Міжнародна система охорони промислової власності

2. Найробський договір про охорону олімпійського символу (Nairobі Treaty on the Protection of the Olympic Symbol). Укладений у столиці Кенії Найробі 26 вересня 1981 р. У березні 1998 р. Президент України підписав Указ про приєднання України до Договору. З 20 грудня 1998 р. Договір набав чинності стосовно України 20.12.1998.

3. Мадридська угода про недопущення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження товарів (Madrid Agreement for the Repression of False or Deceptive Indications of Source of Goods). Укладена у Мадриді у 1891 р.

4. Договір про Закон щодо товарного знака (Trademark Law Treaty). Укладений на Дипломатичній конференції в Женеві 27 жовтня 1994 р. Верховна Рада України ратифікувала Договір Законом від 13 жовтня 1995 р. № 380/95-ВР. Договір набрав чинності для України з 1 серпня 1996 р.

5. Вашингтонський договір про інтелектуальну власність стосовно інтегральних мікросхем (Washinghton Treaty on Intellectual Property in Respect of Integrated Circuits). Укладений у Вашингтоні 26 травня 1989 р. На даний момент не вступив у дію. Підписаний вісьмома державами4, з них ратифікований лише Єгиптом;

6. Договір про патентне право (PLT – Patent Law Treaty). Прийнятий 1 червня 2000 року на дипломатичній конференції в Женеві. Мета договору – гармонізувати та спростити формальні процедури, що стосуються національних та регіональних заявок та патентів.

Договір містить суттєві  виключення до вимог до дати подачі заявки, а також забезпечує максимальний набір вимог, які можуть застосовувати  відомства сторін-учасниць Договору: відомство може не приймати до уваги  будь-які додаткові формальні  вимоги відповідно до причин, розглянутих  в даному Договорі.

1. Угоди про глобальну систему охорони або реєстраційні міжнародні угоди, які забезпечують дію кожної міжнародної реєстрації чи подачі заявки в будь-якій країні-учасниці цих угод.

2. Договір про патентну кооперацію (Patent Cooperation Treaty). Укладений у Вашингтоні 19 червня 1970 р. Відомий як Договір PCT ("пі-сі-ті"). Переглянутий 2 жовтня 1979 р. і 3 лютого 1984 р. Держави-учасники цього Договору (Договірні Держави) утворюють Союз для співробітництва у галузі подачі заявок на охорону винаходів, проведення за ними пошуку та експертизи, а також надання спеціальних технічних послуг.

Договір визначає спеціальну процедуру розгляду міжнародних  заявок на охорону винаходів. Заявка на охорону винаходів у будь-якій договірній державі може подаватися відповідно до нього як міжнародна заявка.

Указом Президії Верховної  Ради СРСР від 23 грудня 1977 р. цей договір  було ратифіковано. Щодо СРСР він набув  чинності 29 березня 1978 р. (у деяких джерелах вказується 1 червня 1978 р.). Україна —  учасниця Договору з 25 грудня 1991 р.

1. Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури (Budapest Treaty on the International Recognition of the Deposit of Microorganisms for the Purposes of Patent Procedure) від 28 квітня 1977 р. та Інструкція до нього від 31 січня 1981 р.

Він встановлює, що договірні  держави, які дозволяють або вимагають  депонування мікроорганізмів для  цілей патентної процедури, визнають для таких цілей депонування  мікроорганізмів у будь-якому  міжнародному органі з депонування.

Україна приєдналася до Договору та Інструкції відповідно до Закону України  від 1 листопада 1996 р. № 474/96-ВР. Договір  набрав чинності 31 січня 1981 р., для України  — 2 липня 1997 р.

2. Лісабонська угода про найменування місць походження і їх міжнародну реєстрацію (Lisbon Agreement for the Protection of Appelations of Origin and their International Registration). Укладена у 1958 р.

3. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р. (Madrid Agreement Concerning the International Registration of Marks) та Протокол від 28 грудня 1989 р. до неї.

Україна бере участь в Угоді  з 25 грудня 1991 р. Верховна Рада України  прийняла Закон України "Про приєднання України до Протоколу до Мадридської  угоди про міжнародну реєстрацію знаків" від 1 червня 2000 р. № 1763-ІІІ.

4. Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків (Hague Agreement Concerning the International Deposit of Industrial Designs). Укладена 06.11.1925 р.

Необхідність розробки і  прийняття Гаазької угоди була зумовлена  потребою спростити охорону промислових  зразків на міжнародному рівні. Відповідно до цієї Угоди заявник позбавлений  необхідності патентувати промисловий  зразок у кількох країнах одночасно  з метою одержання там правової охорони — достатньо заявити  промисловий зразок.

Україна приєдналася до угоди  відповідно до Закону України вiд 17.01.2002 № 2992-III. Набула чинності для України 28.08.2002 року.

5. Сингапурський договір про право з торговельних марок (Singapore Treaty on the Law of Trademarks). Укладений 27 березня 2006 р. у Сингапурі. Набув чинності 16 березня 2009 року. Україна не є членом даного договору.

Договори про класифікації:

1. Локарнська угода про встановлення Міжнародної класифікації промислових зразків (Locarno Agreement Establishing an International Classification for Industrial Designs). Укладена в італійському місті Локарно 8 жовтня 1968 р.

Класи і підкласи Локарнської  класифікації повинні включатися до всіх офіційних документів, що стосуються промислових зразків. Якщо здійснюються офіційні публікації про промислові зразки, то вони також мають супроводжуватися зазначенням класу і підкласу товару, форма якого є промисловим  зразком.

Локарнська угода про  міжнародну класифікацію промислових  зразків набагато полегшує їх реєстрацію, облік та користування. Проте застосування Локарнської класифікації промислових  зразків не є обов'язковим для  будь-якої держави, обов'язково нею  мають користуватись тільки члени  Локарнського союзу. Разом з тим  держави-члени Локарнської угоди  про міжнародну класифікацію промислових  зразків можуть поряд з цією класифікацією користуватися і своєю національною, якщо вони визнають це за доцільне.

2. Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (Nice Agreement Concerning the International Classification of Goods and Services for the Purposes of the Registration of Marks). Укладена у французькому місті Ніцца 15 червня 1957 р. Зміни до неї вносилися 28 вересня 1979 р.

Україна приєдналася до Угоди  згідно із Законом України "Про  приєднання України до Ніццької угоди  про Міжнародну класифікацію товарів  і послуг для реєстрації знаків" від 1 червня 2000 р. № 1782-ІІІ.

3. Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію (Strasbourg Agreement Concerning the International Patent Classification). Укладена у французькому місті Страсбурзі у 1971 р. Вступила в дію 7.10.1975 р. У 1979 р. до цієї Угоди були внесені поправки.

Зазначеною Угодою була заснована  Міжнародна патентна класифікація (МПК, International Patent Classification, IPC), відповідно якої галузь техніки була поділена на вісім  основних розділів, що містять у  собі приблизно 67 тисяч дрібних рубрик. Кожній рубриці присвоєно спеціальний  символ, що складається з арабських  цифр і літер латинського алфавіту. Відповідним символом позначається будь-який патентний документ. За останні 10 років кількість зазначених документів щорічно досягає одного мільйона. Національні чи регіональні патентні відомства при публікації патентних  документів проставляють на ньому відповідний  символ.

Незважаючи на те, що Угоду  про неї підписали лише 29 держав, Міжнародною класифікацією насправді  користуються понад 70 держав, три регіональних відомства і Міжнародне бюро ВОІВ.

Кожні п'ять років МПК  переглядається у зв'язку зі зростанням кількості рубрик. Перегляд здійснює Комітет експертів, заснований Угодою. Усі держави-учасники є членами  Комітету. Угодою про МПК заснований Союз, який має Асамблею.

4. Віденська угода про встановлення міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків (Vienna Agreement Establishing an International Classification of the Figurative Elements of Marks). Прийнята в 1973 році.

Всесвітня організація інтелектуальної  власності активно співпрацює ізСвітовою організацією торгівлі. Їхня співпраця  основана на Угоді ВОІВ – СОТ (WIPO-WTO Agreement), підписаній генеральними директорами  обох організацій 1 січня 1996 року. Угодою визначені три суттєві сфери  спільної діяльності, а власне:

• видання та публікація законів та підзаконних актів,

• забезпечення виконання статті 6 Паризької конвенції (охорона знаків та емблем), а також

• спеціальна правова допомога країнам, що розвиваються.

Найважливішим міжнародним  документом стосовно інтелектуальної  власності в рамках СОТ, безумовно, є Угода про пов'язані з торгівлею  аспекти прав інтелектуальної власності, зокрема торгівлю контрафактними товарами(Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights, Including Trade in Counterfeit Goods – TRIP). Трапляється і  дещо інша абревіатура Угоди англійською  мовою – TRIPS. Угода була укладена в рамках VIII (Уругвайського) раунду переговорів ГАТТ (GATT, the General Agreement on Tariffs and Trade, Загальна Угода з тарифів  та торгівлі) у 15 квітня 1994 р. у марокканському місті Маракеш. Вона є одним із додатків до Угоди про заснування Світової організації торгівлі5, членство в якій Україна здобула 16 травня 2008 року.

Ця угода являє особою основний крок вперед всієї міжнародної  системи у справі захисту прав інтелектуальної власності; розділ угоди, що стосується заходів із забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності  – 21 стаття, що має за мету гарантувати  ефективні заходи проти будь-яких дій, які порушують права інтелектуальної  власності. Завдяки дотриманню цієї угоди стало можливим, зокрема, проведення таких масштабних заходів як вибіркові рейди із затримання піратської продукції, а також арешт та знищення контрафактних товарів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

В сучасних економічних та політичних умовах розвитку України  все більшу роль відіграють процеси, що відбуваються в інтелектуальній  сфері. Саме вона є важливою частиною основних ресурсів держави, її науково-технічного потенціалу, який, зрештою, є не останнім чинником в сучасних економічних  перетвореннях. Сприйняття інтелектуального продукту (зокрема об'єкту промислової  власності – винаходу, промислової  моделі тощо) як категорії власності, усвідомлення необхідності його охорони  та захисту дозволяє законодавчо  регулювати правовідносини, пов'язані  зі створенням, правовою охороною та використанням  винаходів та інших інтелектуальних  продуктів.

За роки незалежності в  Україні створена сучасна законодавча  база щодо захисту прав інтелектуальної  власності, яка узгоджується із загальновизнаними  на міжнародному рівні підходами до забезпечення такого захисту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

1. Звіт Департаменту інтелектуальної  власності за 2007 рік.

2. Юрченко Олександр, к.ю.н.  Современное состояние государственной  системы прав интеллектуальной  собственности в Украине: организационно-правовой  аспект. – www.crime-research.ru , 25.10.2005

3. Цибульов П.М. Введення  до інтелектуальної власності.  – К.: "Державний інститут інтелектуальної  власності", 2008.

4.Цибульов П. М., Чеботарьов  В. П. Популярно про інтелектуальну  власність: абетка / За заг. ред.  к.е.н. М. В. Паладія. – К.: ТОВ "Альфа-ПІК", 2004. – 56 с.

5. Постанова Кабінету  Міністрів України "Про затвердження  положення про Державний департамент  інтелектуальної власності" від  20.06.2000 № 997.

6. Постанова Кабінету  Міністрів України "Про затвердження  положення про Державну службу  з охорони прав на сорти  рослин" від 19.08.2002 № 1182.

7. Офіційний сайт Всесвітньої  організації інтелектуальної власності.  – Режим доступу: http://www.wipo.int/

8. Офіційний сайт Європейської  патентної організації. – Режим  доступу: http://www.epo.org/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

 

1. Головкова О.М. Генезис правової охорони інтелектуальної власності. // "Форум права (електронне наукове фахове видання)". – Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008. - № 1. – Режим доступу: www.referatfolder.org.ua/e-journals/FP/2008-1.htm

2. Гура Максим. Система правової охорони об'єктів права інтелектуальної власності. – "ЮрГазета", № 7 (19), 8.04.2004.

3. Дахно І.І. Міжнародне приватне право. – К., 2004.

4. Кожарська І.Ю. Право промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки. – К: ЗАТ "Інститут інтелектуальної власності і права", 2006.

5. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 червня 2002 р. № 321-р "Про затвердження Концепції розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності".

6. Сиденко Володимир. Охорона інтелектуальної власності в Україні: проблеми й розв'язання. – "Дзеркало тижня", № 43 (367), 3-9.11.2001.

7. Петров В. Правова охорона інтелектуальної власності в Україні // Право України – №11. – 1998.

8. Сайт патентного повіреного України Ващука Я.П. – Режим доступу: http://patent.km.ua/

9. Офіційний сайт Державного департаменту інтелектуальної власності. – Режим доступу: http://www.sdip.gov.ua/