Економічна характеристика країн Шумерської цивілізії

У Вавилоні набуло розвитку ювелірне ремесло. Щоб виготовити прикрасу, застосовували способи лиття у формах, паяння, клепання, розкачування металів у листи, гранулювання, винайдеш в Месопотамії 4,5 тис. років тому. Маленькі кульки з дорогоцінних металів наклеювали на металеву поверхню за допомогою пасти, до складу якої входили рибний клей, гідроксид міді й води, потім виріб обпалювали. Така технологія ювелірного виробництва поширилася в Європі, проте в період середньовіччя її секрет втратили і знову віднайшли лише в 1983 р.

В Ассирії популярним було рабовласництво. На відміну від Вавилонії, його головне джерело становили не війни, а боргова кабала та торгівля рабами. Основні виробники — невеликі й середні самостійні виробники, переважно селяни-общинники.

Найвпливовішою частиною ассирійського суспільства були великі землевласники, купці, чиновники, жерці, котрі мали в державі низку пільг. Однак різкого поділу на соціальні стани ще не спостерігалося.

4. Нововавилонське царство

Із розпадом Ассирійської імперії та утворенням Нововавилонського царства (VII—VI ст. до н. е.) на південних і північних територіях активно розвивалося господарство. Вавилоняни нової доби побудували складну гідротехнічну систему, яка забезпечила цілорічне поливання землі, що дало змогу землеробам перейти на двопільну, навіть на трипільну систему рільництва. Успіхи в іригаційному землеробстві сприяли розвитку тваринництва та птахівництва.

Поширеними були ремесла. Населення виробляло кольорові облицювальні кахлі, виготовляли якісний текстиль, відомий в усьому стародавньому світі. Розвивалася торгівля, що вже перестала бути державною монополією. Удосконалювалася лихварська практика, у країні в II тис. до н. е. виникли перші банки, котрі належали торговим домам Мурашу й Егібі. Банкірство в Нововавилонському царстві вважали не окремою професією, а додатком до лихварства. Банки давали позику під 20—30 % річних. У разі сумнівів щодо становища позичальника банк контролював його нерухомість. За багатством банки династії Егібі випереджали не тільки храми, а іноді й державу, зосереджуючи у своїх володіннях землі, споруди, худобу. Активізацію банківської справи зумовив перехід у XX ст. до н. е. до грошового податку. Загалом господарство халдейського Вавилона за лишалося натуральним.

Великих успіхів досягли у будівництві. У III тис. до н. е. звели величні масивні храмові башти (зикурати). Найбільшу з них спорудили у Вавилоні на честь бога Мардука (висота становила 60 м, мала вісім ярусів, на вершині розташовувався храм, оздоблений золотом). Окрім палаців, зводили адміністративні й житлові будинки. їх стіни прикрашали мозаїкою. Стіни мурували сумішшю, основою якої був асфальт. Започаткували систему благоустрою міста: споруди мали плити, водогони, каналізацію. Розвивалися транспорт, шляхове будівництво. Тут уперше в IV тис. до н. е. застосували колісний транспорт.

У Месопотамії приблизно в 2000 р. до н. е. винайшли миючий і дезинфікуючий засіб — мило, яке варили з рослинної олії й лугу. У 2700 р. до н. е. у Вавилоні працювали хірурги, окулісти та інші лікарі. Між іншим, саме звідси походить сучасна емблема медицини: символ бога медицини і заступник лікарів Ніказу — змія, що обвиває жезл.

У Вавилонії сформувалася система автономії, самоврядування міст у формі громадсько-храмових общин — органічного союзу вільного населення того чи іншого міста або регіону з місцевим храмом. Важливим досягненням вавилонців було створення єдиної системи мір і ваги, яку потім запозичили інші стародавні народи Близького Сходу; окремими її складовими деякі азіатські та європейські народи користувалися до XVIII ст. Одиниця ваги — шеум (46,75 мг — вага ячмінного зерняти), 180 шеумів становили шекель (8,4 г), 60 шекелів — міну (500 г), 60 мін — талант (30,3 кг). Обсяг вимірювали в силах (0,84 л) і гурах (300 сил). Мірою довжини були палець, долоня та лікоть.

Очевидно, що господарство Месопотамії мало переважно натуральний характер. Разючих майнових контрастів у суспільстві не спостерігалось, оскільки життєвий рівень більшості громадян був досить високий. Той, хто не мав власної землі, міг безбідно жити з найму чи оренди. Для рабства властивий патріархальний характер. Уже в Нововавилонському царстві за умов високого рівня товарно-грошових відносин відбувалося очиншування та звільнення рабів за викуп. У суспільному виробництві їх праця відігравала незначну роль, головним суспільним виробником вважали селян-общинників і ремісників. У великих господарствах, зокрема в храмових, широко застосовували найману працю.

Незважаючи на те, що енергетична база перебувала на першому етапі —використання мускульної енергії людини і тварини, стародавнє суспільство Вавилонія зробило значний крок, щоб досягти інституціональної структури. Почали розвиватися й реалізовуватися перші демократичні принципи (місцеве самоврядування і система автономії) — основа майбутніх цивілізацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Історія економіки та економічної думки - Юхименко П.І.

2. Історія економіки та економічної думки - Козюк В 

Міністерство освіти і науки молоді та спорту

Запорізький Національно Технічний Університет

Інститут управління: права

Кафедра Управління персоналом та економіка праці

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальне завдання

                       з історії економіки та економічної  думки

на тему: «Господарський та економічний розвиток  Шумерської цивілізаціі»

 

 

 

 

 

 

 

                                                                         Підготувала:

                                                                         студентка групи МТУ-212

                                                                         Анзіна Аліна  

                                                                         Перевірила:

                                                                         Кригульська Т.Б.