Загальне положення про інтелектуальну власність

За формою виразу літературні  твори бувають письмові та усні.

До письмових літературних творів відносяться такі традиційні твори, як романи, казки, вірші, статті, наукові праці тощо, а також нетрадиційні твори, твори більш практичного призначення: рекламні тексти, інструкції по експлуатації техніки, технічні завдання, положення про оплату праці, посібник користувача та інші твори, котрі за допомогою символів та знаків фіксуються на матеріальному носії інформації.

До усних належать такі твори як лекції, промови, проповіді, інші усні твори. Особливістю усного літературного твору є той  факт, що він не має такого матеріального  об'єкту, як екземпляр твору. Такий  твір може бути закріплений за допомогою аудіо або відео запису, але результатами такого закріплення будуть фонограма та відеограма, відповідно.

За видами творчості  літературні твори, поділяються  на такі види: твори наукової літератури, твори художньої літератури та твори  мистецтва.

До наукової літератури слід віднести довідкову, інформаційну, популярну тощо.

До творів мистецтва  можна віднести в основному твори  образотворчого мистецтва, а саме картини, малюнки, твори живопису та інші твори.

До творів художньої  літератури слід віднести книги, журнали, брошури різноманітних жанрів.

Бернська конвенція  про охорону літературних і художніх творів та інші міжнародно-правові  документи містять перелік видів  творів, які мають визнаватися  об’єктами правової охорони. Конвенція  визначає: термін «літературні і художні твори» охоплює всі твори у сфері літератури, науки і мистецтва, яким би способом і у якій би формі вони не були виражені.

Це - книги, брошури та інші письмові твори; лекції, звернення, проповіді та інші подібні твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми; музично твори з текстом і без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; картини, малюнки, твори живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки (п. 2 ст. 2 Бернської конвенції).

За формою виразу твори  бувають у:

1) письмовій (книги,  брошури, статті, журнали, листи  тощо ) формі;

2) усній (виступи, доповіді, лекції, промови, проповіді тощо) формі;

3) графічній (ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори тощо) формі;

4) електронній (зокрема,  цифровій), оптичній або іншій  формі.

Об’єктом авторського  права є твір в цілому, а не окремі його елементи, але наявність  кожного з елементів необхідна  для того, щоб твір набув правової охорони, проте в деяких випадках відомі приклади, коли закон надає правове значення також і суттєвим елементам твору. Таке значення може мати, наприклад, сюжет, який втілює образну форму твору і є результатом творчості.

Цивільним кодексом України  встановлений наступний перелік об’єктів авторського права:

романи, поеми, статті та інші письмові твори;

лекції, промови, проповіді  та інші усні твори;

драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;

музичні твори (з текстом  або без тексту);

аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

 фотографічні твори; 

 твори ужиткового  мистецтва; 

 ілюстрації, карти,  плани, ескізи і пластичні твори,  що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; 

переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;

збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом  інтелектуальної діяльності;

комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; інші твори.

Авторське право не поширюється  на ідеї, процеси, методи діяльності або  математичні концепції як такі.

Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. 

Об’єкти суміжних прав це об’єкти, які створені в результаті використання об’єктів авторського  права. 

Отже, можна виділити наступні ознаки об’єктів суміжних прав:

по-перше, це – їх похідний характер саме від авторських прав;

по-друге, суміжні права виникають в результаті творчої діяльності суб’єктів названих прав;

по-третє, суміжні права  мають спільну ознаку із авторськими  правами. Спільною ознакою цих прав є їх творчий характер.

Об’єктами суміжних прав є: виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення.

Виконання відноситься  до мистецтва і розглядається  як творча діяльність. Специфіка виконавчої творчості полягає в оригінальній інтерпретації художнього твору. Проте  сам текст, словесний твір також  охороняється авторським правом.

У сферу правового  впливу суміжних прав входить діяльність, що здійснюють організації телерадіомовлення, права яких і охороняє законодавство  України. Результатом діяльності організацій  телерадіомовлення вважається трансляція в ефір і по кабелю. Право інтелектуальної  власності  на  передачу  (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення.

Особа,  яка  має  суміжне  право,  для сповіщення про свої права може використовувати  спеціальний знак, встановлений законодавством.

 

3. Суб’єкти  правовідносин у сфері авторського  права  та  суміжних прав

 

Сергєєв О. П. визначає право  авторства як юридично забезпечену  можливість особи вважатися автором твору та вимагати визнання свого авторства  іншими особами.

Мельник О. М. зазначає, що лише дійсний творець того чи іншого твору вправі називати себе його автором. Право авторства, на її думку, засвідчує факт створення даного твору конкретною особою, а це має значення для суспільної оцінки як твору, так і особи автора.

Авторами можуть бути тільки люди незалежно від їх правового, соціального, політичного статусу, тощо. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику  твору  (презумпція авторства).

Згідно із ст. 435 ЦК України суб'єктами авторського права є також інші  фізичні та юридичні  особи,  які набули прав на твори відповідно до договору або закону. Так, наприклад, авторами аудіовізуального твору є: режисер-постановник; автор сценарію і текстів, діалогів; автор спеціально  створеного  для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник.

Для визнання особи автором твору  не вимагається виконання будь-яких умовностей. Право авторства виникає  з моменту створення твору, діє протягом всього життя автора, а після його смерті охороняється безстроково. За відсутності доказів іншого автором твору образотворчого мистецтва вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Суб'єкт   авторського   права  для  засвідчення  факту авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір і  дати  опублікування  твору  чи договорів,  які стосуються права автора  на  твір,  у  будь-який  час   протягом   строку   охорони авторського  права  може  зареєструвати  своє  авторське  право  у відповідних державних реєстрах.

Ще одним із суб’єктів права  інтелектуальної власності є  роботодавець. У сучасних умовах переважна  більшість об’єктів права інтелектуальної  власності створюється у порядку виконання службових обов’язків, тому проблемним залишається питання майнових прав авторів і роботодавців на об’єкти створені у зв’язку з виконанням трудового договору. Так, ч.2 ст. 429 ЦК "Права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору" встановлює припис, за яким майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, котрий створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не передбачено договором.

 

 

Заключення

 

 

 

 

 

Список літератури:

1. Право інтелектуальної власності : Підручник /За ред. д.ю.н.,проф. О.А.Підопригори і д.ю.н., проф. О.Д.Святоцького.-К.: Видавничий дім.-2006.-622с.
2. Коссак В.М., Якубовський І.Є.  Право інтелектуальної власності: Підручник.-К.: «Істина».-2007.-206с.
3. Ієвіня О.В., Мироненко В.П., Павловська Н.В., Пилипенко С.А. Право інтелектуальної власності: схеми та роз’яснення: Навч. посібник.-К.: КНТ, 2007.-264с.
4. Законодавство України про інтелектуальну власність: Збірник нормативно-правових актів.-Харків.-2007.-248с.

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996.-№ 30.-Ст. 141.

2. Цивільний кодекс  України// Відомості Верховної Ради  України. - 2003.-№№40-44, Ст. 356.

3. Закон України «Про авторське  право та суміжні права» від  23 грудня 1993 року // Відомості Верховної  Ради України .- 1994.-№ 13.-С.64.