощо .

На особливу увагу з огляду на вищесказане заслуговують такі актори фінансової системи, в тому числі й міжнародної, як інститути спільного інвестування (ІСІ).20

14 січня 2009 р. у газеті «Урядовий кур’єр»  був опублікований ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)». З прийняттям даного закону, якй набрав чинності з 13 лютого 2009 р., крім положення щодо розрахунку винагороди компанії з управління активами венчурного фонду, яке набирає чинності з 1 січня 2010 р., розпочався процес втілення у життя змін та новацій які зможуть

18. Батищев В.О. Фондовая биржа и инструменты фондового рынка.- М.: Международные отношения, 2002.- 272 с.
19. Дебора Дж. Блек. Успіх та невдача ф'ючерсних контрактів: Теорія і практика. Матеріали компанії "Кемонікс". 1999.- 45 с.

полегшити діяльність інститутів спільного інвестування, захистити інтереси інвесторів та , відповідно, надати нові перспективи розвитку ринку спільного інвестування в Україні.

Безумовно, встановлені Законом про ІСІ сім років тому обмеження на ринку спільного інвестування на сьогодні вже неактуальні й стримують як розвиток бізнесу, так і можливість формування менш ризикових портфелів за рахунок коштів інвесторів. Для надання учасникам ринку можливості використання більш широкого переліку ліквідних інструментів фондового ринку у законодавстві переглянуто норми диверсифікації активів ІСІ. Скасовано обмеження щодо інвестування активів ІСІ в акції та облігації українських емітентів, що сприятиме створенню фондів акцій та фондів облігацій. Також підвищено норми інвестування активів ІСІ у банківські продукти (депозити, золото, ощадні сертифікати), державні цінні папери, а також цінні папери, доходи за якими гарантовано урядом і органами місцевого самоврядування.

Зміни торкнулися й діяльності такого поширеного виду ІСІ, як корпоративні інвестиційні фонди. Для корпоративних інвестиційних фондів донині було встановлено досить жорсткі й обмежені рамки інвестування, адже на сьогодні левову частку інвестиційного портфелю можна було розміщувати в акції, облігації або інші цінні папери, які обертаються на ринку. Для забезпечення більш гнучкої інвестиційної політики корпоративних інвестиційних фондів розширено перелік інструментів, у які ІСІ мають інвестувати не менше 60% своїх активів. Згідно зі змінами до законодавства ці об’єкти розширено за рахунок корпоративних прав і нерухомості, що дає можливість диверсифікувати інвестиції корпоративних фондів більш ефективно залежно від терміну залучення коштів. Закон також дозволяє венчурним ІСІ повністю формувати активи об’єктами нерухомості. Внесені зміни враховують також і перспективи поступового набрання чинності ЗУ

20. Чеберкус Д. М. Інститути спільного інвестування та їх вплив на розвиток інноваційної сфери в Україні // Теоретичні та прикладні питання економіки. – К., 2005.-286с.

дозволяє венчурним ІСІ повністю формувати активи об’єктами нерухомості. Внесені зміни враховують також і перспективи поступового набрання чинності ЗУ «Про акціонерні товариства», оскільки в процесі перетворення нині діючих АТ могла б скластися така ситуація, коли довгострокові інвестиції корпоративних фондів, вкладені в акції АТ, перетворилися б на корпоративні права (тобто на частки в статутному капіталі) і не відповідали б законодавству. Цю можливу проблему вирішено внесенням до законодавства додаткових змін і розширенням об’єктів інвестування корпоративних фондів.21

Слід звернути увагу на ще одне досить важливе нововведення, яке розширює можливості, насамперед, приватного бізнесу для використання інвестиційних фондів з метою формування інвестиційного ресурсу свого розвитку. До цього часу, як відомо, інвесторами венчурних фондів могли бути лише юридичні особи, однак і світова практика, і розвиток українського підприємництва свідчать, що дуже часто інвестиційні ресурси формуються саме на рівні фізичних осіб, які займаються приватним бізнесом. Відтепер закон дозволяє участь у венчурних ІСІ інвесторів-фізичних осіб, однак, зважаючи на високу ризикованість цих фондів, обмежує їх лише свідомими, кваліфікованими й заможними капіталовкладниками. У зв’язку з цим встановлено, що інвестиції таких осіб мають становити не менше

ніж 1500 мінімальних заробітних плат.

Закон визначає підстави для продовження терміну діяльності закритих фондів, створених на певний строк. Таке продовження допускається лише один раз у випадку падіння протягом 12 місяців вартості чистих активів ІСІ на 20% і більше, із зобов’язанням фонду викупити цінні папери у інвесторів, які не підтримали рішення про таке продовження. Згадані ІСІ визначали термін своєї діяльності у стабільних економічних умовах, проте криза внесла корективи до їхніх планів. Відповідно, інвестор, чиї кошти залучали на певний термін до певної дати

21. Опанасова Г. Упровадження GIPS – шлях підвищення ефективності діяльності інститутів спільного інвестування на фондовому ринку України: Спеціалізоване наукове видання. – 2008 - №3 – с 42 – 45.

.закриття фонду, має право прийняти рішення сам: чи залишатиметься він у фонді й чекатиме зростання активів, чи вилучить свої кошти в той термін, про який домовлялися на початку діяльності фонду. Тобто в цьому випадку право власності повністю захищене нормою закону.22

Іще один момент – у Законі врахований негативний досвід роботи інших фінансово-кредитних установ, зокрема, неможливість вилучити розміщені на депозитах кошти. Як відомо, закриті фонди за законом не мають обов’язку повертати внесену інвестицію інвестору до терміну його закриття. Водночас, відсутність обов’язку не скасовує можливість іти на зустріч інвестору, який потребує дострокового вилучення своєї інвестиції. Дійсно, ця можливість була передбачена й донині, однак механізм не був визначений належним чином. Тому змінами впорядковуються процедури дострокового викупу цінних паперів ІСІ закритого й інтервального типу на вимогу інвестора. При цьому КУА має повідомити про такі наміри не лише держорган – ДКЦПФР, але й інших інвесторів фондів, щоб не створювати нерівноправності. Це є додатковою гарантією врахування реального фінансового стану інвестора, який також може потерпати від економічної й фінансової кризи.

Однією з проблем на ринку ІСІ є недобросовісна реклама. Враховуючи це, окреме місце у Законі відведено питанням реклами інститутів спільного інвестування. Не виключено, що Комісія може передати до УАІБ повноваження щодо відстеження реклами та запобігання порушенням у цій сфері. Серед інших нововведень Закону - також врегулювання механізмів бухгалтерського обліку інститутів спільного інвестування.23

22. Крейдич І.М. Перспективи розвитку інститутів спільного інвестування в Україні/І.М.Крейдич// Інвестиції: практика та досвід.–2007.–No 19.–С. 4–7.
23. Сельський В. Стан та проблеми розвитку інститутів спільного інвестування як ефективного механізму залучення інвестицій в економіку України.// Право України. - 2007.-№1.-с.137-140. 
                                                     ВИСНОВОК

Серед різних гравців фінансового ринку особливе місце займають інститути спільного інвестування. Вони є могутнім механізмом залучення інвестиційних ресурсів в економіку. Великі інвестиційні ресурси є у вітчизняного інвестора, але  механізм їх залучення і ефективного використання через інститути спільного інвестування невиправдано залишається дещо в стороні. Інститути спільного інвестування залишаються одним з перспективних напрямків інвестування. Спільне інвестування акумулює великі інвестиційні ресурси, які в подальшому стають основним двигуном для розвитку новітніх та пріоритетних галузей економіки. Спільне інвестування має можливість стати основним джерелом інвестиційних ресурсів для країни. Все залежить від наявності організаційно-правових основ та практичного досвіду професійних учасників фондового ринку.