Міжнародна система охорони промислової власності

Міністерство  освіти і науки України

Херсонський національний технічний університет

 

Кафедра філософії, політології і права

 

 

 

 

індивідуальна робота

 

з дисципліни «Інтелектуальна власність»

на тему: Міжнародна система охорони промислової власності

 

 

 

 

Виконала:

Студентка

гр.  5ФБЕ       К. С. Мусієнко

 

 

Перевірив:

Д.політ.н., професор      Ф.Г.Семенченко

 

 

 

 

 

 

Херсон 2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП	3
Установи охорони інтелектуальної власності	4
1.2 Міжнародно-правові акти з питань інтелектуальної власності	8
ВИСНОВКИ	16
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Тенденції розвитку науки, культури, техніки і виробництва, особливо починаючи з другої половини XX століття, свідчать про те, що людство у  своєму розвитку підійшло до тієї межі, коли подальший прогрес буде зумовлюватися  саме розумовою діяльністю суспільства. Уже тепер видно, що високий рівень інтелектуальної діяльності у тій  чи іншій країні зумовлює високий  рівень добробуту її народу.

Там, де поважають науку, культуру і мистецтво, люди живуть краще, адже досягнення інтелектуальної діяльності зумовлюють рівень виробництва, культури, освіти тощо. Зазначені досягнення визначають рівень виробництва, що стає лише засобом чи способом реалізації здобутків науки, культури, техніки. Як і будь-які досягнення та здобутки суспільства, результати інтелектуальної  діяльності потребують охорони та захисту.

Охорона інтелектуальної  власності сприяє використанню та подальшому розвитку винахідницьких і творчих  талантів та досягнень, підтримує та зберігає національний потенціал у  сфері інтелектуальної діяльності та залучає інвестиції, стабілізуючи економічний стан, при якому як вітчизняні, так і зарубіжні інвестори  можуть бути впевнені в тому, що їх права  будуть поважати. Створення саме такої  системи має особливе значення для  України – країни зі значним науково-технічним  та інтелектуальним потенціалом.

Відповідно до Конституції  України, яка гарантує кожному громадянину  свободу художньої, наукової і технічної  творчості, наша незалежна держава  послідовно створює свої власні механізми  захисту інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної  діяльності.

 

 

1.  Установи охорони інтелектуальної власності

 

Охорона прав інтелектуальної  власності потребує наявності спеціалізованих  установ, як на національному, так і  на міжнародному рівнях.

Глобальними питаннями стосовно інтелектуальної власності опікуєтьсяВсесвітня  організація інтелектуальної власності (ВОІВ, World Intellectual Property Organization, WIPO), яка  була заснована в 1970 році в ході реалізації Конвенції про створення ВОІВ, підписаної на Дипломатичній конференції  в Стокгольмі 14 липня 1967 року. На сьогодні членами ВОІВ є 184 держави, у тому числі й Україна [7].

Попередником ВОІВ було БІПРІ (від фр. Bureaux Internationaux Runis pour la Protection de la Proprit Intellectuelle – Об'єднане міжнародне бюро захисту інтелектуальної власності). Цю організацію було створено 1893 року для адміністрування Бернської  конвенції про охорону літературних і художніх творів (1883), а також  Паризької конвенції про охорону  промислової власності (1886).

З 1974 р. ВОІВ входить в  систему Організації Об'єднаних  Націй в якості спеціалізованої  установи. Членом ВОІВ може стати будь-яка  держава, яка є членом одного з  двох (Паризького чи Бернського) союзів, а також будь-яка держава, яка  є членом ООН, однієї з спеціалізованих  установ ООН, МАГАТЕ чи учасником  Статуту Міжнародного суду або ж  запрошена Генеральною Асамблеєю  ВОІВ приєднатися до Конвенції про  створення ВОІВ.

Основними цілями діяльності Всесвітньої організації інтелектуальної  власності є охорона інтелектуальної  власності в цілому світі за допомогою  співробітництва між державами  і міжнародними організаціями та розширення адміністративного співробітництва  між союзами в області інтелектуальної  власності. Відповідно до поставлених  цілей, ВОІВ виконує такі функції:

• укладення нових міжнародних договорів по вдосконаленню національного законодавства в сфері підтримання охорони інтелектуальної власності в цілому світі;

• надання технічної допомоги країнам, що розвиваються;

• збір розповсюдження інформації;

• підтримка при одночасному отриманні прав на винаходи, торгові марки, промислові зразки чи моделі в декількох країнах.

• Контроль за виконанням угод здійснюють керівні органи ВОІВ: Генеральна Асамблея, Конференція, Координаційний комітет і Міжнародне бюро ВОІВ (секретаріат).

• Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації – країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 країни, у тому числі Україна. Координаційний комітет – це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.

• Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет – щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву "Міжнародне бюро" і знаходиться в Женеві (Швейцарія).

• Проблеми правової охорони промислової власностіще наприкінці XIX століття настільки загострилися, що змусили економічно розвинені країни Європи шукати нові і більш ефективні засоби міжнародно-правової охорони промислової власності.

• Відповідно до Паризької конвенції про охорону промислової власності(1883 р.). утворено так званий Міжнародний союз по охороні промислової власності(також відомий як Паризький союз). Згідно конвенції для одержання правової охорони промислової власності її об'єкт необхідно запатентувати в країні, де передбачається одержати його охорону.

• В Європі створена Європейська патентна організація, заснована в 1973 р. відповідно підписаної у Мюнхені Європейської патентної конвенції1, що видає патент, який є чинним на території держав – учасниць Конвенції.

• Метою Європейської патентної конвенції є спрощення діловодства за патентними заявками в країнах Європи, тобто, замість декількох заявок, які необхідно складати різними мовами та подавати в патентні відомства різних країн, є можливість подати одну заявку на одній мові в одне патентне відомство –Європейське патентне відомство з метою одержання патентів у декількох європейських країнах. В результаті заявник одержує патент, який, по суті, являє ціле "сімейство" національних патентів, вказаних у заявці держав.

• Штаб-квартира ЄПО знаходиться в Мюнхені (Німеччина), в Гаазі (Нідерланди) – місцеве відділення, в Відні (Австрія) і в Берліні (Німеччина) – бюро. Європейська патентна система основана на активному співробітництві Європейського патентного відомства з національними відомствами країн-контрагентів і передбачає узгодження національного патентного права з Конвенцією про видачу європейських патентів. На сьогодні членами ЄПО є 34 країни, в число яких Україна не входить [8].

• З 1993 року Європейська патентна організація заключає з державами-не членами ЄПО договори про розповсюдження дії європейських патентів на їх території за умови, що ці країни мають власне патентне відомство і прийняли закон про охорону інтелектуальної власності. Видані за таких умов патенти представляють в цих країнах такий же захист, як і європейські патенти ЄПО. Таким чином, основні цілі діяльності Європейської патентної організації – видача європейських патентів, поширення співробітництва між європейськими державами в галузі охорони інтелектуальної власності та посилення патентного захисту завдяки єдиній процедурі видачі патентів.

• На території держав-учасниць СНД ця діяльність здійснюється відповідно доЄвразійської патентної конвенції, офіційне підписання якої відбулося 9 вересня 1994 р. у Москві на засіданні Ради глав країн СНД. Україна є учасницею Конвенції. Згідно даної конвенції засноване Євразійське патентне відомство, членами якого є 9 країн2.

• Реєстрація знаків здійснюється відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків. Її перевагами можуть користуватися 43 держави.Відомство Бенілюкс реєструє знаки з чинністю на території трьох держав – Бельгії, Нідерландів і Люксембургу. Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків поширює свою чинність на територію 35 держав, а Відомство Бенілюкс у цій частині на три держави – Бельгію, Нідерланди і Люксембург.

• Африканська організація промислової власності чинність своїх патентів і реєстрацій промислових зразків поширює на 11 африканських держав (АРОПС, Хараре). Інша Африканська організація інтелектуальної власності (АОІВ, Яунде) чинність своїх патентів і реєстрацій промислових зразків поширює на 14 африканських держав.

• Союз з охорони селекційних досягнень (UPOV, International Union for the Protection of New Varieties of Plants) створений згідно Міжнародної конвенції про охорону нових сортів рослин (1961). Місцезнаходження постійних органів Союзу – Женева. Станом на 15.01.09 учасницями Союзу є 67 держав [9].

• Кожна держава-член Союзу може визнавати за селекціонером та його правонаступниками право на новий сорт рослини, виведений ним, шляхом видачі охоронного документа або патенту. При цьому кожна держава-член Союзу може обмежити застосування цієї Конвенції у межах того чи іншого сорту, який розмножується спеціальним способом або має певне кінцеве використання. Конвенція проголосила принцип національного режиму. Щодо визнання та охорони прав селекціонерів фізичні і юридичні особи, місцепроживанням чи місцезнаходженням яких є будь-яка із держав-учасниць, користуються в інших державах-учасницях таким самим правовим режимом, яким користуються її власні громадяни за умови, що іноземні громадяни дотримуються умов і формальностей, яких зобов'язані дотримуватися власні громадяни.

 

2. Міжнародно-правові акти з питань інтелектуальної власності

 

Основою міжнародної системи  інтелектуальної власності є 24 угоди, 14 з яких регулюють правовідносини у сфері промислової власності. Україна приєдналася до 11 з них  і продовжує роботу щодо приєднання до інших.

Загалом міжнародна система  охорони промислової власності  регулюється наступними міжнародно-правовими  актами [10, 11]3:

1. Загальні договори.

2. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Укладена на Дипломатичній конференції в Стокгольмі 14 липня 1967 року з метою сприяння охороні інтелектуальної власності в цілому світі у прагненні модернізувати та підвищити ефективність адміністрування установ у сфері охорони промислової власності, охорони літературних та художніх творів. Україна приєдналась до Конвенції

3. Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин (International Convention for the Protection of New Varieties of Plants, інша вживана назва – Міжнародна конвенція про охорону селекційних досягнень). Укладена 2 грудня 1961 p., переглянута в Женеві 10 листопада 1972 р., 23 жовтня 1978 р. та 19 березня 1991 р.

Метою зазначеної конвенції  є визнання і забезпечення за селекціонерами, які вивели новий сорт рослини, та їх правонаступниками. Держави-учасники конвенції утворюють Союз по охороні  селекційних досягнень. Україна  приєдналася до Конвенції відповідно до Закону України від 2 червня 1995 р. № 209/95-ВР.

 

 

Угоди з охорони інтелектуальної  власності. Ця група угод визначає міжнародно-визнані  основні стандарти охорони інтелектуальної  власності в кожній країні.

1. Паризька конвенція про охорону промислової власності – перший міжнародно-правовий документ у сфері інтелектуальної власності.

Перша редакція від 20 березня 1883 р. Конвенція переглядалася багато разів, останній раз у Женеві в  лютому-березні 1984 р. На початок 2009 року учасниками Паризької конвенції  є 173 держави, у тому числі й Україна. В країнах-учасниках Паризька конвенція  діє під різними редакціями в  залежності від того, який з її текстів  був ратифікований країною. Учасники Конвенції утворюють так званий Міжнародний союз по охороні промислової  власності (також відомий як Паризький  союз).

На сьогодні Паризька конвенція  є основним міжнародно-правовим документом, який визначає засади всіх інших міжнародно-правових документів, що стосуються охорони  промислової власності.

Паризька конвенція визначила  національний режим, за яким іноземний  патентовласник в іноземній державі-учасниці користується тими самими правами, що і її власні громадяни. Патент все  ж залишається таким, що має територіальний характер. Для одержання правової охорони промислової власності  її об'єкт необхідно запатентувати  в країні, де передбачається одержати його охорону.